Постанова 4824 № 753/20110/25

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 липня 2026 року місто Київ Справа № 753/20110/25 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8658/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Желепи О.В. (суддя-доповідач), суддів: Поліщук Н.В., Соколової В.В., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року (ухвалене у складі судді Маркєлової В.М.) у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-реконструкція» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ВСТАНОВИВ Короткий зміст позовних вимог 25.08.2025 ТОВ «Євро-реконструкція» звернулось до Дарницького районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за послуги з постачання теплової енергії, гарячої води, абонентської плати у розмірі 57 949,16 грн, інфляційні втрати в розмірі 10 764,57 грн та 3% річних у розмірі 3 138,32 грн. На обґрунтування позовної заяви зазначило таке. ТОВ «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживачів встановленої зони теплопостачання Дніпровського та Дарницького районів міста Києва. Надання послуг з постачання теплової енергії/централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_1 , у тому числі й до кв. 2, в м. Києві здійснюється Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО-РЕКОНСТРУКЦІЯ на підставі ліцензії. Право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_3 , в період виникнення заборгованості зареєстровано за Відповідачем на підставі Свідоцтва про право на спадщину, серія та номер: 364 від 30.09.2016 виданого Приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриленко Аллою Миколаївною, а відповідно дана особа є Споживачем комунальних послуг, які надаються до квартири та належним відповідачем по справі. Незалежно від дати отримання свідоцтва про право на спадщину, відповідач набула прав та обов`язків (в тому числі спадкодавця) щодо відчужуваної квартири - з моменту прийняття спадщини. Статтею 1282 ЦК України визначено, що спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині Таким чином, разом із успадкованим майном у вигляді квартири, відповідач успадкувала заборгованість за надані комунальні послуги до квартири, які виникли у спадкодавця квартири та колишнього її власника. Відсутність договору про надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Відповідач своєчасно з січня 2016 року не вносив плату за отримані послуги з постачання теплової енергії, з серпня 2017 року за гаряче водопостачання, з листопада 2021 року за абонентське обслуговування, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 01.05.2025 року в розмірі 57 949, 16 грн. (теплова енергія 33 315, 85 грн., гаряча вода 22 520, 95 гри., абонентська плата 2 112.36 грн). Інфляційна складова боргу відповідно до розрахунку ціни вимоги розраховується до 23.02.2022 та становить 10 764, 57 грн. Розмір 3% річних з простроченої суми відповідно до розрахунку ціни вимоги нараховується до 23.02.2022 та становить 3 138,32 грн. Ухвалою від 16.10.2025 суд прийняв справу до свого провадження; призначив підготовче засідання на 11.11.2025 о 12.40 год.; установив строки для подання учасниками справи заяв по суті спору; задовольнив клопотання позивача та витребування доказів та витребував у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гавриленко Алли Миколаївни належним чином завірену копію свідоцтва про право на спадщину, виданого ОСОБА_1 . 20.10.2025 від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Гавриленко А.М. на виконання ухвали від 16.10.2025 у частині витребування доказів до суду надійшла копію свідоцтва про право на спадщину, виданого 30.09.2016 за реєстровим №

364. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Євро-реконструкція»: - заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 12 березня 2017 року по 30 квітня 2025 року у розмірі 27 620,18 грн; - 3% річних, нараховані на заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 1 168,57 грн; - інфляційні втрати, нараховані на заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 4 032,00 грн; - заборгованість за послуги з постачання гарячої води за період з 12 березня 2017 року по 30 квітня 2025 року у розмірі 22 137,32 грн; - 3% річних, нараховані на заборгованість за послуги з постачання гарячої води за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 977,64 грн; - інфляційні втрати, нараховані на заборгованість за послуги з постачання гарячої води за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 3 492,61 грн; - заборгованість за платою за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021 року по 30 квітня 2025 року у розмірі 2 112,36 грн; - 3% річних, нараховані на заборгованість за платою за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 0,85 грн; - інфляційні втрати, нараховані на заборгованість за платою за абонентське обслуговування за період з 01 листопада 2021 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 10,99 грн;. - судовий збір у розмірі 3 006,25 грн, разом - 64 558,77 грн. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за послуги з постачання гарячої води, 3% річних та інфляційних втрат за період з 26 лютого 2019 року по 10 квітня 2019 року - відмовлено. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальненні доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Не погодившись з таким рішенням, ОСОБА_1 26 лютого 2026 року через систему «Електронний суд» подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення повністю та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції механічно скопіював позицію позивача, проігнорувавши заперечення та пояснення відповідача, чим порушив вимоги щодо обґрунтованості та неупередженості рішення. Зазначає, що суд безпідставно відхилив докази щодо бездіяльності позивача під час аварії стояка з водою, через що 18 квартир залишилися без водопостачання (і якби не ремонт за власні кошти мешканців, аварія не була б усунута), а також відсутності послуги гарячого водопостачання з жовтня 2018 року по квітень 2019 року та з січня 2023 року по вересень 2025 року. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача проти апеляційної скарги заперечував, просив її відхилити з підстав необґрунтованості викладених у ній доводів, а рішення суду першої інстанції залишити без змін як законне та обґрунтоване. Фактичні обставини справи, встановлені судом Суд першої інстанції вважав установленим, що надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води до будинку АДРЕСА_1 здійснюється на підставі ліцензії № 198 від 01.06.2012. Відповідачка є власницею квартири АДРЕСА_4 , що підтверджується копію свідоцтва про право на спадщину за заповітом виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гавриленко А.М. 30.09.2016 за реєстровим № 364 та інформаційною довідкою № 427104393 від 15.05.2025 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Згідно з доданими до позову та відповіді на відзив розрахунків (враховуючи заяву про зменшення розміру позовних вимог) відповідач має заборгованість: - за послуги з постачання теплової енергії за період з 12.03.2017 по 30.04.2025 у розмірі 27 620,18 грн; - за послуги з постачання гарячої води за період з 01.07.2017 по 30.04.2025 у розмірі 22 520,95 грн; - за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 по 01.04.2025 у розмірі 2 112,36 грн. Заперечуючи проти задоволення позову відповідач зазначила таке: - з жовтня 2018 року по квітень 2019 року було відсутнє гаряче водопостачання у зв`язку з перекриттям стояків; - з 01.01.2023 по 25.09.2025 було відсутнє гаряче водопостачання через аварію по стояку, про що ЖЕД повідомляв позивача офіційно листом від 22.01.2025 № 18/210. Позивач не погодився із запереченнями відповідача та зазначив таке: - відповідач не надав доказів відсутності послуг з постачання гарячої води у зазначені періоди; - у ті періоди, коли гаряче водопостачання було відсутнє, позивач не нараховував платежі за цю послугу. Із доданих до відзиву на позовну заяву доказів суд установив таке. 26.02.2019 інженером з ремонту та інженером з технічного нагляду ЖЕД-210 проведено обстеження трубопроводу гарячого водопостачання за адресою: АДРЕСА_1 . При обстеженні складено акт, у якому зазначено, що "квартиру 98 затопило з вищерозташованої по стояку квартири 117 . У зв`язку з цим просять не нараховувати плату за гаряче водопостачання квартири АДРЕСА_4 ". 10.04.2019 відновлено роботу стояка гарячого водопостачання, зокрема в квартирі 2 , що підтверджується відповідним оголошенням ЖЕД-210. Відповідач не надала будь-яких доказів щодо отримання позивачем такого звернення щодо ненарахування платежів за послуги з постачання води (поштове повідомлення про отримання позивачем такого звернення). Позивач також просить стягнути з відповідачки: - 3% річних нараховані на заборгованість з постачання теплової енергії за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 у розмірі 1 168,57 грн; - інфляційні втрати нараховані на заборгованість з постачання теплової енергії за період з 12.03.2017 по 23.02.2022 у розмірі 4 032,00 грн; - 3% річних нараховані на заборгованість з постачання теплової енергії за період з 01.07.2017 по 23.02.2022 у розмірі 996,58 грн; - інфляційні втрати нараховані на заборгованість з постачання теплової енергії за період з 01.07.2017 по 23.02.2022 у розмірі 3 535,38 грн; - 3% річних нараховані на плату за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 по 23.02.2022 у розмірі 0,85 грн; - інфляційні втрати нараховані на плату за абонентське обслуговування за період з 01.11.2021 по 23.02.2022 у розмірі 10,99 грн. Позиція суду апеляційної інстанції Заслухавши доповідь судді-доповідача Желепи О.В., переглянувши справу та перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення з урахування доводів апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення зміні чи скасуванню. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За правилами ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Указаним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає. Відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, регулюються ЦК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» та іншими нормативно-правовими актами, чинними у відповідні періоди виникнення спірних правовідносин. Відповідно до частини першої статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно зі статтями 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог закону, а якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк. За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. За приписами частин першої, третьої статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Відповідно до частини першої статті 12 цього Закону надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Разом із тим відсутність письмового договору між виконавцем послуг та споживачем сама по собі не є підставою для звільнення споживача від обов`язку оплатити фактично отримані житлово-комунальні послуги. Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2951цс15, відповідно до якої споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, а факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічний підхід застосований Верховним Судом у постановах від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц та від 06 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16, у яких зазначено, що відсутність укладеного договору не звільняє споживача від обов`язку оплачувати надані йому послуги, однак такий обов`язок виникає у разі отримання споживачем відповідних послуг. У постанові Верховного Суду від 18 березня 2019 року у справі № 210/5796/16-ц також зазначено, що правовідносини з оплати отриманих житлово-комунальних послуг є грошовим зобов`язанням, на яке поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України; відповідальність боржника у вигляді пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги не виключає стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних. За змістом статті 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. У разі проведення перевірки якості наданих послуг з централізованого водопостачання, постачання гарячої води або постачання природного газу споживач має право здійснити забір проб. Інформація про забір проб включається до акта-претензії. У разі встановлення за результатами дослідження відібраних проб факту постачання послуг неналежної якості витрати споживача на оплату проведених досліджень проб підлягають компенсації за рахунок виконавця відповідної послуги. У разі неприбуття виконавця комунальної послуги або управителя (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) в установлений строк або необґрунтованої відмови підписати акт-претензію такий акт підписується споживачем, а також не менш як двома споживачами відповідної послуги, які проживають (розташовані) в сусідніх будівлях (у приміщеннях - якщо послуга надається у багатоквартирному будинку), і надсилається виконавцю комунальної послуги або управителю (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) рекомендованим листом. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем). Отже, акт-претензія, складений із дотриманням визначеної законом процедури, або інші належні та допустимі докази, які достовірно підтверджують період, причини та обсяг ненадання/неналежного надання послуги, можуть бути підставою для перерахунку плати за житлово-комунальні послуги. Відповідно до частини сьомої статті 14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до дати обрання співвласниками багатоквартирного будинку однієї з моделей організації договірних відносин, визначених частиною першою цієї статті, та/або досягнення згоди з виконавцем про розмір плати за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують надання відповідної комунальної послуги, між виконавцем відповідної комунальної послуги та кожним співвласником укладається публічний договір приєднання відповідно до вимог частини п`ятої статті 13 цього Закону з урахуванням таких особливостей: 1) виконавець забезпечує відповідність кількісних та якісних характеристик послуги встановленим нормативам на межі централізованих інженерно-технічних систем постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку; 2) до плати виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором не включається плата за обслуговування внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують постачання відповідної комунальної послуги; 3) технічне обслуговування, поточний та капітальний ремонти внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку, що забезпечують постачання відповідної комунальної послуги, здійснюються співвласниками чи залученими ними уповноваженими на виконання таких робіт особами за рахунок співвласників. Згідно з частиною четвертою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» обов`язок щодо забезпечення готовності до надання комунальних послуг внутрішньобудинкових систем, що знаходяться в житловому будинку (у тому числі багатоквартирному) і призначені для надання комунальних послуг, покладається на власника такого будинку (співвласників багатоквартирного будинку), якщо цей обов`язок не покладено ним (ними) на управителя чи іншу особу відповідно до закону або договору. Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що ТОВ «Євро-реконструкція» є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води для споживачів установленої зони теплопостачання Дніпровського та Дарницького районів міста Києва, а надання таких послуг до будинку АДРЕСА_1 , зокрема до квартири № 2 , здійснюється позивачем на підставі відповідної ліцензії. Суд установив, що відповідачка є власницею квартири АДРЕСА_4 , а тому є споживачем комунальних послуг, що надаються до вказаного житлового приміщення, та належним відповідачем у справі. Врахувавши приписи статей 1218, 1282 ЦК України, суд першої інстанції також виходив із того, що у зв`язку з прийняттям спадщини відповідачка набула не лише права на спадкове майно, а й обов`язки, пов`язані з його утриманням та оплатою житлово-комунальних послуг, у межах вартості одержаного у спадщину майна. Оцінивши надані позивачем розрахунки, документи щодо правового статусу відповідачки як власника квартири, дані щодо особового рахунку, періодів нарахування та заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог у зв`язку із заявою відповідачки про застосування наслідків спливу позовної давності, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з 12 березня 2017 року по 30 квітня 2025 року, заборгованості за послуги з постачання гарячої води, плати за абонентське обслуговування, а також інфляційних втрат і трьох процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 ЦК України. Водночас суд першої інстанції дослідивши подані відповідачем докази установив, що актом ЖЕД-210 від 26 лютого 2019 року та оголошенням ЖЕД-210 про відновлення роботи стояка гарячого водопостачання підтверджено відсутність постачання гарячої води до квартири відповідачки лише у період з 26 лютого 2019 року по 10 квітня 2019 року. З урахуванням цих доказів суд першої інстанції здійснив перерахунок заборгованості за послугу з постачання гарячої води та відмовив у задоволенні позову в частині стягнення плати за гарячу воду, трьох процентів річних та інфляційних втрат за вказаний період. Колегія суддів повністю погоджується із такими висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають установленим обставинам справи, зроблені у відповідності до норм матеріального права та з дотримання норм процесуального права враховуючи таке. При цьому колегія суддів ураховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (п. 30 рішення ЄСПЛ у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії» від 27 вересня 2001 року). Як убачається з матеріалів справи, з 13 листопада 2021 року між ТОВ «Євро-реконструкція» як виконавцем комунальних послуг та споживачами багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 укладені публічні індивідуальні договори приєднання про надання послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води без обслуговування внутрішньобудинкових систем. За умовами таких договорів позивач не здійснює обслуговування, експлуатацію, налагодження чи ремонт внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання і не отримує від споживачів плату за таке обслуговування. З урахуванням наведеного доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно відхилив докази бездіяльності позивача під час аварії стояка гарячого водопостачання, не спростовують правильності висновків суду, оскільки заявлені відповідачкою обставини стосуються аварійного стану та ремонту внутрішньобудинкових мереж, тоді як позивач у цих правовідносинах є виконавцем послуг з постачання теплової енергії та постачання гарячої води до межі централізованих інженерно-технічних систем постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем будинку, а не особою, на яку покладено обов`язок з утримання та ремонту внутрішньобудинкових мереж. Тому сам по собі факт виникнення аварійної ситуації у стояку гарячого водопостачання, а також твердження про те, що ремонт було проведено за кошти мешканців, не свідчать про неправомірність нарахувань позивача за весь заявлений відповідачкою період та не покладають на ТОВ «Євро-реконструкція» обов`язок виконувати ремонтні роботи у внутрішньобудинкових мережах за відсутності відповідного договору та плати за таке обслуговування. Доводи апеляційної скарги про те, що без водопостачання залишилися 18 квартир, також не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції, оскільки такі твердження могли б мати значення для вирішення питання про перерахунок плати лише за умови їх належного підтвердження, зокрема доказами виклику виконавця або управителя, складання акта-претензії з дотриманням вимог закону, фіксації конкретного періоду ненадання послуги саме до квартири відповідачки та підтвердження направлення відповідної претензії виконавцю послуги. Натомість суд першої інстанції правильно встановив, що належні та допустимі докази відсутності постачання гарячої води до квартири відповідачки наявні лише за період з 26 лютого 2019 року по 10 квітня 2019 року. Саме цей період суд врахував, здійснивши відповідний перерахунок. Доказів, які б із необхідним ступенем достовірності підтверджували відсутність послуги гарячого водопостачання у квартирі відповідачки з жовтня 2018 року до 26 лютого 2019 року, а також за інший тривалий період, на який вона посилалася, матеріали справи не містять. Посилання відповідачки на акт-претензію, складений окремими мешканцями будинку, колегія суддів також відхиляє, оскільки такий документ не підписаний виконавцем житлово-комунальної послуги, не містить належних відомостей про виклик представника виконавця для перевірки якості чи факту ненадання послуги, про його неприбуття або відмову від підписання акта, а також не підтверджує направлення належно складеної претензії виконавцю у порядку, передбаченому статтею 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Отже, такий акт не може самостійно підтверджувати ненадання послуги у весь період, на який посилається відповідачка, та не спростовує правильності здійсненого судом першої інстанції перерахунку. Колегія суддів звертає увагу й на те, що предметом розгляду у цій справі є стягнення заборгованості, нарахованої станом на 30 квітня 2025 року. Тому посилання апелянтки на обставини, що нібито тривали після цієї дати, зокрема до вересня 2025 року, не можуть впливати на правильність визначення заборгованості за період, який є предметом заявлених позовних вимог. Твердження апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції механічно скопіював позицію позивача та проігнорував заперечення відповідачки, спростовуються змістом оскаржуваного рішення, з якого вбачається, що суд першої інстанції навів обставини, на які посилалися сторони, дослідив докази щодо правового статусу позивача як виконавця послуг, належності відповідачці квартири, розміру та періодів заборгованості, заяву про застосування позовної давності, доводи про ненадання послуги гарячого водопостачання, акти та інші матеріали, після чого частково задовольнив позов і відмовив у тій частині вимог, щодо якої відповідачкою було доведено ненадання послуги. Незгода апелянтки з оцінкою доказів судом першої інстанції сама по собі не свідчить про порушення судом норм матеріального чи процесуального права. Відповідачка не надала доказів, які б спростовували наданий позивачем розрахунок заборгованості в частині, що залишилася до стягнення, або підтверджували ненадання послуги гарячого водопостачання у всі заявлені нею періоди. Таким чином, суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи у межах заявлених позовних вимог і заперечень, дослідив надані сторонами докази, надав їм належну правову оцінку, правильно визначив характер спірних правовідносин та застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди відповідачки з висновками суду першої інстанції та власного тлумачення доказів, однак не спростовують встановлених судом обставин, не підтверджують неправильності розрахунку заборгованості у частині, яка залишена до стягнення, та не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, яке могло б бути підставою для скасування або зміни оскаржуваного рішення. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів, встановила, що при вирішенні справи суд першої інстанції повно та всебічно з`ясував обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, належним чином оцінив надані сторонами докази, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню, та не допустив порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування або зміни рішення. Судові витрати Оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, відсутні підстави для зміни розподілу витрат на стадії апеляційного провадження відповідно до статей 141, 382 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 259, 263, 268, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 02 лютого 2026 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у ст. 389 ЦПК України. Суддя-доповідач О.В. Желепа Судді: Н.В. Поліщук В.В. Соколова