Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 461/4209/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2024 рокуЛьвівСправа № 461/4209/24 пров. № А/857/18981/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд e складі: головуючого-судді: Кухтея Р.В. суддів : Гуляка В.В., Шевчук С.М., з участю секретаря судового засідання: Скрутень Х.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 липня 2024 року (ухвалене головуючою-суддею Зубачик Н.Б. в порядку ч.4 ст.229 КАС України у м. Львові) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Львівської митниці про скасування постанови, в с т а н о в и в : 23.05.2024 ОСОБА_1 звернувся в суд із адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просив скасувати постанову Львівської митниці у справі про порушення митних правил №0439/20900/24 від 14.05.2024, а провадження у справі закрити. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 09.07.2024 позовні вимоги були задоволені повністю. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій через неправильне застосування норм матеріального права просить його скасувати та прийняти постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог повністю. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає, що про наявність виявлених під час митного огляду не задекларованих товарів гр. України ОСОБА_1 у процесі усного опитування не заявив, у митній декларації не вказав. Документів, які б дали змогу ідентифікувати виявлений товар та визначити його вартість гр. ОСОБА_1 не надав. Зазначає, що позивач вчинив дії щодо недекларування товарів (крім валютних цінностей та товарів, що підпадають під встановлені законодавством заборони та/або обмеження щодо ввезення на митну територію України) які переміщуються громадянами. Позивач не скористався правом подачі відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк. Позивач в судове засідання не з`явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. При цьому, колегія суддів не вбачає підстав для відкладення судового засідання та вважає за можливе провести апеляційний розгляд за відсутності позивача. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_2 , який підтримав апеляційну скаргу, дослідивши наявні по справі матеріали та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного. Як видно з матеріалів справи, 23.02.2024 о 21:33 год. в зону митного контролю в напрямку в`їзд в Україну, смугою руху «червоний коридор» пункту пропуску «Шегині Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці заїхав транспортний засіб марки «Mercedes-benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки «BLYSS», реєстраційний номер НОМЕР_2 , у якому в якості водія слідував ОСОБА_1 . Перед початком митного контролю, ОСОБА_1 було запропоновано заповнити митну декларацію для письмового декларування товарів, що переміщуються через митний кордон України громадянами для особистих, сімейних та інших потреб, не пов`язаних зі здійсненням підприємницької діяльності. Позивач подав до митного контролю власноручно заповнену митну декларацію, в якій заявив про відсутність у нього товарів, які підлягають обов`язковому декларуванню та/або оподаткуванню митними платежами та переміщення яких через державний кордон України заборонено або здійснюється за дозвільними документами. Після завірення декларацій штампом «Під митним контролем № 265» посадовою особою митниці проведено митний огляд транспортного засобу, під час якого в салоні автомобіля, між сидіннями, без ознак приховування, було виявлено два мішки, в яких знаходився товар, а саме: 1) Пластикова бухта на якій намотано ланцюг срібного кольору, з написом на бухті «forzatina 30 Diam. G. 1268» «Tara g.53.9 » - вагою брутто 1,322 кг; 2) Пластикова бухта на якій намотано ланцюг срібного кольору, з написом на бухті «CP200 g.1072» «Tara g.56.1 » - вагою брутто 1,128 кг; 3) Пластикова бухта на якій намотано ланцюг срібного кольору, з написом на бухті «Snake 30. g. 1125» «Tara g.56 » - вагою брутто 1,180 кг; 4) Пластикова бухта на якій намотано ланцюг срібного кольору, з написом на бухті «forzatina 35 g. 1070» «Tara g.54.80 » - вагою брутто 1,125 кг; 5) Пластикова бухта на якій намотано ланцюг срібного кольору, з написом на бухті «forzatina 40 g. 998» «Tara g.56.2 » - вагою брутто 1,053 кг; 6) Пластикова бухта на якій намотано ланцюг срібного кольору, з написом на бухті «forzatina 30 g. 1109.5» «Tara g.53.8 » - вагою брутто 1,163 кг; 7) Пластикова бухта на якій намотано ланцюг срібного кольору, з написом на бухті «forzatina 35 D g. 1019.5» «Tara g.55.10 » - вагою брутто 1,075 кг; 8) Пластикова бухта на якій намотано ланцюг срібного кольору, з написом на бухті «F 40 g. 1020.5» «Tara g.55.5 » - вагою брутто 1,076 кг; 9) Пластикова бухта на якій намотано ланцюг срібного кольору, з написом на бухті «CT GRUH 2D g. 982» «Tara g.56 » - вагою брутто 1,050 кг; 10) Пластикова бухта на якій намотано ланцюг срібного кольору, з написом на бухті «FD 50 g. 1117.0» «Tara g.56 » - вагою брутто 1,172 кг; 11) Пластикова бухта на якій намотано ланцюг срібного кольору, з написом на бухті «CP180 g. 1013» «Tara g.55.4 » - вагою брутто 1,068 кг; 12) Пластикова бухта на якій намотано ланцюг срібного кольору, з написом на бухті «GR 030 non diamantata g.1189» «Tara g.56 » - вагою брутто 1,245 кг; 13) Пластикова бухта на якій намотано ланцюг срібного кольору, з написом на бухті «GRD 30 g. 1154.0» «Tara g.56 » - вагою брутто 1,210 кг; 14) Пластикова бухта на якій намотано ланцюг срібного кольору, з написом на бухті «FCS 60 g. 646» «Tara g.56 » - вагою брутто 0.702 кг; 15) Пластикова бухта на якій намотано ланцюг срібного кольору, з написом на бухті «FCS 60 g. 511.00» «Tara g.56 » - вагою брутто 0.567 кг; 16) Пластикова бухта на якій намотано ланцюг срібного кольору, з написом на бухті «SNAKE 40 g.1161.5» «Tara g.55.5 » - вагою брутто 1.216 кг; 17) Пластикова бухта на якій намотано ланцюг срібного кольору, з написом на бухті «GRD 40 g. 1161» «Tara g.55 » - вагою брутто 1.216 кг; 18) Пластикова бухта на якій намотано ланцюг срібного кольору, з написом на бухті «CP250 g. 1060» «Tara g.56.1 » - вагою брутто 1.116 кг; 19) Пластикова бухта на якій намотано ланцюг срібного кольору, без маркування - вагою брутто 0.121 кг; 20) Поліетиленовий зіп пакет в якому містяться цвяшки срібного кольору, з написом на зіп. пакеті «g. 508» «TR 11499» - вагою брутто 0,512 кг; 21) Поліетиленовий зіп пакет в якому міститься ланцюг срібного кольору, з написом на зіп пакеті «CT GRUM 2D» «g.57.5» - вагою брутто 0,059 кг. Виявлений товар передано на митний склад по уніфікованій квитанції МД-1 від 24.02.2024 серія ЄЄ №068671. 27.02.2024 позивач звернувся із заявою до Львівської митниці з проханням повернути йому товар, переданий для зберігання за уніфікованою митною квитанцією серії ЄЄ №068671. 28.02.2024 зазначена заява зареєстрована Львівською митницею за вх. 20723/10-21. Львівською митницею погоджено заяву ОСОБА_1 та надано дозвіл на повернення товару після митного оформлення. 10.04.2024 державним інспектором ВМО №3 м/п «Мостиська» Львівської митниці Редчиць М.В. відносно ОСОБА_1 було складено протокол про порушення митних правил №0439/20900/24 за ч.2 ст.471 МК України, за результатами розгляду якого постановою Львівської митниці №0439/20900/24 від 14.05.2024 у справі про порушення митних правил, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні порушення митних правил, передбачених ч.2 ст.471 Митного кодексу України (далі - МК України, МКУ) та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу розміром 30 відсотків вартості товарів, що складає 347415,75 грн, а товари, тимчасово вилучені згідно протоколу про порушення митних правил № 0439/20900/24 від 10.04.2024 вирішено повернути ОСОБА_1 . Вважаючи протиправною оспорювану постанову, ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з вимогою про її скасування. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що протокол про порушення митних правил №0439/20900/24 за ч.2 ст.471 МК України відносно ОСОБА_1 складено державним інспектором ВМО №3 м/п «Мостиська» Львівської митниці ОСОБА_3 лише 10.04.2024, а не в момент безпосереднього виявлення порушення митних правил, а саме 23.02.2024, що свідчить про недотримання працівником митного органу встановленого законом порядку оформлення виявленого порушення митних правил. При цьому, суд зазначив, що станом на 28.02.2024 ОСОБА_1 не було повідомлено про те, що товар вилучено митним органом для складання протоколу про порушення митних правил відносно нього, а навпаки йому було надано на повернення переданих на зберігання речей, що підтверджується наявною резолюцією на його заяві від 27.02.2024, як це передбачено п. 10.2 Порядку застосування уніфікованої митної квитанції МД-1, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 04.01.2005. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та з дотриманням норм процесуального права, а також при повному, всебічному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, виходячи з наступного. Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч.1 та ч.6 ст.530 МК України, законність та обґрунтованість постанови митного органу у справі про порушення митних правил можуть бути перевірені судом, що здійснюється у порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства України. Згідно ч.1 ст.531 МК України, підставами для скасування постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил є: 1) відсутність у діях особи, яка притягується до відповідальності, ознак порушення митних правил; 2) необ`єктивність або неповнота провадження у справі або необ`єктивність її розгляду; 3) невідповідність викладених у постанові висновків фактичним обставинам справи; 4) винесення постанови неправомочною особою, безпідставне недопущення до участі в розгляді справи особи, притягнутої до відповідальності, або її представника, а також інше обмеження прав учасників провадження у справі про порушення митних правил та її розгляду; 5) неправильна або неповна кваліфікація вчиненого правопорушення; 6) накладення стягнення, не передбаченого цим Кодексом. Згідно ч.2 ст.531 МК України, підставами для скасування чи зміни постанови про накладення адміністративного стягнення за порушення митних правил або про припинення провадження у справі про порушення митних правил можуть бути визнані й інші визначені законами обставини. Згідно ч.1 ст.488 МК України, провадження у справі про порушення митних правил вважається розпочатим з моменту складення протоколу про порушення митних правил. Відповідно до ч.1 ст. 491 Митного кодексу України, підставами для порушення справи про порушення митних правил є: 1) безпосереднє виявлення посадовими особами митного органу порушення митних правил; 2) офіційні письмові повідомлення про вчинення особою порушення митних правил, отримані від правоохоронних органів, а також органів, що проводять заходи офіційного контролю; 3) офіційні письмові повідомлення про вчинення порушення митних правил, отримані від митних та правоохоронних органів іноземних держав, а також від міжнародних організацій. Згідно ч.1 ст.493 МК України, провадження у справі про порушення митних правил здійснюють, крім випадків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті, посадові особи митниці, в зоні діяльності якої було вчинено або виявлено таке порушення. Окремі процесуальні дії у справі про порушення митних правил можуть вчинятися посадовими особами, уповноваженими складати протоколи про порушення митних правил відповідно до статті 490 цього Кодексу, а у випадку, передбаченому статтею 518 цього Кодексу, - також посадовими особами іншого митного органу. Відповідно до ч.1 ст.490 МК України, протокол про порушення митних правил мають право складати: 1) посадові особи, які відповідно до посадових інструкцій уповноважені здійснювати митний контроль, митне оформлення і пропуск товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України і які безпосередньо виявили порушення митних правил; 2) посадові особи митних органів, які згідно з посадовими обов`язками мають таке право; 3) інші посадові особи, уповноважені керівником центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, або керівником митниці. Колегія суддів зазначає, що про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику (ч.1 ст.494 МК України). Як видно з матеріалів справи, 23.02.2024 о 21:33 год в зону митного контролю в напрямку в`їзд в Україну, смугою руху «червоний коридор» пункту пропуску «Шегині Медика» митного поста «Мостиська» Львівської митниці заїхав транспортний засіб марки «Mercedes-benz», реєстраційний номер НОМЕР_1 , з причепом марки «BLYSS», реєстраційний номер НОМЕР_2 , водієм якого був ОСОБА_1 . При проведенні митним органом огляду транспортного засобу в салоні автомобіля, між сидіннями, без ознак приховування, було виявлено товар, який було передано позивачем на митний склад по уніфікованій квитанції МД-1 від 24.02.2024 серія ЄЄ №068671 Колегія суддів зазначає, що 27.02.2024 позивач звернувся із заявою до Львівської митниці з проханням повернути йому товар, переданий для зберігання за уніфікованою митною квитанцією серії ЄЄ №068671, яка 28.02.2024 зареєстрована Львівською митницею за вх. 20723/10-21. При цьому, як встановлено судом Львівською митницею погоджено заяву ОСОБА_1 та надано дозвіл на повернення товару після митного оформлення. Згідно п. 10.2. Порядку застосування уніфікованої митної квитанції МД-1, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 04.01.2005, повернення товарів зі складу (з каси) митного органу здійснюється після відповідного письмового звернення фізичної особи (уповноваженої нею особи або особи, уповноваженої підприємством) в установлені законодавством строки до митного органу, що прийняв на зберігання ці товари, на підставі резолюції на цій заяві керівника митного органу або уповноваженої ним особи, за умови пред`явлення фізичною особою (уповноваженою нею особою або особою, уповноваженою підприємством): других аркушів УМК і додаткових аркушів (за наявності); паспорта (іншого документа, що посвідчує особу) і нотаріально завіреного відповідного доручення (якщо звертається уповноважена особа). Колегія суддів звертає увагу, що позивачу було надано дозвіл на повернення переданих на зберігання речей, що підтверджується наявною резолюцією на його заяві від 27.02.2024, як це передбачено п.10.2 Порядку застосування уніфікованої митної квитанції МД-1, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 04.01.2005. При цьому, станом на 28.02.2024 ОСОБА_1 не було повідомлено про те, що товар вилучено митним органом для складання протоколу про порушення митних правил відносно нього. Більше того, протокол про порушення митних правил №0439/20900/24 складено державним інспектором ВМО №3 м/п «Мостиська» Львівської митниці ОСОБА_3 лише 10.04.2024, а не в момент безпосереднього виявлення порушення митних правил, а саме 23.02.2024. Вищенаведене свідчить про недотримання працівником митного органу встановленого законом порядку оформлення виявленого порушення митних правил, як це передбачено ч. 1 ст. 494 МК України, а саме те, що про кожний випадок виявлення порушення митних правил уповноважена посадова особа митного органу, яка виявила таке порушення, невідкладно складає протокол за формою, установленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику. При цьому, суд першої інстанції слушно зауважив, що позивач при перетині державного кордону України, слідував смугою руху «червоний коридор», що свідчить про відсутністю у нього наміру не декларувати товар. Статтею 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Дане положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Крім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї. За таких обставин, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, на якого покладений обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не довів факту наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення. З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обгрунтованості даного позову. Відповідно до ч.2 ст.6 КАС України та ст.17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини, суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та практику Європейського Суду з прав людини (далі ЄСПЛ) як джерела права. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі Проніна проти України (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Так, у рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ наголосив на тому, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (RuizTorija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі Гірвісаарі проти Фінляндії (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001). Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Згідно ст.316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права, а висновки суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному з`ясуванні всіх обставин, що мають значення для справи, які не спростовані доводами апеляційної скарги, у зв`язку з чим відсутні підстави для її задоволення. Одночасно слід зазначити, що в контексті положень ч.3 ст.272 КАС України, судові рішення суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду справ, визначених статтею 286 цього Кодексу (особливості провадження у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності), набирають законної сили з моменту проголошення і не можуть бути оскаржені. Керуючись ст.ст.268, 272, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення, а рішення Галицького районного суду м. Львова від 09 липня 2024 року по справі №461/4209/24 - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та не може бути оскаржена. Головуючий суддя Р. В. Кухтей судді В. В. Гуляк С. М. Шевчук Повне судове рішення складено 28.11.24