Постанова 4824 № 381/588/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 жовтня 2024 року м. Київ Унікальний номер справи № 381/588/24 Апеляційне провадження № 22-ц/824/13438/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левенця Б.Б., суддів - Борисової О.В., Кирилюк Г.М., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2024 року, ухвалене під головуванням судді Соловей Г.В., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за Кредитним договором, - в с т а н о в и в : У лютому 2024 року директор ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» Наваренко В.Г. звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» заборгованість за кредитним договором у розмірі 40 203,18 грн., судовий збір в розмірі 3 028 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 7 100 грн. (а.с. 1-3). Обґрунтовуючи позовні вимоги, посилався на те, що 25 серпня 2020 року між АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання кредиту № 500838216, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу кредит у сумі 30 680,09 грн. строком на 12 місяців на споживчі потреби з відсотковою ставкою 32,00 % річних. Договір укладено в електронній формі відповідно до Закону України «Про електронну комерцію»,який має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаний сторонами. Вказував, що AT «Альфа-Банк» виконало умови кредитного договору та перерахувало на рахунок відповідача безготівковим шляхом кошти в розмірі 60 814,80 грн., проте позичальник не виконав умови договору щодо повернення кредитних коштів, внаслідок чого, згідно детального розрахунку, станом на 20 грудня 2021 року загальний розмір заборгованості останнього становить 40 203,18 грн., з яких 30 680,09 грн. заборгованість за тілом кредиту, 9 523,09 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом. Зазначав, що 20 грудня 2021 року між AT «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу, на підставі якого відбулося відступлення прав вимоги за кредитним договором до відповідача. Таким чином, ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло статусу кредитора за вищевказаним кредитним договором (а.с. 1-3). 26 березня 2024 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_1 , в якому останній просив в задоволенні позову відмовити. Посилався на те, що між ним та АТ «Альфа-Банк» дійсно було укладений договір № 500838216 від 25 серпня 2020 року, яким було погоджено строк кредитування 12 місяців з 25.08.2020 року по 26.08.2021 рік; кредит надано із сплатою щомісячних платежів, згідно графіку погашення боргу; сторонами кредитного договору було погоджено суму до повернення в розмірі 36 254,13 грн. Згідно виписки первинного кредитора, що надана в додатках до позовної заяви, відповідачем внесено платежі в рахунок погашення боргу на загальну суму в розмірі 40 443,85 грн., тобто в більшому розмірі, ніж було погоджено до повернення позичальником, а тому вважав, що станом на час звернення позивача до суду заборгованість за наданим кредитом відсутня (а.с. 48-51). Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2024 року в задоволенні позову ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовлено (а.с. 88-91). Не погодившись з рішенням районного суду, 14 червня 2024 року директор ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» Наваренко В.Г. звернувся до суду з вказаним позовом, в якій просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі (а.с. 93-94). На обґрунтування скарги зазначав, що судом першої інстанції було встановлено, що відповідно до додатку 1-1 до договору факторингу № 4 від 20.12.2021 року, АТ «Альфа-Банк» було відступлено, а ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» прийнято право вимоги до боржника за договором кредиту № 500838216 від 25.08.2020 року на загальну суму заборгованості 40 203,18 грн. Отже, судом першої інстанції чітко встановлено і це підтверджується матеріалами справи, що саме 20.12.2021 року скаржником було набуто право вимоги до відповідача за договором кредиту № 500838216 від 25.08.2020 року. Скаржником надано разом з позовною заявою виписку по рахунку, з якої чітко вбачається, що 20.12.2021 року відбулось погашення заборгованості відповідача перед первісним кредитором АТ «Альфа-Банк» за рахунок коштів скаржника, що перераховані ним на виконання умов договору факторингу № 4 від 20.12.2021 року. Отже, погашення заборгованості відповідача перед АТ «Альфа-Банк» було здійснено за рахунок коштів скаржника, а не відповідача. Проте, суд першої інстанції не дослідив належним чином надану скаржником виписку, та, як наслідок зробив помилковий висновок, що відповідач здійснив погашення своєї заборгованості за вищевказаним кредитним договором (а.с. 93-94). Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив. При цьому, судом апеляційної інстанції було забезпечено право відповідача ОСОБА_1 подати відзив (заперечення) проти апеляційної скарги та (або) докази на спростування заявлених позовних вимог, повідомлено відповідача про розгляд справи апеляційним судом на його адресу, про що є відмітка працівників пошти про відсутність адресата за зазначеною адресою, заяви про зміну адреси місця проживання (перебування) від відповідача до суду не надходили (а.с. 123-125). Відповідно до частини 1 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання (перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання або місцезнаходження судова повістка надсилається учасникам справи, які не мають офіційної електронної адреси та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, на останню відому судові адресу і вважається доставленою, навіть якщо учасник судового процесу за цією адресою більше не проживає або не знаходиться. За правилами частини 13 статті 7, частини 1 статті 369 ЦПК України апеляційна скарга ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2024 року розглянута апеляційним судом в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами (у письмовому провадженні). Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, обговоривши доводи скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, судова колегія дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, враховуючи наступне. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку повернуті ще до моменту звернення позивача до суду з цим позовом, заборгованість за тілом кредиту та відсотками відсутня. Колегія суддів погодиласьз висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 25.08.2020 року відповідачем ОСОБА_1 підписано оферту на укладення угоди про надання кредиту № 500838216, якою пропонував АТ «Альфа-Банк» укласти угоду про надання споживчого кредиту на таких умовах: тип кредиту «Кредит готівкою»; сума кредиту 30680,09 грн.; спосіб видачі переказ коштів на рахунок, вказаний в оферті; процентна ставка 32,00%- фіксована; строк кредиту 12 місяців, строк повернення 26.08.2021, комісійна винагорода 0,00% (а.с. 5). 25.08.2020 року АТ «Альфа-Банк» прийняло пропозицію ОСОБА_1 на укладення угоди про надання споживчого кредиту № 500838216 на запропонованих в оферті умовах. В акцепті зазначено, що угода вважається укладеною та набуває чинності з моменту підписання банком акцепту та надання кредиту (а.с. 5, зворот). Згідно з Додатком № 1 до угоди про надання кредиту № 500838216 від 25.08.2020 «Графік платежів та розрахунок сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки, з урахуванням вартості всіх супутніх послуг» ТОВ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 узгодили порядок погашення кредиту. 25.08.2020 року АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 підписали паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого сторони узгодили: тип кредиту споживчий кредит; мета отримання кредиту споживчі цілі; строк кредиту 12 місяців; спосіб надання кредиту безготівковий; процентна ставка 32,00%, фіксована; загальні витрати за кредитом 5574,04 грн.; орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача 36254,13 грн.; реальна річна процентна ставка 32,00%. Графік платежів: до 18 числа кожного місяця з дати надання кредиту до повного погашення кредиту по 3021,18 грн., загальна кількість платежів

12. Також сторони узгодили сплату штрафів за прострочення виконання та/або невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит: за кожне прострочення платежу, що триває від 1 (одного) до 4 (чотирьох) днів 100 грн.; за кожне прострочення платежу, що триває 5 (п`ять) днів та більше 300 грн. Факт отримання кредитних коштів відповідачем підтверджено випискою по особовому рахунку за період з 22.02.2020 по 20.12.2021 (а.с. 14-21). Згідно розрахунку, наданого позивачем, станом на 20.12.2021 загальний розмір заборгованості відповідача за кредитним договором № 500838216 від 25.08.2020 року становить 40 203,18 грн., з яких 30 680,09 грн. заборгованість за тілом кредиту, 9 523,09 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом (а.с. 22). 20.12.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» було укладено договір факторингу № 4, згідно п. 2.1. якого в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Фактор (ТОВ «ФК «Еліт Фінанс») зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату, а Клієнт АТ «Альфа Банк» відступає Фактору, а Фактор набуває належне Клієнтові Право Вимоги до Боржників (які надалі, в залежності від контексту, іменуються «Боржники» або «Боржник») за договорами (надалі іменуються «Основні договори» або «Основний договір», в залежності від контексту), перелік яких наведено в Додатку № 1-1 до Договору (а.с. 8-12). Згідно п. 2.3 Договору факторингу № 4 від 20.12.2021 AT «АЛЬФА-БАНК» та TOB «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» погодили, що право вимоги вважається відступленим Фактору з дати оплати Фактором Ціни Прав Вимоги відповідно до п 4.2 цього Договору. В дату здійснення оплати Фактором ціни прав вимоги відповідно до п 4.2 цього Договору Сторони підписують Акт приймання-передачі Реєстру Боржників, за формою встановленою в Додатку № 2 до цього Договору. Відповідно до п. 4.2 зазначеного Договору факторингу ціна права вимоги за цим Договором становить 12 878 944 гривень 00 копійок. Фактор зобов`язаний передати в розпорядження Клієнту грошові кошти і сплатити Клієнтові ціну прав вимоги в розмірі 12878944 гривень 00 копійок, шляхом перерахування на рахунок Клієнта № НОМЕР_1 , відкритого в АТ «Альфа-Банк», в дату підписання договору. Відповідно до додатку 1-1 до Договору факторингу № 4 від 20.12.2021 року, АТ «Альфа-Банк» було відступлено, а ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» прийнято право вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором кредиту № 500838216 від 25.08.2020 року на загальну суму заборгованості 40203,18 грн. (а.с. 13). Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Так, за укладеним ОСОБА_1 із АТ «Альфа-Банк» кредитним договором від 25 серпня 2020 року №500838216 (шляхом акцептування Банком оферти позичальника ОСОБА_1 ), сторони визначили для повернення заборгованості за Угодою використовувати відкритий ОСОБА_1 банківський рахунок № НОМЕР_2 (а.с. 5-6). Як вбачається з виписки АТ «Сенс Банк» (до зміни найменування - АТ «Альфа-Банк») по особовим рахункам з 25.08.2020 року по 20.12.2021 року по рахунку відповідача ОСОБА_1 , останнім 26 серпня 2020 року за фінансовим документом № 1101798 сплачено - 240,76 грн. та 28 вересня 2020 року за док. № 3953592 сплачено - 240,76 грн, з вказанням в обох призначеннях платежів - сплата процентів за користування кредитним договором № 500838216 від 25.08.2020 року (платник - ОСОБА_1 , банківський рахунок № НОМЕР_2 ). З цієї ж виписки АТ «Сенс Банк» вбачається, що 20 грудня 2021 року за док. № 790489679 сплачено 4189,81 грн та за док. № 790489666 сплачено 5333,28 грн, призначення платежу - сплата процентів за користування кредитним договором № 500838216 від 25.08.2020 року і 20 грудня 2021 року за док. №790489688 сплачено - 30680,09 грн, призначення платежу - погашення кредиту за кредитним договором № 500838216 від 25.08.2020 року. В зазначених виписках Банку про сплату коштів зазначений: платник - ОСОБА_1 , банківський рахунок № НОМЕР_2 (а.с. 14-21). В суді першої інстанції у відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 , заперечував проти позову та посилався на те, що згідно вищевказаної виписки первинного кредитора, що надана в додатках до позовної заяви, відповідачем внесено платежі в рахунок погашення боргу на загальну суму в розмірі 40 443,85 грн., тобто в більшому розмірі, ніж було погоджено до повернення позичальником, а тому вважав, що станом на час звернення позивача до суду заборгованість за наданим кредитом відсутня (а.с. 48-51). Ухвалою Фастівського міськрайонного суду Київської області від 10 квітня 2024 року забезпечено право позивача на спростування таких доводів відповідача щодо повного погашення заборгованості та запропоновано надати до районного суду відповідні докази (а.с. 65-66). 03 травня 2024 року представником ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» Наваренко В.Г. наданий детальний розрахунок заборгованості та виписка АТ «Сенс Банк» по особовим рахункам з 25.08.2020 року по 20.12.2021 року по рахунку відповідача ОСОБА_1 , за якими зазначено сплату коштів 26 серпня 2020 року за фінансовим документом № 1101798 - 240,76 грн., 28 вересня 2020 року за док. № 3953592 - 240,76 грн., 20 грудня 2021 року за док. № 790489679 сплачено 4189,81 грн, за док. № 790489666 сплачено 5333,28 грн., призначення платежів - сплата процентів за користування кредитним договором № 500838216 від 25.08.2020 року і 20 грудня 2021 року за док. №790489688 сплачено - 30680,09 грн, призначення платежу - погашення кредиту за кредитним договором № 500838216 від 25.08.2020 року, із зазначенням у вищевказаних виписках Банку: платник - ОСОБА_1 , банківський рахунок № НОМЕР_2 (а.с. 71-81). Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України). Згідно з частиною 6 статті 81 ЦК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 2, 4 ст. 83 ЦПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений у частинах другій та третій статті 83 цього Кодексу. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази (ст. 84 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»). Частиною першою статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, яка набрала чинності для України з 11 вересня 1997 року і відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом. Зокрема, у пункті 26 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Надточій проти України» (далі - ЄСПЛ) та пункті 23 рішення ЄСПЛ «Гурепка проти України № 2» наголошено, що принцип рівності сторін - один зі складників ширшої концепції справедливого судового розгляду, за змістом якого кожна сторона повинна мати розумну можливість обстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її у суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом. Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Рівність сторін передбачає, що кожній стороні має бути надана можливість представляти справу та докази в умовах, що не є суттєво гіршими за умови опонента (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Домбо Бегеер Б. В. проти Нідерландів» («Dombo Beheer B. V. v. the Netherlands») від 27 жовтня 1993 року, заява № 14448/88, § 33). Згідно із практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, з принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Таким чином, диспозитивність цивільного судочинства унеможливлює витребування доказів за ініціативою суду. ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» є позивачем у цій справі, а тому разом з позовною заявою мав об`єктивну можливість та мав надати до суду першої інстанції відповідні докази і аргументи на підтвердження заявлених позовних вимог. Крім того, суд першої інстанції ухвалою від 10 квітня 2024 року додатково забезпечив право позивача на спростування доводів відповідача щодо погашення заборгованості, а позивач своїми правами щодо предмета спору, в тому числі щодо надання та (або) витребування доказів не скористався. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що позивач не спростував доводів відповідача про погашення суми заборгованості за вищевказаним кредитним договором, заявленої позивачем в сумі 40 203,18 грн. Доводи апеляційної скарги зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків районного суду, суд апеляційної інстанції виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції. З цих підстав колегія суддів апеляційного суду перевірила та відхилила відповідні доводи апелянта. На підставі ст. 141 ЦПК України, понесені апелянтом судові витрати не підлягають відшкодуванню за рахунок іншої сторони. Керуючись ст. 367, ст. 374, ст. 375, ст.ст. 381-384 ЦПК України, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» - залишити без задоволення. Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 21 травня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття і оскарженню в касаційному порядку до Верховного Суду не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Судді Київського апеляційного суду: Б.Б. Левенець О.В. Борисова Г.М. Кирилюк