Постанова 4818 № 642/3042/24

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА Іменем України 19 листопада 2024 року м. Харків справа №642/3042/24 провадження №22-ц/818/3859/24 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В., суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю., за участю секретаря: Сізонової О.О. учасники справи: позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика», відповідач ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харків цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромза апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» на заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2024 року, під головуванням судді Грінчук О.П.,- в с т а н о в и в: У травні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромв розмірі 165 046,22 грн. Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2024 року в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції Товариство з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика»подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. В обґрунтування посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи. Зазначає, що судом першої інстанції не було належним чином досліджено та взято до уваги надані докази до позовної заяви, зокрема, що кредитні кошти отримані саме у дату укладення кредитного договору та у розмірі, що встановлений п.1 кредитного договору, а також дата перерахування коштів та суми перерахування відповідає довідкам сформованим ТОВ «ФК «Елаєнс» при цьому зі сторони Відповідача не було надано жодного доказу на спростування факту видачі йому кредитних коштів. Також зазначають, що з наданого суду розрахунку вбачається, що ОСОБА_1 користувався кредитними коштами та проводив погашення суми заборгованості за кредитним договором. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч.1 ст. 367 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що Договір №473780-КС-001 від 02.09.2023 року про надання кредиту, укладений між ТОВ «Бізнес позика» та ОСОБА_1 , не стосується предмету спору, оскільки згідно позовної заяви позивач посилається на стягнення заборгованості з відповідача, яка виникла на підставі інших договорів Кредитного договору №473780-КС-002 від 25.11.2023 року та Додаткової угоди №1 від 04.01.2024 року до Кредитного договору №473780-КС-002 від 25.11.2023 року. Надані представником позивача квитанції, як докази часткового повернення відповідачем кредиту, на підставі яких представник позивача вважає доведеним факт часткового виконання позичальником умов кредитного договору, відтак, визнання відповідачем боргу, а саме довідки про перерахування ОСОБА_1 коштів на погашення кредиту в сумах 7580 грн, 10766,96 грн, 7580 грн виконані від імені ТОВ «Платежі онлайн», суд першої інстанції не взяв до уваги, оскільки в описі транзакцій в таких довідках зазначено, що ОСОБА_1 здійснює оплату кредиту згідно Договору №320550551, який не є предметом даного позову. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції вимогам закону та фактичним обставинам справи не відповідає. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 25.11.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено електронний Договір №473780-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, а саме пропозиції (оферти) на укладання договору і згоди (акцепту) пропозиції на укладанні кредитного договору. Кредитний договір підписаний електронним одноразовим ідентифікатором у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до даного кредитного договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредит в розмірі 35 000 грн, зі сплатою процентів. Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на банківську карту позичальника НОМЕР_1 двома платежами 10 000 грн та 25 000 грн. Строк кредиту: 24 тижні. Процента ставка: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка: в день 1.14933273, фіксована. Комісія за надання Кредиту: 5250 грн. Строк дії Договору до 11.05.2024 року. Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 35 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів. Пунктом 3.1 передбачено, що кредитодавець зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня укладання Договору надати позичальнику кредит в сумі, вказаній в п. 2.1 Договору шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок позичальника. 04.01.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору №473780-КС-002 про надання кредиту, відповідно до умов якої позичальнику додатково надано кредит в сумі 15 000 грн шляхом перерахування коштів на банківську карту позичальника НОМЕР_1 . Відповідно до п. 2.1. Додаткової угоди №1 від 04.01.2024 року до Договору №473780-КС-002 про надання кредиту кредит збільшується на 15 000 грн. В обґрунтування надання кредитних коштів в розмірі 35 000 грн за кредитним договором №473780-КС-002 від 25.11.2023 року представник позивача послався на дві довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» про перерахування коштів на суму 10 000 грн та 25 000 грн, вказавши, що ТОВ «ФК «Елаєнс» надає посередницькі послуги ТОВ «Бізнес Позика» на підставі Договору №41084239_14/12/17 від 14.12.2017 року про надання послуг з переказу грошових коштів. В обґрунтування надання кредитних коштів в розмірі 15 000 грн за Додатковою угодою №1 від 04.01.2024 року до Кредитного договору №473780-КС-002 від 25.11.2023 року представник позивача послався на інформаційну довідку ТОВ «Платежі онлайн» про перерахування на карту 5358-3808-8010-8041 15 000 грн, вказавши, що ТОВ «Платежі онлайн» надає послуги ТОВ «Бізнес Позика» на підставі Договору №ПГ-5 від 04.11.2020 року. Згідно розрахунку боргу долученого до позовної заяви вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №473780-КС-002 про надання кредиту від 25.11.2023 року складає 165 046,22 грн, з яких 49 394,81 грн заборгованість за кредитом та 115 651,41 грн заборгованість по відсоткам. В обґрунтування позовних вимог Товариством зазначено, що 25.11.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №473780-КС-002 про надання кредиту, шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Законом України «Про електронну комерцію». Відповідно до даного кредитного договору позивач надав відповідачу кредит в розмірі 35 000 грн, зі сплатою процентів. Надання кредиту відбулось шляхом перерахування коштів на банківську карту позичальника НОМЕР_1 двома платежами 10 000 грн та 25 000 грн. 04.01.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору №473780-КС-002 про надання кредиту, відповідно до умов якої позичальнику додатково надано кредит в сумі 15 000 грн шляхом перерахування коштів на банківську карту позичальника НОМЕР_1 . Позивач вказує, що ОСОБА_1 належним чином не виконує свої зобов`язання за Кредитним договором та Додатковою угодою до кредитного договору, а тому у Боржника утворилась заборгованість в розмірі 165 046,22 грн, що складається із суми прострочених платежів по тілу кредиту 49 394,81 грн, суми прострочених платежів по процентах 115 651,41 грн. Таким чином, товариство було змушено звернутись до суду з позовом про стягнення заборгованості. За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (частина 4 статті 203 ЦК України). Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. За змістом статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів. У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 ЦК України). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина 2 статті 639 ЦК України). Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон). Згідно із пунктом 6 частини 1 статті 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини 1 статті 3 Закону). Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону). Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальника можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину. В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі статтею 64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами. Згідно з матеріалами справи 25.11.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бізнес позика» та ОСОБА_1 укладено Договір №473780-КС-002 про надання кредиту (Споживчий кредит. Електронна форма), який підписано відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором UA-9021 (а.с.22-26). Відповідно до даного кредитного договору позивач зобов`язався надати відповідачу кредит в розмірі 35 000 грн, зі сплатою процентів. Надання кредиту здійснюється шляхом перерахування коштів на банківську карту позичальника НОМЕР_2 двома платежами 10 000 грн та 25 000 грн. Строк кредиту: 24 тижні. Процента ставка: в день 2,00000000, фіксована. Знижена процентна ставка: в день 1.14933273, фіксована. Комісія за надання Кредиту: 5250 грн. Строк дії Договору до 11.05.2024 року. Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору Кредитодавець надає Позичальнику грошові кошти в розмірі 35 000 грн на засадах строковості, поворотності, платності, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування Кредитом та комісію за надання Кредиту у порядку та на умовах, визначених цим Договором та Правилами надання споживчих кредитів. Пунктом 3.1 передбачено, що кредитодавець зобов`язаний протягом трьох робочих днів з дня укладання Договору надати позичальнику кредит в сумі, вказаній в п. 2.1 Договору шляхом безготівкового переказу коштів на поточний рахунок позичальника. Крім того, 04.01.2024 року між ТОВ «Бізнес Позика» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Договору №473780-КС-002 про надання кредиту, відповідно до умов якої позичальнику додатково повинен надати кредит в сумі 15 000 грн шляхом перерахування коштів на банківську карту позичальника НОМЕР_2 . Відповідно до п. 2.1. Додаткової угоди №1 від 04.01.2024 року до Договору №473780-КС-002 про надання кредиту кредит збільшується на 15 000 грн. В обґрунтування надання кредитних коштів в розмірі 35 000 грн за кредитним договором №473780-КС-002 від 25.11.2023 року представник позивача послався на дві довідки ТОВ «ФК «Елаєнс» про перерахування коштів на суму 10 000 грн та 25 000 грн, вказавши, що ТОВ «ФК «Елаєнс» надає посередницькі послуги ТОВ «Бізнес Позика» на підставі Договору №41084239_14/12/17 від 14.12.2017 року про надання послуг з переказу грошових коштів. В обґрунтування надання кредитних коштів в розмірі 15 000 грн за Додатковою угодою №1 від 04.01.2024 року до Кредитного договору №473780-КС-002 від 25.11.2023 року представник позивача послався на інформаційну довідку ТОВ «Платежі онлайн» про перерахування на карту НОМЕР_2 15 000 грн, вказавши, що ТОВ «Платежі онлайн» надає послуги ТОВ «Бізнес Позика» на підставі Договору №ПГ-5 від 04.11.2020 року. Згідно розрахунку боргу в матеріалах справи, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №473780-КС-002 про надання кредиту від 25.11.2023 року складає 165 046,22 грн., з яких 49 394,81 грн заборгованість за кредитом та 115 651,41 грн заборгованість по відсоткам. Цей розмір заборгованості за кредитним договором відповідачем не спростовані ні суду першої, ні апеляційної інстанції. Відповідачем укладений кредитний договір не оспорюваний ні в цілому, ні в будь-якій окремій його частині. Приписами ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Судова колегія зазначає, що виходячи з норм чинного законодавства та фактичних обставин справи, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «Бізнес Позика» про стягнення заборгованості за кредитним договором. За матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 , маючи намір отримати в позику грошові кошти, ідентифікував себе в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Бізнес Позика» та пройшов реєстрацію на веб-сторінці товариства. Під час здійснення реєстрації відповідач створив особистий кабінет та надав всі особисті дані (ПІБ, дані паспорта, дату та рік народження, РНОКПП, номер мобільного телефону, електронну пошту, місце реєстрації та), чим фактично надав згоду на обробку персональних даних. Для безпосереднього оформлення кредиту відповідач обрав суму кредиту, строк кредитування, самостійно вніс номер банківської/платіжної карти monobank та підтвердив, що ознайомлений з Правилами надання грошових коштів у позику. Після прийняття позичальником умов кредитного договору 25.11.2023 року ТОВ «Бізнес Позика» уклало з ОСОБА_1 кредитний договір, який підписано останнім відповідно до вимог ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», а саме, за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилався на особистий телефонний номер ОСОБА_1 . Верховний Суд у постанові від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 дійшов висновку, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і літер, або тільки цифр, або тільки літер, яку заявник отримує за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення. Оспорюваний договір про надання фінансового кредиту підписано позивачкою за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, тобто укладення між сторонами спірного правочину підтверджено належними та допустимими доказами. Із наданого позивачем алгоритму укладення кредитного договору вбачається, що без ознайомлення з правилами надання споживчих кредитів ТОВ «Бізнес Позика» подальше укладення електронного договору кредиту на сайті є неможливим. Отже, заповненням анкети-заяви відповідач підтвердив прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчив, що він повідомлений кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Відповідна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 02 листопада 2021 року у справі № 243/6552/20, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 червня 2021 у справі № 524/5556/19 та від 10 червня 2021 у справі № 234/7159/20. Оскільки ОСОБА_1 вважається ознайомленим з умовами кредитного договору в порядку, передбаченому ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію», тобто до моменту підписання кредитного договору, колегія суддів доходить висновку, що відповідач повністю ознайомлений з його порядком укладення та підписання, про що свідчать виконані останнім фактичні дії в ІТС, а також використання ним електронного підпису одноразового ідентифікатору. Позивач, пред`явивши вимогу про стягнення заборгованості, просив, у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його вартості, зокрема заборгованість за нарахованими відсотками. За таких обставин, апеляційний суд вважає, що, підписавши за допомогою електронного підпису одноразового ідентифікатору кредитний договір № 473780-КС-002, відповідач погодився з визначеними у ньому умовами кредитування, в тому числі і щодо розміру відсотків за кредитом. Виходячи з наведеного, апеляційний суд дійшов висновку про неналежне виконання ОСОБА_1 грошових зобов`язань за кредитним договором №473780-КС-002 від 25.11.2023 року та додатковою угодою №1 до вказаного кредитного договору. На зазначене суд першої інстанції уваги не звернув та дійшов помилково висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Щодо посилання суду першої інстанції на відсутність доказів переказу коштів відповідачем в рахунок погашення боргу, судова колегія зазначає наступне. З довідок про перерахування ОСОБА_1 на рахунок ТОВ "БІЗПОЗИКА" коштів на погашення кредиту, які виконані від імені ТОВ "Платежі онлайн" вбачається, що оплата кредита здійснюється згідно договору № 32055505591. Зазначений номер договору, а саме - № 32055505591 співпадає з ідентифікаційним номером особи відповідача. Тому посилання суду на зазначені обставини, як доказ сплати коштів відповідачем за іншим кредитним договором, не відповідає фактичним обставинам справи. Виходячи з вищевикладеного судова колегія дійшла висновку про обґрунтованість позовних вимог. Отже стягненню підлягає на користь Товариства з ОСОБА_1 сума заборгованості за кредитним договором в розмірі 165 046,22 грн. Статтею 376 ЦПК України встановлено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу позивача слід задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та постановити у справі нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам. З матеріалів справи вбачається, що сума сплаченого позивачем судового збору за звернення до суду з позовом становить 2 422,40 грн, за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції становить 3 633,60 грн. (а.с. 16-зворот, 122). Сума судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Бізнес Позика», становить 6 086,00 грн. Керуючись ст.ст. 367, 369, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити. Заочне рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 09 вересня 2024 року скасувати та ухвалити нове. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» заборгованість за кредитним договором в розмірі 165 046,22 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Бізнес Позика» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 6 086,00 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук О.Ю. Тичкова Повне судове рішення складено 20.11.2024 року.