Постанова Дніпровський апеляційний суд № 212/8092/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/934/25 Справа № 212/8092/24 Суддя у 1-й інстанції - Ваврушак Н. М. Суддя у 2-й інстанції - Корчиста О. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 березня 2025 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Корчистої О.І. суддів: Зубакової В.П., Остапенко В.О., за участю секретаря Черняєвої С.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №212/8092/24 за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Суха балка» про відшкодування моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лященко Анна Миколаївна, на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2024 року, встановив: У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Суха балка» (далі по тексту ПрАТ «Суха балка») про відшкодування моральної шкоди. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що протягом тривалого часу, зокрема, на протязі 23 років він працював на підприємстві відповідача у шкідливих умовах праці, а саме з 16.02.2000 року по 10.05.2000 року на посаді підземного гірничого робітника, з 10.05.2000 року по 02.06.2023 року на посаді підземного машиніста бурової установки шахти імені «Фрунзе». На підставі Інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання (отруєння) №ПС/3.1/14517-23 від 26.06.2023 року, наданої Південно - Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, медичним висновком лікарсько-експертної комісії ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 18.04.2024р. №639 позивачу було встановлено професійні захворювання: радикулопатія попереково-крижова L5, S1 з вираженим статико - динамічними порушеннями на фоні спондилоартрозу, антелістезу L5 I ст., множинних протрузій дисків L2-L3, L3-L4, L4-L5, L5-S1, екструзії диска Th12-L1, з вираженим больовим та м`язово - тонічним синдромами, нейродистрофією у вигляді остеоартрозу у поєднанні з періартрозом колінних суглобів (ПФ другого ступеня); вібраційна хвороба другої стадії від дії локальної вібрації з синдромом вегетативно-сенсорної полінейропатії верхніх кінцівок, двобічним плечолопатковим періартрозом(ПФдругого ступеня),остеоартрозом упоєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей; хронічне обструктивне захворювання легень, група В (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), загострення середнього ступеня важкості. Легенева недостатність першого - другого ступеня (GOLD II). По факту виникнення хронічних професійних захворювань було проведено розслідування та складено акт за формою П-4 про розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) від 16.05.2024 року. Згідно довідок Обласної медико соціальної експертної комісії № 2 серії 12 ААА № 130143 та серії 12 ААГ № 573786 від 06.08.2024 року позивачу первинно було встановлено ступінь стійкої втрати працездатності внаслідок професійних захворювань на рівні 65% та ІІІ групу інвалідності безстроково. Внаслідок отриманих професійних захворювань порушенні життєві зв`язки позивача, він не має змоги реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування позбавляє його можливості вести повноцінний спосіб життя. Позивач постійно відчуває фізичні страждання, біль та через втрату працездатності у відносно молодому віці та систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, відчуває психологічний дискомфорт, так як вимушений докладати додаткових зусиль для організації свого життя, позбавлений можливості повноцінно допомагати своїй родині. Все це постійно та негативно позначається на душевному та фізичному станах позивача. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними. Вважає, що професійні захворювання виникли внаслідок порушень норм охорони праці на підприємстві, де він працював. Посилаючись на викладене, ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПрАТ «Суха балка» в рахунок відшкодування моральної шкоди 520 000 гривень без утримання податків та інших обов`язкових платежів. Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2024 року позов ОСОБА_1 до ПрАТ «Суха балка» про відшкодування моральної шкоди задоволений частково. Стягнуто з ПрАТ «Суха балка» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 130 000 гривень без утримання податку з доходів фізичних осіб. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Лященко А.М., просить змінити рішення суду першої інстанції в частині розміру моральної шкоди, стягнутої на користь позивача, збільшити її розмір до заявленого ним у позові, оскільки він значно занижений та не відповідає глибині моральних страждань позивача та принципу розумності, виваженості і справедливості. Внаслідок втрати професійної працездатності, позивач не має змоги вести звичне життя, вимушений постійно лікуватися. Судом першої інстанції не повністю враховано характер та обсяг заподяних позивачеві моральних страждань, вимушених змін у його повсякденному житті, необхідність постійного лікування, перерживань з приводу здоров`я. Суд прешої інстанції не взяв до уваги ушкодження зоров`я позивача через професійне захворювання, яке пов`язано зі шкідливими умовами праці на виробництві, що спричинило втрату 65% професійної працездатності безстроково та встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності, визнання позивача непридатним до роботи за своєю спеціальністю внаслідок стану здоров`я. До Дніпровського апеляційного суду ОСОБА_1 надана заява, в якій він просить провести апеляційний розгляд справи за його відсутності, апеляційну скаргу просить задовольнити повністю. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню за наступних підстав. Згідно ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно ст. 13. 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Таким вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що позивач працював на підприємстві відповідача з 16 лютого 2000 року по 10 травня 2000 року на посаді підземного гірника 2 розряду дільниці №35 шахти «Фрунзе» з повним робочим днем в підземних умовах; з 10 травня 2000 року по 19 листопада 2013 року на посаді машиніста бурової установки 4 розряду дільниці № 35 шахти імені «Фрунзе» з повним робочим днем в підземних умовах; з 19 листопада 2013 року по 01 червня 2023 року на посаді машиніста бурової установки 5 розряду дільниці № 10 шахти імені «Фрунзе» з повним робочим днем в підземних умовах. 01 червня 2023 року звільнений за власним бажанням по виходу на пенсію за віком, згідно ст. 38 КЗпП України,що підтверджуєтьсякопією трудовоїкнижки серії НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 . На підставі Інформаційної довідки про умови праці працівника при підозрі в нього хронічного професійного захворювання (отруєння) від 26.06.2023 року № ПС/3.1/14517-23, наданої Південно - Східним міжрегіональним управлінням Державної служби з питань праці, медичним висновком лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я ДУ «Український науково-дослідний інститут промислової медицини» від 18.04.2024р. № 639 позивачу було встановлено професійні захворювання: радикулопатія попереково - крижова L5, S1 з вираженим статико -динамічними порушеннями на фоні спондилоартрозу, антелістезу L5 I ст.,множинних протрузійдисків L2-L3,L3-L4,L4-L5,L5-S1,екструзії дискаTh12-L1,з вираженимбольовим там`язово-тонічним синдромами,нейродистрофією увигляді остеоартрозуу поєднанніз періартрозомколінних суглобів(ПФдругогоступеня);вібраційна хворобадругої стадіївід діїлокальної вібраціїзсиндромомвегетативно-сенсорноїполінейропатії верхніхкінцівок, двобічним плечолопатковимперіартрозом (ПФдругого ступеня),остеоартрозом упоєднанні з періартрозом ліктьових суглобів (ПФ другого ступеня), остеоартрозом дрібних суглобів кистей; хронічне обструктивне захворювання легень, група В (пиловий бронхіт першої стадії, емфізема легень першої стадії), загострення середнього ступеня важкості. Легенева недостатність першого - другого ступеня (GOLD II). Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 16 травня 2024 року встановлено обставини виникнення хронічного професійного захворювання позивача (п. 17), а саме: працюючи на шахті ім. Фрунзе підземним машиністом бурової установки з 10.05.2000 року по 01.06.2023 року виконував управління буровими установками, підготовку бурильних механізмів і бурових установок до роботи; розмічання розташування шпурів відповідно до паспорта буропідривних робіт, перевірку заземлення; приєднання бурильних механізмів до енергетичної мережі та інше. В підземних умовах шахти не завжди була можливість використовувати транспортувальні засоби та засоби малої механізації для переміщення вантажів з причин технологічного обмеження робочого простору, перешкоджаючого їх застосуванню, внаслідок чого умови праці характеризувалися фізичним перевантаженням. Внаслідок недосконалості технології підземного видобутку руди, мавших місце порушень в роботі систем вентиляції, пилоподавлення та режимів експлуатації гірничошахтного устаткування, підпадав під вплив підвищених показників локальної вібрації та підвищених концентрацій аерозолю переважно фіброгенпої дії у повітрі робочої зони. З пункту 18 Акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання (отруєння) за формою П-4 від 16 травня 2024року, вбачається, що причинами виникнення хронічного професійного захворювання у позивачає важкість праці: маса вантажу, що постійно підіймається та переміщується вручну, становила 35кг при нормі до 30 кг; робоча поза-незручна 27% тривалості зміни при допустимій до 25% згідно з Державними санітарними нормами та правилами «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затвердженими наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 №248; вібрація локальна: еквівалентний корегований рівень віброшвидкості на 6,9-9дБ перевищував допустимий рівень згідно ДСН3.3.6.039-99 «Державні санітарнінорми виробничоїзагальної талокальної вібрації» та складав 82,9-85,0дБ при ГДР 76дБ; пил переважно фіброгенної дії: концентрація пилу переважно фіброгенної дії з вмістом вільного діоксиду кремнію від 10 до 70% в повітрі робочої зони перевищувала гранично-допустиму в 1,73 рази згідно «Гігієнічних регламентів хімічних речовин у повітрі робочої зони», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я від 14.07.2020 №1596 і складала 3,46 мг/м3 при ГДК 2,0 мг/м3. У пункті 13 Акту зазначений висновок про наявність шкідливих умов праці, складений у відповідності до відомостей інформаційної довідки про умови праці від 26.06.2023року №ПС/3.1/14517-23 Південно - Східного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці та з урахуванням Державних санітарних норм та правил «Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу», затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.04.2014 року за № 248, за яким умови праці підземного машиніста бурової установки дільниці №10 шахти ім. Фрунзе ПрАТ «Суха Балка» відносяться до 3 класу 3 ступеня «Шкідливі». Згідно з довідками Медико соціальної експертної комісії № 2 серії 12 ААА №130143 та серії 12 ААГ №573786 від 06 серпня 2024 року позивачу первинно встановлена втратапрофесійної працездатностів розмірі 65% (30% - по радикулопатії, 25% - по вібраційній хворобі, 10% - по ХОЗЛ) з 08 липня 2024 року безстроково та ІІІ група інвалідності з 08 липня 2024 року безстроково. Відповідно рекомендацій МСЕК позивач потребує медикаментозного лікування, забезпечення виробами медичного призначення, санаторно - курортного лікування. Протипоказана важка фізична праця, тривла хода, вимушена поза, переохолодження в умовах вібрації, виробничого пилу. Рекомендовано спостереження сімейного лікаря і невролога. ОСОБА_1 проходив обстеження та знаходився на стаціонарному лікуванні у зв`язку з професійними захворюваннями, що підтверджується виписними епікризами. Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції керувався вимогами ст. 153, 237-1 КЗпП України й виходив з обов`язку відповідача відшкодувати на користь позивача моральну шкоду, завдану у зв`язку з отриманими ним на виробництві відповідача професійними захворюваннями. Колегія суддів апеляційного суду погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Згідно ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Відповідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі. Згідно ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення, серед інших питань, вирішує, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Відповідно ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку. Згідно роз`яснень, які містяться в пунктах 1 - 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 р. № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», відшкодування шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням його здоров`я від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, провадиться згідно із законодавством про страхування від нещасного випадку. Це законодавство складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, Закону України від 23 вересня 1999 р. № 1105-XIV «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», Закону України від 14 жовтня 1992 р. № 2694-XII «Про охорону праці», КЗпП України, а також законодавчих та інших нормативно-правових актів. Спори про відшкодування шкоди повинні вирішуватися за законодавством, яке було чинним на момент виникнення у потерпілого права на відшкодування шкоди. Право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності. Відповідно ч. 2 ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. У статті 16 Конвенції Міжнародної організації праці від 22 червня 1981 року №155 передбачено, що від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення безпечності робочих місць, механізмів, обладнання та процесів, які перебувають під їхнім контролем, і відсутності загрози здоров`ю з їхнього боку. Від роботодавців повинно вимагатися настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, забезпечення відсутності загрози здоров`ю з боку хімічних, фізичних та біологічних речовин й агентів, які перебувають під їхнім контролем, тоді, коли вжито відповідних захисних заходів. Від роботодавців повинно вимагатися надавати у випадках, коли це є необхідним, відповідні захисні одяг і засоби для недопущення настільки, наскільки це є обґрунтовано практично можливим, загрози виникнення нещасних випадків або шкідливих наслідків для здоров`я. Частиною 1 статті 237-1 КЗпП України передбачено відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику у разі порушення його законних прав, що призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. У пункті 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз`яснено, що відповідно до статті 237-1 КЗпП України за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, зокрема, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров`я умовах, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності. Як вбачається з Акту розслідування хронічного професійного захворювання від 16 травня 2024 року, причиною професійних захворювань позивача є: пил пеерважно фіброгенної дії, важкість праці, локальна вібрація. Отже, роботодавець ПрАТ «Суха балка», під час роботи позивача, допустив перевищення гранично допустимого рівня концентрації небезпечних та шкідливих факторів виробничого середовища, що є порушенням ст. 153 КЗпП України та ст. 13 Закону України «Про охорону праці». Виходячи з наведеного, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що професійні захворювання позивача, які завдають йому фізичного болю та душевних страждань, виникли з вини ПрАТ «Суха балка», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Згідно рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року, моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності спричиняють йому моральні та фізичні страждання. Таким чином, судом першої інтанції вірно встановлено порушення ПрАТ «Суха балка» норм трудового законодавства, що призвело до виникнення у позивача професійних захворювань, а тому саме на роботодавця покладається обов`язок з відшкодування завданої моральної шкоди. Визначаючи розмір моральної шкоди в сумі 130 000 гривень, суд першої інстанції врахував тривалий період роботи позивача в шкідливих умовах на підпримстві відповідача, характер отриманих професійних захворювань у їх сукупності, відсоток страти позивачем професійної працездатності, стан його здоров`я, тяжкість і невідворотність вимушених змін у життєвих та виробничих стосунка та дійшов висновку, що визначена сума моральної шкоди буде достатнім та відповідатиме розміру заподяної моральної шкоди. Колегія суддів апеляційного суду не може повністю погодитись з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов без повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом, у зв`язку з чим апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги позивача щодо необґрунтованого розміру моральної шкоди, визначеного судом до стягнення з відповідача на користь позивача. Зокрема, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що розмір моральної шкоди, визначений судом до стягнення з відповідача на користь позивача без повного урахування роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 року (з подальшими змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Так, Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях («Шевченко проти України», «Харук та інші проти України», «Скордіно проти Італії») і в Практичній інструкції по зверненню в ЄСПЛ від 28 березня 2007 року, затвердженій Головою ЄСПЛ на підставі ст. 32 Регламенту ЄСПЛ, посилається на те, що в справах про присудження морального відшкодування, суд має визначити розмір моральної шкоди з огляду на розміри присудження компенсації у подібних справах та об`єктивної оцінки психотравматичної ситуації. Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. 05 грудня 2018 року Велика Палата Верховного у справі № 210/5258/16-ц (провадження № 14-463цс18) прийняла постанову, у якій зробила правовий висновок про те, що у справах щодо відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, суди, встановивши факт завдання моральної шкоди, повинні особливо ретельно підійти до того, аби присуджена ними сума відшкодування була домірною цій шкоді. Сума відшкодування моральної шкоди має бути аргументованою судом з урахуванням, зокрема, визначених у частині третій статті 23 ЦК України критеріїв і тоді, коли таке відшкодування присуджується у сумі суттєво меншій, аніж та, яку просив позивач. Встановлено, що у зв`язку з професійними захворюваннями позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, на теперішній час, втратив професійну працездатність у загальному розмірі 65% та його визначено ІІІ групу інвалідності безстроково, що свідчить про тяжкість та незворотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, а також неможливість відновлення попереднього стану. Після втрати працездатності, у позивача змінилися умови життя, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, оскільки його постійно турбує біль та він періодично проходить лікування, незважаючи на постійні курси лікування покращення в стані здоров`я не спостерігається. Виходячи з цих обставин, апеляційний суд, беручи до уваги характер і тривалість фізичних і моральних страждань позивача, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, внаслідок отриманих професійних захворювань, працю в шкідливих умовах праці 23 роки на ПрАТ «Суха балка», яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів, що потягло втрату працездатності у загальному розмірі 65%, з встановленням позивачу ІІІ групи інвалідності, що безумовно тягне за собою невідворотні зміни, як у професійному, так і у буденному житті позивача, приходить до висновку, що справедливим в його ситуації буде визначити розмір моральної шкоди в розмірі 390 000 гривень. Отже, апеляційний суд приходить до висновку про зміну рішення суду першої інстанції в частині визначеного судом першої інстанції розміру моральної шкоди, шляхом збільшення її зі 130 000 гривень до 390 000 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів, а тому частково задовольняє апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 . Відповідно ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв`язку з чим, колегія суддів змінює рішення суду першої інстанції в частині розміру судового збору, стягнутого з ПрАТ «Суха балка» на користь держави та збільшує цей розмірі з 1 300 гривень до 3 900 гривень, тобто до одного відсотка від стягнутого розміру моральної шкоди. Крім того, з відповідача ПрАТ «Суха балка» на користь держави, підлягає стягненню судовий збір 4 680 гривень за подання позивачем апеляційної скарги. В іншій частині рішення суду відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст. 367, 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2024 року в частині визначення розміру моральної шкоди, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «Суха балка» на користь ОСОБА_1 , змінити, збільшивши цей розмір зі 130 000 гривень до 390 000 гривень, без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 вересня 2024 року в частині визначення розміру судових витрат, стягнутих з Приватного акціонерного товариства «Суха балка» на користь держави, змінити, збільшивши цей розмірі з 1 300 гривень до 3 900 гривень. В іншій частині рішення суду залишити без змін. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Суха балка» на користь держави судовий збір за подання апеляційної скарги позивачем в розмірі 4 680 гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді: Повне судове рішення складено 05 березня 2025 року. Головуючий О.І. Корчиста