Постанова Київський апеляційний суд № 758/10908/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження № 22-ц/824/8384/2022 справа № 758/10908/20 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 3 жовтня 2022 року Київський апеляційний суд в складі: Суддя - доповідач: Андрієнко А.М. Суддів: Соколової В.В. Поліщук Н.В. Розглянувши в порядку ст. 369 ЦПК України цивільну справу за апеляційною скаргою представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» Закарлюки Ніни Сергіївни на заочне рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року постановлене суддею Захарчук С.С. у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, 3% річних та інфляційних, У С Т А Н О В И Л А : У вересні 2020 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» звернувся з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 , у якій просив стягнути заборгованість за житлово-комунальні послуги у розмірі 3499, 86 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що відповідач є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачем житлово-комунальних послуг, наданих позивачем. Свої зобов`язання по оплаті житлово-комунальних послуг, наданих позивачем, ОСОБА_1 виконує неналежним чином. Відповідно до розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Перший український експертний центр» за період з листопада 2017 року по травень 2019 складає 3090,58 грн. Посилаючись на те, що у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань по оплаті житлово-комунальних послуг перед ТОВ «Перший український експертний центр» в останньої утворилася заборгованість по оплаті послуг, позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за період з листопада 2017 року по травень 2019 у розмірі 3090,58 грн. Крім того, посилаючись на норми ст. 625 ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача на його користь 324,66 грн. інфляційних та 219,33 грн. 3 % річних та судовий збір в розмірі 2102 грн. Заочним рішенням Подільського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року у задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, 3% річних та інфляційних відмовлено. Не погодившись з рішенням суду, 17.06.2022 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» Закарлюка Ніна Сергіївна подала до суду апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та постановити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, мотивуючи тим, що суд першої інстанції при ухвалені рішення не повністю з'ясував обставини, що мають значення для справи, також вказує, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального, недотриманням норм процесуального права та на підставі не повністю досліджених доказів. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Також вказує, що споживач житлово-комунальних послуг не звільняється від оплати за споживання отриманих послуг до укладання відповідних договорів. Відповідно до частини першої статті 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 369 цього Кодексу. За положенням ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За частиною 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Зважаючи на вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність й обґрунтованість постановленого рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав. Відмовляючи в задоволені позову суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем своїх позовних вимог тому що, позивачем не зазначено, які саме житлово-комунальні послуги були надані відповідачеві та не надано доказів, які підтверджують їх надання, а також не надано доказів укладення між позивачем та відповідачем договорів про надання житлово-комунальних послуг. Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду, виходячи з наступного. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 162-163). Відповідно до протоколу засідання Правління ПАТ «ХК «Київміськбуд» від 15.08.2012 № 29 житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 , передано експлуатуючій організації ТОВ «Перший український експертний центр» (а.с. 11-12). Згідно з актом приймання-передачі житлового комплексу за адресою: АДРЕСА_2 від 01.10.2012 року ТОВ «Перший український експертний центр» прийняло житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 на подальшу експлуатацію та обслуговування та є виконавцем функцій із своєчасного та якісного надання житлово-комунальних послуг для потреб споживачів за вищевказаною адресою (а.с. 13-16). Згідно розрахунків позивача заборгованість відповідача за житлово-комунальні послуги перед ТОВ «Перший український експертний центр» за період з листопада 2017 року по травень 2019 складає 3090,58 грн. основної суми заборгованості (а.с. 8-10). За правилами частини четвертої статті 319, статті 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відповідно до п. 1 ч.1 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Відповідно до п.5 ч. 2 ст.7 цього Закону споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Відповідно до ч. 1 ст. 9 цього Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. В порядку ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог кодексу, актів законодавства, а при відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Згідно зі ч.2 ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Одним із обов`язків споживача є здійснення оплати за житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (ч.3 ст.20 цього Закону). Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції на час виникнення спірних правовідносин) індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. З наданого позивачем розрахунку вбачається, що заборгованість ОСОБА_1 в період з листопада 2017 року по травень 2019 складає 3090,58 грн. Колегія суду не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності доказів надання житлово-комунальних послуг, оскільки матеріали справи спростовують такі висновки. У частині першій статті 19 Закону «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово- омунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, проте відповідно до пункту 1 частини першої статті 20 цього Закону споживач має право, зокрема, одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору про надання житлово- комунальних послуг. Споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 вересня 2018 року у справі № 750/12850/16-ц і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 6 листопада 2019 року у справі № 642/2858/16). Суд першої інстанції не взяв до уваги зазначену практику Верховного суду, а тому висновки щодо відсутності договору між сторонами як підстави для відмови у задоволенні позовних вимог є безпідставними. Колегія суддів погоджується з тим, що у сторін спору є фактичні договірні відносини щодо надання відповідних житлово-комунальних послуг. Відповідно до положень ст. 27 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. У разі ненадання, надання неналежної якості послуги з управління багатоквартирним будинком споживач має право викликати управителя для перевірки якості наданих послуг. Порядок перевірки якості надання комунальних послуг та якості послуги з управління багатоквартирним будинком встановлюється Кабінетом Міністрів України, якщо інше не передбачено законом. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) зобов`язаний прибути на виклик споживача у строки, визначені в договорі про надання послуги, але не пізніше ніж протягом однієї доби з моменту отримання повідомлення споживача. Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. В матеріалах справи відсутні оформлені належним чином акти-претензії відповідача щодо ненадання або неякісного надання житлово-комунальних послуг. Оскільки позовні вимоги в частині стягнення заборгованості підлягають задоволенню, відповідно до норм ст. 625 ЦК України, підлягають задоволенню вимоги щодо стягнення 324,66 грн. інфляційних та 219,33 грн. - 3 % річних. Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції скасуванню з постановленням нового рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі. Керуючись ст.ст. 367, 374, 376 ЦПК України, колегія суддів ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» Закарлюки Ніни Сергіївни задовольнити. Рішення Подільського районного суду м. Києва від 26 жовтня 2021 року скасувати та постановити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Перший український експертний центр» (01042, м. Київ, вул. Саперне поле, буд 14/55, оф. 1004, ЄДРПОУ 36844047) заборгованість за житлово-комунальні послуги за період з листопада 2017 року по травень 2019 в розмірі 3090,58 грн., 3% річних в розмірі 219,33 грн. та інфляційні втрати 324,66 грн., а всього у сумі 3634 гривні 57 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню до Верховного Суду не підлягає. Суддя - доповідач: Судді: