Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 751/6251/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 751/6251/24 Головуючий у 1-й інстанції: Павлов В.Г. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 листопада 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Черпака Ю.К., суддів Вівдиченко Т.Р., Штульман І.В., за участю секретаря судового засідання Сулім А.В., позивач та його представника адвоката Хайтова П.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу адвоката Хайтова Павла Вячеславовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01 серпня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 БУПП в Чернігівській області лейтенанта поліції Цаюк Дениса Юрійовича, Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, В С Т А Н О В И В: У липні 2024 року ОСОБА_1 (далі - позивач/апелянт/ ОСОБА_1 ) звернувся до Новозаводського районного суду міста Чернігова з адміністративним позовом до інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 БУПП в Чернігівській області лейтенанта поліції Цаюк Дениса Юрійовича (далі - відповідач/інспектор), Департаменту патрульної поліції про скасування постанови інспектора взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 БУПП в Чернігівській області лейтенанта поліції Цаюк Дениса Юрійовича серії ЕНА № 2531952 від 04 липня 2024 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, за частиною першою статті 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП). В обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначив, що спірна постанова винесена безпідставно та з істотними порушеннями, не відповідає обставинам справи і вимогам закону, не містить належних та допустимих доказів його вини, а зазначені у ній обставини не відповідають дійсності. В його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки контроль швидкості руху транспортних засобів здійснюється лише в місцях, які облаштовані відповідним знаком про здійснення відеофіксації (дорожній знак 5.70 Правил дорожнього руху). Прилад, за допомогою якого вимірювалася швидкість, належним чином не установлювався. Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01 серпня 2024 року у задоволенні позову відмовлено. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Хайтов П.В., посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Зазначив, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав правомірним застосування поліцейським приладу TruCam саме у ручному режимі, оскільки такий прилад має бути стаціонарно вмонтованим, як це передбачено приписами статті 40 Закону України «Про Національну поліцію». З наявних в матеріалах справи доказів, зокрема, відеозапису з бодікамери поліцейського, чітко вбачається, що інспектор здійснював фіксацію швидкості руху за допомогою приладу TruCam, тримаючи його руками. Окрім того, суд першої інстанції проігнорував обставини того, що під час проведення інспектором розгляду адміністративної справи заявлялось клопотання про відкладення розгляду на інший день у зв`язку з бажанням скористуватись правничою допомогою, однак вказане враховано не було та прийнято оскаржувану постанову на місці. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив. У додаткових поясненнях представник ОСОБА_1 - адвокат Хайтов П.В. як на додаткову підставу для скасування оскаржуваної постанови послався на недопустимість внесення виправлень до цього документу після його прийняття, що було вчинено уповноваженими особами відповідача. Окрім того, до суду першої інстанції були надані докази (відео з відеорегістратора), які не лежали в основі оскаржуваної постанови та відповідно до пункту 6 частини другої статті 162 КАС України не можуть братись судом до уваги. Відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився. Згідно з частиною другою статті 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Враховуючи, що особиста участь відповідача у судовому засіданні не обов`язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за його відсутності. Перевіривши повноту встановлення фактичних обставин справи та їх правову оцінку, правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів враховує наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного перегляду справи, що 04 липня 2024 року інспектором взводу № 1 роти № 2 батальйону № 1 БУПП в Чернігівській області лейтенанта поліції Цаюк Денисом Юрійовичем складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА № 2531952, відповідно до якої ОСОБА_1 04 липня 2024 року о 05 год. 06 хв., керуючи транспортним засобом ЗАЗ 110307, номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись по населеному пункту с. Сирах, вулиця Київська (Гагаріна), позначеному дорожнім знаком 5.49 на білому фоні, рухався зі швидкістю 80 км/год, чим перевищив встановлене обмеження швидкості руху більше, ніж на 20 км/год, чим порушив пункт 12.4 Правил дорожнього руху і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП, яка встановлює відповідальність, зокрема, за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину. Постановлено накласти штраф у сумі 340, 00 гривень. Позивач звернувся до суду, не погоджуючись з прийнятою постановою. Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що наявними в матеріалах справи належними доказами підтверджено, що позивач здійснив порушення пункту 12.4 Правил дорожнього руху і скоїв адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 122 КУпАП. А прилад, за допомогою якого проводився замір швидкості - «TruCAM» LTI 20/20, спроможний робити фото та відеозйомку, і його покази є беззаперечними доказами по справі. При цьому, можливість використання приладу TruCam LTI 20/20 у ручному режимі прямо передбачена свідоцтвом про повірку приладу, сертифікатом, інструкцією з експлуатації, а також самою конструкцією приладу (наявність ручки для тримання) та не суперечить вимогам законодавства. Колегія суддів, переглядаючи рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку, враховує такі норми чинного законодавства та фактичні обставини справи. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із статтею 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII (далі - Закон № 3353-XII) учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону № 3353-XII встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі - Правила). Пунктами 1.1, 1.9 Правил встановлено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території, тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з пунктом 1.3 Правил учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил. За змістом розділу 33 ПДР України знак 3.29 «Обмеження максимальної швидкості» вказує на те, що забороняється рух із швидкістю, що перевищує зазначену на знакові. Згідно з підпунктом «б» пункту 12.9 Правил водієві забороняється перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил. Зона дії знаків 3.1-3.15, 3.19-3.21, 3.25, 3.27, 3.29, 3.33-3.37 - від місця встановлення до найближчого перехрестя за ним, а в населених пунктах, де немає перехресть, - до кінця населеного пункту. Дія знаків не переривається в місцях виїзду з прилеглих до дороги територій і в місцях перехрещення (прилягання) з польовими, лісовими та іншими дорогами без покриття, перед якими не встановлено знаки пріоритету. Пунктом 12.4 Правил встановлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год. Відповідно до частини 1 статті 122 КУпАП, зокрема, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340, 00 грн. Отже, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, створює склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена вказаною нормою. Зі змісту постанови вбачається, що позивач у населеному пункті рухався зі швидкістю 80 км/год, тобто перевищив встановлене обмеження швидкості руху (50 км/год) більше, ніж на 20 км/год. Доказами в справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 251 КУпАП є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Докази мають бути належними та допустимими. Допустимими є ті докази, які зібрані відповідно до закону, а належними - якщо вони містять інформацію щодо предмету доказування. Частиною першою статті 40 Закону України «Про національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII) передбачено, що поліція для виконання покладених на неї завдань та здійснення повноважень, визначених законом, може застосовувати такі технічні прилади, технічні засоби та спеціалізоване програмне забезпечення, зокрема, фото- і відеотехніку, у тому числі техніку, що працює в автоматичному режимі, технічні прилади та технічні засоби з виявлення та/або фіксації правопорушень. Технічні прилади та технічні засоби, передбачені пунктами 1 і 2 цієї норми закону, поліція може закріплювати на однострої, у/на безпілотних літальних апаратах, службових транспортних засобах, суднах чи інших плавучих засобах, у тому числі тих, що не мають кольорографічних схем, розпізнавальних знаків та написів, які свідчать про належність до поліції, а також монтувати/розміщувати їх по зовнішньому периметру доріг і будівель. Відповідно до підпункту 9 частини першої статті 31 Закону України «Про Національну поліцію» поліція може застосовувати такі превентивні заходи як застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото-і кінозйомки, відеозапису. За змістом статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до частини першої статті 283 КУпАП розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Частиною другою, третьою статті 283 КУпАП встановлено, що постанова повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення. Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис (якщо такий запис здійснювався); розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу. Колегія суддів звертає увагу, що тільки належна фіксація вчинення адміністративного правопорушення позивачем, може підтвердити правомірність накладення на нього адміністративного стягнення та вважається належним доказом по справі. Відповідно до оскаржуваної постанови, позивача притягнуто до адміністративної відповідальності, у зв`язку з порушенням Правил за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину в межах населеного пункту. В оскаржуваній постанові вказано, що швидкість автомобіля під керуванням позивача вимірювалась приладом TruCam ТС 001115. Незгода позивача мотивована тим, що згідно усталеної судової практики використання з руки приладу TruCam, яким здійснено вимірювання швидкості руху автомобіля позивача, не відповідає вимогам статті 40 Закон № 580-VIII. Надаючи оцінку таким доводам апелянта, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до свідоцтва про повірку законодавчо-регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/31015 від 17 червня 2024 року, виданого ДП «Всеукраїнський державний науково-виробничий центр стандартизації, метрології та захисту прав споживачів», чинного до 17 червня 2025 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів «TruCam LTI 20/20 TruCAM II серійний № ТС001115, відповідає вимогам технічної документації на вимірювач. Діапазон вимірювань швидкості від 2 км/год. до 320 км/год. Максимально допустима похибка при вимірюванні швидкості в ручному та автоматичному режимах: +/-2 км/год. в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год.; +/-1% в діапазоні від 201 км/год. до 320 км/год (т. 1, а.с.56). Можливість використання виробу TruCam LTІ 20/20 № ТС001115, виробництва компанії «LaserTechnologyInc» також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 07 вересня 2021 року № 04/05/02/-2522, який засвідчує правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування АЕS відповідно до ДСТУ ІSO/IES 18033-3:2015 (т. 1, а.с. 57). Окрім того, з листа ДП «Укрметртестстандарт» від 01 жовтня 2019 року за №22-38/49 вбачається, що лазерний вимірювач «TruCAM LTI 20/20» належить до ручних вимірювачів швидкості транспортних засобів, тобто конструктивно створений для утримання в руках під час вимірювань. Крім основного, ручного режиму роботи, вимірювач TruCAM також може бути встановлений на триногу для проведення вимірювань швидкості руху ТЗ в автоматичному режимі (т. 1, а.с. 60). Таким чином, технічними характеристиками приладу TruCam LTІ 20/20, яким було зафіксовано порушення позивачем швидкісного режиму передбачено можливість застосування такого приладу в ручному режимі та навіть відведено на це допустиму похибку +/-2 км/год. в діапазоні від 2 км/год. до 200 км/год.; +/-1% в діапазоні від 201 км/год. до 320 км/год. Відтак, вказане підтверджує факт правомірності використання приладу для вимірювання швидкості та спростовує доводи апелянта в цій частині. Щодо доводів апелянта про відсутність знаку 5.76 «Автоматична відеофіксація порушень Правил дорожнього руху», то такий є обов`язковим лише для правопорушень, зафіксованих в автоматичному режимі (камер автофіксації), про що зазначено у пункту 5 Порядку функціонування системи фіксації адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху в автоматичному режимі затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 10 листопада 2017 року №

833. При цьому, наявність або відсутність дорожнього знаку 5.76 не звільняє водіїв від обов`язку виконувати вимоги Правил щодо дотримання швидкості руху саме у населених пунктах, а встановлення даного дорожнього знаку перед використанням приладу TruCAM має рекомендаційний характер і законодавством не передбачено обов`язковість їх встановлення. Твердження апелянта про порушення інспектором процедури притягнення до адміністративної відповідальності, що виразилось у відмові інспектора на перенесення розгляду справи у зв`язку з необхідністю залучення адвоката, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки, чинним законодавством передбачено спрощену процедуру розгляду посадовою особою Національної поліції справ про адміністративне правопорушення, передбачене, зокрема, частиною першою статті 122 КУпАП. Вказане виключає необхідність дотримання інспектором поліції таких процедур, передбачених для розгляду справи про адміністративне правопорушення в загальному порядку, як надання особі можливості скористатися правом на правову допомогу, подати клопотання про перенесення розгляду справи за місцем проживання особи тощо. Водночас, позивачем не спростовується, що йому було роз`яснено його права та обов`язки, суть вчиненого ним порушення, оголошено та вручено примірник оспорюваної постанови. Реалізація права позивача щодо можливості скористатися правовою допомогою забезпечується під час оскарження безпосередньо рішення суб`єкта владних повноважень у суді. Зазначені висновки були зроблені Верховним Судом у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 487/2179/17, які відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України підлягають врахуванню у цій справі. Колегія суддів зауважує, що згідно з чинним законодавством до повноважень та обов`язків поліцейського патрульної поліції не входить надавати юридичний захист та забезпечувати адвокатом осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності. Законодавством не визнана обов`язкова участь адвоката чи іншого фахівця у галузі права у випадку розгляду справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення та реалізація цього права позивачем не пов`язана з обов`язком інспектора відкласти розгляд справи чи терміново викликати фахівця у галузі права. Поліцейський, згідно із законодавством, лише ознайомлює особу з її правами, однак, виключно така особа вирішує, чи скористається він своїми правами та в який спосіб. Посилання апелянта на висновки Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №758/8181/23 колегією суддів відхиляються, оскільки згідно з імперативними вимогами статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», статті 6 Закону України «Про адміністративну процедуру» та статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права; при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому, окремі недоліки оформлення постанови та їх подальше виправлення, зокрема, щодо адреси скоєння адміністративного правопорушення, не можуть розглядатись як підстава для її скасування, адже зі змісту оскаржуваної постанови видно суть порушення, а також наявні усі обов`язкові відомості вчиненого правопорушення. Отже, на переконання суду апеляційної інстанції, відповідач надав належні докази, в розумінні норм КАС України, якими підтверджується факт порушення ОСОБА_1 пункту 12.4 Правил і скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 122 КУпАП. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 зводяться по суті до переоцінки проаналізованих судом доказів та не спростовують законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення та не дають достатніх підстав для його скасування. Оскільки суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, то колегія суддів згідно із статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України за наслідками розгляду апеляційної скарги залишає її без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 229, 272, 286, 308, 315, 316, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу адвоката Хайтова Павла Вячеславовича, подану в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 01 серпня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач: Черпак Ю.К. Судді: Вівдиченко Т.Р. Штульман І.В.