Постанова Львівський апеляційний суд № 461/6165/22

Справа № 461/6165/22 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р. Провадження № 22-ц/811/403/23 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 20 червня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ніткевича А.В. суддів: Бойко С.М., Копняк С.М., розглянувши в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, у приміщенні Львівського апеляційного суду у м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Кушнір Тетяни Валеріївни на рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2023 року у складі судді Волоско І.Р. в справі за позовом Львівського комунального підприємства "Старий Львів" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,- встановив: У листопаді 2022 року позивач ЛКП «Старий Львів» звернувся до суду з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості. Вимоги обгрунтовані тим, що відповідачам, як мешканцям кв. АДРЕСА_1 позивачем - ЛКП «Старий Львів» надаються послуги з утримання будинку. Вказані послуги надаються позивачем на підставі п. 1 ухвали Львівської міської ради № 4035 від 11.10.2018 «Про врегулювання питання управління багатоквартирними будинками та їх обслуговування у м. Львові», згідно якого - львівські комунальні підприємства, предметом діяльності яких є надання послуг з управління будинками та їх обслуговування, залишаються виконавцями житлово-комунальних послуг у житлових будинках м. Львова, які перебували на балансовому обліку цих підприємств, до часу прийняття рішення власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків про форму управління багатоквартирним будинком або створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. Співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , на час подання цього позову, у порядку, передбаченому ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком або створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, тому послуги з обслуговування вказаним будинком надаються позивачем без укладення договору і споживачі цих послуг здійснюють їх оплату на рахунок ЛКП «Старий Львів». Відповідачі оплату за отримані житлово-комунальних послуг здійснюють частково і за період з листопада 2018 по листопад 2022 включно заборгували перед позивачем по оплаті цих послуг - 13785,18 грн. Просив позов задовольнити та стягнути таку суму з відповідачів у примусовому порядку. Оскаржуваним рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2023 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЛКП «Старий Львів» заборгованість по оплаті житлово-комунальних послуг за період з листопада 2019 року по листопад 2022 року в розмірі 12 152,05 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЛКП «Старий Львів» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 187,07 грн. Рішення суду оскаржила представник відповідачки ОСОБА_1 - Кушнір Т.В. , вважає рішення необґрунтованим прийнятим з порушенням норм процесуального та матеріального права, тому підлягає скасуванню. В апеляційній скарзі зазначає про те, що оскаржуване рішення ухвалено у судовому засіданні, про яке сторони не були повідомлені належним чином. З цих підстав просить скасувати рішення суду першої інстанції, покликаючись на п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України, оскільки розгляд справи в суді першої інстанції за відсутності учасника справи, якого не було повідомлено про місце, дату та час судового засідання, є обов`язковою та безумовною підставою для скасування судового рішення, якщо учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Неповідомлення судом про місце, дату і час судового засідання призводить не лише до порушення права учасника бути повідомленим про місце, дату і час судового засідання, але й основних засад цивільного судочинства. Також зазначає, що з долучених до матеріалів справи доказів неможливо встановити, які саме з перелічених послуг надавалися відповідачу та за яким принципом здійснювалося нарахування таких, належного обґрунтування походження нарахованим сум матеріали справи на містять. Покликаючись на норми ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зазначає, що долучений позивачем до матеріалів справи розрахунок заборгованості не є належним доказом. Крім цього, матеріали справи не містять достатніх доказів того, що відповідачам відповідні послуги надавалися. Окремо зазначає про те, що ціна на послугу з управління багатоквартирним будинком регулюється та визначається договором про надання такої послуги, укладеним з управителем багатоквартирного будинку. При цьому, у матеріалах справи відсутні будь які докази фактичного надання послуг з управління багатоквартирним будинком, відсутні обґрунтування формування тарифів, передбачені чинним законодавством України первинні документи, що свідчать про фактичне надання послуг. Просить скасувати рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2023 року та ухвали нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. 08.06.2023 на адресу апеляційного суду надійшов відзив ЛКП «Старий Львів» на апеляційну скаргу, у якому покликаючись на те, що законом не передбачено обов`язку надавача послуг з утримання багатоквартирних будинків надавати співвласнику такого будинку первинні документи у підтвердження проведення господарських операцій, виконавці забезпечують деталізацію інформації у рахунках споживачів, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення без змін. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою апеляційне провадження. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є стягнення заборгованості, сумарний розмір якої не перевищує ста прожиткових мінімумів для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, виключно бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які вже висловлені, зокрема, у позові заяві та апеляційній скарзі, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі № 668/13907/13-ц). Разом з цим, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу необхідно залишити без задоволення враховуючи таке. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (ч. 3 ст. 3 ЦПК України). Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має п раво в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Частиною 6 цієї ж статті визначено, що в суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ЛКП «Старий Львів» надаються послуги з утримання будинку мешканцям кв. АДРЕСА_1 . Оскільки, співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , на час розгляду справи, у порядку, передбаченому Законом України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком або створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, послуги з обслуговування вказаним будинком надаються позивачем без укладення договору. Таким чином, ОСОБА_1 , як власник квартири, зобов`язана оплачувати надані послуги, однак таку здійснювала частково, внаслідок чого за період з листопада 2018 по листопад 2022 включно заборгувала перед позивачем по оплаті цих послуг - 13785,18 грн. Жодних актів-претензій від відповідачки протягом усього строку надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території - не надходило. При цьому, суд не взяв до уваги долучені відповідачкою заяви на ім`я керівників ЖЕКу/ЛКП за 2002, 2003, 2007, 2008, оскільки такі не охоплюються періодом надання послуг, за який у відповідачки наявна заборгованість. Таким чином встановивши, що власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_1 , а відповідачка ОСОБА_2 не є співвласником вказаної квартири, не проживає у ній, суд стягнув заборгованість лише з відповідачки ОСОБА_1 . При цьому, врахувавши, що позивачем заявлено позовні вимоги зі спливом позовної давності, без зазначення причин спливу такого, суд стягнув з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за період з листопада 2019 року по листопад 2022 року у сумі 12 152,05 грн, задовольнивши частково позовні вимоги. Зважаючи на те, що рішення суду оскаржує лише відповідачка та виключно в частині задоволених позовних вимог, слідуючи принципу диспозитивності цивільного процесу, колегія суддів законність оскаржуваного рішення в іншій частині не перевіряє, а саме у частині відмови у задоволенні позовних вимог, як такі, що заявлені поза межами позовної давності. Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини. Відповідачка ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с. 7). Крім відповідачки ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_3 зареєстрована її дочка, відповідачка ОСОБА_2 (а.с. 11). Згідно із рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради №5765 від 08.06.2007 «Про визначення виконавця житлово-комунальних послуг у м. Львові», ЛКП визначено виконавцями житлово-комунальних послуг у житлових будинках м. Львова. Таким чином, позивачем ЛКП «Старий Львів», у тому числі, надаються послуги з утримання будинку за адресою АДРЕСА_2 , тобто і мешканцям кв. АДРЕСА_1 . Вказані послуги надаються позивачем на підставі п. 1 ухвали Львівської міської ради №4035 від 11.10.2018 «Про врегулювання питання управління багатоквартирними будинками та їх обслуговування у м. Львові», згідно якого - львівські комунальні підприємства, предметом діяльності яких є надання послуг з управління будинками та їх обслуговування, залишаються виконавцями житлово-комунальних послуг у житлових будинках м. Львова, які перебували на балансовому обліку цих підприємств, до часу прийняття рішення власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирних будинків про форму управління багатоквартирним будинком або створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку. Оскільки співвласники багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 , на час розгляду справи, у порядку, передбаченому ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», не прийняли рішення про форму управління багатоквартирним будинком або створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, тому послуги з обслуговування вказаним будинком надаються позивачем без укладення договору. Судом встановлено, що споживачі послуг здійснюють оплату таких на рахунок ЛКП «Старий Львів». У зв`язку з неналежним виконанням свої обов`язків, за адресою АДРЕСА_3 утворилася заборгованість, яка згідно наданого позивачем розрахунку становить 13785,18 грн (а.с. 12). Звертаючись з позовними вимогами ЛКП «Старий Львів» зазначає, що відповідачам, які проживають на АДРЕСА_3 надаються послуги із утримання будинку, однак останні такі не оплачують, тому просив стягнути заборгованість, яка виникла у примусовому порядку. Відповідно до статті 3 ЦК України принципи справедливості, добросовісності та розумності є однією із фундаментальних засад цивільного права, спрямованою, у тому числі, на утвердження у правовій системі України принципу верховенства права. При цьому добросовісність означає прагнення особи сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків, що зокрема підтверджується змістом частини третьої статті 509 цього Кодексу. Навівши у тексті ЦК України зазначений принцип, законодавець установив у такий спосіб певну межу поведінки учасників цивільних правовідносин, тому кожен із них зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, у тому числі передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб. Цей принцип не є суто формальним, оскільки його недотримання призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. За приписами частини четвертої статті 319 ЦК України власність зобов`язує. Частиною 1 статті 385 Цивільного кодексу України передбачено, що власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями та управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об`єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків). Правовідносини, що виникли між сторонами у справі - це правовідносини між виконавцем послуг та споживачами послуг. Колегія суддів виходить з того, що спеціальним законом, який регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг є ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Зокрема, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Згідно із статті 6 Закону учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг. Індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону). Перелік житлово-комунальних послуг визначений статтею 5 цього ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». До житлово-комунальних послуг належать, зокрема житлові послуги - послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку. Індивідуальний споживач, зокрема зобов`язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом та оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами (ч. 2 ст. 7 Закону). Схожі за змістом норми містились і у ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (в редакції від 24.06.2004 року з подальшими змінами), який втратив чинність 01.05.2019, на підставі ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» 2189-VIII в редакції від 02.04.2020, який чинний на даний час. Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Статтею 68 ЖК України передбачено, що наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Тобто, споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальні послуги, зобов`язаний сплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Таким чином, споживачі зобов`язані оплачувати житлово комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними, при цьому відсутність договору про надання житлово - комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг, що відповідає правому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі №216/5756/15-ц. Зазначений підхід у відповідних правовідносинах та праворозуміння послідовно підтримані касаційною інстанцією впродовж тривалого часу, відтак є обов`язковим до врахування судами нижчих інстанцій. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що сам лише факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг не може сам по собі бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. У цьому контексті колегія суддів звертає увагу на те, що згідно розрахунку заборгованості, який представлений позивачем та знаходиться у матеріалах справи, відповідачка неодноразово у добровільному порядку сплачувала кошти за надання послуг з утримання будинку та прибудинкової території, що останньою жодним чином не спростовано. Пунктом 6 частини 1 статті 20 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» (у редакції від 24.06.2004) було передбачено лише два випадки, коли споживач має право на несплату вартості житлово-комунальних послуг: за період тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї при відповідному документальному оформленні; за період фактичної відсутності житлово-комунальних послуг, визначених договором у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Схоже визначено і у ст. 7 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», який чинний наданий час, а саме: споживач має право на неоплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг. Відповідно до ст. 27 Закону у разі ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальних послуг споживач має право викликати виконавця комунальних послуг (його представника) для перевірки кількості та/або якості наданих послуг. За результатами перевірки якості надання комунальних послуг або якості послуг з управління багатоквартирним будинком складається акт-претензія, який підписується споживачем та виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком). Акт-претензія складається виконавцем комунальної послуги або управителем (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) та споживачем і повинен містити інформацію про те, в чому полягало ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості комунальної послуги або послуги з управління багатоквартирним будинком, дату (строк) її ненадання, надання не в повному обсязі або неналежної якості, а також іншу інформацію, що характеризує ненадання послуг, надання їх не в повному обсязі або неналежної якості. Виконавець комунальної послуги або управитель (щодо послуги з управління багатоквартирним будинком) протягом п`яти робочих днів вирішує питання щодо задоволення вимог, викладених в акті-претензії, або видає (надсилає) споживачу обґрунтовану письмову відмову в задоволенні його претензії. У разі ненадання виконавцем (управителем) відповіді в установлений строк претензії споживача вважаються визнаними таким виконавцем (управителем). Разом з цим, у матеріалах справи відсутні акти-претензії, складені за зверненнями мешканців будинку АДРЕСА_2 , які б підтверджували ненадання ЛКП «Старий Львів» житлово-комунальних послуг з утримання будинку та прибудинкової території чи надання таких неналежної якості. У цьому контексті колегія суддів погоджується з оцінкою суду першої інстанції долучених відповідачкою заяв на ім`я керівників ЖЕКу/ЛКП, оскільки такі не охоплюються періодом надання послуг, за який у відповідачки наявна заборгованість, відтак жодного відношення до спірних правовідносин не мають. Іншими словами, вважаючи заборгованість неправомірною, сторона відповідача фактично вважає, що послуги які були надані впродовж відповідного часу мають бути безкоштовними, оскільки жодним чином не доводить суду факту отримання відповідних послуг від іншого виконавця, відмінного від позивача чи невикористання таких в принципі. Будь яких доказів на спростування заявленої позивачем та стягнутої судом суми заборгованості за спожиті послуги, відповідачка суду не надала, свого розрахунку заборгованості не представила. Враховуючи наведене колегія суддів погоджується з тим, що оскільки ЛКП «Старий Львів» фактично здійснювало управління житловим будинком АДРЕСА_2 , несло витрати по його утриманню, натомість відповідачка, яка є власником квартири у цьому будинку, не відмовилася від відповідних послуг, отримувала такі, однак не оплачувала їх вартість, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про часткову підставність вимог позивача. В свою чергу, відповідно до положень пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу розглянуто за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час, місце засідання суду, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Суд апеляційної інстанції враховує практику та правову позицію Європейського суду з прав людини (далі також - «ЄСПЛ»), сформульовану в рішенні від 8 листопада 2018 року у справі «Созонов та інші проти України», у якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судового розгляду, яка охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу (див. рішення у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), від 23 червня 1993 року, пункт 63, Серія А, № 262), вимагає, щоб особу, щодо якої порушено провадження, було проінформовано про цей факт (див. рішення у справі «Діліпак та Каракайя проти Туреччини» (Dilipak and Karakaya v. Turkey), заяви № 7942/05 та № 24838/05, пункт 77, від 04 березня 2014 року). Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представляти свою справу за таких умов, які не ставлять її у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (див. рішення у справах «Авотіньш проти Латвії» [ВП] () [GC], заява № 17502/07, пункт 119, ЄСПЛ 2016, та «Домбо Бехеєр Б.В. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), від 27 жовтня 1993 року, пункт 33, Серія А № 274). Разом з цим, доводи апеляційної скарги, які зводяться до обґрунтування розгляду справи за відсутності ОСОБА_1 , не повідомленої про справу та дату, час, місце судового засідання, не заслуговують на увагу, оскільки остання була присутня у судовому засіданні 10.01.2023, висловлювала свою позицію щодо заявлених вимог та виступала у дебатах, оскаржуване рішення датоване 13.01.2023 та ухвалене за відсутності учасників справи, тому підстави стверджувати про інше судове засідання чи вчинення судом у межах такого відповідних процесуальних дій, відсутні. Таким чином, судова колегія вважає, що місцевий суд правильно встановив фактичні обставини справи, застосував матеріальний закон та дотримався процедури розгляду, передбаченої ЦПК України, тому підстави для скасування рішення суду відсутні. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 259, 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кушнір Тетяни Валеріївни - залишити без задоволення. Рішення Галицького районного суду м. Львова від 13 січня 2023 року- залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 20 червня 2023 року. Головуючий: А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк