Постанова 4824 № 754/11988/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 червня 2026 року місто Київ. Справа 754/11988/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/8816/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ Головуючого судді: Желепи О.В., суддів: Поліщук Н.В, Соколової В.В. за участю секретаря судового засідання Рябошапки М.О. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Матківський Тарас Олегович та за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 лютого 2026 року (ухвалено у складі судді Галась І.А., дата виготовлення повного тексту рішення - 18 лютого 2026 року) у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей та способу участі у вихованні,- ВСТАНОВИВ Зміст та мотиви первісного позову: Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , 3-тя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей, в якому просила: визначити місце проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю - ОСОБА_2 . Обґрунтовуючи свої вимоги позивачка зазначала, що 15 квітня 2022 року позивачка та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 уклали шлюб, актовий запис № 66, про що Нетішинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) видано Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народився син, ОСОБА_3 , про що 29 серпня 2017 року складено відповідний актовий запис № 1140 та Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видано Свідоцтво про народження серії НОМЕР_2 . ІНФОРМАЦІЯ_5 у сторін народилась донька, ОСОБА_4 , про що 05 січня 2021 року складено відповідний актовий запис № 19 та Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видано Свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 . Спільне життя у сторін не склалося через різні характери, різні погляди на життя, у зв`язку з чим було порушено справу № 754/11783/24 за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про розірвання шлюбу. Так, як сторони не змогли домовитись, щодо питання проживання дітей з одним з батьків виникла необхідність у визначенні місця проживання дітей, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю, Позивачкою по справі. Дочка, ОСОБА_6 , після розірвання стосунків між сторонами проживає разом з матір`ю, яка приділяє їй достатньо уваги, піклується про її здоров`я, займається духовним, фізичним, моральним та культурним розвитком, забезпечує всім необхідним та матеріально утримує. Син - ОСОБА_7 є інвалідом, має хронічне психічне захворювання - синдром дауна та протягом всього свого життя проживав та перебував поруч з матір`ю. Мати піклується про нього, доглядає, водить до лікарів, займається культурним, духовним та моральним розвитком, навчанням, матеріально утримує та забезпечує всім необхідним. Мати знає все про хворобу сина, вміє за ним правильно доглядати, знає коли і до яких лікарів його потрібно водити, загалом є компетентною і повністю розуміється на необхідному догляді за хворою дитиною. Це є надзвичайно важливим, оскільки за хлопчиком потрібен саме постійний та безперервний догляд, а головне - своїми діями не нашкодити дитині. Хлопчик спостерігається та обліковується в медичному закладі - КНУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Голосїївського району м. Києва, має заключену декларацію з лікарем та відповідно до неї законним представником пацієнта є саме мати, тобто позивачка по справі. Це також доводить той факт, що саме мати більше опікується та розуміється на здоров`ї хворого сина. Зважаючи на вік та здоров`я дітей, їм безумовно потрібна материнська турбота, оскільки між дітьми та матір`ю з самого народження існує тісний зв`язок, розірвання якого може потягти за собою негативні наслідки у фізичному та емоційному розвитку дітей. Позивачка по справі є фізичною особою-підприємцем, основними видами діяльності якої є надання в оренду власного нерухомого майна та допоміжна діяльність у сфері освіти. позивачка має у власності 4 квартири, в одній вона проживає з дітьми, а інші три буде здавати в оренду та отримувати за це грошові кошти, що забезпечить їй пасивний дохід та в неї буде достатньо вільного часу, щоб доглядати за дітьми. У зв`язку з початком нового навчального року позивачка планує надавати приватні уроки з математики, таким чином ще одним джерелом доходу буде репетиторство. Важливим є той факт, що графік роботи вона може скласти індивідуальний та зручний для себе, щоб робота ні в якому разі не заважала догляду за дітьми. Натомість відповідач по справі, наразі ніде не працює та немає жодного джерела доходу, що ставить під сумнів його можливість забезпечувати дітей, оплачувати дороговартісні обстеження та ліки. Батько дитини забрав сина на деякий час до себе, та обіцяв за декілька днів повернути сина матері. Втім не повертає дитину, більше того, він не пускає матір бачитись із сином, перешкоджає їх спілкуванню та будь якому контакту. За весь цей час матері вдалося лише раз побачити дитину вдома у батька (забрати сина назад додому він не дав), за адресою АДРЕСА_1 . Дитина була в занедбаному стані, голодна, в брудному одязі, батько зовсім за нею не доглядав. Однак варто взяти до уваги, що дитина є інвалідом і до нього потрібен особливий підхід, надзвичайна увага та постійний догляд. 22 серпня 2024 року, коли мати вкотре приїхала за адресою проживання батька, останній не впустив її до помешкання, навіть побачитись із сином не дав. Мати викликала на місце події працівників правоохоронних органів, однак такі не приїхати. У зв`язку з чим мати написала заяву до поліції. Дане звернення було зафіксовано органами поліції, про що видано талон- повідомлення єдиного обліку № 41723. Таким чином, батько абсолютно безвідповідально ставиться до догляду за сином, який наразі перебуває в нього, не дбає про нього належним чином, не приділяє йому достатньої уваги та не опікується його здоров`ям, що в свою чергу може нашкодити його здоров`ю. Дочкою, яка зараз перебуває з матір`ю, він не цікавиться, не піклується про стан здоров`я дівчинки, її фізичний, моральний та духовний розвиток, не бере участі у вихованні, не проявляє бажання з нею зустрітися, поспілкуватися. Така поведінка і ставлення батька до дітей негативно впливає на них, негативно позначається на самоствердженні дітей як молодих особистостей та сприяє їх душевним переживанням. Натомість позивачка має тісний емоційний та психологічний зв`язок з дочкою та сином, та створила всі необхідні умови для їх життя та розвитку в сприятливому, благонадійному та безпечному середовищі поряд з люблячою та турботливою мамою. Позивачка відповідально та сумлінно виконує свої батьківські обов`язки, забезпечує всі необхідні житлово-побутові умови, піклується про дітей та займається їх всебічним розвитком, матеріально утримує, судимостей не має. Зміст та мотиви зустрічного позову 11 вересня 2024 року, одночасно з відзивом відповідачем ОСОБА_1 подано зустрічний позов до ОСОБА_2 , 3-тя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей та способу участі у вихованні, в якому позивач просив: визначити місце проживання ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 з батьком ОСОБА_1 , а доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 разом з матір`ю ОСОБА_2 ; визначити спосіб участі батька у вихованні дочки ОСОБА_4 шляхом встановлення наступного графіку побачень та зустрічей батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_4 : кожний ІІІ тиждень місяця з 13:00 год суботи до 20:00 год неділі, десять днів влітку поспіль, для сумісного відпочинку та оздоровлення дитини за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, п`ять днів взимку поспіль для сумісного відпочинку за попередньою домовленістю з матір`ю дитини, необмежене спілкування по мобільному телефону та іншими засобами комунікації. Позовні вимоги обгрунтовував там, що ІНФОРМАЦІЯ_4 під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у сторін народився син, ОСОБА_3 , про що 29 серпня 2017 року складено відповідний актовий запис №1140 та Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ) видано Свідоцтво про народження серії НОМЕР_4 . 03 січня 2021 року, під час проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу у сторін народилась донька, ОСОБА_4 , про що 05 січня 2021 року складено відповідний актовий запис №19 та Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видано Свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 . Подружнє життя у родини не склалось через різні характери, погляди на життя та виховання дітей. З метою збереження нервової системи та психічного здоров`я дітей, щоб останні не чули та не приймали участі в сварках які все частіше провокувала ОСОБА_2 . Причиною сварок та конфліктів переважно був стрес Відповідача та нервовий стан в якому вона перебувала у зв`язку з необхідністю догляду за хворою дитиною. На початку серпня 2024 року позивач забрав сина ОСОБА_3 та переїхав разом із ним проживати в квартиру до своїх батьків. За спільною домовленістю між батьками на той час було визначено, що син ОСОБА_3 проживатиме з батьком, а донька ОСОБА_4 проживатиме з матір`ю, про що батьками за спільною домовленістю було складено письмову заяву в день переїзду, яка підписана позивачем та відповідачем по справі, додається до позову. Мати дітей ОСОБА_2 неодноразово наполягала на тому, щоб батько забирав із собою сина ОСОБА_8 оскільки вона сама не справляється з вихованням та доглядом за двома дітьми (скрін шоти на підтвердження означених фактів додаються). Після переїзду ОСОБА_8 з батьком до квартири батька, враховуючи відсутність зовнішніх подразників, сварок, тварин та інших стресових для дитини ситуацій психологічний стан ОСОБА_8 значно покращився. Син Позивача та Відповідача - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 є дитиною з інвалідністю, має хронічне психічне захворювання синдром дауна, розлади психологічного розвитку F88, вроджений стеноз дванадцятипалої кишки та інші захворювання, у зв`язку з чим потребує спеціального догляду. У зв`язку з цим, у період з 04.10.2017 року по березень 2022 року постійно перебував у спеціалізованому закладі Київському міському будинку дитини "БЕРІЗКА" а в подальшому у зв`язку із воєнними діями з березня 2022 року по 08.05.2024 року в КНП «Тернопільський обласний центр реабілітації та розвитку дитини». У період перебування дитини в спеціалізованих закладах батьки систематично навідували дитину, надавали необхідну допомогу в частині забезпечення потрібними медикаментами. В подальшому Позивач та Відповідач забрали сина ОСОБА_3 додому та продовжили здійснювати догляд за сином власними силами на рівних умовах, як мама так і батько, в тому числі годування дитини інвазійним способом при якому використовуються зонди. Внаслідок хвороби дитина потребує регулярного безперервного та постійного догляду. Повернувшись додому, хлопчик спостерігається та обліковується в медичному закладі КНУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1» Голосіївського району м. Києва. На прийом до лікаря та всі необхідні обстеження та процедури батьки водили сина разом, та обоє піклувались про його стан здоров`я. Після переїзду, Позивач мав намір відправити дитину на оздоровлення та реабілітацію до реабілітаційного центру «Місто Добра» терміном на 45 днів, де попередньо отримав згоду на влаштування сина. Для оформлення дитини у заклад позивач звернувся до сімейного лікаря ОСОБА_9 з проханням видати електронне направлення на отримання паліативних послуг, проте таке направлення було одразу ж скасовано Відповідачем через електронну систему Хелсі, оскільки декларація з лікарем ОСОБА_9 була укладена в інтересах сина на ім`я Відповідача ОСОБА_2 . Після цього Позивач звернувся до Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №4" Деснянського району м. Києва для укладення нової декларації з лікарем ОСОБА_10 . З метою оформлення сина на реабілітацію 23.08.2024 Позивач отримав нове направлення №6064-1832-3266-33-48 від зазначеного лікаря на послугу - ОСОБА_11 допомога, проте, цього ж дня до керівництва Комунального некомерційного підприємства "Центр первинної медико-санітарної допомоги №4" Деснянського району м. Києва зі скаргою прибула ОСОБА_2 , влаштувала скандал та заявила що категорично проти направлення дитини на реабілітацію до реабілітаційного центру «Місто добра», вимагала анулювання направлення та розірвання медичної декларації, внаслідок чого така декларація та направлення були анульовані. Окрім того ОСОБА_2 категорично відмовилась надавати батькові ОСОБА_1 інші необхідні медичні документи, які до цього часу перебувають в її розпорядженні, а саме: індивідуальну програму реабілітації та висновок ЛКК. З приводу означених фактів Позивач був вимушений з відповідними заявами звернутись до Служби у справах дітей Голосіївського району міста Києва. Такі дії матері не можуть свідчити про турботу за станом здоров`я дитини, а лише підтверджують спекуляцію сином задля помсти Позивачу який вимушено пішов з дому разом із сином, та свідчать про егоїстичну поведінку по відношенню як до дитини так і до Позивача, що підтверджується в тому числі скрін шотами листування в месенджерах між Позивачем та Відповідачем, та родичами Позивача за зустрічним позовом. Згідно Акту обстеження умов проживання дитини Службою у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації за адресою батька: АДРЕСА_1 для виховання та розвитку дитини створені належні умови, дитина забезпечена всім необхідним. Окремо звертав увагу суду на те, що в серпні 2024 року Відповідач ОСОБА_2 написала заяву у Службі у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації про відмову від дитини ОСОБА_3 , що підтверджує її небажання піклуватись сином і здійснювати за ним належний догляд. Така заява потребує витребування судом, оскільки зі слів працівників Служби у справах дітей Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації буде надана виключно до суду. Крім того в квартирі за адресою місця проживання Відповідача, матері дітей, проживають два домашні коти, шерсть від яких негативно впливає на стан здоров`я сина ОСОБА_3 . Донька ОСОБА_12 під час роботи своєї матері (занять репетиторством) відповідача по справі ОСОБА_2 залишається сама в кімнаті з хворим братиком ОСОБА_3 , що може мати фатальні наслідки для останнього внаслідок безпечності дитини яка хоче гратися, стрибати та проявляти іншу активність. Так, в один з таких днів під час занять репетиторством ОСОБА_2 залишила доньку із сином самих в кімнаті, дівчинка почала стрибати і дивом не зашкодила своєму брату, бо мати вчасно заглянула до них (скрін шот із описом матір`ю таких подій додається) Донька сторін ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_7 народилась здоровою дівчинкою, враховуючи її вік та стать вважаю за необхідним визначити місце проживання доньки з мамою за умови надання безперешкодного спілкування батька з дитиною шляхом засобів телефонного зв`язку, електронних комунікацій та можливості спільного проведення часу з дитиною. Між батьком та дочкою існує тісний психоемоційний зв`язок, оскільки вони проводили багато часу разом, батько приймав активну участь у вихованні та розвитку доньки під час спільного проживання з Відповідачем. На думку позивача для належної особистої участі батька у вихованні дочки ОСОБА_4 та особистого спілкування з нею, необхідно встановити наступний графік побачень та зустрічей батька ОСОБА_1 з дочкою ОСОБА_4 :- кожний ІІІ тиждень місяця з 13:00 год суботи до 20:00 год неділі- десять днів влітку поспіль, для сумісного відпочинку та оздоровлення дитини за попередньою домовленістю з матір`ю дитини- п`ять днів взимку поспіль для сумісного відпочинку за попередньою домовленістю з матір`ю дитини- необмежене спілкування по мобільному телефону та іншими засобами комунікації. Встановлюючи порядок побачень батька з дочкою, з врахуванням інтересів дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та нормах чинного законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, підтверджує активне бажання батька брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю дочкою, право батька на спілкування з дитиною є його незаперечним правом, а спілкування малолітньої дитини з батьком відповідає її інтересам. Позивач ОСОБА_1 не судимий, до кримінальної відповідальності ніколи не притягувався, порядок здійснення догляду за дитиною інвалідом знає і належно його виконує, за місцем проживання характеризується позитивно, є фізичною особою підприємцем, надає приватні уроки з математики, та інших предметів школярам та студентам, виконує іншу надомну роботу у вільний час, спроможний матеріально забезпечувати як себе так і дитину ОСОБА_3 , з яким наразі проживає (докази додаються до позову). Проживання матері з двома дітьми, один з яких є хворим і потребує постійного систематичного догляду може негативно впливати на не стабільний психо-емоційний стан Відповідача, викликати в неї напади агресії та депресивні стани які неодноразово мали місце під час спільного проживання родини. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 05 лютого 2026 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з матір`ю ОСОБА_2 . В задоволенні інших вимог відмовлено. Позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволено частково. Визначено спосіб участі ОСОБА_1 у вихованні малолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 встановивши графік зустрічей: третя субота та неділя місяця з 10 до 19 години без присутності матері; спільний відпочинок протягом десяти днів в літній період та п`яти днів в зимовий період за домовленість між батьками. В задоволенні інших вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Матківського Т.О. 03 березня 2026 року подав до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 лютого 2026 року в частині визначення місця проживання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині, яким визначити місце проживання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . З батьком ОСОБА_1 . Компенсувати ОСОБА_1 за рахунок ОСОБА_2 судові витрати. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є необгрунтованим, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, з не повним з`ясуванням всіх обставин справи та таким що суперечить інтересам дитини. Звретає увагу, що в даному випадку саме проживання ОСОБА_8 з батьком є забезпечення найкращих інтересів дитини з огляду на всі обставини справи та психологічну стабільність кожного з батьків. Проживання ОСОБА_8 з батьком не позбавляє матірможливості здійснювати спілкування проте в присутності представника Служби у справах дітей задля уникнення можливих провокацій з її боку та конфліктів які провокуються. Таким чином саме батьком наразі створені всі належні та необхідні умови для нормального догляду за ОСОБА_8 . Дитина має з ним сталий сформований зв`язок на основі щоденного спілкування та взаємодії. Дитина звикла до свого фактичного місця проживання, різка зміна звичних для ОСОБА_8 речей, Розірвання зв`язку з батьком - це вже величезний стрес, який може мати незворотні наслідки для і так крихкої психіки. Наголошує, що твердження про те, що проживання ОСОБА_8 з батьком зумовлено питанням відстрочки від призову є абсурдним, оскільки згідно Постанови КМУ №560 така відстрочка надається батькові який утримує дитину з інвалідністю не залежно від того проживає він фактично зі своєю дитиною чи ні. Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною. Також, не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_2 19 березня 2026 року подала до Київського апеляційного суду апеляційну скаргу, якою просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині визначення порядку участі відповідача у вихованні малолітньої ОСОБА_4 , а в іншій частині рішення, зокрема щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 разом із матір`ю, залишити без змін. Ухвалити нове рішення, яким визначити порядок спілкування відповідача з дитиною з урахуванням її віку, психологічного стану, тривалої відсутності емоційного контакту з батьком, а також принципу забезпечення найкращих інтересів дитини та необхідності забезпечення її стабільного і безпечного середовища проживання. Встановити адаптаційний період для поступового відновлення спілкування між дитиною та відповідачем строком не менше трьох місяців, протягом якого зустрічі повинні відбуватися:-за місцем проживання дитини у місті Мукачево;-у присутності матері (матері та дитячого психолога);-у безпечному та звичному для дитини середовищі;-з поступовим збільшенням тривалості спілкування. Визначити, що на період адаптації:-зустрічі відповідача з дитиною здійснюються за місцем проживання дитини у місті Мукачево з обов`язком відповідача самостійно прибувати на такі зустрічі;-забороняється нічне перебування дитини з відповідачем;-забороняється вивезення дитини за межі міста Мукачево без згоди матері. Визначити, що після завершення адаптаційного періоду питання нічного перебування дитини та можливості її виїзду за межі місця проживання вирішуються з урахуванням віку дитини, її психологічного стану та за попередньою згодою матері. Визначити, що передача малолітньої дитини ОСОБА_4 для зустрічей з відповідачем здійснюється за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_2 , з обов`язковим поверненням дитини за цією ж адресою після завершення зустрічі. Встановити, що виїзд дитини за межі міста Мукачево разом із відповідачем можливий лише за попередньою письмовою згодою матері. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення оскаржується лише в частині, що стосується малолітньої ОСОБА_4 . Рішення щодо ОСОБА_3 не оскаржується. Вважає рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині незаконним, необґрунтованим, ухваленим із неповним з`ясуванням обставин справи, з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення судом апеляційної інстанції. Вказує, що рішення суду першої інстанції не містить чіткого визначення порядку передачі дитини ОСОБА_4 для зустрічей з батьком, зокрема не визначено місце, умови та спосіб передачі дитини, а також порядок її повернення. Відсутність такої конкретизації створює правову невизначеність, що може призвести до конфліктних ситуацій між батьками та негативно вплинути на психологічний стан дитини. З урахуванням віку дитини, відсутності сталого емоційного контакту з батьком та необхідності забезпечення її стабільності, передача дитини для зустрічей повинна здійснюватися за місцем її проживання за адресою: АДРЕСА_2 . Вважає, що суд першої інстанції при визначенні порядку спілкування відповідача з малолітньою дитиною не врахував фактичну відсутність сталого емоційного контакту між дитиною та відповідачем, психологічний стан дитини, тривалу перерву у спілкуванні між ними, а також не надав належної правової оцінки висновкам психологічної діагностики та доказам щодо умов проживання дитини. У зв`язку з цим рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині не відповідає принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, передбаченому статтею 3 Конвенції ООН про права дитини та статтями 7, 141, 159 Сімейного кодексу України, і підлягає зміні судом апеляційної інстанції. В судовому засіданні 16 червня 2026 року позивач за первісним позовом підтримала доводи своєї апеляційної скарги та заперечувала проти доводів скарги відповідача. Рішення в частині визначення місця проживання сина з нею просила залишити без змін. Просила також задовольнити її вимоги щодо встановлення місця проживання дочки з нею, оскільки відповідач не надаючи заяву про реєстрацію місця проживання дочки, в такий спосіб перешкоджає їй в реалізації та виконанні нею своїх обов`язків щодо виховання дитини, в такий спосіб чинить їй перешкоди у вихованні дочки, а тому визначення місця проживання дитини з нею надасть їй юридичну можливість без згоди відповідача зареєструвати місце проживання дочки та відповідно безперешкодно влаштовувати її в дитячі заклади, надавати медичне обслуговування та вчиняти інші дії пов`язані з зареєстрованим місцем проживання. Позивач ОСОБА_2 також просила змінити рішення в частині визначення способів участі батька у вихованні дочки, встановивши що такі зустрічі відбуваються в м. Мукачево за місцем проживання дитини. Та встановити 3 місячний адаптаційний період з метою захисту інтересів дочки, яка з трьох років батька не бачила і відповідно їй потрібно звикнути до нього, щоб не отримувати додатковий психологічний стрес. В судове засідання 16 червня 2026 року відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_13 не з`явився про розгляд справи повідомлений. Причини своєї неявки суду не повідомив. Представник ОСОБА_13 - ОСОБА_14 в судове засідання не з`явився подав клопотання про відкладення розгляду справи через перебування у відпустці. Розглянувши клопотання, колегія ухвалила відмовити в його задоволенні через не надання суду доказів перебування у відпустці, що унеможливлювало визнати причину неявки представника до суду поважною. Беручи до уваги викладене та зважаючи на положення ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в судовому засіданні за відсутності учасників справи, які будучи належно повідомленими, не прибули у судове засідання. Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивачки ОСОБА_2 , перевіривши матеріали справи та здійснюючи апеляційний перегляд в межах поданих апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача ОСОБА_13 задоволенню не підлягає, а скарга позивача ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню. Щодо вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про визначення місця проживання дітей з матір`ю та зустрічного позову ОСОБА_15 про визначення місця проживання сина з ним: Правове регулювання: У статті 8 Конституції України закріплено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, а норми Конституції України є нормами прямої дії. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Відповідно до ч. 4 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає. Відповідно до ч.ч. 1-2 ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Згідно вимог ч.1, 2 ст.155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. За приписами ч.ч. 1-3 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Згідно зі статтею 160 Сімейного кодексу України, місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

2. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.3. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. У випадку наявності спору між батьками про місце проживання дитини він вирішується органами опіки та піклування або судом. Одним із завдань Сімейного Кодексу України є забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку (ст.1). Виховання у колі сім`ї, як раз передбачає у повній сім`ї, тобто при участі усіх членів родини, як молодших, так і старших, і баби з дідом у тому числі. Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. При цьому згідно ч. 2 ст. 161 СК України орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини. Таким чином, на рівні національного законодавства встановлено перелік обставин, за наявності яких малолітню дитину не можуть передати для проживання разом з матір`ю. Такими є: відсутність у матері самостійного доходу; зловживання матір`ю спиртними напоями або наркотичними речовинами; аморальна поведінка матері, яка може зашкодити розвиткові дитини. Місце проживання - це житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово (ч.1ст.29 ЦК). Кожна особа має право на вільний вибір місця проживання (ч.1ст.33 Конституції). Однак визначення місця проживання дітей має свою специфіку, оскільки діти, як правило, в силу своєї психічної та фізичної незрілості, фактичної нездатності проживати самостійно мають проживати разом зі своїми батьками або з особами, які їх заміняють. Отже, чинне законодавство, встановлює особисте немайнове право батьків визначати місце проживання дитини. Відповідно до ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. За приписом ч.1 ст.12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистостей дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Відповідно до ст. 19 СК України при розгляді судом спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини. Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом. У п. 1 ст. 9 указаної Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Ухвалюючи рішення в справі «М.С. проти України» від 11 липня 2017 року (заява №2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому Європейський суд з прав людини зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним. Найкращі інтереси дитини можуть, залежно від їх характеру та серйозності, перевищувати інтереси батьків. Відповідно до ст. 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20.11.1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Крім того, Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю Організації Об`єднаних Націй 20 листопада 1959 року, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції України та ст. ст.2,8 ЦПК України, проголошено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Відтак, будь-який сімейний спір стосовно дитини має вирішуватися з урахуванням та якнайкращим забезпеченням інтересів дитини. Слід зауважити, що відповідно до принципу 6 Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості; малолітня дитина не повинна, крім тих випадків, коли є виняткові обставини, бути розлучена зі своєю матір`ю. Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст.161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини. Вирішуючи позовні вимоги первісного та зустрічного позову , щодо визначення місця проживання ОСОБА_3 суд встановив такі обставини: ІНФОРМАЦІЯ_4 у сторін народився син, ОСОБА_3 , про що 29 серпня 2017 року складено відповідний актовий запис № 1140 та Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видано Свідоцтво про народження. Батьком у свідоцтві про народження від 29.08.2017 року було зазначено « ОСОБА_15 ». В отриманому 07.05.2022 року Свідоцтві про народження ОСОБА_3 в графі батько було змінено запис на « ОСОБА_1 ». ІНФОРМАЦІЯ_5 у сторін народилась донька, ОСОБА_4 , про що 05 січня 2021 року складено відповідний актовий запис № 19 та Подільським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) видано Свідоцтво про народження. 15 квітня 2022 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 уклали шлюб, актовий запис № 66, про що Нетішинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) видано Свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_1 . Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2024 року шлюб між сторонами було розірвано за позовною заявою ОСОБА_2 . Рішення набрало законної сили 08.04.2025 року. Син сторін - ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_6 є дитиною з інвалідністю, має хронічне психічне захворювання синдром ОСОБА_16 , розлади психологічного розвитку НОМЕР_5 , вроджений стеноз дванадцятипалої кишки та інші захворювання, у зв`язку з чим потребує спеціального догляду. У зв`язку з цим, у період з 04.10.2017 року по березень 2022 року постійно перебував у спеціалізованому закладі Київському міському будинку дитини "БЕРІЗКА" а в подальшому у зв`язку із воєнними діями з березня 2022 року по 08.05.2024 року в КНП «Тернопільський обласний центр реабілітації та розвитку дитини». Згідно Виписки з історії розвитку ОСОБА_3 від 23.11.2023 року, дитина має: хворобу ОСОБА_16 ; розлади психіки, особливості та поведінки, глибоку розумову відсталість; збіжну альтернуючу косоокість, поштовхопордібний ністагм. Має вагу 9800г, зріст 90 см. Стан здоров`я ОСОБА_8 підтверджується іншими наданнями суду медичними документами в тому чисті Медичним висновками про інвалідність дитини. 01 травня 2024 року відповідно до Акту про факт передачі дитини, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був переданий ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . Відповідно до даного акту ОСОБА_8 був хворобливий, тривожний. З одягу було передано «лише те, що на дитині». ОСОБА_1 було направлено Повістку № 82/05 про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_9 на 31 травня 2024 року. 12 липня 2024 року ОСОБА_1 надано довідку № 7/182 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п.5 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» З 08.08.2024 року ОСОБА_17 за рішенням батьків почав проживати з батьком ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 . 10.08.2024 року спільною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визначено місце проживання сина з ОСОБА_18 в квартирі АДРЕСА_3 , а доньки ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_19 за адресою: АДРЕСА_4 . Згідно повідомлення Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 22.08.2024 року звернення ОСОБА_2 про позбавлення її та ОСОБА_1 батьківських прав щодо ОСОБА_3 Службою розглядатися не буде. 27.09.2024 року представником Голосіївського районного в місті Києві центру соціальних служб було складено Акт оцінки потреб сім`ї /особи за адресою АДРЕСА_4 за результатами якого було зроблено висновок про те, що сім`я ( ОСОБА_2 , син та донька) проживають у двокімнатній квартирі з новим ремонтом, обладнана усім необхідним для побуту… Кімнати обладнані всім необхідним для відпочинку, навчання та гри дітей. Спір сторін щодо місця проживання ОСОБА_8 виник 14 серпня 2024 року. Згідно пояснень обох сторін та свідків, саме в цей день ОСОБА_1 повідомив дружину про те, що він остаточно не бажає повернутися в сім`ю і залишається проживати разом з сином ОСОБА_8 у свої батьків в квартирі АДРЕСА_3 . 27.08.2024 року було складено Акт обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 в квартирі АДРЕСА_3 та зроблено висновок «для виховання та розвитку дитини створені належні умови». 17 жовтня 2024 року Службою у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації складено Акт обстеження умов проживання дитини ОСОБА_3 за адресою - АДРЕСА_1 , за результатами якого було зроблено висновок про те, що для виховання та розвитку дитини створені належні умови. Згідно висновку Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації від 12.05.2025 року № 102-2136 комісія дійшла висновку про доцільність визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю ОСОБА_2 . ОСОБА_2 має у власності квартири за адресами: АДРЕСА_5 ; АДРЕСА_6 ; АДРЕСА_4 ; АДРЕСА_7 ; АДРЕСА_2 . Квартира АДРЕСА_3 належить свідку ОСОБА_20 (батько ОСОБА_1 ) на підставі Свідоцтва про право власності видане Головним Управлінням житлового забезпечення від 11.02.2008 року. Син сторін ОСОБА_17 проживав разом з батьками з 01.05.2024 року і перебував, під їх спільним піклуванням. За згодою обох батьків з 08.08.2024 року (тобто через три місяці) ОСОБА_8 почав проживати з батьком окремо від матері в квартирі АДРЕСА_3 і наразі з того часу перебуває під піклуванням виключно одного з батьків - ОСОБА_1 . Про що була написана їх спільна заява. Спілкування з матір`ю у ОСОБА_8 відсутнє через перешкоди створені батьком. В судовому засіданні встановлено, і це не оспорюється сторонами, що починаючи з 08.08.2024 року ОСОБА_2 бачила сина лише один раз. Обґрунтовуючи обмеження матері у зустрічах з сином, ОСОБА_1 та його батьками, братом (були допитані в якості свідків) було зазначено про конфліктний стан ОСОБА_2 , яка при будь якій зустрічі влаштовувала скандали, сварки. Судом встановлено подання ОСОБА_21 до різних інстанцій великої кількості скарг та заяв про злочини, через перешкоди з боку відповідача у спілкуванні з сином. Враховуючи свідоме та послідовне обмеження ОСОБА_1 прав ОСОБА_2 на зустрічі з сином протягом тривалого часу, що не може бути виправданим бажанням уникати конфліктів та чеканням рішення суду, суд вважав встановленим факт існування між сторонами спору щодо місця проживання сина ОСОБА_8 та існування перешкод матері у зустрічах з сином протягом тривалого часу. Суд також встановив, що мати ОСОБА_2 має самостійних дохід, власне житло, одружена, разом з нею проживає сестра ОСОБА_8 , визначенням місця проживання якої також є предметом судового розгляду. Суд не вважав за доцільне роз`єднувати брата та сестру. Визначаючи місце проживання ОСОБА_3 з матір`ю, суд виходив з того, що ОСОБА_22 систематично вчиняв перешкоди у спілкуванні дитини з матірю, фактично позбавивши її можливості брати участь у спілкуванні з дитиною. Суд також встановив, що мати під час перебування хлопчика в спеціалізованому закладі, у зв`язку зі станом здоров`я дитини належно виконувала свої обов`язки, брала участь у матеріальному забезпеченні дитин та вживала заходів для покращення здоров`я дитини, опікувалась дитиною в післяопераційний період, тобто виконувала свої материнські обов`язки щодо дитини з інвалідністю. Оцінивши те, що саме матір дитини опікувалась нею під час перебування дитини в спецзакладах та цікавилась її життям, а батько вчиняє перешкоди у спілкуванні матері з дитиною , фактично позбавивши матір можливості бачити та опікуватись дитиною суд встановив, що в найкращих інтересах хлопчика буде визначення його місця проживання саме з матір`ю. Дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів встановила, що вищенаведені обставини справи є доведеними, а висновки суду про те, що визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір`ю буде відповідати його найкращим інтересам відповідає встановленим обставинам та вимогам Закону. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_13 про те, що рішення суду не відповідає інтересам дитини, оскільки саме проживання ОСОБА_8 з батьком є забезпечення найкращих інтересів дитини з огляду на всі обставини справи та психологічну стабільність кожного з батьків. Проживання ОСОБА_8 з батьком не позбавляє матір можливості здійснювати спілкування проте в присутності представника Служби у справах дітей задля уникнення можливих провокацій з її боку та конфліктів які провокуються. Таким чином саме батьком наразі створені всі належні та необхідні умови для нормального догляду за ОСОБА_8 . Дитина має з ним сталий сформований зв`язок на основі щоденного спілкування та взаємодії. Дитина звикла до свого фактичного місця проживання, різка зміна звичних для ОСОБА_8 речей, Розірвання зв`язку з батьком - це вже величезний стрес, який може мати незворотні наслідки для і так крихкої психіки, а твердження про те, що проживання ОСОБА_8 з батьком зумовлено питанням відстрочки від призову є абсурдним, оскільки згідно Постанови КМУ №560 така відстрочка надається батькові який утримує дитину з інвалідністю не залежно від того проживає він фактично зі своєю дитиною чи ні. Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного: Рівність прав батьків є похідною від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, у першу чергу, повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім - права батьків. Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, суди мають враховувати об`єктивні та наявні у справі докази, зокрема обстеження умов проживання, характеристики психоемоційного стану дитини, поведінки батьків щодо дитини та висновку органу опіки та піклування. Однак найважливішим у цій категорії справ є внутрішнє переконання судді, яке має ґрунтуватися на внутрішній оцінці всіх обставин в їх сукупності. Судам передусім потрібно впевнитися, що саме той з батьків, на чию користь буде прийнято рішення, створить для дитини належні умови для її морального, духовного та фізичного розвитку За обставинами даної справи, суд вірно врахував, наданий органом опіки та піклування висновок, щодо визначення місця проживання ОСОБА_8 з матір`ю. Відповідач, оскаржуючи рішення суду не навів жодних переконливих доводів щодо того, що вказаний висновок зроблено без врахування конкретних обставин цієї справи. стану здоров`я дитини та поведінки батьків протягом усього часу з моменту народження дитини. Слід зазначити, що дана справа має таку особливість, що відповідач після народження сина ОСОБА_8 з серйозними вадами здоров`я відмовився забирати дитину з роддому та юридично визнати своє батьківство. Позивачка через таку поведінку змушена була реєструвати дитину та зазначати дані про батька за заявою матері. Лише в травні 2022 року, після початку повномасштабного вторгнення , та отримавши повістку з воєнкомату відповідач подав заяву до органів РАЦСУ та був зазначений батьком хлопчика. За обставинами даної справи встановлено, що дитина протягом тривалого часу перебувала в спеціалізованих закладах через вади здоров`я. Відповідач жодними доказами не спростував, що коли дитину оперували та необхідний був догляд, саме позивачка здійснювала цей догляд, також опікувалась наявністю у дитини необхідних речей. Основний аргумент відповідача ОСОБА_13 у доведенні необхідності визначити місце проживання дитини з ним зводиться до того, що на момент його звернення з відповідним позовом та ухвалення оскаржуваного рішення суду першої інстанції син проживав з ним. У постанові від 22 травня 2024 року у справі № 754/3063/22 (пункт 167) Верховний Суд, розвиваючи своє бачення конкретного питання, викладеного у постанові від 08 лютого 2023 року у справі № 501/488/21, фактично акцентував увагу на тому, що суди, оцінюючи можливість залишення дитини проживати з батьком, мають обов`язково брати до уваги, якщо він самовільно забрав дитину та змінив її місце проживання, перешкоджає матері у спілкуванні з малолітнім сином, позбавляючи його материнського піклування та виховання, що призводить до руйнування зв`язків дитини з матір`ю, оскільки це суперечить сімейним цінностям та найкращим інтересам дитини. В даній справі, позивачем було доведено, що відповідач фактично усунув з життя дитини з інвалідністю матір, яка за першої нагоди , вживаючи всіх заходів впливу як на відповідача та його батьків намагалась спілкуватись з сином та бачити його. Відповідач же свою поведінку не надання згоди на такі побачення обгрунтовував вчиненням скандалів з боку позивача та обіцянками надавати можливість зустрічатись з сином після ухвалення рішення. Слід зазначити, що у сторін двоє дітей. Разом з тим встановлено, що мати, яка проживає в м. Мукачево неодноразово намагалась зустрітись з сином, за місцем його проживання, проте не мала такої можливості через перешкоди. Проте відповідачем не надано доказів , що позивачка перешкоджала йому у спілкуванні з дочкою, а останній хоча б один раз на місяць відвідував дочку в м. Мукачево. Слід зазначити, що позивачка відновлюючи стосунки з відповідачем та після початку повномасштабного вторгнення, подаючи заяву про згоду на проживання сина з батьком, дійсно переслідувала інтереси дітей, проте вона не могла передбачити , що буде вподальшому тотально відсторонена від сина та участі в його житті, що доведено як показаннями свідків так і численними зверненнями позивача в усі можливі інстанції, щодо перешкоджання їй бачити сина та знати про його життя.. Всі вищеперераховані обставини в їх сукупності, вірно були оцінені судом і зроблено висновок, що не зважаючи на те, що хлопчик проживає з батьком, саме мати має і фінансову можливість і любов і бажання і належні умови опікуватись обома дітьми та дбати про їх здоров`я. Сама по собі незгода учасника справи з оцінкою судом доказів, у тому числі їх невідповідності, неприйнятності тощо, не є підставою для висновку про порушення судом вимог ЦПК України щодо їх оцінки. А відображення у мотивувальній частині рішення суду лише певних доказів та їх оцінки судом, з тих, які фактично містяться у судовій справі, не є само по собі підставою для висновку про вибірковість оцінки доказів у справі судом. Суд, оцінюючи докази у справі, керується вимогами ЦПК України, а не необхідністю забезпечити математичну рівність у судовому рішенні згадки доказів, наданих сторонами. Враховуючи вищкевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення районного суду в частині визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір`ю ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, в найкращих інтересах дитини, а тому відсутні підсмтави для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_13 . Щодо вимог позовів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 про визначення місця проживання ОСОБА_23 судом встановлені наступні обставини. З 08.08.2024 року подружжя ОСОБА_24 проживають окремо. 10.08.2024 року за спільною заявою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 визначено місце проживання та догляд ОСОБА_1 з сином ОСОБА_18 в квартирі АДРЕСА_3 , а ОСОБА_2 з донькою ОСОБА_19 за адресою: АДРЕСА_4 . Спір між батьками про місце проживання ОСОБА_25 відсутній, що підтверджується наданими поясненнями та заявленими сторонами позовними вимогами. Позивачем ОСОБА_2 заявлено вимогу про визначення місця проживання доньки ОСОБА_25 з нею. Позивачем ОСОБА_1 заявлено вимогу про визначення місця проживання доньки ОСОБА_25 з матір`ю ОСОБА_2 . Отже, судом встановлено, що ОСОБА_1 не оспорюється раніше визначене місце проживання доньки з матір`ю. 27.09.2024 року представником Голосіївського районного в місті Києві центру соціальних служб було складено Акт оцінки потреб сім`ї /особи за адресою АДРЕСА_4 за результатами якого було зроблено висновок про те, що сім`я ( ОСОБА_2 , син та донька) проживають у двокімнатній квартирі з новим ремонтом, обладнана усім необхідним для побуту… Кімнати обладнані всім необхідним для відпочинку, навчання та гри дітей. 27 жовтня 2024 року Службою у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації складено Акт обстеження умов проживання за адресою АДРЕСА_4 , за результатами якого встановлено, що умови для проживання та виховання малолітньої ОСОБА_4 створені належним чином. Протягом періоду часу з 16.07.2025 року по 25.07.2025 року представником КУ ЦНСП Мукачівської міської ради було складено Акт оцінки потреб сім`ї /особи за адресою АДРЕСА_8 . Відповідно до інформації Мукачівської міської ради від 12.09.2025 року за результатами розгляду скарги на вищевказаний акт оцінки потреб сім`ї (визнано факт безпідставного внесення інформації до даного акту) було здійснено повторний візит за місцем проживання ОСОБА_2 . Протягом періоду часу з 08.09.2025 року по 12.09.2025 року представником КУ ЦНСП Мукачівської міської ради було складено Акт оцінки потреб сім`ї /особи за адресою АДРЕСА_8 за результатами якого було зроблено висновок про те, що сім`я ( ОСОБА_2 , донька, чоловік ОСОБА_26 ) із переліку соціальних послуг потребує консультування. Крім того зроблені висновку про те, що потреби ОСОБА_25 задовольняються її матір`ю, ОСОБА_26 (вітчим) здатен задовольнити потреби дитини. Протягом періоду часу з 15.12.2025 року по 19.12.2025 року представником КУ ЦНСП Мукачівської міської ради було складено Акт оцінки потреб сім`ї /особи за адресою АДРЕСА_2 за результатами якого було зроблено висновок про те, що сім`я ( ОСОБА_2 , донька ОСОБА_25 , чоловік ОСОБА_26 ) із переліку соціальних послуг потребує консультування. Крім того зроблені висновку про те, що Батьківський потенціал матері оцінюється як належний, що підтверджується її активною участю у вихованні дитини та відповідальним ставленням до виховання. Згідно висновку Служби у справах дітей та сім`ї Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації від 15.05.2025 року № 200-6531 комісія дійшла висновку про доцільність визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_4 разом з матір`ю ОСОБА_2 . Наразі ОСОБА_25 проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 та вітчимом ОСОБА_26 в м. Мукачево, відвідує там дошкільний навчальний заклад, про що суду надано довідку. Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру. Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку про те, що за вказаних обставин інтереси дитини не потребують втручання держави у сімейні відносини, що врегульовані за згодою (домовленістю) їх учасників. Батьки в межах своїх прав визначили місце проживання ОСОБА_4 з матір`ю. ОСОБА_25 проживала та проживає з матір`ю і жодні підстави для зміни місця проживання на час судового розгляду справи відсутні. Позивачкою не доведено необхідності захисту її прав та інтересів чи інтересів малолітньої ОСОБА_25 , як на час пред`явлення позову, так і на час ухвалення судового рішення. Пославшись на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 10 липня 2024 року у справі № 127/16211/23, від 10 грудня 2024 року у справі № 299/8679/23, від 15 січня 2025 року у справі № 755/15383/23, від 25 лютого 2025 року у справі № 562/3371/23 та вважаючи доведеним відсутність спору між батьками, щодо місця проживання доньки ОСОБА_25 , суд відмовив в задоволенні вказаних позовних вимог. Колегія суддів не погоджується з рішенням суду в цій частині , оскільки встановлена судом обставина відсутності спору, спростовується наявними в справі доказами. Так суду було надано висновок органу опіки та піклування про доцільність визначення місця проживання ОСОБА_4 разом з матір`ю. Мотивів відхилення висновку органу опіки та піклування районний суд, на порушення вимог частини шостої статті 19 СК України, не навів. Апеляційний суд не погоджується з висновком районного суду про те, що в цій справі відсутній спір між батьками з приводу визначення місця проживання дитини та зауважує, що: - по-перше, у випадку, коли суд уважає, що в справі відсутній предмет спору, то суд своєю ухвалою закриває провадження в справі (пункт 2 частини першої статті 255 ЦПК України), а не відмовляє в задоволенні позову; - по-друге, відсутність спору характеризуєтьсятим, що між сторонами не залишається неврегульованих питань, а тому задоволення матеріально-правової вимоги позивача за такої ситуації є недоцільним та таким, що не призведе до виникнення бажаних позивачем наслідків, які вже досягнуті сторонами з урахуванням їх домовленості між собою. За обставинами даної справи встановлено, що між сторонами залишилось неврегульованим питання, щодо реєстрації місця проживання доньки сторін за місцем проживання матері. Позивачка, позиваючись до суду, посилалась на те, що відповідач не надає згоду на те, щоб вона зареєструвала дочку за своїм місцем проживання, що створює перешкоди і в обранні дошкільного учбового закладу і в інших питаннях пов`язаних з зареєстрованим місцем проживання дитинин. Суд вказаним обставинам жодної оцінки не надав. Суд наголошує на тому, що відсутність задокументованих заперечень з боку батька щодо проживання дитини разом з матір`ю на момент пред`явлення позову про визначення місця проживання дитини не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору в такій справі. Подібний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20). Висновки застосвані районним судом є не релевантними для вирішення даної справи з огляду на встановлені в ній обставини. Слід зазначити, що в справах на висновки в яких послався суд, не було встановлено обставин, які б свідчили про наявність між сторонами не вирішених питань щодо місця проживання дитини, та пов`язаних з цим перешкод, які не були усунуті і станом на час вирішення справи в апеляційному суді. Відповідачем не було надано доказів на спростування доводів позивача про неможливість нею зареєструвати місце проживання дочки через не надання відповідачем заяви та згоди на таку реєстрацію. Враховуючи викладене, та керуючись ст. 376 ЦПК україни, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду в частині відмови в задоволенні первісного позову про визначення місця проживання ОСОБА_4 з нею підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення такої позовної вимоги. Щодо вимог зустрічного позову ОСОБА_1 про спосіб участі у вихованні доньки ОСОБА_25 суд вважає за необхідне зазначити наступне. У статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом (стаття 153 СК України). Відповідно до частини другої статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Згідно з частинами першою-третьою статті 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. У частині першій та другій статті 159 СК України передбачено, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема, якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі, стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами . Велика Палата Верховного Суду в постанові від 29 травня 2019 року в справі № 357/17852/15-ц (провадження № 14-199цс19) виснувала, що положення про рівність прав та обов`язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитись на шкоду інтересам дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини. Вирішуючи питання про встановлення способу участі у вихованні для одного з батьків, який постійно не проживає з дітьми, суди повинні враховувати усю сукупність обставин конкретної справи (постанови Верховного Суду від 07 серпня 2024 року в справі № 742/3278/23 (провадження № 61-7675св24), від 08 травня 2024 року в справі № 638/1269/23 (провадження № 61-15097св23) та інші). У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. У більшості випадків потреба втручання держави шляхом вирішення судами спорів між батьками щодо їх участі у вихованні дітей обумовлена поведінкою самих батьків, та їх небажанням винайти порозуміння між собою в позасудовому порядку в найкращих інтересах своїх дітей. Судом встановлено, що перешкоди участі ОСОБА_1 у вихованні доньки ОСОБА_25 матір`ю дівчинки не створюються, відсутність зустрічей обумовлена конфліктом між батьками дитини з приводу місця проживання старшого сина, небажанням батька ескалації конфлікту. ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_9 , в якій згідно Акту № 1 від 04.12.2025 року фактично проживають : ОСОБА_2 , ОСОБА_26 , малолітня ОСОБА_4 . За даною адресою представником Служби у справах дітей Мукачівської міської ради було здійснено обстеження умов проживання, за результатами якого було складено Акт від 16.12.2025 року з висновками: Умови проживання - задовільні; ОСОБА_2 планує забрати сина на виховання, придбала ліжечко, візочок, спеціальне харчування, зонди для харчування. Враховуючи місце теперішнього проживання ОСОБА_25 в місті Мукачево, обраний позивачем ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні доньки у вигляді зустрічей, суд вважав що зустрічі : третя субота та неділя місяця з 10 до 19 години без присутності матері; спільного відпочинку протягом десяти днів в літній період та п`яти днів в зимовий період за домовленість між батьками, буде відповідати найкращим інтересам дитини, забезпечить збереження емоційного зв`язку батька та доньки та буде реальним до виконання. Щодо визначення порядку зустрічей батька та доньки без присутності матері, суд виходив з відсутності підстав для застосування таких обмежень в спілкуванні. Між сторонами триває конфлікт, який призвів до часткової втрати емоційних зв`язків матері - сина та батька - доньки, відновлення яких є обов`язком обох батьків. Слід зазначити, що рішення суду в цій частині позовних вимог, оскаржено лише ОСОБА_2 в частині не встановлення адатапційного періоду та не визначення місця початку зустрічей батька з дочкою. Колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги ОСОБА_2 в частині того, що батько не спілкувався з дочкою з 2024 року. Дитині на момент припинення спілкування було лише три роки, відповідно за цей час дитина втратила постійний емоційний зв`язок з батьком, та відповідно може отримати стрес в разі примушування її до спілкування з батьком без присутності матері без поступового відновлення довіри дитини до особи батька та відчуття захищеності в його присутності. Встановлення в рішенні, що батько зобов`язаний прибувати на зустрічі з дитиною за її місцем проживання та повертати дитину в призначений судом час сприятиме захищенню прав дитини в тій частині, що дитина не повинна витрачати свій час на дорогу до місця проживання батька. Так визначаючи способи участі батька суд не визначив місце зустрічей батька з дитиною, а визначив лише час. Зазначаючи про зустрічі батька з дитиною без участі матері, суд не врахував вік дитини, та доводи матері про необхідність встановлення адатапційного періоду через відсутність батька в житті дитини на протязі більше ніж 2 роки та необхідності поступового відновлення контактів з метою не допущення стресів. Керуючись ст. 376 ЦПК україни, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду в частині встановлення способу участі батька у вихованні дочки, необхідно змінити, зазначивши, що місцем зустрічей батька з дитиною є місце фактичного проживання дитини з матір`ю. При цьому суд не вбачає за необхідне зазначати конкретне місто чи адресу, оскільки ключовим є місце фактичного перебування та проживання дитини в момент зустрічі. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі психологічний стан дитини. Мати, усвідомлюючи інтереси дитини та виконуючи рішення суду щодо усунення перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною, має морально підготувати її до зустрічей з батьком, сприяти встановленню психоемоційного зв`язку батька з дитиною, тому апеляційний суд дійшов висновку про встановлення адаптаційного періоду, за яким зустріч дитини з батьком на протязі трьох місяці з дня початку зустрічей мають проводитися за участю матері, а в подальшому, після закінчення такого періоду без присутності матері. Щодо встановлення побачень в зимовий та літній період то вказані зустрічі після проходження трьохмісячного адаптаційного періоду мають проходити без участі матері, де батько має забрати дитину з її місця проживання і після закінчення встановленого судом періоду повернути дитину матері. Щодо розподілу судових витрат. Оскільки апеляційна скарга відповідача за первісним позовом залишена без задоволення, а скарга позивача задоволена частково лише в частині встановлення адатапційного періоду та встановлення місця зустрічей, то керуючись ст. 141 ЦПК України апеляційний суд вважає за необхідне витрати кожної зі сторін покласти на ту сторону , яка їх зазнала без присудження обов`язку відшкодовувати такі витрати іншій стороні. Суд не вважає за необхідне покладати на відповідача витрати на проїзд позивача за первісним позовом та її батьків до м. Києва, так як відповідно до ч.1 ст. 138 ЦПК України витрати, пов`язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін та їхніх представників, несуть сторони. Щодо приїзду батьків позивачки до м. Києва, то останній було відмовлено в клопотанні про допит таких свідків в апеляційному суді, а тому їх приїзд та витрати не має компенсовувати відповіцдач. Суд також відмовляє у стягненні витрат на пересилку документів, тому, що такі витрати не були обов`язковими, позивачка всі документи подавала через електронний суд, а тому дублювати їх надсилання поштою не було необхідності. Щодо витрат позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу в апеляційному суді, то вони не підлягають стягненню з відповідача, оскільки на протязі усього апеляційного перегляду позивач за первісним позовом діяла самостійно, подавала всі процесуальні документи, підписувала та складала їх, сама брала участь в судовому засіданні, а тому за недоведеності надання правової допомоги та витрат на неї, колегія суддів відмовляє в стягненні таких витрат. На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 374-376, 381-384, 389 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Матківський Тарас Олегович - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 лютого 2026 року в частині відмови ОСОБА_2 в задоволенні вимог про визначення місця проживання ОСОБА_4 скасувати та увалити в цій частині нове рішення про задоволення таких вимог. Визначити місце проживання малолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з матір`ю ОСОБА_2 . Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 05 лютого 2026 року в частині встановлення способу участі батька у вихованні ОСОБА_4 змінити. Доповнивши резолютивну частину рішення , зазначивши , що зустрічі третьої суботи та неділі місяця з 10 до 19 години мають проходити за місцем проживання дитини. Встановити, що перші три місяці з початку виконаня батьком рішення суду зустрічи дитини в визначений судом час мають проходити за присутності матері, в подальшому без присутності матері. Встановити, що всі зустрічі розпочинаються за місцем проживання дитини і після закінчення призначеного судом часу та періоду (5 днів взимку та 10 днів влітку) батько зобов`язаний повернути дитину за місцем її постійного проживання. В іншій частині рішення суду залишити без Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом 30 днів з дня її проголошення. Головуючий О.В. Желепа Судді: Н.В. Поліщук В.В. Соколова