Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/45/23

справа №991/45/23 провадження №1-кс/991/47/23 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А «11» січня 2023 року м. Київ Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, ВСТАНОВИВ: До Вищого антикорупційного суду надійшла скарга ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 , на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Обставини, якими обґрунтована скарга. Скарга обґрунтована тим, що 29 грудня 2022 року ОСОБА_5 звернувся до НАБУ із заявою щодо вчинення посадовими особами Слідчого відділу Національної поліції, Дніпропетровської обласної прокуратури та співробітниками Управління стратегічних розслідувань злочинів, передбачених ст. 364, 371, 372, 374 КК України, однак, в порушення вимог ст. 60, ч. 1 ст. 214 КПК України, кримінальне провадження за його заявою відкрито не було, витяг з ЄРДР йому не надавався, натомість листом Управління по роботі з громадськістю НАБУ його повідомлено, що розгляд питань, порушених у заяві, не належить до компетенції НАБУ, тож її було направлено для розгляду в межах компетенції. Такі дії НАБУ адвокат вважає незаконною бездіяльністю і просить зобов`язати НАБУ виконати вимоги ст. 214 КПК України та внести до ЄРДР відомості за заявою ОСОБА_4 . Позиція сторін у судовому засіданні. Адвокат ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилася, у своїй скарзі просила здійснити розгляд за її відсутності. Враховуючи положення ст. 26 КПК України, відповідно до яких сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та спосіб, передбачені цим Кодексом, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності заявника. Представник НАБУ в судове засідання не з`явився, на електронну пошту надійшли письмові пояснення, в яких зазначено, що до НАБУ надійшла заява ОСОБА_4 від 29 грудня 2022 року щодо можливих неправомірних дій окремих посадових осіб Дніпропетровської обласної прокуратури, СУ ГУНП в Дніпропетровській області та міжнародного відділу управляння стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області ДСР Національної поліції під час здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42021040000000569 за обставин, викладених у заяві. За результатами первинного опрацювання заяви встановлено, що у ній не наведено достатніх даних та конкретних фактів, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, здійснення досудового розслідування якого віднесено до підслідності НАБУ, у зв`язку з чим на час її розгляду відсутні підстави для застосування НАБУ наданих повноважень. Крім того, відповідно до цих пояснень, враховуючи, що розгляд порушених у заяві питань не віднесено до компетенції Національного бюро, вказану заяву листом від 30 грудня 2022 року скеровано для розгляду до Офісу Генерального прокурора та Територіального управління Державного бюро розслідувань у м. Полтаві, про що автора було повідомлено та надано відповідне роз`яснення. Отже, бездіяльність з боку службових осіб Національного бюро, що може бути оскаржена до слідчого судді в порядку, передбаченому ст. 303 КПК України, відсутня. Керуючись положеннями ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе розглянути скаргу за відсутності представника особи, бездіяльність якої оскаржується, оскільки це не є перешкодою для розгляду відповідної скарги. Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді. Дослідивши матеріали скарги з додатками та заперечення представника НАБУ, слідчий суддя зазначає про наступне. Слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень КПК України, при цьому сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, що визначені КПК України (ст. 26 КПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 24 КПК України, кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності слідчого (детектива) в порядку, передбаченому цим Кодексом. На досудовому провадженні може бути оскаржена, зокрема, бездіяльність слідчого (детектива), яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України). За змістом ст. 214 КПК України, слідчий, прокурор, інша службова особа, уповноважена на прийняття та реєстрацію заяв і повідомлень про кримінальне правопорушення, зобов`язані прийняти та зареєструвати таку заяву чи повідомлення. Відмова у прийнятті та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення не допускається. Виходячи з аналізу кримінального процесуального законодавства, слідчий суддя приходить до висновку, що слідчий, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Тобто, стадія ініціювання кримінального провадження є важливою для виконання його завдань, зазначених в ст. 2 КПК України, і покликана, з одного боку, забезпечити оперативне реагування на кожне повідомлення про злочин, що є гарантією швидкого та повного його розкриття, притягнення винних до відповідальності, а з іншого - виключити незаконне і необґрунтоване залучення осіб в сферу впливу кримінального процесу, а також марне витрачання сил і засобів правоохоронних органів. Правове регулювання механізму кримінально-процесуальної діяльності не повинно давати можливість окремим особам зловживати своїми правами та використовувати її з метою, що суперечить суспільним потребам, зокрема, задля досягнення власних інтересів. Запобіжниками цьому є, зокрема встановлення кримінальної відповідальності за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення кримінального правопорушення (ст. 383 КК України) та фільтр повідомлень про кримінальні правопорушення, що підлягають внесенню до ЄРДР, встановлений нормами самого КПК України. Із зазначеного вище слідує, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про вчинення кримінального правопорушення. Підставами вважати заяву чи повідомлення саме про злочин є існування об`єктивних даних, які дійсно свідчать про наявність ознак відповідного злочину. Якщо таких даних немає, то відповідні відомості не можуть вважатися такими, що мають бути обов`язково внесені до ЄРДР. Зі змісту заяви ОСОБА_4 про вчинення кримінальних правопорушень вбачається, що у ній викладені обставини про ймовірне вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ст. 364, 371, 372, 374 КК України, прокурором відділу Дніпропетровської обласної прокуратури, старшим слідчим СУ ГУНП в Дніпропетровській області за активного сприяння оперуповноважених міжнародного відділу управління стратегічних розслідувань в Дніпропетровській області ДСР Національної поліції, які, на думку заявника, зосередили всі зусилля виключно на застосуванні до нього запобіжного заходу у виді тримання під вартою в межах кримінального провадження №42021040000000569 та створення для нього нестерпних умов буття, що призвело до поміщення його під варту без жодних, на його думку, наявних на те правових підстав та без застосування застави. В подальшому, як вважає заявник, стосовно нього вчинялись умисні дії, спрямовані на позбавлення можливості прийняти участь у судовому засіданні з розгляду його клопотання про зміну запобіжного заходу. Після зміни заявнику запобіжного заходу з тримання під вартою на домашній арешт правоохоронним органом, в порушення, на переконання ОСОБА_4 , принципу забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, було ініційовано питання про обрання стосовно нього нового запобіжного заходу у виді тримання під вартою, що свідчить про явну та очевидну упередженість, відвертий обвинувальний ухил та необ`єктивність, а також зазначено про інші допущені порушення з боку співробітників правоохоронних органів. Отже, заявник вважає, що у відношенні нього здійснюється необґрунтований тиск та систематично застосовується неналежна правова процедура, що призводить до систематичних грубих порушень його прав та свідомого створення нестерпних умов життя для нього та його близьких, які не мають жодної процесуальної мети, окрім створення страждань, тортур та знущань. Втім, викладені у заяві ОСОБА_4 обставини не дозволяють слідчому судді виокремити та встановити достатні ознаки кримінального правопорушення, яке підсудне Вищому антикорупційному суду (ст.364 КК України), оскільки заявник не наводить у заяві будь-яких об`єктивних даних, які б підтверджували зазначене, а лише висуває загальне припущення про можливе вчинення зазначених ним у заяві протиправних дій, ґрунтуючись виключно на суб`єктивному уявленні щодо правомірності таких дій та власному аналізі і бачені норм законодавства про кримінальну відповідальність. Вказане, на думку слідчого судді, позбавляє орган досудового розслідування, з урахуванням визначеної законодавцем за ним підслідності, можливості провести перевірку конкретних фактів на предмет наявності/відсутності у діях/бездіяльності осіб складу злочину, в той час, як така перевірка на стадії внесення відомостей покликана в тому числі для недопущення перевантаження правоохоронної системи безпідставними та абстрактними повідомленнями про кримінальні правопорушення, що в свою чергу не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь. Ініціювати процедуру кримінального переслідування та застосувати державний механізм для здійснення досудового розслідування доцільно лише у випадку, коли наявні підстави вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення. Безпідставне відкриття кримінального провадження є недопустимим і може порушувати права конкретних осіб, відносно яких таке провадження ініційоване, та є неефективним з точки зору використання державних ресурсів. Згідно з правовою позицією, викладеною у рішенні Європейського суду з прав людини (Рішення Суду «Артіко проти Італії» від 13 травня 1980 року), не гарантується захист теоретичних і ілюзорних прав, а гарантується захист прав конкретних та ефективних. За наведених обставин, слідчий суддя прийшов до висновку, що підстави для зобов`язання уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України виконати вимоги ст. 214 КПК України та внести до ЄРДР відомості про можливе вчинення кримінальних правопорушень за заявою ОСОБА_4 , відсутні, а тому в задоволенні таких його вимог слід відмовити. Слідчий суддя вважає за доцільне звернути увагу скаржника, що окреслені ним події підслідні відповідному територіальному управлінню ДБР, а відновлення своїх прав, що, на його думку, порушені органом досудового розслідування, може бути досягнуто саме в межах кримінального провадження №420210000000569 в порядку, передбаченому КПК України. На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 303-307, 372, 376 КПК України, слідчий суддя,- ПОСТАНОВИВ : У задоволенні скарги адвоката ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення - відмовити. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Слідчий суддя ОСОБА_1