Постанова 4824 № 752/2169/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Головуючий у суді першої інстанції: Ольшевська І.О. Єдиний унікальний номер справи № 752/2169/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/15094/2024 ПОСТАНОВА Іменем України 12 листопада 2024 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Мережко М.В., суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Клапчук Федір Петрович, на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Управляюча компанія «Венеція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги з урахуванням інфляційних витрат та 3-х відсотків річних, встановив: У січні 2024 року позивач ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» звернувся до Голосіївського районного суду м. Києва з позовом до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за надані житлово-комунальні послуги. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» є суб`єктом господарювання у сфері надання житлово-комунальних послуг, здійснює дану діяльність на договірних засадах за предметом правовідносин, що виникають між виробниками, управителями і споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг, а також формує і надає споживачам рахунки на оплату житлово-комунальних послуг згідно затверджених уповноваженими органами тарифів, зокрема, обслуговування та ремонт житлового будинку, а також утримання прибудинкової території. Позивач надає вказані послуги за адресою по АДРЕСА_1 . Відповідачка є власницею квартири АДРЕСА_2 за вказаною адресою. Між позивачем та відповідачем договір не укладався. Свої обов`язки по оплаті послуг відповідачка не виконує належним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість. Посилаючись на те, що добровільно відповідачка заборгованість не погашає, позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за період з 13 січня 2020 ркоупо 31 березня 2023 року. у розмірі 47 209,87 грн, на яку нараховано інфляційні витрата на 3% річних. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Управляюча компанія «Венеція» заборгованість за період з 13 січня 2020 року по 31 березня 2023 року в розмірі 47 209,87 грн, 888,34 грн - 3% річних, 2501,41 грн - інфляційних витрат. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ«Управляюча компанія «Венеція» 3028,00 грн судового збору. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, відповідачка ОСОБА_1 подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. У апеляційній скарзі вказує, що не є належною відповідачкою у справі. Так, ОСОБА_1 не заперечує, що є власницею квартири АДРЕСА_3 , однак вважає, що не має сплачувати нараховану позивачем заборгованість, адже житлово-комунальними послугами за вказаною адресою вона не користується, оскільки у квартирі проживають колишні власники, які не допускають відповідачку до користування належним їй нерухомим майном. Ухвалою Київського апеляційного суду від 22 жовтня 2024 року відкрито апеляційне провадження у справі. У відзиві на апеляційну скаргу представниця позивача ОСОБА_2 зазначає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим. Апеляційну скаргу вважає безпідставною, просить залишити апеляційну скаргу ОСОБА_1 без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року - без змін. За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Як вбачається зі змісту позовної заяви, предметом позову є стягнення заборгованості за оплату житлово-комунальних послуг у розмірі 50 599,62 грн. За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Встановлено, що ОСОБА_1 є власницеюквартири АДРЕСА_3 , відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта (дата формування витягу 28листопада 2023 року). Договору між позивачем та відповідачкою про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій не укладалось. На підставі наказу позивача №36 від 29.11.2019р. «Про виокремлення послуги «Вивезення побутових, великогабаритних, рідких відходів (збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення») зі складової тарифу» та Додатку №1 до Наказу, у відповідності до Постанови Кабінету Міністрів України від 01.06.2011р. №869 «Порядку формування тарифів», Розпорядження №551 від 04.04.2018р. «Про затвердження норм надання послуг з вивезення побутових відходів у місті Києві на 2018-2022 роки» та рішення Київської міської ради від 17.04.2018р. №479/4543 та Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирною будинку» було виокремлено послугу з вивезення відходів зі складової тарифу на послуги з утримання будинків, споруд та прибудинкових територій та встановлено окремі тарифи з вивезення, в т.ч. збирання, зберігання, перевезення, перероблення, утилізація, знешкодження та захоронення побутових відходів та великогабаритних відходів, що обслуговуються позивачем з розрахунку на людину та в залежності від наявності в житловому будинку сміттєзбірника. На підставі наказу позивача №1 від 25.01.2022р. «Про зміну тарифу на надання послуг з вивозу та знешкодження твердих відходів» та Додатку №1 були встановлені оновлені тарифи у житлових будинках, які обслуговує позивач, за послуги за вивезення побутових, великогабаритних, рідких відходів. Згідно наказу позивача від 30.09.2022р. №26 «Про зміну тарифу на надання послуг з вивозу та знешкодженню твердих відходів» були встановлені оновлені тарифи за вивезення твердих та великогабаритних відходів у житлових будинках, що знаходяться на обслуговуванні позивача. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжуються цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. У відповідності до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуги з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. Частина 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 вказаного Закону споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а з таким правом споживача прямо кореспондується і його обов`язок оплачувати житлово-комунальні послуги (п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону). Оскільки відповідачка є власницею квартири, за адресою якої позивачем надаютьсяжитлово-комунальні послуги, вона є споживачкою цих послуг. У відповідності до ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежно ї якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. Відповідачка у встановленому законом порядку не відмовилась від надання послуг позивачем, доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості відповідно до порядку, визначеному ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», що б дало підстави для звільнення від їх оплати, відповідачкоюнадано не було. Разом з тим, відповідачкане сплатила вказані послуги належним чином, у зв`язку з чим у неї виникла перед позивачем заборгованість, яка відповідно до розрахунку позивача за період з 13 січня 2020 року по 31 березня 2023 року складає 47 209,87 грн. Відповідачка контррозрахунку суми боргу до матеріалів справи не надала. Докази повної чи часткової сплати боргу у матеріалах справи також відсутні. Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої особи (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Згідно зіст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Отже, у зв`язку з простроченням щодо оплати спожитих житлово-комунальних послуг, відповідачка зобов`язана сплатити на користь позивача 3% річних у розмірі 888,34 грн та інфляційні втрати в розмірі 2 501,41 грн. Контррозрахунку суми 3% річних та інфляційних витрат відповідачкасуду також не надала. Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, а інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності, зважаючи на те, що з боку відповідачки не надано суду доказів на підтвердження виконання нею своїх зобов`язань, передбачених законом, по оплаті за надані позивачем житлово-комунальні послуги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість та доведеність заявлених позивачем вимог. Апеляційний суд критично оцінює обставини, зазначені відповідачкою у апеляційній скарзі, оскільки вона не надала ні доказів проживання належній їй квартирі інших осіб, ні доказів звернення із заявою до позивача з повідомленням про цю обставину. Відсутні у матеріалах справи і докази того, що ОСОБА_1 зверталась до позивача із будь-якими заявами щодо неотримання послуг чи надання послуг неналежної якості. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості з ОСОБА_1 за житлово-комунальні послуги є доведеними та підлягають задоволенню. Інші доводи апеляційної скарги відповідачки не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення, та фактично зводяться до його незгоди з висновками суду. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що вказане рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим на підставі норм матеріального та процесуального права, тому підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст.ст. 369, 374, 375, 382, 383, 384 України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Клапчук Федір Петрович, залишити без задоволення. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 26 червня 2024 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та, відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, оскарженню не підлягає. Головуючий: М.В. Мережко Судді: Н.В. Поліщук В.В. Соколова