Постанова Київський апеляційний суд № 760/12251/25

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД апеляційне провадження №22-ц/824/4677/2026 справа №760/12251/25 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 лютого 2026 року м.Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Поліщук Н.В. суддів Желепи О.В., Соколової В.В., за участю секретаря судового засідання Крисіної В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою адвокатом Герасимовською Наталєю Миколаївною, на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Ішуніної Л.М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, - встановив:

1. Короткий виклад доводів пред`явленого позову. У травні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом про розірвання шлюбу. Вимоги позову мотивує тим, що 08 червня 2018 року між ним та ОСОБА_1 зареєстровано шлюб. Від шлюбу сторони мають сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що шлюбні відносини фактично припинились. Сторони не спілкуються, проживають окремо, спільне господарство не ведуть, не мають спільних прав та обов`язків. Спільне життя з відповідачкою не склалось у зв`язку із різними поглядами на життя. Має намір укласти шлюб з іншою жінкою. Уважає подальше збереження шлюбу та примирення неможливим, оскільки таке суперечить інтересам позивача та може нашкодити інтересам сина сторін. Мотивуючи наведеним, просить розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №511 від 08 червня 2018 року.

2. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. Рішенням Солом`янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року позовні вимоги задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 08 червня 2018 року Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №

511. Задовольнивши позов, суд вказав, що подальше збереження шлюбних відносин суперечитиме інтересам позивача та відповідачки, враховуючи, що жодна зі сторін не зверталася до суду з клопотанням про надання строку для примирення, після визнання нечинним рішення про розірвання шлюбу сторони не вживали будь-яких заходів для налагодження стосунків, тобто між подружжям відсутні будь-які намагання спрямовані на відновлення сімейних відносин.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погодившись з ухваленим рішенням, адвокатом Герасимовською Н.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , подано апеляційну скаргу. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на неповно з`ясовані обставини, що мають значення для справи, неправомірно визнання встановленими недоведені обставини, що мають значення для справи, порушення норм процесуального права та неправильно застосування норм матеріального права. Вказує, що висновок суду першої інстанції про розірвання шлюбу формальний, зроблений без з`ясування дійсних причин подання позову про розірвання шлюбу. Суд залишив поза увагою наявність у сторін спільної малолітньої дитини. Зазначає, що шлюбні відносини між сторонами є гармонійними, відповідачка прагне продовжувати з позивачем спільне життя та прикладати усіх зусиль для збереження сім`ї, що відповідатиме найкращим інтересах дитини. Має сумніви щодо дійсного волевиявлення позивача на розірвання шлюбу, оскільки він не з`являвся у судові засідання, позов подано представником, в якому відсутні контактні засоби зв`язку позивача. Посилається на порушення своїх процесуальних прав судом першої інстанції, оскільки судом ухвалено рішення у першому судовому засіданні одночасно із залишенням без задоволення заяви відповідачки про відкладення судового засідання та ігнорування бажання відповідачки особисто прийняти участь у засіданні. Поспішний розгляд справи позбавив відповідачку звернутись до суду із заявою про надання строку на примирення. Одночасно з поданням апеляційної скарги, просить суд надати строк на примирення. Клопотання мотивовано тим, що у суді першої інстанції відповідачку обмежено у праві на участь у розгляді справи. Надання строку на примирення відповідатиме, у тому числі, забезпеченню найкращим інтересах малолітньої дитини сторін, оскільки підлягає вирішенню питання про місце проживання дитини. Вказує, що причини для розірвання шлюбу відсутні, відтак примирення між сторонами можливе. Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційну скаргу задовольнити, рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року скасувати, ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Просить під час розгляду справи надати сторонам строк на примирення, тривалістю шість місяців. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1453,44 грн судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, та 15 000,00 грн витрат на правову допомогу, понесених відповідачкою у суді першої та апеляційної інстанції.

4. Доводи особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу. 18 грудня 2025 року на адресу Київського апеляційного суду від представника ОСОБА_2 ? адвоката Поляк М.В. надійшов відзив на апеляційну скаргу, яку уважає необґрунтованою та такою, що має на меті затягування судового розгляду. Вказує, що твердження відповідачки про гармонійні відносини між сторонами не знаходять реального підтвердження та є суб`єктивними припущеннями відповідачки про можливість існування сімейних відносин, що фактично припинилися. Спілкування між сторонами фактично зводиться до питань, що стосуються спільної дитини, тобто не є шлюбними. Стверджує, що позивач перебуває у відносинах з іншою жінкою, з якою має намір укласти шлюб та від якої очікує дитину. Зазначає, що твердження відповідачки про поспішний намір позивача розірвати шлюб є її оціночними судженнями. Натомість позивач скористався своїм правом на звернення до суду із цим позовом, правом на правову допомогу, що не суперечить його волі. При цьому, чинне законодавство не передбачає обов`язкової явки позивача у судове засідання у цій категорії справ. Вказує, що подане стороною відповідачки клопотання про відкладення розгляду справи не містило підтверджень обставин, зазначених у клопотанні, що про зазначено судом у рішенні. Заперечує проти доводів скарги щодо поспішного розгляду справи з огляду на часові межі розгляду справи судом, оскільки позов подано 01 травня 2025 року, а рішення суду ухвалено 26 вересня 2025 року , тобто через майже 5 місяців. Стверджує, що протягом цього часу відповідачка мала достатньо часу для подання клопотання про надання строку на примирення, проте не скористалась таким правом, як і не подала відзиву на позов. Стверджує, що питання про визначення місця проживання дитини не є спірним, оскільки позивач не заперечує проти проживання дитини з матір`ю. Вказує, що примушування до шлюбу не допускається, позивач визначився із своїм наміром розлучитись із відповідачкою, відтак надання строку на примирення необґрунтоване та недоцільне. Мотивуючи наведеним, просить суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, рішення Солом`янського районного суду міста від 26 вересня 2025 року залишити без змін.

5. Позиція учасників справи. В судовому засіданні представник відповідачки - адвокат Герасимовська Н.М. в режимі відеоконференції апеляційну скаргу підтримала. Просила суд надати сторонам строк для примирення. Представнику позивача - адвокату Поляк М.В. відповідно до ухвали суду від 24 грудня 2025 року задоволено клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції, проте 18 лютого 2026 року перед судовим засіданням до суду надійшло клопотання, у якому адвокат Поляк П.П. просить приймати участь у справі замість адвоката Поляк М.В. в інтересах позивача, у тому числі в режимі відеоконференції. Заперечень від представника відповідачки не надійшло. Представник позивача - адвокат Поляк П.П. заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив рішення суду залишити без змін. Вказав, що позивач має намір укласти шлюб з іншою жінкою, від якої чекає дитину.

6. Позиція суду апеляційної інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідачки - адвоката Герасимовської Н.М. та представника позивача - адвоката Поляка П.П., розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого по справі судового рішення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до частин 1 та 2 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

7. Фактичні обставини справи, установлені судом. Згідно даних свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 08 червня 2018 року, актовий запис №511. Після реєстрації шлюбу відповідачка змінила прізвище на « ОСОБА_1 » (а.с.13). Від шлюбу сторони мають спільного малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується довідкою № 6121/536-33/ГР про реєстрацію особи громадянином України, виданою 26 січня 2023 року Посольством України в Республіці Австрія (а.с.16). Згідно даних витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 13 травня 2025 року №00051184524 убачається, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 08 червня 2018 року, актовий запис № 511, розірвано на підставі заочного рішення Заводського районного суду міста Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 жовтня 2024 року (а.с.34-35). Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року у справі №208/7657/24 заяву ОСОБА_1 про відмову від позову задоволено. Прийнято відмову ОСОБА_1 від позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Визнано заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 жовтня 2024 року нечинним. Закрито провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 жовтня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу (а.с.32-33). 25 вересня 2025 року представник відповідачки - адвокат Герасимовська Н.М. подала до суду заяву про відкладення розгляду справи у зв`язку із зайнятістю у іншому процесі, неможливістю відповідачки особисто прибути у судове засідання 25 вересня 2025 року та її бажанням особисто прийняти участь у розгляді справи. З огляду на те, що це перше судове засідання у справі, просила відкласти розгляд справи (а.с.44-45).

8. Мотиви, якими керується колегія суддів апеляційного суду, та застосовані норми права. Перевіряючи доводи апеляційної скарги в частині щодо порушення процесуальних прав відповідачки, колегія суддів зазначає про таке. Відповідно до частини 1 статті 177 ЦПК України у разі подання до суду позовної заяви та документів, що додаються до неї, в електронній формі через електронний кабінет позивач зобов`язаний додати до позовної заяви доказ надсилання іншим учасникам справи копій поданих до суду документів з урахуванням положень статті 43 цього Кодексу. Відповідно до частини 2 статті 128 ЦПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 223 ЦПК України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку у випадку першої неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними. Відповідно до частини 3 статті 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки; 3) неявки представника в судове засідання, якщо в судове засідання з`явилася особа, яку він представляє, або інший її представник; 4) неявки в судове засідання учасника справи, якщо з`явився його представник, крім випадків, коли суд визнав явку учасника справи обов`язковою. З матеріалів справи убачається, що представник позивача - адвокат Поляк М.В. подала до суду позовну заяву за допомогою системи «Електронний суд» 01 травня 2025 року. Згідно даних квитанції №3342969 про доставку документів до зареєстрованого електронного кабінету користувача ЄСІТС матеріали позовної заяви направлено відповідачці 01 травня 2025 року до її електронного кабінет (а.с.7). З матеріалів справи убачається, що особа, якій відповідно до квитанції №3342969 направлено матеріали позову та скаржниця ОСОБА_1 є однією і тією ж собою. Відповідачкою не спростовано того факту, що 01 травня 2025 року в електронному кабінеті користувача ЄСІТС нею отримано примірник позовної заяви, відтак в силу приписів статті 14 ОСОБА_1 уважається такою, що їй вручено примірник позовної заяви 01 травня 2025 року в електронному кабінеті. Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 13 травня 2025 року у справі відкрито провадження, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження у судовому засіданні на 26 вересня 2025 року. Відповідачці копію вказаної ухвали доставлено до її електронного кабінету 06 серпня 2025 року (а.с.25). Відтак, з матеріалів справи установлено, що ОСОБА_1 мала достатньо часу (з 06 серпня 2025 року по 26 вересня 2025 року) для звернення до суду із заявою про надання строку на примирення та / або подання відзиву на спростування доводів позовної заяви, проте не скористалась можливістю реалізувати такі свої права. Колегія суддів зауважує, що з аналізу пункту 2 частини 2 статті 223 ЦПК України можливо зробити висновок, що суд відкладає розгляд справи у випадку першої неявка у разі, якщо учасник справи є одночасно належним чином повідомлений про розгляд справи, він повідомив про причини неявки, та такі причини суд визнав поважними. Суд надає оцінку поважності причин неявки учасника справи в судове засідання за своїм внутрішнім переконанням у кожному окремому випадку з огляду на ті обставини, що наведені саме учасником справи. При цьому, жодна причина неявки у судове засідання не є безумовно поважною, у тому числі, якщо це перша неявка учасника справи. З даних клопотання представника відповідачки про відкладення розгляду справи убачається, що обставини, на які посилається адвокат, а саме зайнятість адвоката у іншому судовому процесі, не підтверджено жодними доказами. Також у клопотанні не обґрунтовано причини неприбуття відповідачки у судове засідання за одночасного наміру останньої приймати особисту участь у розгляді справи. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина 4 статті 12 ЦПК України). Таким чином, ОСОБА_1 уважається такою, що обізнана про існування цього судового провадження, належно повідомлена про розгляд справи, правом на подачу відзиву не скористалась, наміру про примирення із позивачем не висловила, у судове засідання не з`явилась без поважних причин, відтак суд першої інстанції правомірно залишив без задоволення клопотання представника відповідачки про відкладення розгляду справи та розглянув справу за її відсутності. З урахуванням наведеного, відхиляє доводи апеляційної скарги щодо порушення права відповідачки на справедливий суд. Перевіряючи доводи апеляційної скарги по суті справи, апеляційний суд вказує на таке. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги щодо сумнівів у дійсному волевиявленні позивача на розлучення та вказує на таке. За приписами статті 4, 15, 58, 60, 62 ЦПК України ОСОБА_2 у цій справі скористався правом на правничу допомогу, представником позивача є професійний юрист ? адвокат, повноваження якого підтверджено відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства. Крім того, явка позивача у цій категорії справ відповідно вимог законодавства не є обов`язковою, та не визнавалась судом обов`язковою. Подібний висновок зроблено Верховним Судом у постанові від 07 квітня 2025 року у справі №757/10360/23-ц щодо належного підтвердження адвокатом повноважень на ведення судової справи про розірвання шлюбу. Статтею 51 Конституції України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї. Згідно з частиною 1 статті 24 Сімейного кодексу України (далі - СК України) шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається. Відповідно до частини 1 статті 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Згідно з частинами 3, 4 статті 56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом. Проголошена Конституцією України охорона сім`ї державою полягає, зокрема, в тому, що шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. Відповідно до частини 2 статті 104 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання. Згідно із частиною 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу. Позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя (частина 1 статті 110 СК України). За положеннями статті 112 СК України при вирішенні питання про розірвання шлюбу суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Одночасно згідно із статтею 111 СК України суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя, оскільки такі питання можуть вирішуватися виключно у процесі розгляду конкретної справи. Важливою особливістю справ про розірвання шлюбу є те, що суд з урахуванням усіх фактичних обставин може відкласти розгляд справи та призначити подружжю строк для примирення, як це визначено частиною 7 статті 240 ЦПК України. Отже, шлюб може бути розірвано в судовому порядку лише за умови, якщо встановлено, що подальше спільне життя подружжя, збереження шлюбу суперечитиме інтересам одного з них чи інтересам їх дітей. З цією метою суди повинні уникати формалізму при вирішенні позовів про розірвання шлюбу, повно та всебічно з`ясовувати фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, враховувати наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя, вживати заходів до примирення подружжя. Надання строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком. З матеріалів справи установлено, що у позовній заяві ОСОБА_2 зазначив, що примирення сторін у справі є не можливим, просив строк на примирення не надавати, оскільки такий захід матиме штучний характер. Протягом розгляду справи судом першої інстанції відповідачка не висловила наміру щодо отримання строку на примирення. Фактично таке клопотання заявлено у суді апеляційної інстанції. Закріплена у статті 111 СК України норма права є диспозитивною, тому суд вживає заходів щодо примирення подружжя лише у тому випадку, якщо це не буде суперечити моральним засадам суспільства, а за обставинами справи існує реальна можливість примирення сторін. Колегія суддів зауважує, що реєстрація та перебування у шлюбі є правом особи, так само як і намір розірвати шлюб, тобто обов`язковим елементом шлюбу є добровільна згода перебувати у шлюбі, а примушування до шлюбу не допускається. Із змісту позовної заяви убачається, що позивач не бажає продовжувати подружнє спільне життя з відповідачкою, що дає підстави стверджувати про відсутність вільної згоди чоловіка перебувати у шлюбі. Позивач зазначає, що перебуває у інших відносинах та очікує на народження дитини від іншої жінки. За таких обставин висновок суду про наявність підстав для розірвання шлюбу є правильним, оскільки подальше збереження шлюбу суперечило б інтересам позивача, а відмова суду першої інстанції у розірванні шлюбу свідчитиме про примушування позивача до шлюбу проти його волі, що не відповідає нормативному визначенню змісту шлюбних відносин та є неприпустимим у демократичному суспільстві. Щодо необхідності установлення судом дійсних причин розірвання шлюбу і фактичних взаємин подружжя, то таке має бути здійснено до того ступеню, наскільки це необхідно для установлення можливості подальшого збереження сім`ї. Колегія суддів звертає увагу, що матеріали справи містять відомості про намір відповідачки у минулому розірвати шлюб із позивачем. Так, згідно відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень по справі №208/7657/24 у серпні 2024 року до суду в із позовом про розірвання шлюбу звернулась ОСОБА_1 . Провадження у справі відкрито 22 серпня 2024 року. Заочним рішенням суду від 10 жовтня 2024 року розірвано шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , зареєстрований 08 червня 2018 року Чечелівським районним у місті Дніпрі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, актовий запис №511. Разом з тим, 24 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення суду. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року у справі №208/7657/24 прийнято відмову ОСОБА_1 від позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Визнано заочне рішення Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 жовтня 2024 року нечинним. Позов у цій справі подано 01 травня 2025 року. Наведене дає підстави для спростування доводів скаржниці щодо того, що відносини між сторонами є гармонійними та відповідачка прагне продовжувати з позивачем спільне життя. З огляду на наведене, колегія суддів у справі, що переглядається, не установила, а відповідачкою не надано доказів наявності обставин, за яких можливе збереження сім`ї. Крім того, колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 2 статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною 5 статті 157 цього Кодексу, відтак позивач та відповідачка вправі самостійно (а в разі відсутності спільної згоди через суд) вирішити питання щодо місця проживання сина, способу участі кожного з батьків у вихованні дитини, матеріального та іншого забезпечення дитини, інших питань, що стосуються виконання позивачем та відповідачкою своїх батьківських обов`язків. При цьому, можливість вирішення питань між батьками щодо виконання ними батьківських обов`язків відносно дитини не перебуває у прямій залежності від збереження шлюбу чи його розірвання. Відповідно до частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З урахуванням наведеного, колегія судді робить висновок про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Ухвалою Київського апеляційного суду від 16 грудня 2025 року зупинено дію рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року. Оскільки, апеляційним судом зроблено висновок про залишення рішення суду без змін, відтак підлягає відновленню дія рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року. Керуючись статтями 259, 268, 367, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Герасимовською Наталєю Миколаївною, залишити без задоволення. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 рокузалишити без змін. Дію рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 26 вересня 2025 року відновити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, касаційна скарга на постанову може бути подана протягом тридцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Верховного Суду. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повну постанову складено 27 лютого 2026 року. Суддя-доповідач Н.В. Поліщук Судді О.В. Желепа В.В. Соколова