Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/12160/24

Справа № 991/12160/24 Провадження 1-кс/991/12235/24 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 листопада 2024 року м.Київ Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу представника скаржника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, подану в порядку ст.303 КПК України, ВСТАНОВИВ: До Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга представника скаржника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей згідно заяви про кримінальне правопорушення від 16.10.2024. Обґрунтовуючи скаргу представник зазначив, що 21.10.2024 на офіційну електронну адресу Національного антикорупційного бюро України, через ДУ «Київський слідчий ізолятор», направлено заяву ОСОБА_3 про вчинення суддею Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України та про вчинення посадовими особами Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України. Проте, уповноваженою особою Національного антикорупційного бюро України відповідні відомості до ЄРДР про вчинення злочинів не внесені, чим порушено вимоги ст. 214 КПК України. У поданій скарзі представник просив зобов`язати уповноважену особу Національного антикорупційного бюро України внести до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань відомості, викладені в заяві ОСОБА_3 від 16.10.2024, про що повідомити скаржника у встановлений законом строк. Просив розгляд скарги провести без участі скаржника/представника. Розгляд скарги призначений на 05.11.2024 на 10 год 00 хв. До початку судового розгляду від представника Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 до суду надійшли пояснення, в яких зазначалося про те, що до Національного бюро листом Державної установи «Київський слідчий ізолятор» від 17.10.2024 № Т-6827 надійшла заява ОСОБА_3 , зареєстрована 21.10.2024 за № 212/29021-00, щодо можливих протиправних дій судді Святошинського районного суду м. Києва ОСОБА_5 , а також посадових осіб Національного агентства з питань запобігання корупції, які виявились в умисному прихованні факту зазначення недостовірних відомостей у декларації вказаного судді за обставин, наведених у заяві, та з інших питань. За результатами розгляду зазначеної заяви, Національним бюро не було встановлено підстав для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про що ОСОБА_3 було поінформовано листом Національного бюро від 24.10.2024 вих. № 112-212/31561. Заявником не наведено достатніх об`єктивних даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, здійснення досудового розслідування якого віднесено до підслідності детективів Національного бюро. Таким чином, факт бездіяльності уповноважених осіб Національного бюро відсутній, а тому права та інтереси заявника не є порушеними. За наведеного, представник НАБУ просив у задоволенні скарги ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , відмовити, а скаргу розглянути без участі представника Національного бюро за наявними письмовими запереченнями. У судове засідання учасники не з`явились, були повідомлені про розгляд належним чином. Положеннями ч. 3 ст. 306 КПК України встановлено, що розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов`язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги. За наведеного, слідчий суддя визнав за можливе здійснювати розгляд скарги за відсутності представника НАБУ, скаржника та його представника, з огляду на відповідні клопотання. Слідчий суддя, дослідивши матеріали скарги, надані до суду пояснення представника НАБУ, дійшов таких висновків. Згідно ст. 24 КПК України кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку передбаченому КПК України. Статтею 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Зі скарги ОСОБА_4 , який діє в інтересах ОСОБА_3 , вбачається, що ними оскаржується бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей згідно заяви ОСОБА_3 про кримінальні правопорушення. У заяві від 16.10.2024 скаржником викладені факти, що на його думку, свідчать про вчинення суддею Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 366-2 КК України та посадовими особами Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_6 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України. Скаржник зазначив, що відповідно до рішення №1186/ко-18 від 16.07.2018 Вища кваліфікаційна комісія суддів України, розглянувши питання про результати кваліфікаційного оцінювання судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_5 на відповідність займаній посаді, вирішила зупинити кваліфікаційне оцінювання судді ОСОБА_5 та повідомити Національне агентство з питань запобігання корупції про обставини, що можуть свідчити про порушення суддею ОСОБА_5 законодавства в сфері запобігання корупції. У процесі кваліфікаційного оцінювання судді ОСОБА_5 комісії стало відомо про обставини, що можуть свідчити про порушення суддею законодавства у сфері запобігання корупції. Так, на підставі рішення Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 31.08.2017 у справі №200/14766/17 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики стягнуто з ОСОБА_5 загальну суму заборгованості за розпискою у сумі 1 367 418, 40 грн. Проте до Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, суддею як суб`єктом декларування протягом 2015-2017 років не було внесено відомостей щодо отримання позики в сумі 1 367 418, 40 грн. У подальшому, за результатом розгляду вказаного рішення ВККС, Національне агентство з питань запобігання корупції провело повну перевірку декларації судді ОСОБА_5 , за результатом чого було ухвалене рішення №539 від 22.02.2019, яким встановлено, що суддя ОСОБА_5 при складанні та поданні декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за 2017 рік зазначив недостовірні відомості: про гараж, право власності на який не зареєстроване у встановленому законом порядку; про розмір та джерело доходу, отриманого членом сім`ї (дружиною); про розмір фінансового зобов`язання та наявні у нього фінансові зобов`язання за договором позики на загальну суму 1 417 932,19грн, чим порушив вимоги п. п. 2-1, 7, 9 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про запобігання корупції». ОСОБА_3 у своїй заяві від 16.10.2024 наголосив, що недостовірні відомості відрізняються від достовірних на суму понад 250 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, а тому в діях ОСОБА_5 , як суб`єкта декларування, вбачаються ознаки кримінального правопорушення, пов`язаного з корупцією, передбаченого ст. 366-1 КК України. Однак, оскільки ст. 366-1 КК України була виключена на підставі Закону №1074-х від 04.12.2020, у той же час, цим Законом було запроваджено ст. 366-2 КК України, а тому діяння ОСОБА_5 , на переконання ОСОБА_3 , охоплюється вказаним складом злочину. Поряд з цим, як зауважив ОСОБА_3 , із рішення НАЗК вбачається, що повна перевірка декларації судді ОСОБА_5 проводилась головним спеціалістом відділу проведення повних перевірок Департаменту перевірки декларацій та моніторингу способу життя ОСОБА_7 та головним спеціалістом першого відділу (м.Київ) Департаменту моніторингу дотримання законодавства про конфлікт інтересів та інших обмежень щодо запобігання корупції ОСОБА_8 .. Рішення за результатами повної перевірки декларації судді ОСОБА_5 ухвалене на засіданні Національного агентства з питань запобігання корупції 22.02.2019 (протокол засідання №13) та підписане головою НАЗК ОСОБА_6 . Таким чином, за доводами скаржника, вказані посадові та службові особи НАЗК вчинили кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 364 КК України, а саме: зловживання владою та службовим становищем, тобто умисне з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для себе використання посадовою та службовими особами НАЗК влади та службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди державним інтересам, що полягало у невиконанні положень профільного закону про повідомлення НАБУ про виявлене у ході діяльності кримінальне правопорушення. У той же час, жодних даних, які б вказували на обставини вчинення таких злочинів чи на наявність будь-яких ознак зазначених складів злочинів, скаржником не наведено. Слід зазначити, що підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР є виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Тобто, підставами вважати заяви чи повідомлення саме про злочин, є наявність у таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є посилання у повідомлені про злочин на фактичні обставини, що підтверджують наявність складу відповідного кримінального правопорушення. Аналізуючи норми ст. ст. 214, 303 КПК України, які свідчать про те, що предметом судового контролю судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто така заява, як передумова для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні, має містити достатні дані про наявність в описаній заявником події ознак кримінального правопорушення. Проте, як вбачається зі змісту поданих скаржником та його представником документів, ними не наведено об`єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення кримінальних корупційних правопорушень. Натомість вказано на обставини перевірки декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування - судді Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_5 за 2017 рік. Проте, як зазначено власне скаржником у заяві від 16.10.2024, такі обставини вже були предметом перевірки компетентним органом у встановленому законом порядку. Так, Національним агентством з питань запобігання корупції проведено повну перевірку декларації судді ОСОБА_5 за результатом чого було ухвалене рішення №539 від 22.02.2019. Відомостей про те, що таке рішення визнане незаконним чи скасоване - матеріали, надані слідчому судді, не містять. Окрім того, у заяві про злочин мова йде, у тому числі, про ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 364 КК України. Стаття 364 КК України передбачає відповідальність саме за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. В свою чергу, в заяві про злочин від 16.10.2024 відсутні будь-які конкретні фактичні дані про використання влади чи службового становища всупереч інтересам служби посадовими та службовими особами Національного агентства з питань запобігання корупції, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самого себе чи іншої фізичної або юридичної особи, під час проведення повної перевірки декларації судді ОСОБА_5 та прийняття рішення №539 від 22.02.2019. Натомість у заяві містяться твердження скаржника, які він не підкріплює жодними фактичними обставинами. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 2, п. 10 ч. 1 ст. 3, ч. 1 та п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, однією із обов`язкових умов для внесення відомостей до ЄРДР є виявлення діяння, яке містить ознаки складу злочину, передбаченого особливою частиною Кримінального кодексу України. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу злочину, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування. Об`єктивна сторона злочину - це сукупність ознак, які визначають зовнішню сторону злочину і характеризують суспільно-небезпечне діяння (дію або бездіяльність), його негативні наслідки та причинний зв`язок між діянням та наслідками, який обумовив настання останніх, а також місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину. Таким чином, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, крім іншого, вноситься інформація про сукупність ознак, які свідчили б про вчинення того чи іншого злочину, і дали змогу кваліфікувати дії або бездіяльність, про яку йдеться в повідомлені про злочин, за відповідними статтями кримінального кодексу. Слідчий суддя враховує той факт, що особа, яка звертається із заявою про вчинення кримінального правопорушення, може не володіти докладною інформацію про його обставини, втім таке повідомлення має містити відомості про існування обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про факт вчинення кримінального правопорушення. Також слідчий суддя враховує, що заявник не має обов`язку доводити факт вчинення кримінального правопорушення, однак, наведення доводів, чому він вважає, що кримінальне правопорушення було вчинене, є ознакою обґрунтованості повідомлення та надає можливість їх перевірити. Однак, у поданій заяві про кримінальні правопорушення відсутні конкретні відомі скаржнику обставини, які свідчать про вчинення злочинів суддею Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_5 та посадовими та службовими особами Національного агентства з питань запобігання корупції, а саме: ОСОБА_10 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , які б містили загальні ознаки об`єктивної сторони вказаних скаржником злочинів, натомість висловлене загальне припущення про ймовірне вчинення протиправних дій, яке зроблене скаржником ґрунтуючись виключно на суб`єктивному уявленні щодо відомостей, отриманих із відкритих джерел інформації. Тобто, обставини, зазначені у заяві про злочин від 16.10.2024, не є достатніми для проведення перевірки конкретних фактів на предмет наявності чи відсутності у діях посадових осіб, зазначених у заяві, складу корупційних кримінальних правопорушень, що позбавляє детективів Національного антикорупційного бюро України та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури можливості прийняти рішення про початок кримінального провадження. Як вбачається із пояснень представника Національного антикорупційного бюро України ОСОБА_9 , Національним антикорупційним бюро України було розглянуто заяву ОСОБА_3 від 16.10.2024, проте за результатом розгляду такої заяви не встановлено конкретних ознак вчинення кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 216 КПК України підслідні детективам Національного бюро, внаслідок чого, підстав для внесення до ЄРДР відомостей про вчинення кримінальних правопорушень немає, про що було повідомлено скаржника листом Національного бюро від 24.10.2024 вих. № 112-212/31561. З огляду на наведене, не вбачається підстав для зобов`язання уповноважених осіб внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення, про які вказує ОСОБА_3 у своїй заяві про злочин від 16.10.2024. Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Статтею 126 Конституції України забороняється вплив на суддю у будь-який спосіб. Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. У висновку судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України «Щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов`язане зі здійсненням ними судочинства», від 01.07.2013 зазначено, що під втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв`язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання (пункти 10 і 11). Статтею 126 Конституції України встановлено гарантії незалежності та недоторканності судді, зокрема суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Тобто вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об`єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді. Недоторканність суддів є одним із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Тобто однією із гарантій незалежності та недоторканості суддів, як носіїв судової влади, є недопустимість втручання у здійснення правосуддя, впливу на суд або суддів у будь-який спосіб. В даному випадку заява про кримінальні правопорушення від 16.10.2024, подана ОСОБА_3 , не містить конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, що б надавали підстави для кваліфікації відомостей, викладених в його заяві про злочини, за ст. ст. 366-2, 364 КК України. З урахуванням викладеного, у задоволенні скарги слід відмовити. Керуючись статтями 7, 9, 214, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ: Відмовити у задоволенні скарги представника скаржника ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей про кримінальні правопорушення, згідно заяви ОСОБА_3 від 16.10.2024. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Слідчий суддя ОСОБА_1