Постанова Львівський апеляційний суд № 466/2459/22

Справа № 466/2459/22 Головуючий у 1 інстанції: Жовнір Г.Б. Провадження № 22-ц/811/2128/24 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 31 жовтня 2024 року м.Львів Справа № 466/2459/22 Провадження № 22ц/811/2128/24 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів: Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В., секретар Іванова О.О. з участю: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Личаківського районного суду міста Львова, ухвалене у м. Львові 3 червня 2024 року у складі судді Жовніра Г.Б. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , з участю третьої особи: Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування, про визначення місця проживання дітей; зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , з участю третьої особи: Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування, про визначення місця проживання дітей,- встановив: 25 квітня 2022 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , з участю третьої особи: Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування, про визначення місця проживання дітей. В обґрунтування позову посилається на те, що 11 жовтня 2019 року рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області шлюб між сторонами розірвано. Вказує, що діти проживають із ним (позивачем) та перебувають на його утриманні. 24 вересня 2019 року винесено судовий наказ про стягнення з відповідача на його (позивача) користь аліменти на дітей в розмірі 1/3 від її заробітку (доходу). Проте, в порушення чинного законодавства відповідач не виконує рішення суду та має заборгованість із виплати аліментів. Зазначає, що у відповідача є інша сім`я, вона близько 5 років не приймає участі у вихованні дітей. Стверджує, що між сторонами не досягнуто згоди щодо місця проживання дітей, просить суд визначити місце проживання малолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з ним ( ОСОБА_3 ). 27 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3 , з участю третьої особи: Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, як органу опіки та піклування, про визначення місця проживання дітей. В обґрунтування позову посилається на те, що шлюб між сторонами розірвано, діти проживають за зареєстрованим її ( ОСОБА_1 ) місцем проживання: АДРЕСА_1 . Зазначає, що постійно спілкується із дітьми, діти ніколи не залишались виключно на утриманні батька. Також діти висловлюють своє небажання покидати місце свого проживання та не бажають переїжджати до батька в урочище Клепарів. Вказує, що відповідач, як батько дітей, бере участь у їх вихованні. ОСОБА_3 має безперешкодний доступ до дійтей. Просить позов задовольнити та визначити місце проживання малолітніх дітей разом з нею. Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 3 червня 2024 року відмовлено у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Личаківська районна адміністрація Львівської міської ради, як орган опіки та піклування, про визначення місця проживання дітей. Зустрічний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Орган опіки та піклування в особі Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, про визначення місця проживання дітей задоволено. Ухвалено визначити місце проживання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом і з матір`ю ОСОБА_1 . Рішення суду через свого представника ОСОБА_6 оскаржив ОСОБА_3 . Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, таким що порушує законні права та інтереси, винесеним з порушенням норм матеріального права. Просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про задоволення його позову та відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вказує, що ОСОБА_1 з 2018 року перебуває за кордоном та виїхала на постійне місце проживання в Туреччину. ОСОБА_3 бажає щоб діти проживали з ним, він має у власності будинок з належними умовами проживання, авто та достатній дохід для гідного утримання та піклування про дітей. ОСОБА_1 не займається дітьми з 2018 року. Фактично діти проживають з батьками ОСОБА_1 , де гірші житлові умови, ніж у позивача. Відповідач проживає у Туречинні, має іншу сім`ю та дітей. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, думку дітей, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ч. 3 ст. 12, ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 перебували у зареєстрованому шлюбі, який укладений міським відділом реєстрації актів цивільного стану Львівського міського управління юстиції 14 листопада 2009 року, актовий запис №3097. Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 11 жовтня 2019 року шлюб між сторонами розірвано. Сторони є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження Серії НОМЕР_1 від 9 грудня 2010 року та Серії НОМЕР_2 від 12 жовтня 2013 року. Судовим наказом Личаківського районного суду м.Львова від 24 червня 2019 року вирішено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у розмірі 1/3 заробітку ОСОБА_1 Розрахунком заборгованості державного виконавця Личаківського відділу ДВС у м. Львові встановлено, що сума заборгованості ОСОБА_1 по аліментах за період з червня 2019 року по серпень 2022 року становить 148 123,95 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м. Львова від 16 січня 2024 року встановлено, що станом на час звернення ОСОБА_3 із заявою до Личаківського районного суду м. Львова про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів на дітей, діти перебували на утриманні обох сторін. ОСОБА_3 не доведено факту проживання разом з ним неповнолітніх дітей та перебування їх лише на його утриманні. Цим рішенням звільнено ОСОБА_1 від сплати аліментів в користь ОСОБА_3 на неповнолітніх дітей на підставі судового наказу, виданого Личаківським районним судом м. Львова 24 червня 2019 року. Звільнено ОСОБА_1 від сплати заборгованості за аліментами. Цим рішенням суду встановлено, що відповідно до акту про фактичне проживання від 8 травня 2023 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до характеристики дітей за місцем навчання встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_4 навчаються у Ліцеї №21 ЛМР, дітей виховує батько ОСОБА_3 , активно цікавиться їхнім шкільним життям та відповідально ставиться до виховання дітей. З довідки Садівничого кооперативу «Золотий ранет» від 17 березня 2022 року №2022/02 вбачається, що разом із власником будинку ОСОБА_3 проживають його неповнолітні діти ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Судом встановлено, що ОСОБА_3 працює у приватного підприємця ОСОБА_7 на посаді різьбяра виробів з граніту з 14 квітня 2022 року, його дохід за період з 1 квітня по 31 серпня 2022 року становить 26 000 грн. ОСОБА_3 надав суду талон - повідомлення про прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, згідно якого діти на даний час проживають за адресою: АДРЕСА_1 у тещі ОСОБА_8 , яка не дає дітей позивачу з метою проживання з ним ( ОСОБА_3 ). Судом першої інстанції заслухано думку дітей. ОСОБА_4 та ОСОБА_5 підтвердили, що проживають на АДРЕСА_1 з бабусею, дідом та мамою. Ображені на батька, бояться, щоб він не забрав їх від мами, діда і баби. Коли мами немає, то вона кожного дня телефонує їм, вони спілкуються. Вказують, що тато (позивач) живе на дачі. Аналогічні пояснення діти надали в апеляційному суді, висловили свою думку, що бажають проживати із матір`ю. Діти висловили свою більшу прихильність до матері. Згідно із Висновком органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей разом із батьком №260001-вих-8488 від 24 січня 2023 року, діти фактично проживають разом із бабусею та дідом за адресою: АДРЕСА_1 , а мати перебуває за кордоном. З Висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання дітей малолітніх ОСОБА_4 та ОСОБА_5 з матір`ю ОСОБА_1 №260001-вих-66751 від 1 червня 2023 року вбачається, що обставини змінились та мати дітей перебуває на території України. Вказаним висновком встановлено, що діти бажають проживати з матір`ю, бабусею та дідусем, мають з ними більш тісний емоційний зв`язок. Проживання з матір`ю відповідає інтересам дітей, сприяє належним умовам їх проживання, гармонійному розвитку та вихованню, належному матеріальному забезпеченню. Мати дітей, постійно піклується та бере участь в утриманні та вихованні своїх синів, спроможна надати дітям належний рівень виховання, постійно піклується про їхній розвиток, купує необхідні речі, має достатній дохід та належні житлово-побутові умови. Відповідно до ч.ч. 2, 4 ст. 29 ЦК України фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом. Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно із ст. 157 цього Кодексу питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Згідно із ч. 1 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Відповідно до ст. 161 цього Кодексу, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Вирішуючи спори між батьками, які проживають окремо, про те, з ким із них дитина залишається, суд з огляду на рівність прав та обов`язків батька й матері щодо дитини має зважати на необхідність забезпечення у першу чергу найкращих інтересів дитини. При цьому суд ураховує, хто з батьків виявляє більшу увагу до дитини і турботу про неї, його вік і прихильність до кожного з батьків, особисті якості батьків, можливість створення належних умов для виховання, маючи на увазі, що перевага в матеріально-побутовому стані одного з батьків сама по собі не є вирішальною умовою для передачі йому дитини. Відповідно до ст. 19 СК України під час розгляду спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Як роз`яснено у п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» № 11 від 21 грудня 2007 року, при вирішенні спору про місце проживання дитини належить звертати особливу увагу на її вік та з`ясовувати, з ким із батьків вона бажає проживати. Відповідно до пункту 72 Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов`язаної із захистом прав дитини, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866, для розв`язання спору, що виник між батьками, щодо визначення місця проживання дитини, один з батьків подає службі у справах дітей за місцем проживання дитини заяву, копію паспорта, довідку з місця реєстрації (проживання), копію свідоцтва про укладення або розірвання шлюбу (у разі наявності), копію свідоцтва про народження дитини, довідку з місця навчання, виховання дитини, довідку про сплату аліментів (у разі наявності). Під час розв`язання спорів між батьками щодо визначення місця проживання дитини служба у справах дітей має захищати інтереси дитини з урахуванням рівних прав та обов`язків матері та батька щодо дитини. Працівник служби у справах дітей за місцем проживання дитини проводить бесіду з батьками та відвідує їх за місцем проживання, про що складає акт за формою згідно з додатком

9. У разі, коли батьки дитини проживають у межах різних адміністративно-територіальних одиниць, той із батьків, який подав заяву про визначення місця проживання дитини з ним, звертається до служби у справах дітей за місцем свого проживання для здійснення обстеження його житлово-побутових умов та складення акта обстеження умов проживання згідно з додатком

9. Зазначений акт передається заявником до служби у справах дітей за місцем проживання дитини, працівник якої проводить з ним бесіду. Під час вирішення питання щодо визначення місця проживання дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, стан здоров`я дитини та інші обставини, що мають істотне значення. Місце проживання дитини не може бути визначене з тим із батьків, який не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або вживає наркотичні засоби, своєю поведінкою може зашкодити здоров`ю та розвитку дитини. Якщо встановлено, що жоден з батьків не може створити дитині належних умов для виховання та розвитку, служба у справах дітей подає клопотання голові районної, районної у м. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті ради про позбавлення таких батьків батьківських прав або відібрання дитини без позбавлення батьківських прав. Після обстеження житлово-побутових умов, проведення бесіди з батьками та дитиною служба у справах дітей складає висновок про визначення місця проживання дитини і подає його органу опіки та піклування для прийняття відповідного рішення. Відповідно до ч. 2. ст. 161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Відповідно до постанови Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі № 716/591/19 при визначенні місця проживання дитини судам необхідно враховувати найкращі інтереси дитини, встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Згідно із ч.ч. 2,8,9 ст. 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно із ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конвенції, держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. З акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_3 вбачається, що будинок АДРЕСА_2 ) складається з двох кімнат, кухні, коридору та санвузла. У будинку наявні дитячі ігри, одяг. Відповідно до акту обстеження житлово-побутових умов проживання ОСОБА_1 квартира АДРЕСА_3 , складається з двох житлових кімнат, кухні, санвузла суміжно, на другому рівні квартири є дві кімнати, одна з яких відведена для дітей. Умови проживання добрі, помешкання технічно облаштоване. Діти мають місце для сну, окремо відведене місце для навчання, наявний одяг, іграшки, книги. На підставі аналізу наявних у справі доказів суд першої інстанції прийшов до висновку, що житлово-побутові умови помешкання за місцем проживання ОСОБА_1 є такими, що забезпечують створення належних умов проживання, навчання та проведення дозвілля дітьми. Помешкання за адресою: АДРЕСА_1 на відміну від кооперативу «Золотий ранет», знаходиться в інфраструктурно розвинутому районі м.Львова, що також відповідає інтересам дітей. Згідно рішення Європейського Суду з прав людини у справі «М. С. проти України» від 11 липня 2017 року основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків. Презумпція на користь матері в справах про опіку над дитиною не підтримується ані практикою на рівні ООН після прийняття Декларації, ані судового практикою Європейського Суду з прав людини і не відповідає позиції Ради Європи і більшості держав-членів. У 21 столітті методологія з такою презумпцією, яку можна відхилити лише за «виняткових обставин» більше не є раціональною в частині прав, що гарантуються Конвенцією. Основна думка полягає в тому, що ця презумпція, за відсутністю доказів на користь зворотного, розглядає проживання дитини з батьком як таке, що не відповідає найкращим інтересам дитини. Рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Цаунеґґер проти Німеччини» від 4 липня 1996 року заперечено презумпцію чи принцип «переваги матері» в питаннях опіки. Перевага маленької дитини бути зі своєю матір`ю стала лише однією з багатьох конкуруючих обставин і вона не була переважаючою. Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені та враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. Відповідно до ч.4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі № 402/428/16-ц положення Конвенції про права дитини встановлюють, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (стаття 3). Ці положення Конвенції про права дитини узгоджуються з положеннями Конституції та законів України, тому її правові норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей. Згідно із постановою Верховного Суду від 23 грудня 2019 року у справі № 552/4608/18 зміна місця проживання дітей, яка спричинить порушення стійких, усталених зв`язків дітей з оточенням і звичним середовищем, не відповідає найкращим інтересам дитини. З урахуванням встановленого, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність визначення місця проживання дітей з матір`ю - ОСОБА_1 , оскільки це відповідає найкращому забезпеченню інтересів дітей ( ОСОБА_5 та ОСОБА_4 ). У разі зміни обставин у відносинах сторін спору, в першу чергу, між батьками, визначене судами місце проживання дитини може бути змінено як за згодою батьків, так і в судовому порядку. Визначення місця проживання малолітніх дітей разом з їх матір`ю не позбавляє батька дітей права піклуватись про них, бачитись з ними, спілкуватись, брати участь в їх житті, проявляти батьківську любов та виконувати батьківські обов`язки. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки судом першої інстанції повно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають обставинам справи; оскаржене рішення ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права та з урахуванням думки дітей. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Підстави для скасування оскаржуваного рішення не встановлені. Керуючись ст. 367, п.1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Личаківського районного суду міста Львова від 3 червня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 5 листопада 2024 року. Головуючий_-_____________________Т. І. Приколота Судді: ___________ Ю.Р. Мікуш _______________Р. В. Савуляк