Постанова 4815 № 572/3999/19

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 жовтня 2024 року м. Рівне Справа № 572/3999/19 Провадження № 22-ц/4815/712/24 Рівненський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючий: суддя Боймиструк С.В., судді: Ковальчук Н.М., Хилевич С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бурма Олексій Віталійович, на рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 16 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ПАТ «НАСК «Оранта», ОСОБА_3 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки, в с т а н о в и в: В грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь 17763,32 грн. у відшкодування вартості відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Volvo V50, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 20000 грн. моральної шкоди; 3600 грн. витрат за проведення авто товарознавчої експертизи автомобіля Volvo V50, реєстраційний номер НОМЕР_1 та судові витрати пов`язані з розглядом даної справи. В подальшому позивач зменшив раніше заявлені вимоги просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь 17641,29 грн. у відшкодування вартості відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля Volvo V50, реєстраційний номер НОМЕР_1 ; 20000 грн. моральної шкоди; 3600 грн. витрат за проведення авто товарознавчої експертизи автомобіля Volvo V50, реєстраційний номер НОМЕР_1 та судові витрати пов`язані з розглядом даної справи. В обґрунтування позову зазначає, що 29.09.2019 року о 21 год. 25 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки Mersedes-Benz E 200 CDI, державний номерний знак НОМЕР_2 в м. Сарни по вул. Варшавська, 4Б Рівненської області під час руху заднім ходом, не переконавшись, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху та не звернувшись за допомогою до інших осіб, здійснив зіткнення з належним йому автомобілем, внаслідок чого належний йому автомобіль отримав механічні пошкодження. Згідно звіту №1069 К про оцінку автомобіля Volvo V50, реєстраційний номер НОМЕР_1 від 30.10.2019 року вартість відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП складає 17763,32 грн. Постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 22.10.2019 року у справі №572/3091/19, ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні дорожньо-транспортної пригоди 29.09.2019 року. Вказує, що внаслідок спричинених механічних пошкоджень його автомобіль прийшов в непридатний стан та він не міг ним користуватись тривалий час, що спричинило йому значні навантаження, він не міг без автомобіля вирішувати раніше заплановані справи. Протиправна поведінка відповідача та його небажання в добровільному порядку відшкодувати спричинену майнову шкоду, спричинила хвилювання та тримає у постійній нервовій та психологічній напрузі. Змушений звертатись до правоохоронних органів та до суду, перебуває в пригніченому та безпорадному стані, що приносить йому моральні страждання. В зв`язку з тим, що неправомірними діями відповідача йому було завдано моральної та майнової шкоди він звернувся до суду з даним позовом. Рішенням Сарненського районного суду Рівненської області від 16 квітня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 17641 грн. майнової шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3000 грн. моральної шкоди. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3600 грн. витрат на проведення авто товарознавчої експертизи автомобіля. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 2366 грн. 39 коп. судових витрат. Не погоджуючись з судовим рішенням, ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бурма Олексій Віталійович,подав апеляційну скаргу, у якій вказує на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи. Вказує, що звіт №1069К про оцінку автомобіля Volvo v50 реєстраційний номер НОМЕР_1 , складений 30.10.2019 року є неналежним та недопустимим доказом. Зазначає про наявність розбіжностей у виявлених пошкодженнях в схемі ДТП та протоколі огляду транспортного засобу, складеного 24.10.2019 року ФОП ОСОБА_4 . Також вказує на завищення вартості пошкодженого авто оцінювачем та відсутність підпису власника пошкодженого авто в протоколі. Звертає увагу на відсутність в ремонтних калькуляціях даних про виконані роботи із заміни нових запчастин, а саме: кронштейна бампера переднього, вартість якого, згідно висновку складає 10945,87 грн.; резонатора, вартість якого, згідно висновку складає 5876,42 грн. При цьому наводить вартість цих запчастин з сайтів продажу запчастин, які складають 460 грн. для кронштейна та від 1319 грн. до 2441 грн. для резонатора, а також покликається на відсутність фотофіксації пошкоджень вказаних деталей. Стверджує, що огляд проведено без присутності відповідача, оскільки він не був належним чином повідомлений у зв`язку тим, що електронне повідомлення оцінювача не було передано з технічних причин. Крім того зазначає, що у Звіті №1069К від 30.10.2019 дата ДТП вказана 05 жовтня 2019 року, однак як підтверджується матеріалами справи ДТП відбулась 29.09.2019 року тому припускає, що інші пошкодження могли утворитись пізніше. Також вказує, що ремонтні калькуляції датовані 05.10.2019 року без відомостей про виконавця, однак станом на 05.10.2019 року будь-яких правовідносини між ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_4 не було, оскільки згідно Звіту заява ОСОБА_2 про проведення експертного товарознавчого дослідження КТЗ надійшла 19 жовтня 2019 року. Посилаючись на висновки викладені у Звіті щодо вартості відновлювального ремонту з урахуванням ПДВ та без наводить власний розрахунок де ПДВ становить 3131,42 грн., що на думку апелянта підтверджує неправильність п.2 висновку оцінювача. До цього ж на думку апелянта суд помилково розцінив такий звіт як висновок автотоварознавчої експертизи та стягнув 3600 гривень за його складення. Крім викладеного апелянт зазначає, що оскільки суд задовольнив позовні вимоги врахувавши заяву про зменшення позовних вимог, то слід виходити з того, що в основу прийнятого рішення суд поклав Звіт про оцінку автомобіля №1069К від 21.05.2022 року. Однак вказаний звіт не може бути належним та допустимим доказом у справі, оскільки фактично оцінка автомобіля не проводилась. Вказаний звіт був складений повторно ПП ОСОБА_4 через отримання зауважень на його звіт №1069К від 30.10.2019 року. Для складення такого звіту не був запрошений Відповідач, не зазначено, що оцінювач попереджений про кримінальну відповідальність та те, що звіт складений для подання в суд, а докази оплати саме цього звіту відсутні. Судом першої інстанції не обґрунтовано, який саме звіт взятий до уваги та не надано жодної оцінки, а заяву про зменшення позовних вимог з доказом Звітом від 21.05.2022 року подано після першого судового засідання, тобто з пропуском процесуального строку без порушення питання щодо його поновлення. Разом з цим новий звіт суттєво відрізняється від попереднього. В даті проведення оцінки (попередній звіт: оцінка проведена 05.10.2019, дата ДТП 05.10.2019; повторний звіт: оцінка проведена 29.09.2019, дата ДТП 29.09.2019). Просить врахувати, що заява на проведення експертного дослідження надійшла ФОП ОСОБА_4 лише 19.10.2019, тобто через 20 днів після імовірного проведення оцінки, а огляд об`єкту оцінки (29.09.2019 р.) проведений лише 24.10.2019 р., тобто через 25 днів після проведення оцінки. Вказав, що місцевим судом не надана оцінка доказам та запереченням відповідача, а висновки щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди не відповідають обставинам справи. Також покликався на помилковість висновків суду при розподілі судових витрат. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити її без задоволення, а рішення місцевого суду без змін. Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що постановою Сарненського районного суду Рівненської області від 22.10.2019 року ОСОБА_1 визнаний винуватим в скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП. Постанова набрала законної сили 01.11.2019 року. Відповідно до постанови ОСОБА_1 29.09.2019 року о 21 годині 25 хвилин в м. Сарни по вул. Варшавська, 4Б, керував транспортним засобом марки Mersedes-Benz E 200 CDI, державний номерний знак НОМЕР_2 під час руху заднім ходом, не переконавшись, що це буде безпечно і не створить перешкод іншим учасникам дорожнього руху та не звернувшись за допомогою до інших осіб в наслідок чого здійснив зіткнення з транспортним засобом VOLVO V50 д.н.з. НОМЕР_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження. Цивільно-правова відповідальність позивача ОСОБА_2 на момент ДТП застрахована згідно полісу № НОМЕР_3 у ПАТ "НАСК"ОРАНТА". Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду передбачені нормами статті 1166 ЦК України, відповідно до яких шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини. Шкода, заподіяна особі або майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч.2 ст.1166 ЦК України). Згідно ч. 1 ст. 1166, ст. 1187 ЦК України шкода, заподіяна особі або майну громадянина підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки незалежно від наявності вини. Джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. ч. 1, 2 ст. 1187 ЦК України). Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки відшкодовується за правилами ч. 1 ст. 1188 ЦК України: шкода, завдана одному з володільців із вини іншого, відшкодовується винним; не відшкодовується шкода, завдана володільцю лише з його вини; за наявності вини всіх володільців розмір відшкодування визначається судом у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (тобто залежно від ступеня вини кожного). Разом з цим статтею 1194 ЦК України передбачено, що особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням). Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи. Таким чином, відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі (підпункт "а" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV). Велика Палата Верховного Суду в постанові від 14 грудня 2021 року у справі № 147/66/17 зазначила, що внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди виникають цивільні права й обов`язки, пов`язані з її відшкодуванням. Зокрема, потерпілий набуває право отримати відшкодування шкоди, а обов`язок виплатити відповідне відшкодування за Законом № 1961-IV виникає у страховика особи, яка застрахувала цивільну відповідальність (у визначених Законом № 1961-IV випадках - МТСБУ), та в особи, яка застрахувала цивільну відповідальність, якщо розмір завданої нею шкоди перевищує розмір страхового відшкодування, зокрема на суму франшизи, чи якщо страховик (МТСБУ) за Законом № 1961-IV не має обов`язку здійснити страхове відшкодування (регламентну виплату). Тобто внаслідок заподіяння під час ДТП шкоди (настання страхового випадку), винуватець ДТП не звільняється від обов`язку відшкодувати завдану шкоду, але цей обов`язок розподіляється між ним і страховиком (МТСБУ). Таким чином, у разі завдання шкоди транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, виплату відшкодування здійснює МТСБУ та позивачу належить право на відшкодування майнової шкоди, заподіяної цьому майну за рахунок МТСБУ. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 вересня 2021 року в справа № 344/17464/15-ц (провадження № 61-11184св20) вказано, що «відповідно до частин першої - четвертої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року в справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) зроблено висновок, що «пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження». Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справі, в якій наявна обов`язкова співучасть, тобто, коли неможливо вирішити питання про обов`язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов`язки особи, не залученої до участі у справі в якості співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову. З урахуванням вказаного, визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик, та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми, а у випадку, зазначеному у пункті 80 цієї постанови - винною особою. Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе в межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди (постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц, від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц, від 22 лютого 2022 року по справі № 201/16373/16-ц). Оскільки відомостей про наявність страхового полісу на автомобіль Mersedes-Benz E 200 CDI, державний номерний знак НОМЕР_2 на момент ДТП матеріали справи не містять, докази звернення позивача до страховика відповідача чи до МТСБУ також в матеріалах справи відсутні, а ні страховик відповідача ні МТСБУ не залучались до участі у справу, то колегія суддів приходить до висновку про скасування оскаржуваного рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог через неналежний суб`єктний склад. Відповідно до п. 3 і п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Бурма Олексій Віталійович, задовольнити частково. Рішення Сарненського районного суду Рівненської області від 16 квітня 2024 року скасувати. В позові ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ПАТ «НАСК «Оранта», ОСОБА_3 про стягнення матеріальної і моральної шкоди, спричиненої джерелом підвищеної небезпеки відмовити. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду лише у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: Боймиструк С.В. Ковальчук Н.М. Хилевич С.В.