Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/10777/24

Справа № 991/10777/24 Провадження 1-кс/991/10824/24 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2024 року м.Київ Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України стосовно невнесення відомостей за заявою від 16.09.2024 про вчинення кримінальних правопорушень до Єдиного реєстру досудових розслідувань, ВСТАНОВИВ: До Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга заявника - ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, в якій вона просила зобов`язати уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальні правопорушення, викладені у її заяві від 16.09.2024 про вчинення суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 28, ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 362, ст. ст. 364, 358, 366, 396, 376-1 Кримінального кодексу України. В обґрунтування скарги зазначила, що 16.09.2024 вона звернулася до НАБУ із заявою про вчинення суддею Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_4 тяжких та особливо тяжких корупційних злочинів. Однак, Національним антикорупційним бюро України не внесені відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та не розпочато досудове розслідування за заявою про вчинення кримінальних правопорушень від 16.09.2024. Вказане стало підставою для звернення до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України. Розгляд скарги призначений на 30.09.2024 на 10 год 30 хв, про що належним чином повідомлено учасників. До початку судового розгляду від скаржниці ОСОБА_3 надійшла заява про розгляд скарги на бездіяльність за її відсутності. Окрім того скаржниця зазначила, що подану скаргу підтримує та просить задовольнити в повному обсязі та зобов`язати уповноважену особу Національного антикорупційного бюро України внести відомості, викладені в її заяві, до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати досудове розслідування у формі досудового слідства. Представник Національного антикорупційного бюро України та скаржниця ОСОБА_3 на судовий розгляд не прибули. Враховуючи положення ч. 3 ст. 306 КПК України, слідчий суддя визнав за можливе здійснювати розгляд скарги за відсутності представника НАБУ та за відсутності скаржниці, з огляду на її заяву про розгляд скарги у її відсутність. Дослідивши матеріали скарги, слідчий суддя дійшов таких висновків. Встановлено, що у заяві про кримінальне правопорушення від 16.09.2024 заявниця ОСОБА_3 просила внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про можливе вчинення суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ст. 28, ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 362, ст. ст. 364, 358, 366, 396, 376-1 Кримінального кодексу України. Зі змісту заяви вбачається, що 09.08.2024 ОСОБА_3 звернулась до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області зі скаргою на постанову слідчої Ужгородського РУП ГУНП у Закарпатській області про закриття кримінального провадження. Вказана скарга була розподілена на суддю Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_4 . У той же день суддя винесла ухвалу про відкриття провадження та визначила дату судового засідання 14.08.2024. При цьому заявниця зауважила, що із суддею ОСОБА_4 вона знайома давно, а саме близько 15 років та суддя була обізнана щодо постанови слідчої Ужгородського РУП ГУНП у Закарпатській області про закриття кримінального провадження, яку оскаржувала ОСОБА_3 . Незважаючи на це, суддя ОСОБА_4 самовідводу не заявила, розгляд справи призначила у визначений КПК України строк, у свою чергу заявниця ОСОБА_3 теж відводу судді не заявляла. У подальшому, за доводами заявниці, суддя ОСОБА_4 , ймовірно внаслідок одержання неправомірної вигоди, порушила строк розгляду справи на один місяць та при цьому, умисно, з особливою зухвалістю, жорстокістю та цинізмом, на виконання окремого побажання особи, яка їй передала таку неправомірну вигоду за винесення завідомо незаконного рішення, призначила судове засідання саме на 13 вересня 2024 року, тобто на день народження старшої доньки заявниці ОСОБА_3 , про яке суддя була достеменно була обізнана, та саме в цей день постановила злочинну ухвалу, якою незаконно відмовила заявниці ОСОБА_3 у доступі до правосуддя та внесла в офіційний документ завідомо недостовірні відомості про те, що нібито заявниця ОСОБА_3 не довела те, що ОСОБА_3 та ОСОБА_5 це одна і та ж особа. У той же час, як стверджує заявниця, суддя ОСОБА_4 була достеменно обізнана про те, що попереднє прізвище ОСОБА_3 - це ОСОБА_5 , так як вони разом працювали в Ужгородському місцевому центрі з надання БВПД та суддя ОСОБА_4 . вітала заявницю ОСОБА_3 із річницею весілля в липні 2024 року і багато років товаришувала з нею. Таким чином, на переконання заявниці, суддя свідомо і цілеспрямовано внесла в судове рішення завідомо недостовірну інформацію, незаконно відмовляючи заявниці у доступі до правосуддя і грубо порушуючи її права. Зазначеними діями суддя ОСОБА_4 виступила пособницею у прихованні злочину проти заявниці, а також приховала злочин співробітниці правоохоронного органу. Так, на переконання заявниці, суддя ОСОБА_6 , яка була достеменно обізнана про попередні прізвища заявниці, у разі виникнення сумнівів, мала можливість та час з`ясувати її попереднє прізвище, зокрема шляхом зазначення в ухвалі суду, які документи необхідно надати. Тому, за доводами заявниці, зазначення в ухвалі від 13.09.2024 інформації про те, що у судді не було можливості встановити особу ОСОБА_3 - є завідомо недостовірною інформацією, тож такі дії містять ознаки злочинів, передбачених ст. ст. 366, 358 КК України. Водночас, одержання суддею ОСОБА_4 неправомірної вигоди за винесення злочинної ухвали саме 13 вересня, ймовірно за доплату за конкретну дату, за доводами заявниці містить ознаки злочину за ст. 364 КК України, а співучасть у прихованні ОСОБА_4 злочину відносно заявниці, а також приховання злочинів слідчої ОСОБА_7 свідчить про вчинення злочину, передбаченого ст. 396 КК України. Вищевказані дії судді ОСОБА_4 є грубими дисциплінарними проступками, порушенням присяги судді, грубим порушенням прав заявниці, безпідставною відмовою у доступі заявниці до правосуддя. Заявницею наголошено, що ухвала слідчої судді Ужгородського міськрайонного суду ОСОБА_4 про те, що ОСОБА_3 і ОСОБА_5 це різні особи, необхідна членам організованого злочинного угрупування, з метою заволодіння нерухомим майном заявниці, оскільки ними викрадені правовстановлюючі документи на нерухоме майно, оформлені на попереднє прізвище заявниці ( ОСОБА_5 ). Тож на переконання заявниці, суддя ОСОБА_4 фактично вступила в злочинну змову із організованим злочинним угрупуванням, виступила їх пособницею, і своїми злочинними діями з внесення до офіційного документа завідомо недостовірних відомостей, закінчила замах на рейдерське заволодіння нерухомим майном заявниці, орієнтована ринкова вартість якого становить 50 тис. доларів США. Отже, такі дії судді містять ознаки злочинів за ст. 28, ст. 15, ч. 5 ст. 191 КК України та вчинені під час дії правового режиму воєнного стану. За версією заявниці ОСОБА_8 , саме ОСОБА_9 ймовірно передавала неправомірну вигоду судді ОСОБА_4 , яку знає з їх спільної роботи в Господарському суді Закарпатської області та під час видачі їй доручень центром БВПД. Серед іншого, заявниця ОСОБА_3 просила провести перевірку щодо ОСОБА_4 щодо можливого надання нею при призначенні на посаду судді недостовірної інформації щодо її доброчесності, зокрема щодо обставин придбання численних об`єктів нерухомості, в тому числі придбання квартири в м.Ужгород по ціні оренди. Вказана заява про кримінальні правопорушення була надіслана на офіційну електронну адресу Національного антикорупційного бюро України 16.09.2024. Згідно положень статті 33-1 КПК України Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України, статтями 206-2, 209, 211, 366-1 КК України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених пунктами 1-3 частини п`ятої статті 216 КПК України. У примітці до ст.45 КК зазначено, що корупційними злочинами вважаються: а)злочини, передбачені статтями 191, 262, 308, 312, 313, 320, 357, 410 КК України, у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем; б) злочини, передбачені статтями 210, 354, 364, 364-1, 365-2, 368-369-2 КК України. Відповідно до ч.5 ст.216 КПК України детективи Національного антикорупційного бюро України здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями 191, 206-2, 209, 210, 211, 354 (стосовно працівників юридичних осіб публічного права), 364, 366-1, 368, 368-2, 369, 369-2, 410 Кримінального кодексу України, якщо наявна хоча б одна з умов, передбачених п.п.1-3, ч.5 ст.216 КПК України. Слідчі судді Вищого антикорупційного суду здійснюють судовий контроль за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду відповідно до частини першої цієї статті (ч.2 ст.33-1 КПК України). У заяві про кримінальне правопорушення, заявницею викладені факти, що, на її думку, можуть свідчити про вчинення злочинів, передбачених ст. 28, ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 3 ст. 362, ст. ст. 364, 358, 366, 396, 376-1 Кримінального кодексу України суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_4 . У той же час, жодних даних, які б вказували на обставини вчинення таких злочинів чи на наявність будь-яких ознак зазначених складів злочинів, заявницею не наведено. Слід зазначити, що, підставою для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР є виявлення обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення. Тобто, підставами вважати заяви чи повідомлення саме про злочин, є наявність у таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину. Такими даними є посилання у повідомлені про злочин на фактичні обставини, що підтверджують наявність складу відповідного кримінального правопорушення. Аналізуючи норми ст. ст. 214, 303 КПК України, які свідчать про те, що предметом судового контролю судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто така заява, як передумова для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні, має містити достатні дані про наявність в описаній заявником події ознак кримінального правопорушення. Проте, як вбачається зі змісту поданих заявницею документів, нею не наведено об`єктивних даних, що можуть свідчити про вчинення кримінальних корупційних правопорушень. Відповідно до приписів ч. 1 ст. 2, п. 10 ч. 1 ст. 3, ч. 1 та п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, однією із обов`язкових умов для внесення відомостей до ЄРДР є виявлення діяння, яке містить ознаки складу злочину, передбаченого особливою частиною Кримінального кодексу України. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу злочину, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування. Слідчий суддя враховує той факт, що особа, яка звертається із заявою про вчинення кримінального правопорушення, може не володіти докладною інформацію про його обставини, втім таке повідомлення має містити відомості про існування обставин, які прямо чи опосередковано можуть свідчити про факт вчинення кримінального правопорушення. Також слідчий суддя враховує, що заявник не має обов`язку доводити факт вчинення кримінального правопорушення, однак, наведення доводів, чому він вважає, що кримінальне правопорушення було вчинене, є ознакою обґрунтованості повідомлення та надає можливість їх перевірити. Натомість, у поданій заяві про вчинення кримінальних правопорушень відсутні конкретні відомі заявниці обставини, які свідчать про вчинення злочинів суддею Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_4 , які б містили загальні ознаки об`єктивної сторони, вказаних заявницею злочинів, тобто висловлене загальне припущення про ймовірне вчинення протиправних дій, які зроблені заявницею, ґрунтуючись виключно на суб`єктивному уявленні щодо правомірності прийнятого суддею рішення у конкретній судовій справі. Проте, обставини, зазначені у заяві про злочин від 16.09.2024, не є достатніми для проведення перевірки конкретних фактів на предмет наявності чи відсутності у діях посадової особи, зазначеної у заяві, складу корупційних кримінальних правопорушень, що позбавляє детективів Національного антикорупційного бюро України та прокурорів Спеціалізованої антикорупційної прокуратури можливості прийняти рішення про початок кримінального провадження. З огляду на наведене, не вбачається підстав для зобов`язання уповноважених осіб внести до ЄРДР відомості про кримінальні правопорушення, про які вказує заявниця у своїй заяві про злочин від 16.09.2024. Натомість таке повідомлення про злочин може свідчити про намагання здійснення тиску на суддю, з огляду на те, що заява ОСОБА_3 від 16.09.2024 спрямована заявницею, окрім детективів НАБУ, ще до: Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань, Офісу Генерального прокурора, Національного агентства з питань запобігання корупції, Ради суддів України, Вищої Рада правосуддя, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, голові Ужгородського міськрайонного суду, керівнику апарату Ужгородського міськрайонного суду, Громадській раді доброчесності, ГО «Автомайдан». Поряд з цим, слід зазначити, що відповідно до ст. 129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Статтею 126 Конституції України забороняється вплив на суддю у будь-який спосіб. Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Таким чином, законність процесуальних актів і дій/бездіяльності суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі у спосіб не передбачений законом, є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду. Оцінка судових рішень, прийнятих суддею, може бути надана виключно у межах встановленого законодавством процесуального контролю. Слідчий суддя зазначає, що незгода з прийнятим судовим рішенням не може бути приводом до реєстрації заяви, повідомлення про вчинення кримінального правопорушення. Так згідно висновку судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України «Щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов`язане зі здійсненням ними судочинства», від 01.07.2013, де зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається. Втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв`язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання (пункти 10 і 11). Разом з тим, згідно з п. п. 66-68 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів, ухваленою Комітетом Міністрів Ради Європи 17.11.2010, тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Лише держава може домагатися цивільної відповідальності судді, подавши скаргу до суду у разі, коли цей суддя повинен був присудити компенсацію. Тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності. Статтею 126 Конституції України встановлено гарантії незалежності та недоторканності судді, зокрема суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Тобто вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об`єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді. Недоторканність суддів є одним із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Згідно з положенням ч. 2 ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Це стосується і визначеного ст. 55 Конституції України права на судовий захист. Зниження рівня гарантій незалежності суддів опосередковано може призвести до обмеження можливостей реалізації права на судовий захист (п.п. 1.2, 1.3, 4.2, 4.3). Аналогічні роз`яснення змісту гарантій незалежності й недоторканності суддів надано у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13 червня 2007. Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади», № 8 від 13.06.2007, встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. Тобто однією з гарантій незалежності та недоторканості суддів як носіїв судової влади є недопустимість втручання у здійснення правосуддя, впливу на суд або суддів у будь-який спосіб. В даному випадку заява про кримінальні правопорушення від 16.09.2024, подана ОСОБА_3 , не містить конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, що б надавали підстави для кваліфікації відомостей, викладених в її заяві, натомість вбачається незгода заявниці із процесуальними рішеннями в межах конкретної судової справи, постановленої за результатом розгляду скарги ОСОБА_3 на постанову слідчої Ужгородського РУП ГУНП у Закарпатській області про закриття кримінального провадження, що не може бути підставою для внесення відомостей до ЄРДР. З урахуванням викладеного, у задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомостей згідно заяви про кримінальне правопорушення, слід відмовити. Керуючись статтями 7, 9, 214, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

ПОСТАНОВИВ: У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей згідно заяви від 16.09.2024 про кримінальні правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відмовити. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Слідчий суддя ОСОБА_1