Постанова 4811 № 459/415/23

Справа № 459/415/23 Головуючий у 1 інстанції: Мельникович М. В. Провадження № 22-ц/811/1659/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ванівський О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 жовтня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді: Ванівського О.М., суддів Цяцяка Р.П., Шеремети Н.О. секретаря: Цьони С.Ю., з участю: позивача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Панюри Н.Ф., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 02 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог до предмета спору Органу опіки та піклування Червоноградської міської ради Львівської області про визначення місця проживання дитини,- в с т а н о в и в: В лютому 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог до предмета спору Органу опіки та піклування Червоноградської міської ради Львівської області про визначення місця проживання дитини. В обґрунтування позову зазначав, що сторони зареєстрували шлюб 09.10.2004. У спільному шлюбі у них народилось двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Проте сімейні відносини між ними не склались у зв`язку з чим 23.04.2020 шлюб було розірвано, а діти залишились проживати з відповідачкою. Позивач в позові вказав, що після розлучення ОСОБА_2 особливо про дітей не дбала, багато часу проводила з друзями, приходила додому в нетверезому стані, вживала нецензурну лексику до дітей, часто чинила фізичне насильство над дітьми, не дбала за їх духовний розвиток, не забезпечувала дітям нормальних умов для життя, не готувала їжу, не займалася їх вихованням. Для того, щоб брати участь у вихованні ОСОБА_4 позивач зазначав, що був змушений звернутись до органу опіки та піклування щодо вирішення даного питання, де рішенням Виконавчого комітету Червоноградської міської ради йому було встановлено спосіб його участі у вихованні доньки. Неодноразово, коли згідно встановленого часу ОСОБА_1 проводив час із донькою, після чого привозив її до місця проживання, то матері дитини не було вдома, у зв`язку із чим, позивач неодноразово звертався до органу опіки та піклування, до поліції, щодо поведінки відповідачки. ОСОБА_3 (старша донька) почала проживати самостійно та орендувала квартиру. Позивач додав, що ним створені всі належні умови для проживання доньки за місцем його проживання за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідачка згоди на проживання доньки із батьком не дає, незважаючи на те, що сама ОСОБА_4 бажає проживати з батьком. Враховуючи вищенаведене, просив позов задовольнити. Оскаржуваним рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 02 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , з участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Орган опіки та піклування Червоноградської міської ради Львівської області про визначення місця проживання дитини - задоволено. Визначено місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - з батьком (позивачем) ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1073 (одну тисячу сімдесят три) гривні 60 копійок судового збору. Рішення в апеляційному порядку оскаржила ОСОБА_2 . Вважає, що при ухваленні рішення не були з`ясовані усі обставин, що мають значення для справи та неправильно застосовано норми матеріального права, а тому воно є незаконним та необґрунтованим. Покликається на те, що по справі слід закрити провадження, з підстав того, що між нею та позивачем відсутній предмет спору, оскільки рішення органу опіки та піклування про визначення місця проживання їх доньки ОСОБА_5 із позивачем виконане, донька проживає із ним, перешкод в її проживанні з позивачем вона не вчиняє, рішення органу опіки та піклування нею не оскаржувалось. ОСОБА_2 , Орган опіки та піклування Червоноградської міської ради Львівської області в судове засідання призначене на 07.10.2024 року не з`явилися. Від представника ОСОБА_2 - адвоката Романіва С.І. після розгляду справи 07.10.2024 року надійшла заява про відкладення розгляду справи для отримання рішення (висновку) органу опіки та піклування з приводу визначення місця проживання дитини. Від виконавчого комітету Червоноградської міської ради Червоноградського району Львівської області після розгляду справи 07.10.2024 року надійшов лист про те, що 22.10.2024 року буде розглядатися висновок про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з мамою. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Якщо сторони чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі №361/8331/18. Поважність причин відкладення судом апеляційної інстанції не встановлена, заявники реалізували своє право на викладення відповідних аргументів та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), судова колегія дійшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутністю ОСОБА_2 , Органу опіки та піклування Червоноградської міської ради Львівської області. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд. В силу положень ч. 1 ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України. Згідно п. п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Задовольняючи позовні вимоги про визначення місця проживання дитини, суд першої інстанції виходив з ст. ст. 4, 5, 157, 160, 161 Сімейного кодексу України, ЗУ «Про охорону дитинства», положень Конвенції про права дитини, із урахуванням віку дитини, її думки та обставин даної справи та вирішив, що на даний час проживання малолітньої дочки з батьком буде відповідати її інтересам, яка потребує постійного догляду та турботи, батьківського контролю, що позитивно сприятиме її розвитку як психологічному, так і фізичному. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції. Матеріалами справи та судом встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 09.10.2004 року, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого 01.03.2006 року відділом реєстрації актів цивільного стану Червоноградського управління юстиції Львівської області України. Даний шлюб було розірвано рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 23.04.2020 року, що підтверджується відповідною копією рішення, яка міститься в матеріалах справи. У шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 27.08.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Червоноградського міського управління юстиції Львівської області та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Із витягу з рішення Виконавчого комітету №180 від 14.12.2021 року «Про затвердження висновків комісії з питань захисту прав дитини» встановлено, що батьку ОСОБА_1 було встановлено графік зустрічей з малолітньою донькою ОСОБА_4 : вівторок і четвер - з 17:00 год до 09:00 год наступного дня; перша і третя субота і неділя місяця, половину терміну шкільних канікул, дні народження батька та його родичів, святкові дні. Відповідно до довідки №4 від 27.09.2022 року ОСОБА_1 працює в ТОВ «ТУР ФМ» з 21.07.2021 року на посаді завідуючого виробництвом. Дохід за період з 01.11.2021 року по 31.08.2022 року становив 68 141, 32, з них 27 426, 88 грн сплачено аліментів, а відповідно до довідки №5 від 30.11.2022 року дохід за період з 01.09.2022 року по 30.11.2022 року склав 21600 грн, з них 8694 грн сплачено аліментів. Згідно із довідкою №9, №10, №11 від 13.03.2023 року ОСОБА_2 працює у КП ЧЖКС економістом 1 категорії та загальна сума нарахованого доходу за період з жовтня 2020 року по вересень 2021 року становив 133 980,72 грн, а за період з жовтня 2021 року по вересень 2022 року становив 185711,70 грн, за період з жовтня 2022 по вересень 2023 становив 86167,44 грн. Відповідно до характеристики №1183 від 14.03.2023, наданої директором КП «ЧЖКС» ОСОБА_2 з жовтня 2020 року працює у Комунальному підприємстві «Червонограджитлокомунсервіс» на посаді економіста 1 категорії. За час роботи економістом виявила себе як відповідальний та дисциплінований працівник, надійний помічник керівника у роботі з юридичними особами і кваліфікований фахівець у договірній сфері. Чітко і в строк виконує поставлені завдання. ОСОБА_2 має добру практичну базу знань у своїй сфері. Регулярно вдосконалює навички роботи. Має здатність швидко засвоювати нову інформацію. В колективі займає авторитетні позиції. Добре володіє організаторськими здібностями. Є прикладом і мотиватором для інших співробітників. Завжди готова надавати підтримку і допомогу у критичних ситуаціях. За період роботи у КП "ЧЖКС" ОСОБА_2 зарекомендувала себе як толерантна і не схильна до конфліктів особа. Відповідно до довідки №01-31/113 від 18.11.2022 ОСОБА_4 навчається в 6 класі закладу освіти Гімназії №8 Червоноградської міської ради Львівської області. Із характеристики учениці 6-Б класу гімназії №8 Червоноградської міської ради ОСОБА_4 встановлено, що остання навчається у школі з першого класу. Володіє навчальним матеріалом на достатньому рівні. Навчається не в повну міру своїх сил, потребує постійного контролю та заохочення до навчання. Здібна, має гарну пам`ять, чудово декламує вірші, має розвинене логічне мислення, проте має невисоку мотивацію до навчання. На уроках активна, не завжди виконує домашні завдання. ОСОБА_6 проявляє інтерес до предметів гуманітарно природничого циклу. До виконання громадських доручень ставиться відповідально. Бере участь у класних конкурсах та позакласних заходах. Гуртує довкола себе дітей. Є ініціативною та доброзичливою, завжди усміхається. Вероніка весела, щира, товариська. Має друзів серед однокласників та інших учнів школи. У спілкуванні з учителями та старшими людьми стримана, тактовна та ввічлива. Завжди стежить за своїм зовнішнім виглядом, охайна та акуратна. Батьки приділяють належну увагу вихованню донечки. На батьківських зборах присутня мама ОСОБА_6 . На даний момент дитина проживає з батьком. Батьки обоє цікавляться навчальними досягненнями донечки та підтримують зв`язок з класним керівником. Із листа Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області №12127/15 від 10.10.2022 року встановлено, що неповнолітня ОСОБА_3 з 14.10.2021 року перебуває на профілактичному обліку у секторі ювенальної превенції відділу превенції Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області, як дитина, яка впродовж року два і більше разів самовільно залишала сім`ю. Відповідно до акту обстеження умов проживання від 17.10.2022 року, складеного членами комісії, було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_1 , де зазначено, що умови проживання добрі; для виховання та розвитку дитини створені такі умови: окрема дитяча кімната, шафа, робочий стіл, робоче приладдя, проведено відеоспостереження, інтернет, газопостачання, світло. Відповідно до акту обстеження умов проживання від 25.10.2022, складеного членами комісії на підставі заяви ОСОБА_2 , було проведено обстеження умов проживання за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до якого умови проживання є хорошими та створені всі умови для виховання та розвитку дитини. Із витягу з рішення Виконавчого комітету №171 від 16.11.2022 «Про затвердження висновків комісії з питань захисту прав дитини» установлено, що місце проживання дитини ОСОБА_4 визначено з батьком ОСОБА_1 . Із витягу з рішення Виконавчого комітету №182 від 20.12.2022 року «Про затвердження висновків комісії з питань захисту прав дитини» дозволено матері ОСОБА_2 зустрічатись з дочкою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 16.00 год середи до 09:00 год четверга, з 10:00 год суботи по 20:00 год неділі. Також в матеріалах справи міститься ряд документів щодо звернення позивача до правоохоронних органів, зокрема: Із заяв ОСОБА_1 від 26.12.2021 року, 18.10.2021 року, 07.11.2021 року, 21.11.2021 року, 04.09.2022 року, 18.09.2022 року встановлено, що він неодноразово звертався до Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області щодо дій ОСОБА_2 . Із рапортів Червоноградського РВП ГУНП у Львівській області від 16.07.2021, 21.10.2021, 15.11.2021, 25.11.2021, 30.12.2021, 12.09.2022, 26.09.2022 встановлено, що були розглянуті матеріали повідомлень ОСОБА_1 . Із довідок про результати проведення перевірок по повідомленнях гр. ОСОБА_1 від 16.07.2021, 21.10.2021, 15.11.2021, 09.09.2022 встановлено, що були відсутні ознаки кримінального та адміністративного правопорушення, а у довідках від 25.11.2021, 30.12.2021, 26.09.2022 зазначено, що були відсутні ознаки кримінального та присутні ознаки адміністративного правопорушення. Із пояснень ОСОБА_4 від 23.11.2021, 22.09.2022, ОСОБА_3 від 16.07.2021, 23.11.2021, 26.12.2021, 04.09.2022, 21.09.2022, ОСОБА_1 від 18.10.2021, 07.11.2021, 21.11.2021, 26.12.2021, 04.09.2022, 18.09.2022, 26.09.2022 убачається, що вони повідомляють про підстави та причини звернень до поліції, а також пояснення щодо даних подій. ОСОБА_2 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та ч. 1 ст. 184 КУпАП, що підтверджується копіями постанов Червоноградського міського суду Львівської області від 13.01.2022 та від 26.11.2021 року. Із листа Виконавчого комітету Червоноградського міського центру соціальних службу №69/02 від 27.03.2023 вбачається, що ОСОБА_4 разом із матір`ю ОСОБА_2 зверталась до Червоноградського міського центру соціальних служб з метою отримання психологічної допомоги. Також в судовому засіданні в суді першої інстанції були допитані свідки, які повідомили суду наступне. - свідок ОСОБА_3 суду повідомила, що сторони у справі це її батьки, а спір вирішується відносно її молодшої сестри. На даний час свідок проживає окремо (самостійно), а сестра ОСОБА_6 із батьком. Її сестра почала проживати із батьком, бо у неї з мамою виникали конфлікти на побутовому рівні. Свідок суду повідомила, що при спілкуванні із сестрою ОСОБА_6 остання повідомила, що хоче спілкуватись із матір`ю, але хоче проживати із батьком. Також їй відомо, що мати ніколи не забирала насильно ОСОБА_6 від тата, навпаки коли їхала до Польщі, то сама просила, щоб ОСОБА_6 йшла до тата; - свідок ОСОБА_7 суду повідомила, що позивач її син, а відповідачка її колишня невістка. Щодо даної ситуації повідомляє, що її молодша онука проживає із ОСОБА_1 , оскільки її син більш відповідальніше ставиться до проблем дитини, а ОСОБА_2 постійно на роботі та часто їздить до Польщі. Також свідок повідомила, що є рішення опікунської ради, яке відповідачка виконує та не чинить перешкод у проживанні ОСОБА_4 із батьком. Її онука спілкується із матір`ю, інколи залишається у неї ночувати, проте хоче проживати із батьком; - свідок ОСОБА_8 суду повідомила, що позивач її співмешканець, із яким вона проживає більше року. ОСОБА_4 проживає із ними з листопада 2022 року після винесення відповідного рішення органом опіки та піклування. Свідок зауважила, що на даний час у сторін нейтральні відносини, бо позивач мінімізував спілкування з колишньою дружиною. Також свідок суду повідомила, що всім необхідним дочку забезпечує батько, а ОСОБА_2 інколи може дати якість речі. Батько займається донькою, цікавиться її навчанням та допомагає їй із виконанням домашніх завдань; - свідок ОСОБА_9 , яка являється сусідкою і подругою відповідачки, суду повідомила, що у ОСОБА_2 із донькою ОСОБА_6 приязні відносини, вона постійно виконує бажання доньки, все купує їй та допомагає із домашнім завданням. Свідок зауважила, що неодноразово була у них вдома, проте не чула жодних конфліктів та сварок. Зазначила, що ОСОБА_6 ніколи не залишалась ночувати у неї. Чи ночувала вона сама вдома їй невідомо, проте коли відповідачка затримувалась на роботі, то свідок могла прийти до ОСОБА_6 та приготувати їй щось, або із нею могла залишитись старша донька відповідачки. Серед іншого свідок зауважила, що на даний час ОСОБА_1 дозволяє відповідачці бачитись із донькою; - свідок ОСОБА_10 суду повідомила, що відповідачка є її донькою, а позивач колишнім зятем. Пригадала, що коли ОСОБА_6 проживала з мамою, то завжди все було добре, вона допомагала їй з уроками та готувала їй їсти. Розійшлись сторони через те, що у позивача була інша жінка і він не давав відповідачці грошей. Також свідок зауважила, що ОСОБА_6 приїжджає до них, а коли до неї телефонує ОСОБА_1 вона хвилюється, бо боїться батька і він їй забороняє спілкуватись із ними. Було рішення опікунської ради, відповідно до якого ОСОБА_6 повинна проживати з батьком і тому ОСОБА_11 не чинить жодних перешкод. Додала, що її донька їздила на море за кордон сама, оскільки батько не відпустив ОСОБА_6 . На думку свідка, потрібно поділили порівно час проживання батьків з донькою ОСОБА_6 . Також свідок суду повідомила, що онучка їй розповідала, що їй нормально проживати з батьком. Також в порядку ст. 171 СК України в судовому засіданні в присутності представника Органу опіки та піклування було заслухано думку малолітньої ОСОБА_4 , яка суду повідомила, що їй 12 років і навчається вона у школі № 8 у м. Червонограді. Повідомила, що у неї хороші відносини і з мамою, і з татом, проте тато вимогливіший, бо заставляє більше вчитись, а мама більше лояльніша. Залежно з ким вона проживає той їй і все купляє, готує їсти. Зараз вона проживає не за графіком, визначеним Органом опіки та піклування, а більше з татом, але якщо хоче до мами, то каже про це татові і він відвозить її до мами, або вона сама телефонує до мами і мама її забирає. ОСОБА_6 додала, що більше хотіла б проживати із татом, а у мами - вівторок, четвер і вихідні дні. Щодо конфліктів між нею та батьками, то вона повідомила, що з татом більше конфліктів щодо навчання, а з мамою - на побутовому рівні. Сторонами не оспорюється той факт, що на даний час неповнолітня ОСОБА_4 фактично проживає з батьком. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з батьків, а також, вислухавши думку дитини, яка за своїм розвитком може висловити свою думку, і виявила бажання проживати з батьком, суд дійшов до висновку, що визначення місця проживання ОСОБА_3 із батьком буде сприяти її психоемоційному розвитку в спокійній та сприятливій для розвитку обстановці. Такий висновок суду першої інстанції є вірним та ґрунтується на встановлених обставинах справи та вимогах діючого законодавства. У статті 2 ЦПК України визначено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятої статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»). Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом. Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Підстави для закриття провадження у справі визначені у статті 255 ЦПК України. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. У рішенні Європейського суду з прав людини від 11 липня 2017 року у справі «М. С. проти України», заява № 2091/13, зазначав, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (параграф 76). У параграфі 54 рішення Європейського суду з прав людини «Хант проти України» від 7 грудня 2006 року, заява N 31111/04, вказано, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини. Аналіз наведених норм права, практики Європейського суду з прав людини дає підстави для висновку, що рівність прав батьків щодо дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об`єктивних обставин спору, а вже тільки потім - права батьків. Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. При визначенні місця проживання дитини судами необхідно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, при розгляді справ щодо місця проживання дитини суди, насамперед, мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи при цьому сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах. Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним, обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо роз`яснення спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини. Згідно з пунктом 2 частини першої статті 255 ЦПК України суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Предмет спору - це об`єкт спірних правовідносин, щодо якого виник спір між позивачем і відповідачем. Як предмет позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача. Суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку із цим не залишилося неврегульованих питань. Частиною другою статті 160 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (частина перша статті 161 СК України). Відповідно до частини другої статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. У постанові від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц Верховний Суд зробив висновок про те, що відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання дитини разом із позивачем не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору у справі. У справі, яка переглядається, пред`явлення ОСОБА_1 позову про визначення місця проживання дитини з батьком та подальше оскарження відповідачем рішення про задоволення цього позову в апеляційному порядку дає підстави для висновку, що між сторонами наявні неврегульовані питання щодо визначення місця проживання дитини. Матеріали справи не містять відомостей щодо врегулювання за домовленістю (договором) між учасниками справи питання місця проживання ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 . Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. За наведених обставин висновок суду першої інстанції стосовно відсутності правових підстав для закриття провадження, як того просила ОСОБА_12 з посилання на відсутність предмету спору, узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 березня 2021 року у справі № 710/1598/19, від 13 січня 2022 року у справі № 644/1955/20, від 29 листопада 2023 року у справі № 757/555/22, від 11 січня 2024 року у справі № 757/15298/22-ц, та не суперечать висновками, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 13/51-04, у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 456/847/18, від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, від 01 березня 2021 року у справі № 372/977/19. Також надання органом опіки та піклування висновку про доцільність визначення місця проживання дитини з батьком при розгляді справи в суді не свідчить про те, що між сторонами відсутній спір. При цьому, визначення місця проживання дитини з батьком не впливає на її взаємовідносини з матір`ю, оскільки визначення місця проживання дитини з одним із батьків, не позбавляє іншого батьківських прав та не звільняє його від виконання своїх батьківських обов`язків. Визначення місця проживання дитини з одним з батьків є необхідним для збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів та відповідає якнайкращим інтересам дитини. Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд першої інстанції у повному обсязі встановив фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання дитини з батьком, з яким погоджується і апеляційний суд. У контексті першочергового врахування інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, встановивши, що для забезпечення інтересів дитини саме визначення місця проживання дитини із батьком відповідатиме її інтересам, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про задоволення позову. Відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що позивач чинить будь-які перешкоди у спілкуванні, побаченні з донькою, а також її вихованні. Мати дитини, яка безсумнівно відіграє важливу роль у житті та розвитку дитини, має право та обов`язок піклуватися про здоров`я дитини, стан її розвитку, незалежно від того з ким дитина буде проживати. Виходячи із обставин цієї справи, враховуючи, що батьки не змогли самостійно вирішити спір щодо визначення місця проживання дитини та забезпечити доброзичливе спілкування дитини з обома батьками, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції, визначаючи місце проживання малолітньої дитини сторін у цій справі з батьком, дійшов обґрунтованого висновку про те, що зазначене буде відповідати якнайкращим інтересам дитини сприятиме повноцінному вихованні та розвитку, доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими. У рішенні ЄСПЛ від 02 лютого 2016 року у справі «N.TS. та інші проти Грузії» зазначено, що обов`язок національних органів влади вживати заходів для полегшення возз`єднання, проте не є абсолютним. Возз`єднання одного з батьків з дитиною, яка деякий час прожила з іншими особами, може бути неможливо реалізувати негайно і може знадобитися проведення підготовчих заходів для цього. Характер та обсяг такої підготовки залежатимуть від обставин кожного випадку, але розуміння та співпраця всіх зацікавлених сторін завжди буде важливим компонентом. Хоча національні органи влади повинні зробити все можливе для сприяння такому співробітництву, будь-яке зобов`язання щодо застосування примусу в цій сфері має бути обмеженим, оскільки інтереси, а також права і свободи всіх зацікавлених осіб повинні бути враховані, а особливо найкращі інтереси дитини та її права. Якщо контакти з батьками можуть загрожувати цим інтересам або втручатися в ці права, національні органи влади повинні дотримуватись справедливого балансу між ними (див. посилання Hokkanen, п. 58). Найкращі інтереси дитини повинні бути першочерговими і, залежно від їхньої природи та серйозності, можуть перевищувати права їхніх батьків (див. серед інших, Ольссон (№ 2), § 90, Ignaccolo-Zenide, § 94, Plaza v. Poland, № 18830/07, п. 71, 25 січня 2011 р., І Manic, § 102). Статтями 12-15 Конвенції про права дитини визначено право дитини висловлювати свою думку (право бути почутою). Відповідно до статті 3 Конвенції про здійснення прав дітей 1996 року, ратифікованої Законом України від 03 серпня 2006 року, дитина має процесуальне право бути поінформованою та висловлювати свою думку під час розгляду справи, що стосується її. Під час розгляду справи в суді першої інстанції, в судовому засіданні з`ясовано думку неповнолітньої ОСОБА_3 , яка виявила бажання проживати саме з батьком, доказів того, що це бажання дитина виявила під тиском, ні суду першої ні суду апеляційної інстанції відповідачкою не надано. Закріплення вказаними вище міжнародними документами та актами внутрішнього законодавства України право дитини бути почутою передбачає, що думка дитини повинна враховуватися при вирішенні питань, які її безпосередньо стосуються. Разом з цим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не відповідає та не захищає права та інтереси дитини, передбачені Конвенцією. Розуміючи, що спір стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суд першої інстанції при вирішенні спору надав першочергове значення саме найкращим інтересам дитини, так як ОСОБА_5 тривалий час проживає разом з батьком, а саме з жовтня 2023 року. За таких обставин суд першої інстанції врахувавши інтереси дитини, яка проживає в атмосфері турботи, захисту, визначив місце проживання дитини з батьком. Враховуючи наведене, апеляційний суд погоджується з абсолютно обґрунтованим рішенням суду першої інстанції про визначення місця проживання ОСОБА_3 разом з батьком. Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому підстав для їх задоволення немає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Судом правильно встановлено фактичні обставини справи, вірно застосовано матеріальний закон та дотримано процедуру розгляду справи, встановлену ЦПК України, ухвалено справедливе рішення, тому підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, - п о с т а н о в и в: апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення. Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 02 квітня 2024 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 10.10.2024 року. Головуючий: Ванівський О.М. Судді: Цяцяк Р.П. Шеремета Н.О.