Постанова 4803 № 185/4624/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8356/24 Справа № 185/4624/24 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 05 листопада 2024 року м. Дніпро Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - судді: Барильської А.П., суддів: Пищиди М.М., Ткаченко І.Ю. за участю секретаря судового засідання: Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2024 року по справі за позовом ОСОБА_1 , яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві,- ВСТАНОВИВ: У квітні 2024 року ОСОБА_1 яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 , звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» (далі - ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля») про відшкодування моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров`я на виробництві. В обґрунтування позову посилалася на те, що ОСОБА_3 був її чоловіком та батьком малолітнього ОСОБА_2 . 02 грудня 2023 року на підприємстві відповідача з ОСОБА_3 стався нещасний випадок під час виробничого процесу, в результаті якого він отримав травму і помер. Посилаючись на те, що внаслідок втрати батька їхньому сину спричинена моральна шкода, яка полягає в постійно психологічно-емоційних відчуттях страждання, самотності, депресії, так як він втратив батька з яким був у дуже теплих стосунках, що свідчить про втрату нормальних життєвих зв`язків, а тому просила суд ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , у якості відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, суму грошових коштів у розмірі 600 000 грн. без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11червня 2024 року позов ОСОБА_1 яка діє від імені та в інтересах ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 , в інтересах ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якості відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві, суму грошових коштів у розмірі 300 000 грн., без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов`язкових платежів. В задоволенні іншої частини позову відмовлено. Стягнуто з ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» судовий збір на користь держави в сумі 3 000 грн. В апеляційній скарзі відповідач ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить рішення суду першої інстанції змінити, зменшивши розмір моральної шкоди до 150 000 грн., з утриманням податків та інших платежів, розстрочивши виконання рішення на чотири місяці рівними частинами з граничною щомісячною виплатою в останній робочий день місяця. Апеляційна скарга мотивована тим, що нещасний випадок з ОСОБА_3 стався внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Крім того, саме ОСОБА_3 допустив порушення Інструкції з охорони праці. Суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, та висновки суд про стягнення 300 000 грн. не відповідають рівню моральних страждань. Звертає увагу на ряд постанов якими за аналогічних обставин стягнуті значно менші суми. 11 вересня 2024 року адвокат Мотуз О.В., який діє в інтересах позивачки, надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначаючи про законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вказує, що втрата батька завдала ОСОБА_2 безумовних моральних страждань. Зазначає про те, що вказаний вид відшкодування моральної шкоди стягується без податків та про відсутність підстав для розстрочення рішення. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне. Статтями 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи, виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та це підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками малолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_3 працював не підприємстві відповідача з 21 лютого 2005 року. Відповідно до Акта форми Н-1/П проведення спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 02 грудня 2023 року о 21 годині 55 хвилин на ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» з ОСОБА_3 , комісія дійшла до висновку, що нещасний випадок, згідно підпункту 2 пункту 52 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337, пов`язаний з виробництвом. ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_3 помер, згідно з висновками Акта форми Н-1/П проведення спеціального розслідування нещасного випадку, смерть ОСОБА_3 наступила внаслідок нещасного випадку на виробництві. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок смерті ОСОБА_3 його сину ОСОБА_2 завдана моральна шкода, яка полягає в тих стражданнях, які переносить та перенесе дитина у зв`язку з втратою близької та дорогої для нього людини, його батька. Дитина ніколи більше не відчує батьківської підтримки та любові. Єдиними його близькими людьми залишилися мати та сестра, які також перебувають у депресивному стані через смерть рідної людини. У зв`язку з тим, що батько помер, дитина позбавилась можливості отримувати батьківську підтримку та турботу, допомогу в організації життя і побуту, у тому числі, матеріальне забезпечення та визначив розмір грошового відшкодування моральної шкоди у сумі 300 000 грн.. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для відшкодування моральної шкоди, спричиненою смертю батька, втім не погоджується з розміром відшкодування, визначеним судом, з огляду на наступне. Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави. Відповідно до частини 2 статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган. Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків. Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів. Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Згідно з частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті. Відповідно частини 2 статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім`єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв`язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров`я на виробництві. Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статті 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та статті 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця). Отже, право члена сім`ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв`язку зі смертю особи, спричиненого отриманими травмами під час виробництва, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності отриманих травм на виробництві і причинного зв`язку між смертю і отриманими травмами на виробництві, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім`ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент. Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що сину померлого заподіяно моральну шкоду, і він має право на її відшкодування на підставі положень частини 2 статті 1168 ЦК України. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в Постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)», факт заподіяння моральної шкоди пов`язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя. Як встановлено судом, внаслідок незабезпечення відповідачем безпечних умов праці, ОСОБА_2 втратив батька. Втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому його душевні страждання будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тривалість. З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно виходив із того, що втрата батька завдає ОСОБА_2 фізичного болю та душевних страждань, які виникли з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів. Так, смерть рідної людини не відновлювана втрата, що безумовно спричиняє страждання та хвилювання. Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. Проте, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, на думку колегії суддів, суд першої інстанції не в повній мірі врахував роз`яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31 березня 1995 р. (з подальшими змінами) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер і тривалість моральних страждань сина загиблого, істотність вимушених змін у його життєвих стосунках, наслідки, що наступили, та їх невідворотність. Колегія суддів, виходячи із засад розумності та справедливості, беручи до уваги конкретні обставини по справі, а саме, характер і тривалість моральних страждань сина загиблого, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, який назавжди втратив турботу та підтримку близької людини, наслідки, що наступили, вважає, що справедливою компенсацією перенесених сином позивачки моральних страждань, пов`язаних із втратою близької людини, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 200 000 грн., та приймає доводи апеляційної скарги відповідача про наявність підстав для зменшення розміру моральної шкоди. Доводи апеляційної скарги про те, що в діях товариства відсутні ознаки протиправності, які призвели до смерті ОСОБА_3 , колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_3 працював у ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля», отримані травми відбулись під час виконання ним трудових обов`язків, які в подальшому призвели до смерті останнього, що свідчить про незабезпечення безпечних та нешкідливих умов праці саме відповідачем, яка є особою, що несе відповідальність за порушення статті 13 Закону України «Про охорону праці». Доводи апеляційної скарги відповідача про стягнення моральної шкоди з утриманням прибуткового податку та інших обов`язкових платежів відхиляються, з огляду на наступне. Підпункт 14.1.180 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначає податковим агентом щодо податку на доходи фізичних осіб, зокрема, юридичну особу (її філію, відділення, інший відокремлений підрозділ), яка незалежно від організаційно правового статусу та способу оподаткування іншими податками та/або форми нарахування (виплати, надання) доходу (у грошовій або негрошовій формі) зобов`язана нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV цього Кодексу, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються такій особі, вести податковий облік, подавати податкову звітність контролюючим органам та нести відповідальність за порушення його норм в порядку, передбаченому статтею 18 та розділом IV цього Кодексу. Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов`язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов`язки, встановлені цим Кодексом для платників податків. Згідно з підпунктом 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу. У пункті 163.1 статті 163 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України. Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту). Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466 ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом. У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю. Отже, з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом», тобто суми відшкодування моральної шкоди підлягають оподаткуванню. 21 червня 2022 року Верховний Суд прийняв постанову в справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490св21) за позовом батьків загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві сина до його роботодавця про відшкодування моральної шкоди в розмірі по 500 000 грн кожному без стягнення податків та обов`язкових платежів. Оскаржуваними у цій справі судовими рішеннями суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, позов задовольнив частково, стягнув з АТ «Українська залізниця» на користь кожного з позивачів по 100 000, 00 грн відшкодування моральної шкоди без стягнення податків та обов`язкових платежів. У справі № 599/645/21 АТ «Українська залізниця» в касаційній скарзі посилалося, в тому числі, на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування нової редакції підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. За результатами розгляду касаційної скарги АТ «Українська залізниця» у справі № 599/645/21 Верховний Суд зробив висновки про те, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткуванню, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров`ю. Враховуючи те, що у справі, рішення в якій переглядається Верховним Судом, спір стосувався відшкодування моральної шкоди, завданої платникам податків (батькам) внаслідок смерті їхнього сина, тобто відшкодування шкоди найвищого ступеня, заподіяної життю та здоров`ю, тому Верховний Суд виснував, що зміни в податковому законодавстві не поширюються на оподаткування сум, які за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди, завданої позивачам внаслідок смерті їхнього сина. Отже, у постанові Верховного Суду від 21 червня 2022 року у справі № 599/645/21 (провадження № 61-18490св21) викладено висновок про застосування нової редакції підпункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України в частині оподаткування сум відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи, що компенсується, зокрема її батькам, згідно з яким такі суми не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платників податку. У даній справі, моральна шкода у розмірі 200 000 грн. - це сума відшкодування моральної шкоди, спричиненою смертю батька та вона не підлягає оподаткуванню. Прохальна частина апеляційної скарги про розстрочення виконання судового рішення на чотири місяці рівними частинами з граничною щомісячною виплатою в останній робочий день місяця, не може бути прийнята до уваги. Колегія суддів звертає увагу відповідача на те, що чинне законодавство визначає, що питання про відстрочку або розстрочку виконання може вирішуватися судом у порядку ст. 267 ЦПК України (судом, який ухвалив рішення) або після відкриття виконавчого провадження. Відповідно до статті 435 ЦПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Враховуючи викладене, відповідно до ст.376 ЦПК України, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, а рішення суду змінити в частині розміру суми відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, зменшивши її до 200 000 грн. В іншій частині рішення суду необхідно залишити без змін, оскільки воно відповідає нормам матеріального та процесуального права. Керуючись ст.ст.367,374,376,381-383 ЦПК України,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» задовольнити частково. Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2024 року змінити в частині розміру суми відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька, стягнутої з Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» на користь ОСОБА_1 в інтересах малолітнього ОСОБА_2 , зменшивши її з «300 000 грн» до «200 000 грн». В іншій частині рішення суду залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 06 листопада 2024 року. Головуючий: А.П. Барильська Судді: М.М. Пищида І.Ю. Ткаченко