Постанова 4824 № 756/14393/15-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 22 березня 2021 року м. Київ Справа 756/14393/15-ц Апеляційне провадження №22-ц/824/3475/2021 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Андрієнко А.М., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Оболонського районного суду м. Києва постановлену під головуванням судді Майбоженко А.М. 08 грудня 2020 року у м. Києві, дата виготовлення повного тексту ухвали не зазначена, у справі за скаргою ОСОБА_1 на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Лановенко Людмили Олегівни, В С Т А Н О В И В У грудні 2019 року ОСОБА_1 подав скаргу на дії приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Лановенко Л.О. щодо вчинення виконавчих дій в рамках виконавчих проваджень №60673850 та №60724440 (зведеному виконавчому провадженні № 60724606), у якій заявник просив визнати неправомірними та скасувати постанову приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Лановенко Л.О. від 20 листопада 2019 року про відкриття виконавчого провадження № 60673850; постанову про відкриття виконавчого провадження № 60724440 від 26 листопада 2019 року; постанову про арешт коштів боржника від 20 листопада 2019 року; постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 20 листопада 2019 року; постанову про стягнення з боржника основної винагороди від 26 листопада 2019 року. Скарга мотивована тим, що 26 листопада 2019 року приватним виконавцем Лановенком Л.О. відкрито виконавче провадження №60673850 з примусового виконання виконавчого листа №2/756/227/17, виданого Оболонським районним районним судом м. Києва 12 липня 2017 року про стягнення в солідарному порядку зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитом у розмірі 96710,33 доларів США. 26 листопада 2019 року приватним виконавцем винесена постанова про стягнення з нього основної винагороди у розмірі 9671,93 доларів США. Крім того, в рамках виконавчого провадженя приватним виконавцем накладено арешт на всі рахунки, які відкриті на його ім`я у банках України ще до того, як ним було отримано постанову про відкриття виконавчого провадження. В результаті цього, накладено арешт на корпоративний рахунок підприємства, в якому він є лише генеральним директором. Вказана обставина паралізувала господарську діяльність підприємства та нанесла відповідних збитків його власникам. Крім того, накладено арешт на його картковий рахунок, чим позбавлено його можливості забезпечувати себе та сім`ю продуктами харчування, ліками, комунальними послугами. Всупереч вимогам ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження» йому не було надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження № 60673850 від 20 листопада 2019 року та постанову про арешт коштів боржника. Про існування вказаних постанов йому стало відомо під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження № 60724440. Постанова про арешт коштів боржника винесена ще до виявлення конкретних рахунків боржника в банках чи інших фінансових установах, тобто передчасно. Вважає дії приватного виконавця неправомірними, а прийняті постанови незаконними, оскільки, ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2018 року заборонено вчиняти дії на виконання виконавчою листа №2/756/227/17 від 12 липня 2017 року, виданого Оболонським районним судом м. Києва до прийняття рішення у справі. Тож приватним виконавцем Лановенко Л.О. відкрито виконавче провадження у період дії заборони вчиняти дії на виконання виконавчого листа №2/756/227/17 від 12 липня 2017 року. У зв`язку з наведеним вимоги скарги просив задовольнити. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 08 грудня 2020 року скаргу ОСОБА_1 на рішення та дії приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Лановенко Людмили Олегівни - залишено без задоволення. Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з того, що наведені скаржником обставини спростовуються матеріалами виконавчого провадження. Не погодився із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 , його представником подана апеляційна скарга, в якій зазначається про незаконність ухвали у зв`язку з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Вказує на те, що ухвалою Макарівського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2018 року було встановлено заборону вчиняти дії на виконання виконавчого листа №2/756/227/17 від 12 липня 2017 року виданого Оболонським районним судом м. Києва до ухвалення рішення у справі, вказана ухвала набрала законної сили, не скасована та продовжує діяти на даний час. Однак судом першої інстанції вказана обставина проігнорована. Також вказує на те, що він не погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що основна винагорода приватного виконавця встановлюється у вигляді відсотка суми, що підлягає стягненню, а не суми яка фактично стягнута у виконавчому провадженні, оскільки відповідно до п. 19 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку виплати винагород державним виконавцям та їх розмірів і розміру основної винагороди приватного виконавця», приватний виконавець одержує основну винагороду у розмірі 10 відсотків стягнутої ним суми, тобто мова йде за стягнення винагороди за фактичне виконання. Також вказує на те, що стягнення з нього винагороди в іноземній валюті є неправомірним, оскільки в Україні заборонено використовувати іноземну валюту, як засіб платежу. Зазначає, що виконавцем має накладатися арешт на конкретне майно боржника, а також грошові кошти, що знаходяться на конкретних рахунках у банках чи інших фінансових установах в межах суми заборгованості. Однак, у заяві про відкриття виконавчого провадження представник стягувача не зазначив конкретне майно боржника, а також грошові кошти, на які він просить накласти арешт, а тому приватний виконавець не мав правових підстав для винесення постанови про накладення арешту на все майно боржника. Крім того, винесення приватним виконавцем постанови про накладення арешт є передчасним, оскільки вказана постанова винесена ним до виявлення конкретних розрахункових рахунків боржника у банках чи фінансових установах. Відповіді на запити виконавця щодо коштів на рахунках надійшли після винесення постанови про накладення арешту. На підставі викладеного просить суд скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким вимоги скарги на дії та постанови приватного виконавця задовольнити повністю. У відзиві на апеляційну скаргу приватний виконавець Лановенко Л.О. зазначає про те, що ухвала Макарівського районного суду Київської області від 10 жовтня 2018 року стосується Макарівського відділу державної виконавчої служби територіального управління юстиції у Київській області, тому твердження скаржника щодо неправомірності винесення приватним виконавцем вищевказаних постанов є безпідставними. Вказує, що апелянтом жодним чином не доведено, що постановою приватного виконавця Лановенко Л.О. про арешт коштів боржника було накладено арешт на корпоративний рахунок підприємства, не вказано на який саме корпоративний рахунок, нібито, накладений арешт, та не вказано назви підприємства, рахунок якого, на думку апелянта арештований. Крім того, зазначає, що Законом України «Про виконавче провадження» не визначено обов`язку виявляти рахунки в банках чи інших фінансових установах до винесення постанови приватним виконавцем про арешт коштів боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Таким чином, виходячи з приписів ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», приватний виконавець Лановенко Л.О. винесла постанову про арешт коштів боржника у відповідності до Закону України «Про виконавче провадження». Також вказує на те, що спір щодо скасування постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 20 листопада 2019 року підвідомчий адміністративному суду та не може розглядатись в порядку цивільного судочинства. Зазначає що нею було надіслано боржнику постанову про відкриття виконавчого провадження та постанову про арешт коштів боржника, що підтверджується реєстром відправлень рекомендованих листів від 21 листопада 2019 року, тому приватним виконавцем не було порушено Закон України «Про виконавче провадження». На підставі викладеного просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. В судовому засіданні представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 підтримала апеляційну скаргу з підстав викладений у ній та просила її задовольнити. Представник приватного виконавця Лановенко Л.О. - ОСОБА_4 заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін. Представник стягувача - АТ «Універсал Банк» в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив. Тому його неявка, згідно з ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного. Судом встановлено, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу м. Київ Лановенко Л.О. перебувають виконавчий лист №2/756/227/17 від 24 січня 2017 року, виданий Оболонським районним судом м. Києва 12 липня 2017 року про стягнення в солідарному порядку зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 96719,33 доларів США (ВП №60724440) та виконавчий лист №756/14393/15-ц від 24 січня 2017 року, виданий Оболонським районним судом м. Києва 12 липня 2017 року про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» судових витрат у розмірі 16601,75 грн (ВП № 60673850). Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. від 20 листопада 2019 року відкрито виконавче провадження №60673850 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення зі ОСОБА_1 на користь ПАТ «Універсал Банк» судових витрат у розмірі 16601,75 грн. Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. від 20 листопада 2019 року в рамках виконавчого провадження № 60673850 стягнуто з боржника ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 1660,17 грн. Того ж дня, 20 листопада 2019 року, приватним виконавцем Лановенко Л.О. винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на рахунках у банківських та інших фінансових установах, а також постанову про арешт усього рухомого та нерухомого майна, що належить боржнику ОСОБА_1 . Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. від 26 листопада 2019 року відкрито виконавче провадження №60724440 з примусового виконання виконавчого листа про стягнення солідарно зі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «Універсал Банк» заборгованості за кредитним договором у розмірі 96719,33 долари США. Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. від 26 листопада 2019 року в рамках виконавчого провадження №60724440 стягнуто з боржника ОСОБА_1 основну винагороду у сумі 9671,93 доларів США. Постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Лановенко Л.О. від 26 листопада 2019 року обидва виконавчі провадження об`єднані в одне під №60724606. Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи. Частиною п.1 ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів». Приватний виконавець здійснює примусове виконання, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (п. 1 ч. 1 ст. 3, ч. 3 ч. 5 Закону України «Про виконавче провадження»). Частиною п`ятою ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Відповідно до ст. 31 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода. Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової. Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - у разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом. Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України. Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Якщо суму, передбачену в частині четвертій цієї статті, стягнуто частково, сума основної винагороди приватного виконавця, визначена як відсоток суми стягнення, виплачується пропорційно до фактично стягнутої суми (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення. Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів). Згідно із ч. 2 ст. 74 вищевказаного Закону, рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Відповідно до п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Згідно із ч.1 ст. 377 ЦПК України, судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишення позову без розгляду у відповідній частині з підстав, перебачених ст. ст. 255 та 257 цього Кодексу. З наведених обставин справи вбачається, що заявник, звертаючись до суду з даною скаргою, зокрема, просив скасувати постанови приватного виконавця Лановенко Л.О. про відкриття виконавчого провадження № 60673850 від 20 листопада 2019 року та виконавчого провадження № 60724440 від 26 листопада 2019 року з тих підстав, що ухвалою Макарівського районного суду Київської області від 10 березня 2018 року задоволено його заяву про забезпечення позову та заборонено державним виконавцям Макарівського відділу ДВС територіального управління юстиції у Київській області вчиняти дії на виконання виконавчого листа №2/756/227/17, виданого 12 липня 2017 року Оболонським районним судом м. Києва, до прийняття рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Універсал Банк» про визнання кредитного договору недійсним. Однак вказані обмеження щодо виконання виконавчого листа стосуються саме державних виконавців Макарівського відділу ДВС територіального управління юстиції у Київській області, а тому висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для визнання дій приватного виконавця Лановенко Л.О. щодо вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях № 60724440 та № 60673850, а саме винесення постанов про відкриття провадження, є правомірними. Посилання скаржника на неотримання ним копій постанов про відкриття виконавчого провадження не приймаються до уваги суду, так як вказані обставини не спростовують правомірність цих постанов. А отже і не можуть бути і підставою їх скасування. З наведених обставин також вбачається, що одночасно з відкриттям виконавчого провадження №60673850, приватним виконавцем застосовано, зокрема, арешт грошових коштів, що відповідає положенням ст.56 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна. Крім того, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що на адресу приватного виконавця Лановенко Л.О. надійшли відповіді з цілої низки банків, куди було направлено відповідну постанову про арешт коштів, про неможливість виконання вказаної постанови у зв`язку з відсутністю відкритих рахунків боржником ОСОБА_1 .. Матеріали виконавчого провадження не містять інформації щодо виконання вказаної постанови приватного виконавця жодним з банків чи іншими фінансовими установами. Посилання скаржника на те, що такі дії призвели до обмежень діяльності підприємства, де він є керівником, не підтверджуються належним чином і оцінюються судом критично, так як арешт був накладений на рахунки відкриті на ім'я боржника у виконавчому провадженні - фізичну особу, а не на рахунки підприємства. Твердження щодо блокування рахунків відкритих для зарахування заробітної плати також не підтверджені належним чином. До того ж з'ясування цього питання належить до компетенції Банку, а не приватного виконавця. Отже, доводи апеляційної скарги про передчасність винесення приватним виконавцем постанови про арешт коштів боржника від 20 листопада 2019 року до виявлення належних йому рахунків суд також вважає безпідставними та до уваги не приймає. Посилання скаржника на неправомірність дій приватного виконавця Лановенка Л.О. в рамках виконавчих проваджень №60673850, №60724440 щодо винесення постанов від 20 листопада 2019 року та від 26 листопада 2019 року про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди у розмірі 1660,17 грн та 9671,93 доларів США та їх скасування, виходячи з положень ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» підлягають оскарженню до відповідного адміністративного суду. Таким чином, дані вимоги скарги не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, тобто розглянуті судом першої інстанції з порушенням правил юрисдикції У зв`язку з цим, на підставі ст. ст. 255, 377 ЦПК України, ухвала суду першої інстанції в частині вирішення вимог щодо витрат виконавчого провадження підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині. Враховуючи відсутність встановленої неправомірності дій приватного виконавця щодо винесення ним постанов про відкриття виконавчого провадження та накладення арешту, не вбачається і підстав для визнання неправомірними дій приватного виконавця та скасування вказаних постанов. Таким чином, доводи апеляційної скарги знайшли своє часткове підтвердження під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції. Враховуючи вищевикладене ухвала суду першої інстанції в частині вирішення вимог щодо витрат виконавчого провадження підлягає скасуванню із закриттям провадження у справі в цій частині, в іншій частині ухвалу суду слід залишити без змін. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Оболонського районного суду м. Києва від 08 грудня 2020 року в частині відмови в задоволення вимог скарги ОСОБА_1 про визнання неправомірними дій та скасування постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Київ Лановенко Людмили Олегівни про стягнення з боржника основної винагороди від 20 листопада 2019 року - скасувати, і закрити провадження у справі в цій частині. В решті ухвалу суду залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: А.М. Андрієнко Н.В. Поліщук Повний текст постанови складений 30 березня 2021 року.