LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Постанова Дніпровський апеляційний суд216/4110/23

від 19.11.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» задовольнити. Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 квітня 2024 року скасувати та ух…

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/6391/24 Справа № 216/4110/23 Суддя у 1-й інстанції - БУТЕНКО М. В. Суддя у 2-й інстанції - Агєєв О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 листопада 2024 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі: головуючого судді Агєєва О.В., суддів: Бондар Я.М., Корчистої О.І., розглянувши у письмовому провадженні без виклику сторін в приміщенні Дніпровського апеляційного суду в м.Кривий Ріг Дніпропетровської області цивільну справу №216/4110/23 за позовом Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» на рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 квітня 2024 року, ухвалене у складі судді Бутенко М.В. ВСТАНОВИВ: У червні 2023 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» (далі ПрАТ «СК «Вусо») звернулось до Центрально-Міського райсуду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» і ТОВ «ОТП Лізинг» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту та страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №3439055-02-10-00 від 11 квітня 2017 року (внутрішній №9055-02-03 від 15.12.2021 року), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Lada Largus, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . 17.11.2022 в м. Дніпро сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Lada Largus д.р.н НОМЕР_1 , та автомобіля ВАЗ 21102, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . В результаті ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Згідно з Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська особою, винною у скоєнні ДТП є ОСОБА_1 , якого було притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП. Згідно умов договору страхування страховим випадком за договором є Дорожньо - транспортна пригода (ДТП) (п.4.1.1 Генерального договору добровільного страхування наземного транспорту та страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №3439055-02-10-00 від 11 квітня 2017 року.) Підставою для визначення розміру збитку є СТО офіційного дилера, що виконує гарантійне обслуговування ТЗ або СТО, визначене за згодою Сторін ( п. 5.2. Генерального договору). Відповідно до рахунку-фактури №АДС-002050 від 20.02.2023 року та Акту виконаних робіт №АДТО23042Ю від 28.04.2023 року вартість відновлювального ремонту складає 74347,56 грн. Так, згідно умов договору страхування, ПрАТ «СК «ВУСО» сплатило на рахунки СТО суму страхового відшкодування в розмірі 74347,56 грн. Виплата страхового відшкодування була здійснена ПрАТ «СК «ВУСО» у відповідності до статті 25 ЗУ «Про страхування» на підставі заяви Страхувальника, що підтверджується страховим актом №2265115-1 від 27.03.2023 року та платіжним дорученням №13054 від 27.03.2023року. На підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України «Про страхування» до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду. Отже, після виплати страхового відшкодування у Позивача виникла право вимоги до винної особи щодо відшкодування завданої шкоди у розмірі 74347,56 грн. Відповідно до інформації, отриманої із ЄЦБД МТСБУ на момент ДТП щодо ТЗ ВАЗ 21102, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , він код: НОМЕР_3 не було укладено жодних договорів страхування цивільно-правової відповідальності. Просять стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова Компанія «ВУСО» суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 74347,56 грн., та витрати з оплати судового збору у розмірі 2684,00 грн. Рішенням Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 квітня 2024 року в задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди відмовлено. Не погодившись з зазначеним рішенням, ПрАТ «СК «Вусо» подало апеляційну скаргу, у якій просили рішення суду скасувати, та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що згідно умов договору страхування ПрАТ «СК «ВУСО» сплатило на рахунки СТО суму страхового відшкодування в розмірі 74 347,56 грн. Виплата страхового відшкодування була здійснена ПрАТ «СК «ВУСО» у відповідності до статті 25 ЗУ «Про страхування» на підставі заяви Страхувальника, що підтверджується страховим актом №2265115-1 від 27.03.2023 року та платіжним дорученням №13054 від 27.03.2023року. Відповідно до інформації, отриманої із ЄЦБД МТСБУ на момент ДТП щодо ТЗ ВАЗ 21102, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , він код: НОМЕР_3 не було укладено жодних договорів страхування цивільно-правової відповідальності. Отже, після виплати страхового відшкодування на підставі ст.1191 ЦК України у позивача виникло право вимоги до винної особи щодо відшкодування завданої шкоди у розмірі 74 347,56 грн. Разом з тим, відповідно ст. ст.1166,1187 ЦК України обов`язок по відшкодуванню в повному обсязі завданої внаслідок ДТП шкоди покладається на винну особу. А так як, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент події не була забезпечена за Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, то заподіяна внаслідок ДТП шкода підлягає стягненню саме з винної особи. Таким чином, виклик відповідача може здійснюватись у разі потреби, обов`язковість такого виклику не передбачено, а відтак твердження, що його не повідомили про огляд пошкодженого транспортного засобу не можуть бути підставою для відмови у позові. Більше того, пошкоджений автомобіль Lada Largus д.р.н НОМЕР_1 10.01.2023р. був оглянутий оцінювачем/спеціалістом ПрАТ «СК «ВУСО», на підставі чого було складено Акт (протокол) огляду ТЗ, а також 09.02.2023р. був оглянутий додатково оцінювачем/спеціалістом експертної компанії ТОВ «СЗУ Україна» із зазначенням пошкоджень отриманих при ДТП від 17.11.2022р. Оскільки відновлювальний ремонт транспортного засобу а/м Lada Largus д.р.н НОМЕР_1 здійснювався на станції технічного обслуговування, підтвердженням чого є рахунок-фактура №АДС-002050 від 20.02.2023р. та Акт виконаних робіт №АДТО2304210 від 28.04.2023р. яким визначено, що вартість запасних частин та робіт необхідних для проведення відновлювального ремонту автомобіля становить 74347,56 грн., виплата якого підтверджується позивачем наявним в матеріалах справи платіжним дорученням №13054 від 27.03.2023р. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 зазначає, що позивачем не надано доказів щодо виконаних робіт по ремонту автомобіля Lada Largus д.р.н НОМЕР_1 , який зазнав ушкоджень внаслідок ДТП 17.11.2022р. Вважає, що саме з договірних відносин позивача та страхувальника передбачений чіткий механізм проведення огляду транспортного засобу, який не був дотриманий позивачем, оскільки відповідний акт огляду складено з порушенням дводенного терміну. Просив відмовити позивачу у задоволенні апеляційної скарги. Частиною 3 статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Відповідно до ч.1 ст.368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до ч.3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Ціна у позову у даній справі складає 74347,56 грн., що є меншим ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому дану справу слід розглядати без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції не повній мірі відповідає вказаним вимогам закону. Як вбачається з матеріалів справи, 17 листопада 2022 року о 10.00 годині в м. Дніпрі, водій ОСОБА_1 , в порушення вимог п.16.11 ПДР, керуючи автомобілем ВАЗ321102, д.н.з. НОМЕР_2 , рухався по другорядній дорозі та не надав перевагу в русі автомобілю LADAR/90KS045L/2, д.н.з. НОМЕР_4 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який рухався по головній дорозі та здійснив з ним зіткнення. В результаті ДТП зазначені транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Згідно з Постановою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська особою, винним у скоєнні ДТП є ОСОБА_1 , якого було притягнуто до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП. Відповідні обставини встановлені Красногвардійським районним судом м. Дніпропетровська у справі №204/10954/23. Згідно ч.ч.4, 5 ст.82 ЦПК України: обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «ВУСО» і ТОВ «ОТП Лізинг» було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту та страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 3439055-02-10-00 від 11 квітня 2017 року (внутрішній №9055-02-03 від 15.12.2021 року), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля Lada Largus, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 . Згідно умов договору страхування, страховим випадком за договором є дорожньо-транспортна пригода (ДТП) (п.4.1.1. Генерального договору добровільного страхування наземного транспорту та страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №3439055-02-10-00 від 11 квітня 2017 року). Підставою для визначення розміру збитку є СТО офіційного дилера, що виконує гарантійне обслуговування ТЗ або СТО, визначене за згодою Сторін (п.5.2. Генерального договору). Відповідно до рахунку-фактури №АДС-002050 від 20.02.2023 року та Акту виконаних робіт №АДТО2304210 від 28.04.2023 року вартість відновлювального ремонту складає 74347,56 грн. Виплата страхового відшкодування була здійснена ПрАТ «СК «ВУСО» у відповідності до статті 25 ЗУ «Про страхування» на підставі заяви Страхувальника, що підтверджується страховим актом №2265115-1 від 27.03.2023 року та платіжним дорученням №13054 від 27.03.2023року. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем до рахунку фактури включена вартість робіт та послуг надані СТО, які не пов`язані з відновлювальним ремонтом автомобіля внаслідок ДТП від 17.11.2022 року, що вказує на свідоме завищення вартості витрат з метою збільшення суми відшкодування. При цьому сторона позивача підтверджує факт наявності в Акті виконаних робіт (рахунку-фактури) помилок, але не надає чіткого переліку які саме помилки допущено в акті, на яку суму, та не надає заяви про зменшення позовних вимог на відповідну суму. Апеляційний суд не погоджується з такими висновками та зазначає наступне. Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України "Про страхування" (далі -Закон)). За договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (стаття 979 Цивільного кодексу (далі - ЦК) України). Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону). Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України). Учасники справи мають декілька зобов`язань: договірне зобов`язання між позивачем і страховиком - за договором добровільного майнового страхування; деліктне зобов`язання між позивачем та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок ДТП. Згідно зі статтею 27 Закону та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією. Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно із статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Як вбачається між ПрАТ«СК «Вусо» - страховиком та ТОВ «ОТП Лізинг» - страхувальником було укладено Генеральний договір №3439055-02-10-00 від 11 квітня 2017 року добровільного страхування наземних транспортних засобів, та оформлено страховий сертифікат на спірний транспортний засіб, в якому обрано пріоритет виплати СТО. Відповідно до п.5.1 страхове відшкодування визначається без урахування амортизаційного зносу запчастин, деталей, матеріалів. В п.5.2 зазначено, що підставою для визначення розміру збитку є рахунок СТО офіційного дилера, що виконує гарантійне обслуговування ТЗ або Сто визначене за згодою сторін. Згідно п.16.3.1. кошторис збитків складається на момент настання страхового випадку на підставі рахунку СТО офіційного дилера, що виконує гарантійне обслуговування ТЗ або інше СТО за згодою сторін. Вказані документи повинні містити повний перелік робіт, їх вартість, а також вартість запчастин і матеріалів, необхідних для виконання ремонту. У п.16.4 зазначено, що розмір страхового відшкодування, у разі пошкодження (знищення) застрахованого ТЗ, розраховується на підставі даних огляду пошкодженого ТЗ і документів, які підтверджують факт страхового випадку і розмір заподіяного збитку. Розмір страхового відшкодування не може перевищувати ліміту відповідальності Страховика по ТЗ на момент настання страхового випадку. Розмір страхового відшкодування дорівнює сумі заподіяних збитків з урахуванням: встановленої у цьому договорі франшизи (віднімається); додаткових витрат страхувальника, пов`язаних з рятуванням застрахованого ТЗ та зменшенням збитків, заподіяних внаслідок настання страхового випадку; пропорційної відповідальності страховика; спеціальних умов визначених в цьому договорі; одержаної суми відшкодування збитків від особи відповідальної за відшкодування цих збитків. На підтвердження факту проведення ремонту застрахованого транспортного засобу позивачем надано акт виконаних робіт складених ТОВ «Автотрейдінг-Дніпро», в яких зазначено замовником та платником ТОВ ОТП Лізинг, транспортний засіб після ДТП Lada державний номер НОМЕР_1 , 2021 року випуску, перелік робіт проведених для даного автомобіля та запасних частин, деталей, матеріалів, які були використані у процесі виконання ремонтних робіт та наявна примітка з посиланням на договір про технічне обслуговування від 01.07.2014 року. Згідно вказаного акту вартість ремонтних робіт становить 74 347,56 грн. Акт виконаних робіт/наданих послуг це первинний документ, який відображає факт виконання робіт/надання послуг та конкретні види робіт/послуг. На підставі вказаного акту страховиком складено страховий акт на виплату страхового відшкодування в сумі 74 347,56 грн. Виплата вказаної суми ПрАТ «СК «Вусо» на користь ТОВ «ОТП Лізинг» підтверджується відповідною платіжною відомістю №13054 від 27.03.2023 року. Отже акт виконаних робіт та платіжне доручення підтверджують факт виконання відновлювального ремонту пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу, його вартість та оплату за виконані роботи. Враховуючи те, що ПрАТ «СК «Вусо» виплатило ТОВ «ОТП Лізинг» суму коштів 74 347,56 грн. за ремонт застрахованого транспортного засобу, тому позивач має право на відшкодування цих коштів за рахунок винної особи. Та обставина, що огляд транспортного засобу проводився у відсутності ОСОБА_1 не може бути підставою для відмови у задоволенні позову. Так, відповідно до п.5.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України 24.11.2003 № 142/5/2092 (у редакції наказу Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24.07.2009 № 1335/5/1159): «У разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату». Отже вказана норма не є імперативною та не визначає випадків в яких необхідним є виклик зацікавленою особи для огляду транспортного засобу. В план-схемі ДТП та довідці про дорожньо-транспортну пригоду зафіксовані видимі (зовнішні) механічні пошкодження транспортного засобу Lada Largus д.р.н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , зокрема пошкодження правих передніх дверей, правого переднього крила, передньої правої стійки, що зафіксовано в акті огляду транспортного засобу. Відповідач не порушував питання про невідповідність зафіксованих пошкоджень з наслідками ДТП. Клопотань про проведення відповідної експертизи не заявляв. Встановивши, що позивач надав акти виконаних робіт, в яких замовником та платником зазначено ТОВ «ОТП Лізинг», та надав платіжні доручення про оплату ТОВ «ОТП Лізинг» вартості відновлювального ремонту в розмірі 74 347,56 грн., суд апеляційної інстанції приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, які підлягають задоволенню та стягненню суми страхового відшкодування із заподіювача шкоди на корсть позивача. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ)вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (пункт 23 рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України»). Відповідно до пунктів 1 та 4 частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду зміні в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а також в частині розподілу судових витрат. Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Задовольняючи апеляційну скаргу, з урахуванням вимог ст.141 ЦПК України, ставок судового збору, передбачених ст.4 Закону України «Про судовий збір» апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4542 грн. Керуючись статтями 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» задовольнити. Рішення Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 квітня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позовні вимоги приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» суму завданої матеріальної шкоди в розмірі 74 347 (сімдесят чотири триста сорок сім) гривень 56 копійок. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 4542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) гривні. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України. Судді:

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»