Постанова КАС ВС № 520/19398/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 листопада 2024 року м. Київ справа №520/19398/23 адміністративне провадження № К/990/5211/24 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М., суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М., за участі: секретаря судового засідання - Зайчишиної Т. В., позивача - ОСОБА_1 , представників позивача - Зуб С. Ю., Бут-Абдулаєвої Т. В., представників відповідача - Гладуняк В. В., Білоуса В. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, провадження в якій відкрито за касаційною скаргою Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 (суддя - Біленський О.О.) та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2024 (колегія суддів у складі: Катунова В. В., Чалого І. С., Ральченка І. М.), УСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України (далі - відповідач, Департамент), в якому просив: - визнати протиправним та скасувати наказ начальника Департаменту від 05.07.2023 № 390 о/с в частині звільнення зі служби в поліції полковника поліції ОСОБА_1 (0095787), заступника начальника управління - начальника 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) управління стратегічних розслідувань в Харківській області; - поновити полковника поліції ОСОБА_1 (0095787) на посаді заступника начальника управління - начальника 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) 7-го (сьомого) управління (з обслуговування Харківської області) (м. Харків) Департаменту з дати звільнення - 05.07.2023; - стягнути з Департаменту на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з дати звільнення по дату поновлення на посаді. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що з серпня 2020 року він працював на посаді заступника начальника управління - начальника 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту. 14.03.2023 позивачу оголошено Попередження про наступне звільнення, відповідно до статті 68 Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про національну поліцію України» (далі - Закон № 580-VIII), у зв`язку з організаційно-штатними змінами, згідно з наказом Національної поліції України від 14.03.2023 № 182 «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції», яким скорочено посаду заступника начальника управління - начальника 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту. У подальшому, відповідно до наказу Департаменту від 05.07.2023 № 390 о/с позивач був звільнений зі служби в поліції з посади заступника начальника управління - начальника 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) Управління стратегічний розслідувань в Харківський області Департаменту за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Позивач уважає оскаржуваний наказ протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки його звільнено на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII, йому мали запропонувати посаду для подальшого проходження служби на рівнозначну посаду. Уважаючи неправомірними дії відповідача щодо незаконного звільнення через скорочення штатів або проведенням організаційних заходів, тому що фактично відбулась не ліквідація, а зміна назви управління без зміни штату та чисельності, і майже всі співробітники були переведені на рівнозначні до новоутвореного 7-го (сьомого) управління (з обслуговуваним Харківської області) (м. Харків) Департаменту, але позивачу аналогічна посада заступника керівника такого управління усупереч нормам закону запропонована не була. Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи ОСОБА_1 у 2000 році прийнятий на службу в органи внутрішніх справ та з 07.11.2015 прийнятий на службу до Національної поліції України, відповідно до наказу Національної поліції України від 11.11.2015 № 170 о/с. З серпня 2020 року ОСОБА_1 займав посаду заступника начальника управління - начальника 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту. Наказом Національної поліції України від 14.03.2023 № 182 дск «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції» проведено організаційно-штатні зміни в Департаменті стратегічних розслідувань (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України шляхом скорочення всіх посад управління стратегічних розслідувань в Харківській області. Зокрема, скорочено посаду, яку займав ОСОБА_1 - заступник начальника управління - начальник 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту. Натомість, утворене 7-е управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту, як структурний підрозділ Департаменту, відповідно до пунктів 1, 2 Розділу I Положення про 7-е управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту, затвердженого наказом Департаменту від 03.07.2023 № 160-п. 21.03.2023 ОСОБА_1 письмово попереджено про наступне звільнення у зв`язку з організаційно-штатними змінами, відповідно до наказу Національної поліції України від 14.03.2023 № 182 дск «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції», яким скорочено займану позивачем посаду. Відповідно до листа Департаменту від 28.06.2023 № 8367/55/01-2023, з метою дотримання вимог трудового законодавства, відповідно до вимог статті 49-2 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) та статті 68 Закону № 580-VIII, ОСОБА_1 запропоновано наступні вакантні посади для подальшого проходження служби: - старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 7-го відділу (протидії організованим злочинним групам у паливно-енергетичному комплексі, сфері природних ресурсів та екології) 2-го управління (протидії організованим формам злочинності в органах державної влади) Департаменту; - старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 4-го відділу (міжнародного співробітництва та повернення активів, здобутих злочинним шляхом) 2-го управління (протидії організованим формам злочинності в органах державної влади) Департаменту; - старшого оперуповноваженого 9-го відділу (організаційно-аналітичного забезпечення пріоритетних напрямків діяльності) 2-го управління (протидії організованим формам злочинності в органах державної влади) Департаменту. Кріт того, цим листом ОСОБА_1 проінформовано про те, що у разі виявлення бажання подальшого проходження служби на одній із указаних вище посад, йому необхідно до 03.07.2023 прибути до Департаменту та подати відповідний рапорт. У зв`язку з неприбуттям 03.07.2023 до Департаменту та неподанням відповідного рапорту про призначення на посаду, що розцінено відповідачем як відмова від проходження подальшої служби в поліції на запропонованих посадах, про що було складено акт від 04.07.2023, наказом начальника Департаменту від 05.07.2023 № 390 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 , заступника начальника управління - начальника 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) управління стратегічних розслідувань в Харківській області, з 05.07.2023 звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Підстава: повідомлення про наступне звільнення від 21.03.2023. Уважаючи вищевказаний наказ протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом. Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2023, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2024, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Департаменту від 05.07.2023 № 390 о/с «По особовому складу» про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 . Поновлено ОСОБА_1 на посаді заступника начальника управління - начальника 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту з 06.07.2023. Стягнуто з Департаменту на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 108 248,44 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ліквідація/реорганізація структурного підрозділу юридичної особи публічного права, зокрема, управління стратегічних розслідувань в Харківській області, з одночасним створенням іншого структурного підрозділу з аналогічними функціями здійснення оперативно-розшукової діяльності, не є ліквідацією або реорганізацією Департаменту в розумінні пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. Суд звернув увагу, що аналіз основних напрямків діяльності та завдань ліквідованого управління стратегічних розслідувань в Харківській області та новоутвореного 7-го управління (з обслуговування Харківської області), регламентованих у Положеннях про управління, дає підстави для висновку про ідентичність функціонування вказаних управлінь та функціональних обов`язків працівників цих управлінь, зокрема, заступників начальників управління - начальників 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади), за змістом та за обсягом. Також судом, з матеріалів справи не встановлено, що трудові функції заступника начальника - начальника ліквідованого 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) управління стратегічних розслідувань в Харківській області та трудові функції заступника начальника - начальника 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) у новоствореному 7-му управлінні (з обслуговування Харківської області) Департаменту стратегічних розслідувань - змінилися. За таких обставин, суд дійшов висновку, що ні ліквідації, ні реорганізації Департаменту не відбулося, а фактична зміна лише назви структурного підрозділу, у якому працював позивач із управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту на 7-е управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту не є ліквідацією чи реорганізацією органу Національної поліції в розумінні вимог статті 40 КЗпП України. Суд установив, що матеріалами справи підтверджено, що у штаті як ліквідованого, так і новоутвореного управління існувала аналогічна посада «заступник начальника управління - начальника 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади)», яку займав позивач до його звільнення. Проте посада заступника начальника - начальника 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту серед переліку запропонованих позивачу посад відсутня. Також суд дійшов висновку, що крім відсутності правових підстав для звільнення позивача, відповідач порушив ще й процедуру звільнення, оскільки Департаментом не виконано вимоги статті 49-2 КЗпП України. Так, у попередженні від 21.03.2023 про звільнення позивача йому не запропоновано іншу вакантну посаду. Така пропозиція надійшла від відповідача лише 28.06.2023 у листі № 8367/55/01-2023, тобто не за два місяці одночасно із попередженням позивача про наступне звільнення, що свідчить, на думку суду, про порушення встановленого порядку його звільнення. Крім того, суд, з посиланням на статтю 42 КЗпП України, зазначив про те, що позивач має більше 20 років стажу роботи в органах поліції, доказів притягнення до дисциплінарної відповідальності чи неналежного виконання посадових обов`язків суду не надано. З огляду на наведене, суд дійшов висновку про допущені порушення вимог законодавства під час звільнення позивача, що свідчить про протиправність оскаржуваного наказу. Щодо поновлення позивача на роботі, суд першої інстанції зазначив, що у випадку, якщо порушення з боку суб`єктів владних повноважень ще не припинені суд, установивши порушення вимог законодавства, має захистити права та охоронювані законом інтереси позивача самостійно, обравши при цьому спосіб, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод і інтересів. Таким чином, встановивши неможливість поновлення позивача на посаді, з якої його було звільнено, і яка на даний час не існує, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту відновленого права позивача повинно бути його поновлення на посаді аналогічній із посадою, з якої його звільнено, і яка існує на даний момент - заступника начальника управління - начальника 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту. У той же час, оскільки позивача звільнено зі служби в поліції наказом від 05.07.2023 № 390 о/с «По особовому складу» з 05.07.2023, то дата звільнення 05.07.2023 уважається останнім робочим днем позивача, а тому суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач підлягає поновленню на роботі з наступного дня після звільнення, а саме: з 06.07.2023, а не з 05.07.2023, як просить позивач. Також суд першої інстанції дійшов висновку, що середня заробітна плата за час вимушеного прогулу, яка підлягає стягненню на користь позивача, становить 108 248,44 грн (1288,66 грн (середньоденна заробітна плата) х 84 днів (час вимушеного прогулу)). Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження за пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач зазначає, що судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 14.12.2023 у справі № 420/13741/20 щодо застосування приписів статті 68 Закону № 580-VIII, статей 40, 42, 49-2 КЗпП України; від 20.01.2021 у справі № 804/958/16 щодо застосування приписів статті 235 КЗпП України. Крім того, скаржник наголошує на тому, що з аналізу частини другої статті 68 Закону № 580-VIII, який є спеціальним законодавством та підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, висновується, що останнім не передбачено: обов`язку пропонування поліцейському, посада якого скорочується, іншої посади; здійснення такого пропонування одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі скороченням штатів. Натомість Департамент, з метою забезпечення гарантій для позивача при скороченні штату управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту, не маючи прямого обов`язку щодо пропонування іншої посади в Департаменті, запропонував ОСОБА_1 посади в центральному апараті Департаменту для подальшого проходження служби в поліції. Однак, позивач до Департаменту не прибув, рапорту про призначення на посаду не подав, чим фактично відмовився від проходження подальшої служби в поліції на запропонованих посадах, про що було складено акт від 04.07.2023. Разом з тим, зазначає, що Департаментом дотримано вимоги частини першої статті 68 Закону № 580-VIII, оскільки з попередженням про наступне звільнення позивач ознайомився 21.03.2023, а звільнений 05.07.2023, тобто після спливу двох місяців від дня попередження про таке звільнення. Також скаржник, посилаючись на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 814/2417/16, від 14.12.2023 у справі № 420/13741/20, уважає помилковими висновки судів попередніх інстанцій про те, що Законом № 580-VIII окремо не визначено процедуру здійснення пропозиції наявних вакантних посад поліцейському, посада якого скорочується, оскільки статтею 68 Закону № 580- VIII врегульовано процедуру призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду, а також порядок пропонування такої посади. Отже, на думку скаржника, судами попередніх інстанцій при винесенні оскаржуваних рішень у цій справі помилково аналізовано дії Департаменту щодо невиконання останнім вимог статті 49-2 КЗпП України, які і не підлягають виконанню, з огляду на закріплене частиною першою статті 60 Закону № 580-VIII правове регулювання служби в поліції, та з огляду на врегулювання спірного питання приписами спеціального законодавства - статтею 68 Закону № 580-VIII, а відтак є помилковим висновок судів, що невиконання Департаментом вимог статті 49-2 КЗпП України свідчить про протиправність наказу Департаменту від 05.07.2023 № 390о/с про звільнення зі служби в поліції ОСОБА_1 . При цьому, суди попередніх інстанцій не аналізували дії Департаменту у розрізі дотримання останнім положень статті 68 Закону № 580-VIII, як в свою чергу було здійснено Верховним Судом при розгляді справи № 420/13741/20. Окрім того, скаржник наголошує на тому, що суд першої інстанції поновив позивача на посаді на якій він ніколи не працював і з якої відповідно не був звільнений. Відповідач в апеляційній скарзі звертав увагу суду апеляційної інстанції, що відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. В апеляційній скарзі Департамент наводив правові позиції Верховного Суду, які апеляційним судом мали бути ураховані при розгляді цієї справи, а саме: у постановах Верховного Суду від 19.12.2018 у справі № 807/2391/15, від 11.02.2021 у справі № 640/21065/18, від 27.04.2021 у справі № 826/8332/17 та від 06.07.2021 у справі № 640/1627/20, в яких зазначено, що Закон не наділяє орган, який розглядає трудовий спір, повноваженнями на обрання іншого способу захисту трудових прав, ніж зазначені в частині першій статті 235, статті 240-1 КЗпП України, а відтак, встановивши, що звільнення відбулося із порушенням установленого законом порядку, суд зобов`язаний поновити працівника на попередній роботі. Однак, судом апеляційної інстанції у цій справі, в порушення частини п`ятої статті 242 КАС України не було взято до уваги вищезгадані постани Верховного Суду та не надано їм належної оцінки, що призвело, на думку скаржника, до порушення норм процесуального законодавства і прийняття незаконного та необґрунтованого судового рішення. З метою підтвердження обґрунтованості та правильності своєї позиції скаржник додатково звертає увагу на правові позиції викладені: у постановах Верховного Суду від 04.10.2022 у справі № 340/3604/20, від 10.11.2022 у справі № 640/23627/19, від 31.01.2023 у справі № 160/7620/20, від 11.02.2021 у справі № 640/21065/18, від 06.07.2021 у справі № 640/1627/20 та від 18.10.2023 у справі № 823/3269/14, відповідно до якої, поновлення позивача на посаді, яку він не обіймав до звільнення, суперечить єдиному можливому способу захисту його порушеного права, який закріплений у частині першій статті 235 КЗпП України та спрямований на повернення сторін трудового спору (працівника і роботодавця) у положення, яке існувало на день звільнення. Крім того, такий спосіб захисту порушеного права позивача може викликати новий спір з приводу визначення «рівнозначної» посади та відповідного структурного підрозділу, де така посада передбачена; у постановах Верховного Суду від 27.04.2021 у справі № 826/8332/17 та від 31.05.2021 у справі № 0840/3202/18, де суд зазначив, що ураховуючи приписи частини першої статті 235 КЗпП України, на орган, що розглядає трудовий спір, у разі з`ясування того, що звільнення працівника відбулося незаконно, покладається обов`язок поновлення такого працівника на попередній роботі. Відтак, звільненого без законної підстави працівника має бути поновлено на попередній роботі, а не на іншій рівнозначній посаді як того бажає позивач; у постановах Верховного Суду від 13.04.2023 у справі № 540/3994/23, від 19.12.2018 у справі № 807/2391/15, від 26.05.2021 у справі № 260/261/20, від 27.04.2021 у справі № 826/8332/17, від 20.01.2021 у справі № 640/18679/18, від 20.01.2021 у справі № 804/958/16, від 11.02.2021 у справі № 640/21065/18, від 31.05.2021 у справі № 0840/3202/18, від 06.07.2021 у справі № 640/3456/20, від 06.07.2021 у справі № 640/1627/20, від 03.06.2020 у справі № 817/3431/14, від 21.10.2021 у справі № 809/2894/13-а, де суд зазначив, що повноваження щодо призначення працівника в порядку переведення на відповідну посаду, згідно із затвердженим штатним розписом в новоствореній юридичній особі, яка є правонаступником роботодавця, є винятковою компетенцією роботодавця і суд, як орган, що розглядає трудовий спір, не повинен і не може втручатися у здійснення дискреційних повноважень державного органу; у постанові Верховного Суду від 29.07.2020 у справі № 802/3673/15-а, де суд виходив з того, що суд апеляційної інстанції постановив поновити позивача зовсім на іншій посаді, аніж та яку він обіймав і з якої був звільнений, а тому, за таких обставин, для належного способу захисту порушеного права позивача в частині його поновлення на посаді прийняв нове рішення, яким поновив його на посаді з якої його було звільнено. Позиція інших учасників справи Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін. Рух касаційної скарги 12.02.2024 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Департаменту на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2024. Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 520/19398/23. Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2024 відкрито касаційне провадження за скаргою Департаменту на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2024. Ухвалою Верховного Суду від 05.09.2024 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд у судовому засіданні на 17.09.2024. 17.09.2024 по справі оголошено перерву до 23.09.2024. 23.09.2024 справу було знято з розгляду у зв`язку із зайнятістю судді Жука А. В. в судовому засіданні по адміністративній справі № 855/2/24 та подальшим видаленням суду до нарадчої кімнати. Ухвалою Верховного Суду від 30.09.2024 справу призначено до касаційного розгляду у судовому засіданні на 22.10.2024. 22.10.2024 у судовому засіданні задоволено клопотання про відкладення розгляду справи позивача та представників позивача, справу відкладено на 12.11.2024. Позиція Верховного Суду Релевантні джерела права та акти їхнього застосування Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення. Згідно з пунктом 17 частини четвертої статті 4 КАС України публічна служба - діяльність на державних політичних посадах, у державних колегіальних органах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, інша державна служба, патронатна служба в державних органах, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування. Відповідно до абзацу 1 частини першої статті 59 Закону № 580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Статтею 60 Закону № 580-VIII визначено, що відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 65 Закону № 580-VIII переміщення поліцейських здійснюється на рівнозначні посади, зокрема, у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням реорганізації. Згідно з пунктом 3 частини першої статті 65 Закону № 580-VIII переміщення поліцейських здійснюється на посади, нижчі ніж та, на якій перебував поліцейський, зокрема, у зв`язку зі скороченням штатів або реорганізацією в разі неможливості призначення на рівнозначну посаду. Відповідно до частини першої статті 68 Закону № 580-VIII у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення. Згідно з частиною другою статті 68 Закону № 580-VIII поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті. Частиною третьою статті 68 Закону № 580-VIII передбачено, що поліцейський, посада якого була скорочена і якого не призначено на іншу посаду в поліції відповідно до частини другої цієї статті, після закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції має бути звільнений зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 цього Закону. Відповідно до частини п`ятої статті 68 Закону № 580-VIII переважне право на залишення на службі в поліції при реорганізації надається поліцейським з більш високими кваліфікацією та досягненнями у службовій діяльності. За рівних умов щодо кваліфікації та досягнень у службовій діяльності перевага в залишенні на службі надається особам, які мають таке право відповідно до вимог законодавства. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України). Предметом спору у справі, що розглядається, є звільнення позивача із займаної посади за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII у зв`язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, виходить із такого. Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1 у 2000 році прийнятий на службу в органи внутрішніх справ та з 07.11.2015 прийнятий на службу до Національної поліції України, відповідно до наказу Національної поліції України від 11.11.2015 № 170 о/с. З серпня 2020 року ОСОБА_1 займав посаду заступника начальника управління - начальника 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту. Наказом Національної поліції України від 14.03.2023 № 182 дск «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції» проведено організаційно-штатні зміни в Департаменті стратегічних розслідувань (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України шляхом скорочення всіх посад управління стратегічних розслідувань в Харківській області. Відповідно до частини першої статті 68 Закону № 580-VIII у разі здійснення реорганізації, внаслідок якої на підставі відповідного наказу скорочуються посади в органі чи окремому підрозділі органу (закладу, установи) поліції, поліцейський, посада якого буде скорочена, має бути персонально письмово попереджений про можливе наступне звільнення зі служби в поліції за два місяці до такого звільнення. 21.03.2023 позивача письмово попереджено про наступне звільнення у зв`язку з організаційно-штатними змінами, відповідно до наказу Національної поліції України від 14.03.2023 № 182 дск «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції», яким скорочено посаду, яку він обіймає, про що свідчить особистий підпис останнього на бланку попередження. Наказом Департаменту від 05.07.2023 № 390 о/с «По особовому складу» ОСОБА_1 , заступника начальника управління - начальника 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) управління стратегічних розслідувань в Харківській області, з 05.07.2023 звільнено зі служби в поліції за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів). Отже, ураховуючи те, що з попередженням про наступне звільнення позивач ознайомився 21.03.2023, а звільнений 05.07.2023, тобто після спливу двох місяців від дня попередження про таке звільнення, відповідачем дотримано вимоги частини першої статті 68 Закону № 580-VIII. Згідно з частиною другою статті 68 Закону № 580-VIII поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції відповідно до частини першої цієї статті. З аналізу зазначеної норми Закону № 580-VIII, який є спеціальним законодавством та підлягає застосуванню у спірних правовідносинах, можна зробити висновок, що останнім не передбачено: обов`язку пропонування поліцейському, посада якого скорочується, іншої посади; здійснення такого пропонування одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі скороченням штатів. Натомість, як встановлено судами попередніх інстанцій, відповідно до листа Департаменту від 28.06.2023 № 8367/55/01-2023, з метою дотримання вимог трудового законодавства, відповідно до вимог статті 49-2 КЗпП України та статті 68 Закону № 580-VIII, ОСОБА_1 було запропоновано наступні вакантні посади для подальшого проходження служби: - старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 7-го відділу (протидії організованим злочинним групам у паливно-енергетичному комплексі, сфері природних ресурсів та екології) 2-го управління (протидії організованим формам злочинності в органах державної влади) Департаменту; - старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 4-го відділу (міжнародного співробітництва та повернення активів, здобутих злочинним шляхом) 2-го управління (протидії організованим формам злочинності в органах державної влади) Департаменту; - старшого оперуповноваженого 9-го відділу (організаційно-аналітичного забезпечення пріоритетних напрямків діяльності) 2-го управління (протидії організованим формам злочинності в органах державної влади) Департаменту. Кріт того, цим листом ОСОБА_1 проінформовано про те, що у разі виявлення бажання подальшого проходження служби на одній із указаних вище посад, йому необхідно до 03.07.2023 прибути до Департаменту та подати відповідний рапорт. Отже, Департамент, з метою забезпечення гарантій для позивача при скороченні штату управління стратегічних розслідувань в Харківській області Департаменту, не маючи прямого обов`язку щодо пропонування іншої посади в Департаменті, запропонував ОСОБА_1 посади в Департаменті для подальшого проходження служби в поліції. Однак, за встановлених обставин цієї справи, позивач 03.07.2023 до Департаменту не прибув, рапорту про призначення на посаду не подав, чим фактично відмовився від проходження подальшої служби в поліції на запропонованих посадах, про що відповідачем було складено акт від 04.07.2023. У зв`язку з чим відповідачем видано наказ від 05.07.2023 № 390 о/с, яким позивача звільнено зі служби в поліції на підставі пункту 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII. Отже, в аспекті наведених обставин, ураховуючи також приписи спеціального законодавства, в частині, в якій унормовано питання персонального письмового попередження поліцейського, посада якого буде скорочена внаслідок реорганізації, за два місяці до такого звільнення, варто зазначити, що такий поліцейський може бути призначений до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження про можливе подальше звільнення зі служби в поліції, за його згодою, якої позивачем щодо запропонованих Департаментом вакантних посад у Департаменті надано не було. За приписами частини восьмої статті 65 Закону № 580-VIII переведення поліцейського може здійснюватися за його ініціативою, ініціативою прямих керівників (начальників), керівників інших органів (закладів, установ) поліції, які порушили питання про переміщення. З огляду на наведене, відповідачем було дотримано процедуру звільнення позивача на підставі пункту 4 (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів) частини першої статті 77 Закону № 580-VIII. Статтею 60 Закону № 580-VIII визначено, що відносини, що виникають у зв`язку зі вступом, проходженням та припиненням служби в поліції, регулюються цим Законом та іншими нормативно-правовими актами з питань проходження служби в поліції. Суд апеляційної інстанції погодився з тим, що Закон № 580-VIІI є спеціальним нормативно-правовим актом, який регулює правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Також суд апеляційної інстанції зауважив, що за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі. При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що Законом № 580-VIII окремо не визначено процедуру здійснення пропозиції наявних вакантних посад поліцейському, який попереджається про можливе звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. У зв`язку з відсутністю у спеціальному законі положень, які б регулювали порядок пропонування поліцейському іншої вакантної посади, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування у спірних правовідносинах загальних положень КЗпП України. Крім того, суд першої інстанції також дійшов висновку, що відповідач порушив ще й процедуру звільнення позивача, оскільки Департаментом не виконано вимоги статті 49-2 КЗпП України. З цього приводу Верховний Суд наголошує, що статтею 68 Закону № 580-VIІI врегульовано процедуру призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду, а також порядок пропонування такої посади. Верховний Суд звертає увагу на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 17.10.2019 у справі № 814/2417/16, відповідно до якого Законом № 580-VIІI передбачено, що гарантії захисту від незаконного звільнення розповсюджуються на поліцейських та полягають у тому, що в разі скорочення штатів або проведення організаційних заходів, звільненню підлягають не усі поліцейські, а лише ті, посади яких скорочені. Наведеними нормами врегульовано процедуру призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду, а також порядок пропонування такої посади. Також Верховний Суд звертає увагу, що в постанові Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 420/13741/20 сформульовано такий висновок: «В аспекті наведених обставин колегія суддів наголошує, що спеціальним законодавчим актом, який регулює спірні правовідносини є Закон № 580-VIII, стаття 68 якого визначає порядок призначення поліцейських на посади під час здійснення реорганізації». Крім того, Верховний Суд в постанові від 14.12.2023 у справі № 420/13741/20 звернув увагу на те, що 25.09.2019 набрав чинності Закон України від 19.09.2019 № 117-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо перезавантаження влади» (далі - Закон № 117-IX), яким статтю 40 КЗпП України доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус». Указана норма КЗпП України була чинна на час виникнення правовідносин у розглядуваній справі, а отже, на час спірних правовідносин відповідач правомірно керувався нормами Закону № 580-VIII, який регулює статус поліцейських і порядок проходження служби в Національній поліції, у тому числі особливості призначення та звільнення поліцейських. За таких обставин Верховний Суд у справі № 420/13741/20 дійшов висновку, що на час виникнення правовідносин особливості звільнення поліцейських були врегульовані нормами Закону № 580-VIII, а норми КЗпП України у цій частині застосуванню не підлягали. З огляду на наведене, помилковими є висновки суду апеляційної інстанції, що Законом № 580-VIII окремо не визначено процедуру здійснення пропозиції наявних вакантних посад поліцейському, посада якого скорочується, оскільки, як наголошено вище, статтею 68 Закону № 580-VIII врегульовано процедуру призначення поліцейського, посада якого скорочується, на іншу посаду, а також порядок пропонування такої посади. Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про помилковість висновків судів попередніх інстанцій про те, що Департаментом допущено порушення вимог законодавства під час звільнення позивача, а саме: не виконано вимоги статті 49-2 КЗпП України, оскільки Департаментом в силу приписів статті 19 Конституції України та статті 60 Закону № 580-VIII під час звільнення позивача дотримано вимоги статті 68 Закону № 580-VIII. Щодо висновків судів попередніх інстанцій про те, що у зв`язку із прийняттям наказу Національної поліції України від 14.03.2023 № 182 дск «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції» фактично змінилася назва структурного підрозділу, у якому працював позивач. При цьому, зміни в організації виробництва і праці у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників Департаменту мали місце, однак такі зміни не мали жодного відношення до посади, яку займав позивач, колегія суддів звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 06.11.2024 у справі № 520/19802/23 виснував, що наказом Національної поліції України від 14.03.2023 № 182 дск «Про затвердження Переліку змін у штатах Національної поліції» проведено організаційно-штатні зміни в Департаменті стратегічних розслідувань (міжрегіональний територіальний орган) Національної поліції України шляхом скорочення всіх посад управління стратегічних розслідувань в Харківській області. Наведене свідчить про помилковість висновку судів попередніх інстанцій, що зміни в організації виробництва і праці у зв`язку із скороченням чисельності або штату працівників Департаменту не мали жодного відношення до посади, яку займав позивач. Крім того, поновлюючи позивача на посаді аналогічній із посадою, з якої його звільнено, а саме: заступника начальника управління - начальника 4-го відділу (протидії організованим злочинним групам в органах державної влади) 7-го управління (з обслуговування Харківської області) Департаменту, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на приписи статті 235 КЗпП України, за змістом якої у разі незаконного звільнення працівника з роботи його порушене право підлягає захисту шляхом поновлення на попередній роботі, тобто на посаді, з якої його було незаконно звільнено, крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації. Поновлення працівника на посаді, яку він не обіймав до звільнення, суперечить єдиному можливому способу захисту її порушеного права, який закріплений у частині першій статті 235 КЗпП України та спрямований на повернення сторін трудового спору (працівника і роботодавця) у положення, яке існувало на день звільнення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № П/9901/101/18, постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 824/424/16-а, від 13.03.2019 у справі № 826/751/16, від 07.07.2020 у справі № 811/952/15, від 06.12.2021 у справі № 280/6512/20, від 27.10.2021 у справі № 340/3563/20, від 03.04.2024 у справі № 120/2525/20-а. У доводах касаційної скарги скаржник зауважує на тому, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні не урахував висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 14.12.2023 у справі № 420/13741/20, від 20.01.2021 у справі № 804/958/16. Варто зазначити, що правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 20.01.2021 у справі № 804/958/16, не є релевантним, адже фактичні обставини зі справою, що розглядається, не є подібними, оскільки для подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ позивачем подано рапорт на переведення до управління на нижче займану посаду - старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку Красногвардійського РВ ДМУ, який був погоджений з керівництвом Красногвардійського РВ. Отже, з конструкції частини другої статті 68 Закону № 580-VIII можна зробити висновок, що поліцейський, посада якого скорочена, може бути призначений за його згодою на іншу посаду в будь-якому органі (закладі, установі) поліції до закінчення двомісячного строку з дня його персонального попередження, однак з урахуванням досвіду роботи, освітнього рівня, стану здоров`я, ставлення до виконання службових обов`язків. Ураховуючи відсутність подання позивачем рапорту про переведення, тобто відмову позивача від подальшого проходження служби на одній із запропонованих посад і закінчення двомісячного строку з дня попередження про можливе подальше звільнення, відповідач, з огляду на положення частини третьої статті 68 Закону № 580-VIII, видав спірний наказ від 05.07.2023 № 390 о/с, що свідчить про правомірність звільнення позивача за пунктом 4 частини першої статті 77 Закону № 580-VIII. Аналогічний підхід застосовано Верховним Судом у постанові від 14.12.2023 у справі № 420/13741/20, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, правовий висновок якої є релевантним зі справою, що розглядається. Щодо інших позовних вимог, то вони є похідними від вимоги щодо скасування спірного рішення відповідача, яка не підлягає задоволенню, відповідно ці вимоги також не можуть бути задоволені. За такого правового врегулювання та обставин справи Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. З огляду на приписи статті 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами. Це означає, що судове рішення має містити пояснення (мотиви), чому суд вважає ту чи іншу обставину доведеною або не доведеною, чому суд врахував одні докази, але не взяв до уваги інших доказів, чому обрав ту чи іншу норму права (закону), а також чому застосував чи не застосував встановлений нею той чи інший правовий наслідок. Кожен доречний і важливий аргумент особи, яка бере участь у справі, повинен бути проаналізований і одержати відповідь суду. З урахуванням того, що фактичні обставини справи судами першої та апеляційної інстанцій встановлено повно, але неправильно застосовано норми матеріального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень, відповідно до повноважень, наданих статтею 349 КАС України, Верховний Суд вважає необхідним їх судові рішення скасувати та відмовити в позові повністю. Висновки щодо розподілу судових витрат З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України задовольнити. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 27.09.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02.02.2024 скасувати. Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Повний текст постанови складено 15.11.2024. ........................... ........................... ........................... Ж.М. Мельник-Томенко А.В. Жук Н.М. Мартинюк , Судді Верховного Суду