Ухвала Вищий антикорупційний суд № 991/6814/22

Справа № 991/6814/22 Провадження 1-кс/991/6842/22 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 січня 2023 року м.Київ Слідчий суддя Вищого антикорупційного суду ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань згідно заяви про вчинення кримінального правопорушення, ВСТАНОВИВ: До Вищого антикорупційного суду надійшла вказана скарга ОСОБА_3 на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України, в якій він просив зобов`язати посадових осіб Національного антикорупційного бюро України внести відомості до ЄРДР та почати досудове розслідування за його заявою від 29.12.2022 про вчинення кримінального правопорушення. В обґрунтування скарги зазначив, що ним 29.12.2022 на електронну скриньку Національного антикорупційного бюро України подано скріплену електронним цифровим підписом заяву про кримінальне правопорушення, однак відповіді про реєстрацію викладених у заяві відомостей у Єдиному реєстрі досудових розслідувань заявник не отримав, а отже, відомості, викладені у вказаній заяві, до ЄРДР не внесені та досудове розслідування не розпочато. У зв`язку з цим заявник звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність уповноважених осіб Національного антикорупційного бюро України. У прохальній частині скарги просив судовий розгляд здійснювати без участі заявника. Розгляд скарги призначений на 05.01.2023. Представник Національного антикорупційного бюро України в судове засідання не з`явився, про причини неявки не повідомив, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином шляхом направлення повідомлення про виклик до суду на офіційну електронну поштову скриньку Національного антикорупційного бюро України. Відсутність представника Національного антикорупційного бюро України не є перешкодою для розгляду скарги (ч. 3 ст. 306 КПК України). Відповідно до ч. 4 ст. 107 КПК України фіксація під час розгляду скарги за допомогою технічних засобів не здійснювалась. Слідчий суддя, дослідивши матеріали провадження, приходить до наступних висновків. Встановлено, що ОСОБА_3 29.12.2022 подано заяву до Національного антикорупційного бюро України про можливе вчинення щодо нього неправомірних дій, передбачених ч. 2 ст. 364 КК України, суддями Київського апеляційного суду. Вказана заява про кримінальне правопорушення від 29.12.2022 була надіслана на офіційну електронну поштову скриньку Національного антикорупційного бюро України 29.12.2022 і про надходження електронного листа заявника ним того ж дня отримано відповідний лист-підтвердження. Враховуючи, що відомості за вказаною заявою ОСОБА_3 до Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені не були, заявник звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність Національного антикорупційного бюро України. В заяві ОСОБА_3 від 29.12.2022 про вчинення кримінального правопорушення зазначено наступне. 18.08.2022 року заявник звернувся до Київського апеляційного суду з апеляційною скаргою в справі 757/3543/22-к на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва про повернення скарги на постанову слідчого ТУ ДБР в місті Києві про закриття кримінального провадження № 62021100020000302 за ч. 1 ст. 365 КК України. Жодних судових повісток в справі не отримав. Станом на день подання заяви інформація про стан розгляду справи не оновлюється, на запити заявника та Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини працівники суду не відповідають. Кримінальне провадження 62021100020000302 за ч. 1 ст. 365 КК було відкрито на підставі Ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва у справі 757/30069/19-к, після оскаржень першої ухвали про відмову у внесенні відомостей до ЄРДР та повернення апеляційної скарги апеляційним судом, після чого Верховний Суд призначив новий розгляд в суді апеляційної інстанції, а судова справа № 757/30069/19-к була передана колегії суддів в складі суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Після передання справи до складу колегії суддів судовий розгляд справи затягувався більше місяця, тому заявник звернувся до НАБУ з заявою про можливі факти корупції, після чого склад суду призначив справу до розгляду і задовольнив апеляцію, призначивши новий розгляд в суді першої інстанції. Кримінальне провадження № 62021100020000302 стосується застосування спеціальних засобів до затриманої особи, і було закрито за показаннями свідків, які підозрюються заявником у вчиненні злочину, які стверджували про відсутність факту затримання. В свою чергу, Бородянський районний суд Київської області в 2 судових рішеннях на підставі документів, наданих працівниками поліції, що підозрюються заявником у вчиненні злочину, які набрали законної сили, встановив факт затримання заявника та застосування до нього спеціальних засобів, про що було заявлено в скарзі на постанову слідчого. Ухвалою слідчого судді було повернуто скаргу на постанову слідчого, яка була подана в перший день війни - 23.02.2022 року, однак судове рішення було опубліковане в ЄДРСР лише після відкриття доступу до реєстру, а після подання апеляційної скарги - зникло з реєстру. Крім того, колегією суддів в складі ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 розглядається ще одна справа за участю заявника. Всі 3 справи поєднані між собою наявністю в них фактичних даних про можливе вчинення злочинів працівниками Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області, зокрема, незаконних затримань та катувань заявника. Всі 3 судові справи підряд було розподілено тій самій колегії суддів з заміною судді доповідача в 2020, 2021 та 2022 роках, хоча відповідно до інструкцій Київського апеляційного суду склад колегії визначається строком на 1 рік. Тобто фактично, вказана колегія суддів незрозумілим для заявника чином розглядає всі судові справи, в яких фігурує заявник та працівники Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області протягом 3 років, розподіл однієї судової справи відбувався в неробочий час, та відомості про можливе вчинення кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 376-1 КК було зареєстровано в ЄРДР № 62021100020000123, про результати розслідування якого заявника не повідомлено. Враховуючи викладені обставини, заявник прийшов до висновку, що колегія суддів за попередньою змовою між собою та працівниками Бородянського ВП Ірпінського ВП ГУНП в Київській області з метою надання останнім неправомірної вигоди у виді забезпечення непритягнення до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти заявника умисно, зловживаючи владою, всупереч інтересам правосуддя, які полягають у швидкому та безсторонньому розгляді судових справ, затягують судові процеси за участю заявника в справах № 757/30069/19-к та № 757/3543/22-к, усвідомлюючи те, що Вища Рада Правосуддя не здійснює розгляд дисциплінарних скарг щодо суддів, грубо порушують права заявника протягом 3 років, спричиняючи своїми умисними діями істотну моральну шкоду у вигляді сильних душевних страждань, яку заявник оцінює в 1000000 грн, для надання можливості органу досудового розслідування кваліфікувати дії підозрюваних за ч. 1 ст. 364 КК України та розпочати розслідування, оскільки інших засобів правового захисту від суддівського свавілля не існує. Таким чином, як наголошує заявник, у діях суддів Київського апеляційного суду ОСОБА_5 , ОСОБА_4 та ОСОБА_6 вбачаються ознаки вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.364 КК України, а саме зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. У зв`язку з викладеним ОСОБА_3 у своїй заяві просив внести до ЄРДР відомості про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України за вищевикладеними фактами та розпочати досудове розслідування. Статтею 303 КПК України передбачено, що на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Частиною 1 ст.306 КПК України передбачено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду, а в кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених до підсудності Вищого антикорупційного суду, - слідчим суддею Вищого антикорупційного суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими статтями 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави. Відповідно до ч.1 ст.214 КПК України слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Відповідно до ч.1 ст. 214 КПК України та Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого Наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 р. № 69 слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Виходячи зі змісту ч.1 ст.214 КПК України, бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення впродовж 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Такий обов`язок слідчого і прокурора визначено ч.1 ст.2 КК України, оскільки підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Тобто, підставами вважати заяву чи повідомлення саме про вчинення злочину є наявність в таких заявах або повідомленнях об`єктивних даних, які дійсно свідчать про ознаки злочину, що підтверджують реальність конкретної події злочину (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину) і саме такі фактичні дані мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Якщо у заявах чи повідомленнях таких даних немає, то вони не можуть вважатися такими, які мають бути обов`язково внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань і щодо них не повинно проводитися досудове розслідування. Згідно з ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України. Системний аналіз вищезазначених положень закону дає підстави для висновку, що реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви чи повідомлення, а лише ті з них, які містять відомості про кримінальне правопорушення. Зазначене узгоджується з позицією, викладеною в ухвалі Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 21.10.2022 по справі № 991/3830/22, провадження №11-сс/991/330/22. Аналізуючи норми ст.ст. 214,303 КПК України, які свідчать про те, що предметом судового контролю судді може бути лише бездіяльність слідчого чи прокурора щодо невнесення відомостей до ЄРДР після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, тобто така заява, як передумова для початку досудового розслідування в кримінальному провадженні, має містити достатні дані про наявність в описаній заявником події ознак кримінального правопорушення. Враховуючи приписи ч.1 ст.2, п.10 ч.1 ст.3, ч.1 та п.4 ч.5 ст. 214 КПК України можливо зробити висновок, що однією із обов`язкових умов для внесення відомостей до ЄРДР є повідомлення/виявлення діяння/бездіяльності, яке містить ознаки складу злочину, передбаченого особливою частиною КК України. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу злочину, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування. Відповідна правова позиція також викладена у Висновку Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов`язане зі здійсненням ними судочинства, від 01 липня 2013 року, в якому також зазначено, що положення ст. 214 КПК перебувають у взаємозв`язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого ним Кодексом, і саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення, мають бути критерієм внесення його до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Об`єктивна сторона злочину - це сукупність ознак, які визначають зовнішню сторону злочину і характеризують суспільно-небезпечне діяння (дію або бездіяльність), його негативні наслідки та причинний зв`язок між діянням та наслідками, який обумовив настання останніх, а також місце, час, обстановку, спосіб, знаряддя та засоби вчинення злочину. Таким чином, до Єдиного реєстру досудових розслідувань, крім іншого, вноситься інформація про сукупність ознак, які свідчили б про вчинення того чи іншого злочину, і дали змогу кваліфікувати дії або бездіяльність, про яку йдеться в повідомлені про злочин, за відповідними статтями кримінального кодексу. Стаття 364 Кримінального кодексу України, кримінальне провадження за якою відноситься до предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, передбачає кримінальну відповідальність за вчинення такого кримінального правопорушення, як зловживання владою або службовим становищем. При цьому, об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч.1 ст. 364 КК, має три обов`язкові ознаки: діяння - використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, що полягає у певних діях або бездіяльності суб`єкта; наслідки, що виявляються у завданні істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб; причинний зв`язок між діянням і наслідками. Відсутність хоча б однієї із зазначених ознак свідчить про відсутність складу злочину, передбаченого ст. 364 КК України. В свою чергу, зловживання владою характеризується як вчинене всупереч інтересам служби використання службовою особою, яка є представником законодавчої, виконавчої чи судової влади, своїх повноважень і можливостей щодо пред`явлення вимог і прийняття рішень, обов`язкових для виконання іншими фізичними або юридичними особами. Зловживання службовим становищем - це вчинене всупереч інтересам служби використання службовою особою своїх повноважень і можливостей, пов`язаних із займаною посадою. Суб`єкт злочину, передбаченого статтею 364 КК України, - спеціальний, а саме службова особа, визначення якої зазначено у примітці 1 до статті 364 Кримінального кодексу України. Згідно Примітки 1 до статті 364 Кримінального кодексу України службовими особами у статтях 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також обіймають постійно чи тимчасово в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на державних чи комунальних підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною особою підприємства, установи, організації, судом або законом. Для цілей статей 364, 368, 368-2, 369 цього Кодексу до державних та комунальних підприємств прирівнюються юридичні особи, у статутному фонді яких відповідно державна чи комунальна частка перевищує 50 відсотків або становить величину, що забезпечує державі чи територіальній громаді право вирішального впливу на господарську діяльність такого підприємства. Отже, виходячи з положень статті ст.364 КК України, дана стаття передбачає відповідальність саме за зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб. В свою чергу, в заяві про злочин йде мова про кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст. 364 КК України (у скарзі від 30.12.2022 зазначено ч.2 ст. 364 КК України). Однак, у вказаній заяві ОСОБА_3 відсутні будь-які конкретні фактичні дані про використання влади чи службового становища всупереч інтересам служби або про зловживання впливом суддями Київського апеляційного суду, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самих себе чи іншої фізичної або юридичної особи, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, чи спричинило тяжкі наслідки. У заяві містяться твердження заявника, які він не підкріплює жодними фактичними обставинами, не додає жодних доказів на підтвердження викладених у заяві обставин. Вказане позбавляє орган досудового розслідування можливості провести перевірку конкретних фактів на предмет наявності/відсутності у діях/бездіяльності особи складу злочину. Згідно правової позиції, викладеної у рішенні Європейського суду з прав людини (Рішення Суду "Артіко проти Італії" (Artico c. Italie) від 13.05.1980 р.), не гарантується захист теоретичних і ілюзорних прав, а гарантується захист прав конкретних та ефективних. Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. У заяві не зазначені конкретні фактичні дані (а не загальні твердження) про дії, які свідчать про зловживання владою службовою особою, про зловживання службовим становищем службовою особою, а також про дані про конкретні обставини прийняття пропозиції неправомірної вигоди службовою особою, про прийняття обіцянки такої вигоди службовою особою, про одержання неправомірної вигоди службовою особою. Вказане позбавляє орган досудового розслідування провести перевірку конкретних фактів на предмет наявності/відсутності у діях/бездіяльності особи складу злочину. Крім того, відповідно до ст.129 Конституції України суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Статтею 126 Конституції України забороняється вплив на суддю у будь-який спосіб. Відповідно до ч. 1 ст. 48 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Таким чином, законність процесуальних актів і дій/бездіяльності суду, вчинених при розгляді конкретної справи, не може перевірятися за межами передбаченого процесуального контролю. Намагання зробити це в конкретній справі у спосіб не передбачений законом, є протиправним втручанням у здійснення правосуддя і посяганням на процесуальну незалежність суду. Оцінка судових рішень, прийнятих суддею, може бути надана виключно у межах встановленого законодавством процесуального контролю. Слідчий суддя зазначає, що незгода з прийнятим судовим рішенням не може бути приводом до реєстрації заяви, повідомлення про вчинене суддею кримінальне правопорушення. Так, при вирішенні скарги ОСОБА_3 слідчий суддя бере до уваги висновок судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України «Щодо питання про початок кримінального провадження стосовно суддів, яке пов`язане зі здійсненням ними судочинства», від 01.07.2013, де зазначено, що виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним порядком у справі не допускається. Втручанням у діяльність судових органів слід розуміти вплив на суддю у будь-якій формі (прохання, вимога, вказівка, погроза, підкуп, насильство, критика судді в засобах масової інформації до вирішення справи у зв`язку з її розглядом тощо) з боку будь-якої особи з метою схилити його до вчинення чи невчинення певних процесуальних дій або ухвалення певного судового рішення. При цьому не має значення, за допомогою яких засобів, на якій стадії процесу та в діяльність суду якої інстанції здійснюється втручання (пункти 10 і 11). Разом з тим, згідно з п.п. 66-68 Рекомендації СМ/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів, ухваленою Комітетом Міністрів Ради Європи 17.11.2010, тлумачення закону, оцінювання фактів та доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для цивільної або дисциплінарної відповідальності, за винятком випадків злочинного наміру або грубої недбалості. Лише держава може домагатися цивільної відповідальності судді, подавши скаргу до суду у разі, коли цей суддя повинен був присудити компенсацію. Тлумачення закону, оцінювання фактів або доказів, які здійснюють судді для вирішення справи, не повинні бути приводом для кримінальної відповідальності. Статтею 126 Конституції України встановлено гарантії незалежності та недоторканності судді, зокрема суддю не може бути притягнуто до відповідальності за ухвалене ним судове рішення, за винятком вчинення злочину або дисциплінарного проступку. Тобто вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, що означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об`єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов`язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді. Недоторканність суддів є одним із елементів їхнього статусу. Вона не є особистим привілеєм, а має публічно-правове призначення - забезпечити здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Згідно з положенням ч. 2 ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Це стосується і визначеного ст. 55 Конституції України права на судовий захист. Зниження рівня гарантій незалежності суддів опосередковано може призвести до обмеження можливостей реалізації права на судовий захист (п.п. 1.2, 1.3, 4.2, 4.3). Аналогічні роз`яснення змісту гарантій незалежності й недоторканності суддів надано у постанові Пленуму Верховного Суду України "Про незалежність судової влади" від 13 червня 2007. Пунктом 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади», № 8 від 13.06.2007, встановлено, що судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом. Тобто однією з гарантій незалежності та недоторканості суддів як носіїв судової влади є недопустимість втручання у здійснення правосуддя, впливу на суд або суддів у будь-який спосіб. В даному випадку, у заяві ОСОБА_3 вказані лише загальні твердження, які не містять в собі конкретних фактичних даних. Заявник у скарзі зазначає, що що до компетенції органу досудового розслідування після отримання заяви про вчинення кримінального правопорушення чи слідчого судді під час розгляду скарги на бездіяльність щодо реєстрації заяви в ЄРДР не входить попередня оцінка фактів викладених в заяві про вчинення к/п, на предмет ознак наявності складу злочину чи достатності викладених фактів для підозри будь-якої особи, оскільки перевірка обґрутнтованості заяви про вчинення к/п може бути здійснена лише після здійснення певних слідчих дій в кримінальному провадженні, що є новелою КПК, на відміну від застарілого підходу щодо необхідності попередньої перевірки заяв на обґрунтованість встановленої КПК 1960 року. Вказане узгоджується з положеннями ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Як вже зазначалося вище, відповідно до приписів ч.1 ст.2, п.10 ч.1 ст.3, ч.1 та п.4 ч.5 ст.214 КПК України, однією із обов`язкових умов для внесення відомостей до ЄРДР є виявлення діяння, яке містить ознаки складу злочину, передбаченого особливою частиною КК України. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу злочину, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування. В той же час, заява ОСОБА_3 не містить конкретних фактичних даних, які б свідчили про існування обставин, що б надавали підстави для кваліфікації відомостей, викладених в його заяві про злочин за ст.364 КК України. Окрім того, у заяві не наведено жодних обґрунтувань зазначеної у ній суми моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_3 . Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16 травня 2019 року (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) зазначив, що якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин. Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 30.09.2021 у справі №556/450/18. Отже, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення. З урахуванням викладеного, підстави для зобов`язання детектива Національного антикорупційного бюро України внести відповідні відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР згідно заяви ОСОБА_3 від 29.12.2022 відсутні. Керуючись статтями 7, 9, 214, 303-307, 309, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

УХВАЛИВ: У задоволенні скарги ОСОБА_3 на бездіяльність слідчого Національного антикорупційного бюро України, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань згідно заяви про вчинення кримінального правопорушення від 29.12.2022, відмовити. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду протягом 5 (п`яти) днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення. Слідчий суддя ОСОБА_1