Постанова Одеський апеляційний суд № 496/2679/21

Номер провадження: 33/813/2565/24 Номер справи місцевого суду: 496/2679/21 Головуючий у першій інстанції Портна О. П. Доповідач Копіца О. В. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19.11.2024 року м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі головуючого судді Копіци О.В., за участю секретаря судового засідання Ровенко А.С., в присутності захисника Фомічової А.О. та прокурора Щербіни Н.М., розглянувши клопотання захисника Фомічової А.О., в інтересах ОСОБА_1 , про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Біляївського райсуду Одеської обл. від 25.06.2021 про накладення стягнення на ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП установив: Зазначеною постановою суду 1-ої інстанції ОСОБА_1 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та накладено на нього стягнення у виді штрафу в дохід держави в розмірі 850 грн, а також стягнено з нього на користь держави судовий збір в розмірі 454 грн. Не погодившись із зазначеною постановою суду, 28.09.2024 ОСОБА_2 , в інтересах ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку подала апеляційну скаргу, в якій вона, посилаючись на те, що постанова суду прийнята без з`ясування всіх обставин справи, які мають істотне значення для вирішення справи, із порушенням норм матеріального та процесуального права, просить її скасувати та провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП закрити за відсутності в його діях складу інкримінованого правопорушення. Окрім цього, захисник ОСОБА_2 одночасно з поданням апеляційної скарги звернулася до апеляційного суду з клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження зазначеної постанови суду як пропущеного із поважних причин, зокрема, у зв`язку із тим, що у травні 2024 року ОСОБА_1 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців дізнався про те, що його включено до Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення, в подальшому ним здійснювались дії щодо вилучення відповідних відомостей із вказаного Реєстру, в тому числі шляхом звернення з адміністративним позовом до суду про визнання протиправною бездіяльності НАЗК та зобов`язання вчинити дії з виключення його з Реєстру. В процесі розгляду адміністративного позову зі змісту відзиву НАЗК на позов йому стало відомо, що підставою для внесення щодо нього відомостей до Реєстру була постанова Біляївського райсуду Одеської обл. від 25.06.2021 про притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП і однією із підстав для вилучення відомостей з Реєстру є скасування вказаної постанови. Враховуючи роз`яснення НАЗК, а також те, що ОСОБА_1 не є спеціалістом у галузі права, помилково вважав себе таким, що вчинив адміністративне правопорушення за несвоєчасне подання щорічної декларації, в той час як він взагалі не був суб`єктом декларування в розумінні ЗУ «Про запобігання корупції», об`єктивно мав можливість оскаржити постанову суду після отримання її копії представником 23.09.2024 поза межами строків на апеляційне оскарження, при цьому судом копія постанови ОСОБА_1 не вручалась та не надсилалась, захисник Фомічова А.О. на підставі викладеного просила поновити строк на апеляційне оскарження постанови суду від 25.06.2021. У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з`явився, про розгляд справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив та жодних клопотань на адресу суду не подавав, водночас в судове засідання з`явилась його захисник Фомічова А.О., яка не заперечувала проти розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження підтримала та просила його задовольнити, натомість прокурор Щербіна Н.М. заперечувала проти його задоволення. Враховуючи, що неявка ОСОБА_1 в судове засідання, не перешкоджає розгляду питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд, з`ясувавши думку учасників судового розгляду, керуючись при цьому вимогами ч. 1 ст. 268 та ч. 6 ст. 294 КУпАП, вважає за можливе здійснити розгляд вказаного клопотання за його відсутності. Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, вивчивши доводи клопотання захисника про поновлення строку на подачу апеляційної скарги та матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновків про таке. Відповідно до практики ЄСПЛ у справі «Мельник проти України» право доступу до суду не є абсолютним, воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги. Ці обмеження повинні мати законну мету та бути пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. Приписами ст. 289 КУпАП передбачено, що скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу. Аналогічні положення щодо оскарження постанови судді у справі про адміністративне правопорушення містить ч. 2 ст. 294 КУпАП, якою, серед іншого, також передбачено, що апеляційна скарга, подана після закінчення десятиденного строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також, якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження, пропущений із поважних причин, може бути поновлений за клопотанням заінтересованої особи. Норми діючого КУпАП не містять переліку підстав, які вважаються поважними для вирішення питання про поновлення пропущеного строку оскарження постанови суду. Такі причини визначаються в кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи. Відповідно до усталеної судової практики, підстави пропуску строку на апеляційне оскарження можуть бути визнані поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо вони пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, труднощами, які не залежать від волі особи та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений законом процесуальний строк, подання апеляційної скарги. Такі обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами. Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувана постанова датована 25.06.2021, а тому строк на апеляційне оскарження обчислюється із зазначеної дати та закінчився 05.07.2021. Відповідно до штампу на поштовому конверті апеляційна скарга захисником ОСОБА_2 подана 28.09.2024 тобто із пропуском встановленого ст. 294 КУпАП строку (а.с. 111). Заявивши про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення захисник не зазначила про існування обставин, які безпосередньо унеможливлювали або ускладнювали можливість вчинення ОСОБА_1 необхідних процесуальних дій у визначений законом строк, не залежали від його волевиявлення, та виникли протягом строку, який пропущено. Так, ОСОБА_1 особисто приймав участь у розгляді справи в суді першої інстанції, був присутній в судовому засіданні 25.06.2021 (а.с. 80) та в цей же день сплатив як штраф, так і судовий збір (а.с. 85,86). Водночас, захисник Фомічова А.О., звернувшись із заявою про отримання копії постанови до суду більше ніж через 3 роки з дня винесення постанови і отримавши її в день подання відповідної заяви 23.09.2024 (а.с. 89), жодних обставин, які можуть свідчити про наявність перешкод для подання апеляційної скарги у межах встановленого ст. 294 КУпАП десятиденного строку не зазначила. Більш того, апеляційний суд наголошує, що в оскарженій постанові роз`яснено порядок та строки її оскарження. Доказів про те, що судом чинились будь-які перешкоди в отриманні інформації чи копії судового рішення після оголошення в межах строку на апеляційне оскарження, захисником не надано, і на такі обставини вона також не посилається. Будь-яких інших поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження постанови суду захисник не надала та не посилається на інші обставини, що перешкоджали реалізувати своєчасно своє право на оскарження постанови суду. Водночас, апеляційний суд звертає увагу захисника на те, що правова необізнаність не може визнаватися поважною причиною для поновлення строку на апеляційне оскарження, оскільки не є обставиною непереборною. Зокрема, необізнаність долається через можливість отримання гарантованої державою безоплатної правової допомоги, якою ОСОБА_1 в суді 1-ої інстанції не скористався, як і не реалізував вказане право в межах строку на апеляційне оскарження, а навпаки сплатив накладений на нього постановою суду штраф разом із судовим збором на користь держави. Більш того, зі змісту клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вбачається, що звернення ОСОБА_1 з апеляційною скаргою більше ніж через 3 роки після прийняття оскаржуваної постанови зумовлено лише необхідністю вилучення з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні або пов`язані з корупцією правопорушення відомостей про нього як особу, яка вчинила корупційне або пов`язане із корупцією правопорушення. У своїх рішеннях ЄСПЛ неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. В рішенні Європейського Суду з прав людини в справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008 зазначено, «що від судів вимагається вказувати підстави для поновлення права на оскарження судового рішення, однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі, проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки вказується на те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходи, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження». Тобто сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, та належним чином повідомлена по час і місце розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватись належними їй процесуальними правам та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Оскільки жодних обставин, які можуть свідчити про наявність протягом трьох років з дати проголошення оскаржуваної постанови перешкод для подання апеляційної скарги на неї у клопотанні стороною захисту зазначено не було, а одне лише посилання на неотримання копії постанови суду без належного обґрунтування фактичної неможливості своєчасного звернення до суду не може бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання захисника Фомічової А.О. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської обл. від 25.06.2021. Апеляційний суд також зауважує, що одним із елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов`язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника судового розгляду. Поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення без доведеності поважності причин його пропуску не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України. У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Устименко проти України» від 29.10.2010 Суд вказав, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення у справі зі спливом значного періоду часу без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і, як наслідок, тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. За таких обставин, апеляційний суд не вбачає підстав для поновлення строку на апеляційне оскарження, у зв`язку з чим клопотання захисника ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга разом із доданими матеріалами підлягає поверненню особі, яка її подала. Керуючись ст.ст. 7, 283, 294 КУпАП, апеляційний суд постановив: Відмовити у задоволенні клопотання захисника Фомічової А.О., в інтересах ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови Біляївського районного суду Одеської обл. від 25.06.2021, якою на ОСОБА_1 накладено стягнення за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП. Апеляційну скаргу захисника Фомічової А.О., в інтересах ОСОБА_1 повернути апелянту. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Одеського апеляційного суду О.В. Копіца