Постанова Київський апеляційний суд № 754/11783/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа № 754/11783/24 провадження № 22-ц/824/4029/2025 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 квітня 2025 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів: судді - доповідача Кирилюк Г. М. суддів: Рейнарт І. М., Ящук Т. І. при секретарі Черняк Д. Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 - адвоката Матківського Тараса Олеговича на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2024 року в складі судді Коваленко І. І., встановив: 21.08.2024 ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Каращука Ю. І. звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі з 15 квітня 2022 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 у сторін народилась донька ОСОБА_4 . Спільне життя у сторін не склалось через різні характери та погляди на життя. В сім`ї відбувались свари, які поступово призвели до того, що сторони стали зовсім чужими людьми. Сім`я сторін фактично припинила своє існування, повністю припинено ведення спільного побуту та господарства. Примиренна та збереження шлюбу неможливе, оскільки між сторонами повністю втрачено взаєморозуміння та повага. Потреба у надання строку на примирення відсутня. Позивачка просила суд позов задовольнити. Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 . Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 9211,20 грн, з яких 1 211,20 грн - судовий збір, 8 000 грн - витрати на професійну правову (правничу) допомогу. Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2024 року позов задоволено. Шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 15 квітня 2022 року Нетішинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Хмельницький), актовий запис №66, розірвано. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 5 000 грн - витрати пов`язані з правничою допомогою адвоката, 1 211, 20 грн - судовий збір. Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції виходив з доведеності тієї обставини, що подружжя не підтримує сімейних стосунків, сім`я фактично розпалась та зберегти її неможливо. Суд відхилив клопотання про надання строку на примирення, оскільки відповідно до встановлених обставин примирення між подружжям є неможливим, суперечитиме моральним засадам суспільства та не відповідатиме меті, що хоче досягти відповідач, який за твердженням позивачки, має іншу родину. Суд дійшов висновку, що відшкодування витрат на професійну правничу допомогу підлягає задоволенню частково, у розмірі 5 000 грн, що відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру. 05.11.2024 ОСОБА_2 в особі представника - адвоката Матківського Т. О. через підсистему «Електронний суд» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2024 року та надати сторонам строк на примирення терміном шість місяців. Судові витрати залишити за ОСОБА_1 . Зазначив, що відповідач ніколи не зраджував і не зраджує дружині, не має іншої сім`ї та дітей від інших жінок. Наразі проживає з дитиною та батьками. В мотивувальну частину рішення суду першої інстанції покладено неприйнятну для відповідача, хибну та викривлену інформацію щодо дійсних обставин справи, яка паплюжить його честь та гідність як добропорядного чоловіка, батька та громадянина. Станом на день подачі апеляційної скарги відповідач не є підозрюваним чи обвинуваченим у жодному кримінальному провадженні, не отримував з цього приводу підозр. Хто і де завдав ОСОБА_1 ушкоджень носу відповідачу невідомо, оскільки у період з 07.09.2024 по 09.10.2024 він перебував на стаціонарному лікуванні з дитиною в спільній палаті з іншими хворими та постійно в присутності ( під наглядом лікарів), які повідомили, що відповідачем режим та правила внутрішнього розпорядку лікарні не порушувались. 28 жовтня 2024 року представником відповідача адвокатом Матківським Т.О. було подане клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з зайнятістю в іншому судовому процесі, відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився у зв`язку з погіршенням самопочуття дитини внаслідок наявних сталих діагнозів. Не врахувавши, що це є перша неявки сторони, судом було порушено право відповідача на захист, на справедливий суд та постановлено рішення з порушенням принципу рівності, гласності та відкритості. Судом першої інстанції не тільки не з`ясовано фактичні обставини справи та дійсні взаємовідносини подружжя, а й не враховано наявність у подружжя двох дітей, не забезпечено участь в засіданні двох сторін, не вжито жодних заходів задля примирення подружжя. Щодо стягнення судових витрат зазначив, що ОСОБА_6 є законним представником, батьком дитини з інвалідністю, він утримує та опікується своїм сином. Останній відповідно п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, а тому покладення на нього обов`язку щодо відшкодування вартості судового збору в розмірі 1211, 20 грн на користь ОСОБА_1 є неправомірним. Правнича допомога в розмірі 5 000 грн є явно завищеною. Судом не враховано фінансовий стан відповідача та складність справи про розлучення, яка є справою не значної складності. Відповідач ОСОБА_2 здійснює постійний догляд за дитиною інвалідом ОСОБА_3 , покладення на останнього обов`язку щодо відшкодування позивачу вартості правничої допомоги в розмірі 5 000 грн є фактичним позбавленням хворої дитини цих коштів, що є аморальним та неприпустимим. 13.12.2024 представник ОСОБА_1 - адвокат Каращук Ю. І. подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в її задоволенні, а рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2024 року залишити без змін. Посилається на те, що подання відповідачем апеляційної скарги є лише одним із способів затягнути процедуру розірвання шлюбу. Оскільки син сторін, ОСОБА_3 , є особою з інвалідністю з дитинства, завдяки опіці над ним у відповідача є відстрочка від військової служби. Наразі, згідно посвідчення, законним представником сина є мати, а в суді перебуває справа про визначення місця проживання дітей, тож розлучення для відповідача є невигідним. Відповідач в своїй апеляційній скарзі не наводить достатніх та вагомих мотивів, які б свідчили про необхідність надання строку для примирення подружжя, не аргументує, що дійсно існують об`єктивні обставини, які свідчать, що такі заходи можуть бути дієвими, тобто такими, що можуть призвести до примирення сторін. Крім того, за час існування в суді справи про розірвання шлюбу відповідач не зробив жодних кроків до примирення і навіть не намагався щось змінити. Натомість відповідач у межах справи про визначення місця проживання дітей (№754/11988/24) заявив вимогу про визначення місця проживання сина з ним, а щодо доньки - визначення способу участі батька у її вихованні, а також паралельно подав заяву про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 аліментів. Дії відповідача суперечать самі собі і вкотре вказують на фіктивність і не дійсність намірів, викладених в апеляційній скарзі. Щодо завдання ОСОБА_2 тілесних ушкоджень ОСОБА_1 вказує, що позивачка у своїй заяві до правоохоронних органів від 11.09.2024 вказала, що у приміщенні КНП «Київська міська дитяча клінічна лікарня №2» її побив саме відповідач ( те, що в цей час він перебував в лікарні підтверджується самою апеляційною скаргою), і саме за цією заявою видана ухвала про зобов`язання внести відомості про кримінальне правопорушення до ЄРДР та згодом ОСОБА_1 допитано в кримінальному провадженні як потерпілу. Надання строку для примирення є неможливим також у зв`язку з тим, що відповідачем завдано позивачці фізичного насильства, що ставить в небезпеку її життя та здоров`я. Подальше збереження шлюбу прямо суперечить інтересам позивачки і продовження шлюбних відносин є неможливим. Стягнуті витрати правову допомогу є співмірними з витраченим адвокатом часом на надання правничої допомоги позивачу у межах розгляду даної справи. В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник - адвокат Підгайний П. Д. просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач ОСОБА_2 та його представник - адвокат Матківський Т.О. в судове засідання не з`явились повторно, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належним чином. З огляду на те, що судом апеляційної інстанції задоволено клопотання представника відповідача від 10.02.2025 про відкладення розгляду справи, призначеного на 11 лютого 2025 року на 09 год.30 хв., у зв`язку з перебуванням адвоката Матківського Т. О. у відрядженні поза межами міста Києва та зайнятістю в іншому судовому процесі, за відсутності доказів поважності причин неявки відповідача та його представника в судове засідання, яке відкладено на 08 квітня 2025 року, апеляційний суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в їх відсутність. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 15 квітня 2022 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, зареєстрований Нетішинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Шепетівському районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), актовий запис №66. Сторони мають дітей - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Звертаючись до суду з даним позовом, ОСОБА_1 посилалась на те, що спільне життя з відповідачем не склалось через різні характери та погляди на життя, у зв`язку з чим в сім`ї відбувались сварки, які призвели до фактичного припинення подружнього життя. Подальше спільне життя та збереження шлюбу суперечить її інтересам. Потреба у наданні строку на примирення відсутня. Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що подружжя не підтримує сімейних стосунків, сім`я фактично розпалась, збереження шлюбу неможливо. Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Згідно з частиною першою статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно з частинами третьою та четвертою статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Відповідно до частини другої статті 36, 51 СК України шлюб не може бути підставою для надання особі пільг чи переваг, а також для обмеження її прав та свобод, які встановлені Конституцією України. Дружина та чоловік мають рівне право на повагу до своєї індивідуальності, своїх звичок та уподобань. Згідно із частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу. Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. У пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Таким чином, шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків, і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. Згідно з частиною першої статті 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. За змістом указаної норми заходи щодо примирення подружжя вживаються судом за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання строку для примирення подружжя є правом суду, а не його обов`язком. Отже шлюб має добровільний характер та ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка і припиняється внаслідок його розірвання, що засвідчує стійкий розлад подружніх стосунків і позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу. Доводи відповідача про можливість збереження шлюбу є необґрунтованими. Встановивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, суперечить правам та інтересам позивачки, яка категорично наполягає на розірванні шлюбу, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, враховуючи конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову про розірвання шлюбу, що відповідає вимогам ст. 24, 56 СК України. Посилання в оскаржуваному судовому рішенні на наявні в матеріалах справи докази, зокрема на консультаційний висновок спеціаліста від 11.09.2024 та довідку №112 від 11.09.2024 про фіксацію тілесних ушкоджень та встановлення діагнозу ОСОБА_1 - забій носу, а також на обставини, які містяться у витязі з Єдиного реєстру досудових розслідувань (кримінальне провадження №12024105040001473) не носять характеру встановлених обставин, що вказані дії вчинені саме відповідачем. Як вбачається з матеріалів справи, постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 жовтня 2024 року ( справа №755/16176/24) справу, що надійшла з Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, передано до органу досудового розслідування, відповідно до ст. 253 КУпАП. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 24 грудня 2024 року (справа №755/21472/24) постанову дізнавача ВД Дніпровського УП ГУ НП в м. Києві Ямкової Я. А. від 24 жовтня 2024 року про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 16 жовтня 2024 року за №12024105040001473, скасовано. Відповідно до ч. 2 ст. 111 СК України, якщо один із подружжя вчинив домашнє насильство, незалежно від стану розгляду порушеного кримінального провадження, цивільної справи або справи про адміністративне правопорушення щодо домашнього насильства, заходи щодо примирення подружжя не вживаються. З огляду на обставини цієї справи, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для вжиття заходів щодо примирення сторін на стадії апеляційного перегляду. Підлягають відхиленню також доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції права відповідача на захист. Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 232 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки. Як вбачається з матеріалів справи, 24.09.2024 представник ОСОБА_2 - адвокат Матківський Т. О. подав клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 02 жовтня 2024 року, у зв`язку з зайнятістю адвоката в іншому судовому процесі. 28.10.2024 представник ОСОБА_2 - адвокат Матківський Т. О. подав клопотання про відкладення судового засідання, призначеного на 28 жовтня 2024 року, у зв`язку участю адвоката в слідчих діях. З огляду на повторну неявку сторони відповідача в судове засідання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про можливість розгляду справи незалежно від причин неявки. Підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги в тій частині, що ОСОБА_2 звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки є законним представником дитини з інвалідністю, а тому покладення на нього судом обов`язку щодо відшкодування вартості судового збору в розмірі 1211,20 грн на користь ОСОБА_1 є неправомірним. Згідно з пунктом 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Проте предметом позову у справі є розірвання шлюбу. Отже, посилання відповідача на те, що він звільнений від сплати судового збору у цій справі, оскільки є законним представником дитини з інвалідністю, апеляційний суд визнає помилковим тлумаченням норм права. Позовні вимоги ОСОБА_1 про розірвання шлюбу спрямовані на захист її особистих прав, які вона вважає порушеними, та безпосередньо не стосуються реалізації відповідачем прав чи виконання обов`язків законного представника дитини з інвалідністю. Підлягають відхиленню доводи апеляційної скарги в тій частині, що розмір стягнутих на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 5 000 грн є явно завищеним, а покладення таких витрат на особу, яка здійснює догляд за дитиною з інвалідністю є аморальним та неприпустимим. На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано належні та достатні докази, якім судом першої інстанції надано належну правову оцінку. Визначений судом першої інстанції розмір такої допомоги відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру. При цьому судом взято до уваги, що на утриманні позивачки знаходиться малолітня дитина сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка також має право на достатній рівень матеріального забезпечення. Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом доказів, колегія суддів вважає, що рішення першої інстанції є законним і обґрунтованим, відповідає обставинам справи та положенням матеріального та процесуального закону. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги та наявні в матеріалах справи докази не спростовують правильність висновків суду першої інстанції та не дають підстав вважати, що судом першої інстанції ухвалено рішення з порушенням норм матеріального і процесуального права, тому колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій немає. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України суд постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Матківського Тараса Олеговича залишити без задоволення. Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 28 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 14 квітня 2025 року. Суддя - доповідач Г. М. Кирилюк Судді: І. М. Рейнарт Т. І. Ящук