Постанова Закарпатський апеляційний суд № 309/1365/24

Справа № 309/1365/24 П О С Т А Н О В А Іменем України 12 листопада 2024 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд в складі: головуючого судді Джуги С.Д., суддів Кожух О.А., Мацунича М.В., з участю секретаря судових засідань: Чичкало М.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 22 травня 2024 року у складі судді Ткач О.О., у справі за скаргою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: приватний виконавець Роман Р.М., Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», на рішення приватного виконавця Романа Р.М., в с т а н о в и в : У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд зі скаргою на рішення приватного виконавця Романа Р.М. Скарга мотивована тим, що 01 березня 2024 року при спробі зняття заявником коштів з карткового рахунку ним було виявлено, що на нього накладено арешт. Так, заявник через додаток «Дія» з`ясував, що арешт наклав приватний виконавець Роман Р.М. У офісі приватного виконавця Роман Р.М. роз`яснив, що арешт накладено у зв`язку з постановою Хустського районного суду Закарпатської області про сплату боргу «Креді Агріколь Банку». Зазначав, що дізнавшись рахунок, заявник пішов виконувати рішення суду, вказану суму сплатив повністю. Разом з тим, довідавшись про те, що виконавець не вправі стягувати із заявника виконавчий збір у сумі 31 163, 32 грн., останній його не сплатив. Цього ж дня у додаток «Дія» заявнику надійшла постанова про арешт всього рухомого і нерухомого майна. Враховуючи вищенаведене, вважав, що приватний виконавець перевищив свої повноваження. За таких обставин, просив скасувати постанову про накладення арешту на рахунки та все рухоме та нерухоме майно. Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 22 травня 2024 року скаргу ОСОБА_1 , інтереси якого представляє адвокат Бітюра А.А., заінтересовані особи: приватний виконавець Роман Р.М., АТ «Креді Агріколь Банк», на рішення приватного виконавця Роман Р.М, - задоволено частково. Скасовано постанову приватного виконавця Роман Р.М. про арешт коштів боржника від 01.03.2024 ВП №74323872. У решті вимог скарги відмовлено. В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк», просить ухвалу суду першої інстанції в частині скасування постанови приватного виконавця Романа Р.М. про арешт коштів від 01.03.2024 ВП №74323872 скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги у цій частині, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції невірно встановлено обставини справи, а саме, що боржником добровільно та самостійно сплачено 82434,90 грн. згідно квитанції від 18.04.2024, оскільки такі були списані платіжною інструкцією саме із арештованих рахунків боржника приватним виконавцем, а не добровільно сплачено боржником на рахунок приватного виконавця. Зазначає, що рішення Хустського районного суду Закарпатської області від 28 вересня 2023 року у справі №309/1645/23 не виконано у повному обсязі. Вказує, що подана скарга не відповідала вимогам ч.3 ст. 175 ЦПК України, а тому підлягала залишенню без руху, а також були наявні всі підстави для її повернення. Зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги те, що правомірність та співмірність винесення вказаної постанови оцінюється саме на момент її винесення, тобто станом на 01.03.2024, коли залишок боргу за виконавчим документом з урахуванням основної винагороди, витрат виконавчого провадження становив 343796,61 грн. Вказує, що зміни у розмірі заборгованості боржника надалі не можуть не можуть свідчити про необхідність скасування законної постанови про арешт коштів, особливо враховуючи, що саме на підставі вказаної постанови виконавцем було здійснено стягнення коштів із арештованих рахунків боржника. Зазначає про помилковість посилання суду першої інстанції на те, що боржник є приватним підприємцем та арешт коштів на його рахунках перешкоджає здійсненню підприємницької діяльності, оскільки заявник не являється підприємцем з 04.02.2022, що підтверджується витягом з ЄДРПОУ. Звертає увагу, що висновки суду першої інстанції про черговість звернення стягнення на майно боржника суперечить Закону України «Про виконавче провадження». Вважає, що суд першої інстанції в процесі розгляду скарги вийшов поза межі підстав скарги, чим було порушено принципи диспозитивності та змагальності сторін. Стверджує, що суд не вправі скасовувати постанову приватного виконавця, оскільки у відповідності до ст. 451 ЦПК України не наділений такими повноваженнями за результатами розгляду скарги. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу задовольнити повністю, посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що наразі розмір непогашеної суми боргу є незначним та становить 10%, а виконавцем накладено арешт на все рухоме та нерухоме майно, що є, на думку апелянта, явно неспівмірним із залишком боргу. У відзиві на апеляційну скаргу Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції в оскаржуваній ОСОБА_1 частині залишити без змін, посилаючись на її законність та обґрунтованість. Апелянт ОСОБА_1 та його представник адвокат Бітюра Анатолій Анатолійович, а також приватний виконавець Роман Роман Михайлович в судове засідання не з`явилися. Про дату, час, місце розгляду належним чином повідомлені. Від представника апелянта ОСОБА_1 адвоката Бітюри Анатолія Анатолійовича надійшла до суду заява про розгляд справи за відсутності апелянта та його представника. Від приватного виконавця Романа Романа Михайловича надійшла до суду заява про розгляд справи за його відсутності. Судова колегія, відповідно до ч.2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за їх відсутності. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника АТ «Креді Агріколь Банк», перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга АТ «Креді Агріколь Банк» підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції перевіряє справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.9 ч.2 ст.129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України (ст.18 ЦПК України). Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно з ст.447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Матеріалами справи установлено, що постановою приватного виконавця Роман Р.М. від 01.03.2024 року відкрито виконавче провадження ВП №74323872 з примусового виконання виконавчого листа №309/1645/23 від 25.01.2024, виданого Хустським районним судом Закарпатської області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «КредіАгріколь Банк» заборгованості за кредитним договором у сумі 307 027,87 грн. та 4605,42 грн. судового збору. Цього ж дня приватним виконавцем винесено постанову про стягнення з боржника основної винагороди у сумі 31 163,32 грн. Також 01.03.2024 приватним виконавцем Роман Р.М. у ВП №743238872 винесено постанову про арешт коштів боржника та постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_1 . В погашення заборгованості за виконавчим листом №309/1645/23 від 25.01.2024 на рахунок приватного виконавця Роман Р.М. згідно квитанції від 04.03.2024 сплачено 150 000 грн., згідно квитанції від 04.03.2024 - 79 199 грн., згідно квитанції від 18.04.2024 - 82 434,90 грн. Згідно акту приватного виконавця від 30.04.2024 року в судовому засіданні, яке відбулося 30.04.2024 року у Хустському районному суді боржник ОСОБА_1 заявив, що не має наміру сплачувати залишок суми боргу - 31662,71 грн., на вимогу щодо явки до офісу приватного виконавця подати декларацію про майновий стан не з`явився, інформацію про місцезнаходження автомобіля не надав. Постановою приватного виконавця Роман Р.М. від 30.04.2024 року оголошено розшук майна боржника ОСОБА_1 автомобіля марки «RENAULT», реєстраційний номер НОМЕР_1 . Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» у чинній редакції (надалі по тексту Закон) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ст. 18 Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право:накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей. Згідно ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді:2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Згідно ч.3 ст.45 Закону основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. Порядок накладення арешту врегульовано Розділом VII Закону. Так ч. 6 ст. 48 Закону передбачено, що стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця. Згідно ст. 56 Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. З аналізу вказаних норм слідує, що чинним законодавством не передбачено встановлення строку добровільного виконання рішення суду, приватним виконавцем не стягується виконавчий збір, а стягується основна винагорода в прядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору. При цьому розмір такої основної винагороди визначається приватним виконавцем одночасно з відкриттям виконавчого провадження, а арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням основної винагороди приватного виконавця. З врахуванням наведеного суд першої інстанції дійшов правильних висновків, що приватним виконавцем правомірно визначено розмір основної винагороди та враховано такий розмір при накладенні арешту, а твердження ОСОБА_1 про неправомірність нарахування приватним виконавцем основної винагороди судом обґрунтовано відхилено. Відтак сумою, у межах якої може накладатися арешт у даному виконавчому провадженні є 342 796,61 грн. (307 027,87 + 4605,42 + 31 163,32). Саме в межах даної суми приватним виконавцем накладено арешт на грошові кошти та майно боржника. Разом з тим суд констатував, що наразі розмір непогашеної суми боргу є незначним та становить 10%, виконавцем накладено арешт як на грошові кошти ОСОБА_1 так і на рухоме та нерухоме майно, серед якого є автомобіль марки «RENAULT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , вартість якого є значною, що є явно неспівмірним із залишком боргу. Також боржник є приватним підприємцем і накладання арешту на його рахунки покладає на нього надмірний тягар, позаяк обмежує можливість здійснення підприємницької діяльності, а автомобіль марки «RENAULT», реєстраційний номер НОМЕР_1 , перебуває у заставі банку за кредитом за яким проводиться стягнення, а отже вимоги банку повинні задовольнятися в першу чергу за рахунок заставленого майна. Існування наразі постанови виконавця про накладення арешту на грошові кошти та рахунки боржника є неспівмірним із розміром боргу, покладає на боржника надмірний тягар, а тому відповідна постанова приватного виконавця підлягає скасуванню. Такі висновки суду є помилковими, і не ґрунтуються на законі. Судом першої інстанції не враховано, що постанова про арешт коштів приватним виконавцем була винесена 01.03.2024 року, а кошти на підставі цієї постанови були стягнуті виконавцем 04.03.2024 року в розмірі 79 199 грн., 18.04.2024 року в розмірі 82 434, 90 грн., та сплачені боржником на рахунок виконавця 04.03.2024 року в розмірі 150 000 грн. Правомірність та співмірність винесення вказаної постанови повинні оцінюватися судом саме на момент її винесення, тобто станом на 01.03.2024 року, коли залишок боргу за виконавчим документом з урахуванням основної винагороди, витрат виконавчого провадження становив 343 796, 61 грн. На момент винесення вказаної постанови арешт коштів був співмірним із заборгованістю боржника за рішенням суду з урахуванням основної винагороди та витрат виконавчого провадження. Погашення заборгованості за вказаним виконавчим листом після винесення приватним виконавцем постанови про арешт коштів та наявність не погашеного боргу у незначному розмірі на момент розгляду судом першої інстанції скарги, не може свідчити про незаконність винесення приватним виконавцем постанови про арешт коштів боржника. Виключно на припущеннях ґрунтуються висновки суду, що боржник є приватним підприємцем і накладання арешту на його рахунки покладає на нього надмірний тягар, оскільки обмежує можливість здійснення підприємницької діяльності. З матеріалів справи не вбачається, що боржник здійснює підприємницьку діяльність та у нього наявні відкриті рахунки для здійснення підприємницької діяльності і саме на них накладено арешт. Закон (абз. 2 ч. 2 ст. 48) передбачає виключний перелік рахунків, на які заборонено накладення арешту. Закон не містить заборони накладення арешту на рахунок боржника як підприємця. Більше того, згідно з витягом з ЄДРПОУ, 04.02.2022 року внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності ОСОБА_1 на підставі його власного рішення. Необґрунтованими є також висновки суду про задоволення вимог стягувача в першу чергу за рахунок заставного майна, оскільки відповідно до ч. 2, ст. 48 Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Лише у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення невідкладно звертається також на належне боржнику інше майно, крім майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. ( ч.5 ст. 48 Закону ). Крім того, матеріалами справи доведено, що боржник ОСОБА_1 переховує автомобіль марки «RENAULT», реєстраційний номер НОМЕР_1 ., який є предметом застави, і такий приватним виконавцем оголошено в розшук. Рішення суду від 28.09.2023 року, за яким видано виконавчий лист №309/1645/23 від 25.01.2024 та здійснюється приватним виконавцем виконавче провадження, залишається на даний час невиконаним у повному обсязі. За наведених обставин суд першої інстанції дійшов неправильних висновків про скасування постанови приватного виконавця про арешт коштів від 01.03. 2024 року. Доводи апеляційної скарги АТ «Креді Агріколь Банк» є обґрунтованими, а ухвала суду в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволення скарги в цій частині. Апеляційна скарга ОСОБА_1 , з урахуванням вищевикладених обставин, є безпідставною, ґрунтується на неправильному тлумаченню вищенаведених норм Закону України «Про виконавче провадження», а тому не підлягає задоволенню. Згідно ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання апеляційної скарги апелянтом АТ «Креді Агріколь Банк» сплачено 3 028,00 грн. судового збору, дана сума підлягає стягненню із боржника ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст.374, 376, 382-384,447 ЦПК України, апеляційний суд,- постановив: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» задовольнити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 22 травня 2024 року в частині скасування постанови приватного виконавця Роман Р.М. про арешт коштів від 01.03.2014 року ВП №74323872 скасувати та ухвалити у цій частині нове рішення про відмову в задоволенні скарги в цій частині. В решті ухвалу залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ,(РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» (код ЄДРПОУ 14361575) 3 028,00 грн. сплаченого судового збору. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 25 листопада 2024 року. Головуючий: Судді: