Постанова 4817 № 601/2064/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 601/2064/24Головуючий у 1-й інстанції Білосевич Г.С. Провадження № 22-ц/817/986/24 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 20 листопада 2024 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: Головуючого - Храпак Н.М. Суддів - Гірський Б. О., Костів О. З., за участі секретаря - Сович Н.А. без участі сторін, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №601/2064/24, за апеляційною скаргою Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 серпня 2024 року, ухваленого суддею Білосевич Г.С., повний текст якого складено 06 вересня 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди , - ВСТАНОВИВ: у липні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі за текстом - ГУНП в Тернопільській області) про стягнення із Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь матеріальну шкоду в розмірі 102 гривні, моральну (немайнову) шкоду в розмірі 10 000 гривень та судові витрати по справі. В обґрунтування заявлених вимог зазначає, що 30.11.2023 близько 10 год. позивач, керуючи автомобілем Шевроле Нива державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , на вул. Шевченка в м.Почаїв, був зупинений працівником поліції, ОСОБА_2 , який оформив щодо нього постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі за ст. 122 ч.2 та ст. 121 ч.5 КУпАП. Постанова поліцейського була оскаржена у встановлений законом спосіб і строки і 13.12.2023 року Кременецьким районним судом винесено ухвалу у справі № 601/3473/23 про відкриття провадження за позовом ОСОБА_1 до ГУНП в Тернопільській області про скасування постанови працівника поліції. Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 19 січня 2024 року по справі №601/3473/23 частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 постанову серії БАД №824766 від 30.11.23 року про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 5 ст. 121 КУпАП - скасовано, а матеріали справи надіслано на новий розгляд до ГУНП в Тернопільській області. Вказане рішення набрало законної сили 26.03.2024 року (дата прийняття постанови Восьмим апеляційним адміністративним судом). Тобто в період часу з моменту притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, а саме з 30.11.2023 до 26.03.2024, постанова поліцейського згідно вимог закону, передбачених у ст. ст. 291, 299 КУпАП не могла бути звернута до примусового виконання. Закон прямо забороняє звертати постанову поліцейського до примусового виконання, якщо вона оскаржена у встановлений законом спосіб та строк до моменту прийняття рішення за наслідками такого оскарження. Відповідач, всупереч численних положень КК України та КУпАП робить умисне правопорушення, за яким 23.01.2024 за вихідним № 643/115/6/02 надсилає до ВДВС у Кременецькому районі постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАД №824766 від 30.11.2023 року для примусового виконання у порядку ст. 308 КупАП для стягнення із ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1020 грн. Наслідком отримання вказаної постанови відповідача стало відкриття стосовно ОСОБА_1 . виконавчого провадження Кременецьким відділом ДВС у Кременецькому районі Тернопільської області від 27.02.2024 року (ВП №74285034), з внесенням його до Єдиного Реєстру боржників, накладення арешту на майно боржника та стягнуто з нього кошти в якості виконавчого збору в сумі 102 гривні. Внаслідок накладення арешту на все майно позивача, останній змушений був вживати додаткових зусиль та заходів, направлених на закриття виконавчого провадження та зняття арешту зі всього свого майна, оскільки, арешт майна позбавив його можливості здійснувати будь-які дії з розпорядження належним йому майном (автомобілем, будинком). Також ОСОБА_1 , маючи статус інваліда армії 2 групи довічно є єдиним годувальником і джерелом надходжень грошових коштів, за рахунок яких утримується вся його родина, на утриманні, якого є троє малолітніх дітей, то фактично арештований його рахунок у відділенні банку, на який з Державного Бюджету України надходять пенсійні нарахування та допомога на дітей, позбавив його доступу до його грошових коштів. Завдяки незаконним діям відповідача щодо звернення до примусового виконання постанови, позивач був «нагороджений» статусом боржника і більше трьох місяців його прізвище було у відкритому доступі в Єдиному Реєстрі боржників. Вказує, що тільки 29.05.2024 року, після отримання рішення суду апеляційної інстанції, позивач самостійно звернувся до державного виконавця з рішенням суду і в день надання такого рішення державний виконавець закінчив виконавче провадження і тільки тоді зняв арешти з усього майна родини позивача. Вважає, що внаслідок незаконних дій органу поліції по зверненню до виконання в примусовому порядку оскаржуваної постанови, а також цілої низки наступних за цим дій, зазнав моральної шкоди у вигляді душевних страждань, що призвело до порушення нормальних життєвих зв`язків, а також вимагало від нього додаткових зусиль для захисту своїх порушених прав та їх відновлення та організації свого життя. У зв`язку з наведеним просить суд стягнути на його користь з Державного бюджету України матеріальну (майнову) шкоду в розмірі 102 гривні та моральну шкоду в розмірі 10 000 грн. Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 серпня 2024 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про відшкодування матеріальної та моральної (немайнової) шкоди - задоволено частково. Стягнуто із Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 102 (сто дві) гривні, моральну (немайнову) шкоду в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень та 120 (сто двадцять) гривень понесених судових витрат по справі. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ГУНП в Тернопільській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 серпня 2024 року у справі №601/2064/24. Вказує, що рішення суду ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, всупереч об`єктивним обставинам справи. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, зазначає, що постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення від 30.11.2023 року серія БАД № 824766 прийнята уповноваженим на те органом Національної поліції, а отже відповідно до п.6 ч.1 статті 3 Закону України Про виконавче провадження є виконавчим документом. Вказана постанова була вручена позивачу на місці події та вступила в законну силу з моменту її отримання, відповідно до ст. 291 КУпАП. Поліцейським правомірно за відсутності інформації про сплату особою штрафу було направлено її в органи виконавчої служби, а виконавець перевіряє відповідність виконавчого документа вимогам ст. 4 Закону України Про виконавче провадження, у тому числі щодо наявності відмітки про набрання рішенням, що підлягає примусовому виконанню, законної сили. Окрім того, в тексті позову ОСОБА_1 , як підтвердження факту завдання моральної шкоди, наводить ті чи інші процесуальні дії в рамках виконавчого провадження. Разом з тим до числа відповідачів не залучено органи державної виконавчої служби. Стверджують, що органи Національної поліції та державної виконавчої служби не перебувають у єдиній системі управління чи підпорядкування, а тому поліція не може відповідати за дії органів виконавчої служби. Тривалість виконавчого провадження, примусові заходи які застосовуються, розгляд в рамках виконавчого провадження заяв скаржників відносяться до компетенції виконавчої служби, а не поліції. Також представник вказує, що на даний час відсутнє рішення адміністративного суду про визнання протиправними дій чи бездіяльності органів поліції по направленню постанови відносно ОСОБА_1 для примусового виконання. В провадженні органів Державного бюро розслідувань перебувають матеріали кримінального провадження № 42024212030000015, яким на даний час не встановлено протиправності дій поліцейських по відношенню до позивача. Заявник звертає увагу на те, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, необхідно з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Однак, позивач не надав жодних доказів того, що ГУНП в Тернопільській області стосовно нього вчинено будь-які протиправні дії. Також не довів наявність самої моральної шкоди та причинно наслідковий зв`язок між діями відповідача та заподіяною шкодою та не обґрунтував заявлений ним розмір моральної шкоди внаслідок заподіяння йому моральних або фізичних страждань чи втрат немайнового характеру та не надав докази, які підтверджують заподіяння йому моральної шкоди. Представник заявника вважає, що подання позивачем даного позову є передчасним та необґрунтованим. Із наданої відповіді Кременецького ВДВС від 16.07.2024 № 24021 чітко зазначено, що у виконавчому провадженні № 74285034 арешт на кошти боржника на банківських рахунках не накладався та жодних коштів з боржника не стягувалось. Отже твердження позивача про порушення його майнових (фінансових) прав є безпідставним. Також у вказаній відповіді чітко зазначено, що арешт накладався в межах суми звернення стягнення з урахуванням судового збору, а це 1305 грн. Тобто цією сумою не могло бути накладено обмеження на все майно родини, як стверджує позивач. Також, представник заявника вказує на те, що доводи позивача, щодо направлення постанови для примусового виконання, що призвело до завдання йому моральної шкоди ґрунтуються на припущеннях, зважаючи на недоведеність складових елементів цивільного правопорушення, що відповідно до статей 12, 80 ЦПК України є процесуальним обов`язком. Посилання позивача, зокрема, на негативні емоції, моральні страждання, душевні переживання не підтвердженні жодними належними допустимими доказами, тобто відсутні докази як наведених погіршень, змін та страждань, так і причинного зв`язку. Від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу відповідача у справі № 601/2064/24 залишити без задоволення, а рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 серпня 2024 року залишити без змін. У відзиві вказує, що заявник зазначає, що суд незаконно зробив посилання на правову позицію Великої Палати Верховного Суду у справі №916/1423/17 від 03.09.2019 (підстава такого припущення - рішення судом було ухвалено в межах господарського процесу, а не цивільного, а отже на думку заявника виникають якісь протиріччя і правовідносини не є ідентичними); позивачем не було надано висновків компетентних медичних фахівців з яких можна було б встановити факт завдання моральної шкоди; висновок суду про стягнення виконавчою службою коштів з боржника не відповідає дійсності (підстава - листи ВДВС); відповідач діяв відповідно до вимог КУпАП та постанова поліцейського якою позивача незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності - набула законної сили не через 10 днів після спливу строку на її оскарження, а після її вручення позивачеві в момент її оформлення. Проте, всі заперечення заявника судом першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно проаналізовані (судом прискіпливо проведено розгляд справи у чіткій відповідності до норм чинного законодавства), було надано правову оцінку кожному аргументу відповідача, які зазначалися ним у відзиві на позов та безпосередньо в судових засіданнях. Також на кожен аргумент відповідача позивачем надано вмотивовані заперечення та роз`яснення, які відповідачем не спростовано, натомість, судом ретельно досліджено та прийнято до уваги при ухваленні оскаржуваного заявником рішення. ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення за штрих кодом 0600973820211. Представник ГУНП в Тернопільській області також в судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце розгляду справи, про що свідчить довідка про доставку судової повістки до електронного кабінету. Відповідно до частини 6 статті 128 ЦПК України судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, - разом з копіями відповідних документів, надсилається до електронного кабінету відповідного учасника справи, а в разі його відсутності - разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення або кур`єром за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Згідно з п. 1.п.2 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день вручення судової повістки під розписку та день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки до електронного кабінету особи. Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розгляд справи проводити у відсутності сторін, які належним чином повідомлені про дату, час і місце слухання справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке. Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості. Судом встановлено, що постановою серії БАД № 824766 від 30 листопада 2023 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122, ч. 5 ст. 121 КУпАП та призначено йому адміністративне стягнення у вигляді у розмірі 510 грн (а.с. 20). Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 19 січня 2024 року позов ОСОБА_1 до ГУНП в Тернопільській області задоволено частково. Постанову серії БАД № 824766 від 30 листопада 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122, ч.5 ст. 121 КУпАП скасовано, а матеріали справи надіслано на новий розгляд до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області. В решті позову відмовлено (а.с. 8-11). Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 26.03.2024 рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 19 січня 2024 року у справі №601/3473/23, залишено без змін. 23 січня 2024 року за вихідним № 643/115/6/02 заступником начальника відділення поліції № 1 (м. Тернопіль) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області до Кременецького відділу ДВС у Кременецькому районі надіслано постанову у справі про адміністративне правопорушення серії БАД № 824766 від 30 листопада 2023 року для примусового виконання у порядку статті 308 КУпАП для стягнення із ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1020 грн (а.с.19-20). 27.02.2024 старшим державним виконавцем Кременецького відділу ДВС у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністрества юстиції Кулиною Г.І. відкрито виконавче провадження з примусового виконання постанови серії БАД № 824766, виданої 30 листопада 2023 року, про стягнення із ОСОБА_1 штрафу на користь держави в розмірі 1020 грн та стягнуто з боржника виконавчий збір/основну винагороду приватного виконавця у розмірі 102 грн, що стверджується постановою про відкриття виконавчого провадження від 27.02.2024 (а.с.13). Як вбачається з наданого позивачем витягу з АСВП, постановою про арешт майна боржника від 27.02.2024, що винесена у виконавчому провадженні № 74285034, старшим державним виконавцем Кременецького відділу ДВС у Кременецькому районі Тернопільської області накладено арешт майна боржника ( ОСОБА_1 ) у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1305 грн (а.с.53). 29.05.2024 головним державним виконавцем Кременецького відділу ДВС у Кременецькому районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кулиною Г.І. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження №74285034, якою виконавче провадження з примусового виконання постанови БАД № 824766, виданої 30 листопада 2023 року, про стягнення із ОСОБА_1 штрафу на користь держави в розмірі 1020 грн закінчено та припинено чинність арешту майна боржника, і скасовано інші заходи примусового виконання рішення. У постанові вказано, що залишок нестягненої суми за виконавчим документом 1020 грн; сума стягнутого виконавчого збору /сума стягненої винагороди приватного виконавця 102 грн (а.с.14). Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 102 грн та моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн, оскільки незаконними діями уповноваженої особи Головного управління Національної поліції в Тернопільській області позивачу спричинена матеріальна шкода в розмірі 102 грн. ( сплата позивачем виконавчого збору) та моральна шкода, яка полягає у порушенні його нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, погіршення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми. А, тому виходячи із засад розумності, поміркованості і справедливості, ураховуючи характер та обсяг моральних страждань, які зазнав позивач, суд вважав, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково та стягнути із Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 102 гривні та 2 000 гривень моральної (немайнової) шкоди. Також, суд вважав, що із відповідача слід стягнути на користь позивача понесені останнім судові витрати по справі, які згідно поданих позивачем квитанцій становить 120 грн. Колегія суддів, з даними висновками суду першої інстанції погоджується, виходячи з такого. Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, згідно з частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Відповідно до статті 23 ЦК України встановлено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів. Відповідно до частини другої цієї статті моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 3, 9 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Загальні підстави відповідальності за завдану майнову та моральну шкоду передбачені нормами статей 1166, 1167 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб`єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює оперативнорозшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу. Згідно з ч.1 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі, незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. За відсутності підстав для застосування ч.1 ст. 1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті - така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (ст.1173, 1174 ЦК). Згідно з частиною першою статті 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів. Статтею 1174 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 вересня 2019 року у справі № 916/1423/17 виклала висновок про те, що … [застосовуючи положення статей 1173, 1174 ЦК України суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування]. Постанова Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 містить висновки, що … [зобов`язання про компенсацію моральної шкоди виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою; вина особи, яка завдала моральної шкоди. У разі встановлення конкретної особи, яка завдала моральної шкоди, відбувається розподіл тягаря доказування: (а) позивач повинен довести наявність моральної шкоди та причинний зв`язок; (б) відповідач доводить відсутність протиправності та вини]. У справі, яка переглядається, судом встановлено, що рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 19 січня 2024 року скасовано постанову серії БАД № 824766 від 30 листопада 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122, ч.5 ст. 121 КУпАП. Незважаючи на обізнаність відповідача про розгляд Кременецьким районним судом Тернопільської області адміністративного позову ОСОБА_1 щодо скасування постанови про накладення адміністративного стягнення серії БАД № 824766 від 30 листопада 2023 року та задоволення вимог ОСОБА_1 , відповідачем 23.01.2024 направлено вищевказану постанову для примусового виконання про стягнення з ОСОБА_1 штрафу на користь держави в розмірі 1020 грн. Відповідно, 27.02.2024 державним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 74285034 з примусового виконання постанови БАД № 824766, виданої 30 листопада 2023 року, про стягнення із ОСОБА_1 штрафу на користь держави в розмірі 1020 грн та постанова про накладення арешту на все майно боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів 1305 грн. Також, як вбачається з постанови про закінчення виконавчого провадження № 74285034 від 29.05.2024, що залишок нестягненої суми за виконавчим документом становить 1020 грн та сума стягнутого виконавчого збору /сума стягненої винагороди приватного виконавця - 102 грн. Отже, встановивши, що позивачу спричинена матеріальна шкода в розмірі 102 грн. ( сплата позивачем виконавчого збору в сумі 102 грн, що стверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 29.05.2024 ) та моральна шкода, яка полягає у порушенні його нормальних життєвих зв`язків, що вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя, погіршення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що матеріальна шкода в розмірі 102 грн та моральна шкода в розмірі 2000,00 грн буде співмірна із перенесеними ОСОБА_1 моральними стражданнями та відповідає принципам розумності, справедливості та співмірності. Також, щодо відшкодування судових витрат в розмірі 120 грн, то позивачем на підтвердження понесених судових витрат у суді першої інстанції надано поштові квитанції та фіскальні чеки, з яких вбачається, що позивач поніс витрати на оплату поштової кореспонденції, а саме: направлення позовної заяви до суду в розмірі 45,00 грн; направлення відповіді на відзив до Кременецького районного суду в розмірі 45 грн та ГУНП в Тернопільській області у розмірі 30 грн. Отже, позивачем підтверджено понесені судові витрати на відправлення поштової кореспонденції відповідачу та до суду в загальному розмірі 120 грн. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції, прийшов до правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення понесених позивачем судових витрат в сумі 120 грн. Посилання в апеляційній скарзі на те, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження факту спричинення йому моральної шкоди та відсутність порушених майнових (фінансових) прав позивача, апеляційний суд до уваги не бере, оскільки внаслідок незаконних дій ГУНП в Тернопільській області, яке ініціювало звернення до примусового виконання постанови від 30.11.2023 про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення для стягнення із ОСОБА_1 штрафу в розмірі 1020 грн, позивач зазнав моральної шкоди, яка виразилась у душевних стражданнях, пов`язаних з порушенням нормальних життєвих зв`язків, погіршення матеріального стану його сім`ї, що вимагало від нього впродовж трьох місяців додаткових зусиль для організації свого життя, в тому числі відновлення порушеного права, погіршення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань у зв`язку з винесенням постанов про відкриття виконавчого провадження та про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно боржника і включено його до Єдиного реєстру боржників. Крім того, як вбачається з матеріалів справи, рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 19 січня 2024 року, яке набрало законної сили, скасовано постанову серії БАД № 824766 від 30 листопада 2023 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122, ч.5 ст. 121 КупАП, що свідчить про те, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності незаконно, крім того, відшкодування здійснюється незалежно від вини і незалежно від того, чи застосувалися з боку держави будь-які заходи примусу, чи було понесено особою витрати на погашення штрафу. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження протиправності поведінки працівниками поліції є безпідставними, оскільки дії працівників поліції щодо складання відносно позивача постанови про накладення адміністративного стягнення, яка скасована судовим рішенням, свідчить про незаконні дії посадових осіб, які ініціювали вказане виконавче провадження та в межах відкритого виконавчого провадження виконавцем було винесено постанови про стягнення виконавчого збору та про арешт майна боржника. Зазначені обставини безпосередньо вплинули на життєвий уклад позивача, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків, позивач був вимушений витрачати додатковий час та зусилля для відновлення та захисту порушених своїх прав, що є підставою для відшкодування позивачеві моральної шкоди, Інші доводи апеляційної скарги ГУНП в Тернопільській області є аналогічними, викладеним у відзиві на позов, які не спростовують правильність висновку суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції у повному обсязі з`ясовані обставини справи, доводи сторін перевірені та надана їм належна оцінка. Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин, застосовані правильно. Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи, колегією суддів не встановлено. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у сукупності, колегія суддів приходить до висновку про законність та обґрунтованість постановленого по даній справі рішення та відсутність підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Керуючись ст.ст.35, 259, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення. Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 29 серпня 2024 року залишити без змін. Стягнути з Головного управління Національної поліції в Тернопільській області в користь держави недоплачений судовий збір в розмірі 605,6 грн. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст судового рішення виготовлений 28 листопада 2024 року. Головуючий: Н. М. Храпак Судді: Б.О. Гірський О.З. Костів