Постанова 4820 № 686/19080/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 12 травня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/19080/25 Провадження № 22-ц/820/1144/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Талалай О. І. (суддя-доповідач), Гринчука Р. С., П`єнти І. В. розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 березня 2026 року (суддя Чевилюк З. А., повне судове рішення складено 11 березня 2026 року) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, суд у с т а н о в и в : У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС», звертаючись до суду із вказаним позовом, зазначало, що 06 грудня 2017 року ОСОБА_1 підписав оферту на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, за умовами якої відповідач запропонував укласти з АТ «АЛЬФА-БАНК» угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Банк акцептував пропозицію клієнта та встановив ОСОБА_1 кредитну лінію у розмірі 200000 грн зі сплатою 39,99% річних за користування кредитними коштами. 20 грудня 2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» і ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» був укладений договір факторингу, відповідно до умов якого АТ «АЛЬФА-БАНК» відступає ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», а ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» приймає належні АТ «АЛЬФА-БАНК» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі прав вимоги (додаток до договору), у тому числі й до відповідача. ОСОБА_1 належним чином не виконав зобов`язання за договором, внаслідок чого виникла заборгованість станом на 20 грудня 2021 року в розмірі 31470,16 грн, з яких 25704,63 грн - прострочений кредит, 5069,86 грн - проценти за користуванням кредитом, 445,67 грн - овердрафт, 250 грн - неустойка. Зазначену заборгованість позивач просив стягнути з відповідача. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 березня 2026 року в позові відмовлено. ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, в апеляційній скарзі просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на незаконність рішення суду. Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про недоведеність укладеного кредитного договору. Суд не звернув увагу на те, що укладення кредитного договору відбувалось шляхом прийняття оферти (пропозиції) відповідача про укладення договору, де були зазначені його істотні умови. Суд не врахував обставини використання відповідачем кредитних коштів, що підтверджується виписками по рахунку ОСОБА_1 , на підставі яких зроблено розрахунок заборгованості. Виписки по рахунку є належними та допустимими доказами на підтвердження розміру заборгованості. У відзиві представник відповідача просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін. Вважає правильним висновок суду про відсутність у матеріалах справи копії угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття кредитної лінії від 06 грудня 2017 року. Виписка по рахунку не відповідає вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і не може бути визнана належним та допустимим доказом у справі. Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав. Відповідно до пунктів 3 і 4 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Установлено, що 05 грудня 2017 року ОСОБА_1 підписав оферту на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. АТ «АЛЬФА-БАНК» прийняло пропозицію відповідача про укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. За умовами оферти та акцепту ОСОБА_1 було відкрито поточний рахунок у Банку з електронним платіжним засобом у гривні та установлено ліміт кредитної лінії у розмірі 200000 грн з фіксованою процентною ставкою 39,99% річних за користування коштами відновлювальної кредитної лінії при вчиненні торгових операцій та/або операцій зняття коштів готівкою. Обов`язковий мінімальний платіж 7% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн. Угодою від 05 грудня 2017 року підтверджено погодження між сторонами використання аналогу власноручного підпису клієнта. 20 грудня 2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» і ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» був укладений договір факторингу № 4, відповідно до умов якого АТ «АЛЬФА-БАНК» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС», а ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуває належне АТ «АЛЬФА-БАНК» право грошової вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у додатку № 1-1 до договору. Право вимоги - права грошової вимоги клієнта до боржників, які виникли на момент підписання цього договору або можуть виникнути в майбутньому на підставі укладених між клієнтом та боржниками основних договорів з усіма додатками та додатковими угодами, також всі існуючі і майбутні права вимоги на підставі договорів забезпечення за основними договорами, укладених між клієнтом та боржниками. Право вимоги вважається відступленим фактору з дати оплати фактором ціни права вимоги відповідно до пункту 4.2 договору. В дату здійснення оплати фактором ціни права вимоги відповідно до пункту 4.2 договору сторони підписують акт приймання-передачі реєстру боржників за формою встановленою в Додатку № 2 до цього договору. 20 грудня 2021 року між АТ «АЛЬФА-БАНК» і ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» складений акт приймання-передачі реєстру боржників від 20 грудня 2021 року до договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року, згідно з яким клієнт передав, а фактор отримав право вимоги, детальний опис складових якого наведений в додатку № 1-1 до договору. Загальна кількість боржників 8951. Загальний розмір заборгованості за основними договорами право вимоги за якими відступається складає: за тілом, нарахованими процентами, комісіями та всіма іншими платежами 219557644,67 грн; за штрафними санкціями (неустойками, пенею) 15405651,06 грн. Платіжним дорученням № 34291 від 20 грудня 2021 року підтверджено переказ ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» АТ «АЛЬФА-БАНК» 12878944 грн, призначення платежу - за право вимоги згідно договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року. Відповідно до виписки з додатку до договору факторингу № 4 від 20 грудня 2021 року ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором в загальному залишку заборгованості 31470,16 грн, з яких: 26150,30 грн - залишок за кредитом, 5319,86 грн - залишок за штрафними санкціями. Згідно з розрахунком заборгованості станом на 20 грудня 2021 року за договором існує заборгованість у розмірі 31470 грн, з яких: 25704,63 грн - заборгованість за кредитом; 5069,86 грн - заборгованість за процентами, 250 грн - неустойка, 445,67 грн - овердрафт. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Відмову у позові суд першої інстанції мотивував недоведеністю позовних вимог. Колегія суддів з висновком суду не погоджується. Доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу з таких підстав. Частиною 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частин 1 і 2 статті 207 ЦК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (частина 1 статті 634 ЦК України). У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» (далі - Закон) зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частин 3, 5, 6, 7 і 12 статті 11 Закону електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Положеннями статті 12 Закону у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі (частина 2 статті 639 ЦК України). Згідно з частинами 1 і 3 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором (частина 1 статті 1077 ЦК України). Перехід права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором від АТ «АЛЬФА БАНК» до ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» позивач підтвердив належними та допустимими доказами, які відповідач не спростував. Установлено, що оферта на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, Анкета-заява про акцепт публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення договору про банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Альфа-Банк», Паспорт споживчого кредиту підписані ОСОБА_1 аналогом власноручного підпису. Оферта та акцепт на укладення кредитного договору містять персональні дані відповідача, зокрема, дату та місце народження, РНОКПП, серію та номер паспорта громадянина України, зареєстроване місце проживання, номер мобільного телефону, місце роботи. Сторонами визначено порядок та умови надання фінансового кредиту, сплати процентів. ОСОБА_1 не надав належних і допустимих доказів на спростування обставин отримання від позивача кредитних коштів у вигляді встановленого кредитного ліміту на його банківський рахунок, користування кредитними коштами та наявності заборгованості за договором. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України. За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про недоведеність обставин укладення кредитного договору. Помилка при зазначенні дати укладення кредитного договору (6 грудня замість 5 грудня) не може бути підставою для відмови в позові, оскільки сукупністю доказів, які долучені до позовної заяви, підтверджується факт укладення кредитного договору між сторонами, користування відповідачем кредитними коштами та наявність заборгованості за ним. Помилка щодо зазначення дати укладення кредитного договору не свідчить про відсутність договірних відносин між банком і відповідачем. У зв`язку з наведеним слушними є доводи апеляційної скарги про помилковість висновку суду першої інстанції про відмову в позові за недоведеністю позовних вимог. Разом з тим, надані позивачем докази у своїй сукупності дають підстави для стягнення заборгованості за договором у розмірі 29170,16 грн. Зазначена вище заборгованість підлягає стягненню з відповідача. Правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 неустойки відсутні. Відповідно до частин 1 і 2 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов?язання. Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі, якщо таке збільшення не заборонено законом (частини 1, 2 статті 551 ЦК України). Пунктом 3 частини 1 статті 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки у вигляді сплати, серед іншого, неустойки. Зі змісту оферти на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії та анкети-заяви, які підписані ОСОБА_1 , вбачається, що в них відсутні умови щодо сплати неустойки (штрафу). Тому підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді сплату неустойки (штрафу) у разі порушення боржником зобов`язання, немає. З огляду на викладене неустойка в сумі 250 грн не підлягає стягненню з ОСОБА_1 . З розрахунку заборгованості встановлено, що відповідач здійснював погашення кредитної заборгованості, частину з якої в сумі 2050 грн було зараховано в погашення неустойки (штрафу), що не відповідає умовам укладеного між сторонами договору, оскільки порядок погашення заборгованості сторонами не визначений. Сплачена відповідачем неустойка (штраф) в сумі 2050 грн підлягає зарахуванню в погашення кредиту та процентів за користуванням ним порівно по 1025 грн. Отже заборгованість за договором, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, складає 29170,16 грн, з яких: 24679,63 грн - заборгованість за кредитом, 4044,86 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом, 445,67 грн - овердрафт. З урахуванням наведеного рішення суду першої інстанції необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення про часткове задоволення позову та стягнення зазначеної заборгованості В решті вимог потрібно відмовити. Посилання відповідача на пропущення позивачем строку позовної давності, як на підставу для відмови в позові, не ґрунтується на законі. Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України). Статтею 261 ЦК України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Враховуючи здійснення платежів за договором, а також установлення на всій території України карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії якого строки позовної давності продовжувалися, та зупинення перебігу строку позовної давності на період дії воєнного стану, введеного в Україні, при зверненні з позовом до суду позивач не пропустив строк позовної давності. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України). Згідно з частинами 1, 3 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Документально підтверджені витрати позивача по оплаті судового збору за подання позовної заяви (платіжна інструкція № 2818 від 16 червня 2025 року) та за подання апеляційної скарги (платіжна інструкція № 1090 від 13 березня 2026 року) на підставі частин 1 і 13 статті 141 ЦПК України необхідно стягнути з ОСОБА_1 пропорційно розміру задоволених позовних вимог (92,7%) у сумі 7017,39 грн. Крім того, позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в сумі 9200 грн. На підтвердження таких витрат у суді першої інстанції надав копії договору про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03 липня 2024 року, укладеного між ТОВ «ФК «ЕЛІТ ФІНАНС» та адвокатом Литвиненко О. І., акту № 1 приймання-передачі наданих послуг від 15 липня 2024 року, платіжної інструкції № 4948 від 01 жовтня 2024 року. Відповідно до пунктів 3.1, 4.1. договору вартість послуг адвоката встановлюється з розрахунку, що ціна однієї години затраченого адвокатом часу на надання послуг становить 2000 грн без ПДВ. Конкретні суми до плати наводяться у Акті приймання-передачі наданих послуг, надісланих адвокатом та погоджених з клієнтом. Клієнт зобов`язується оплачувати адвокату усі додаткові витрати, пов`язані з виконанням даного договору (витрати на відрядження, отримання довідок та ін.). Договір набирає чинності з моменту підписання сторонами та діє до 03 липня 2026 року (пункт 4.1.). За змістом акту № 1 приймання-передачі наданих послуг від 15 липня 2024 року адвокат надала, а клієнт прийняв юридичні послуги відповідно до договору про надання правничої допомоги № 03-07/24 від 03 липня 2024 року у справі за позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у вигляді надання первинної консультації замовнику у справі (0,5 години, вартість 1000 гривень), правового аналізу наявних документів у замовника, правової ситуації із застосуванням відповідного законодавства, правових висновків Верховного Суду та Європейського суду з прав людини (2 години, вартість 4000 гривень), підготовки та подання позовної заяви (2,1 години, вартість 4200 гривень). Всього 9200 гривень. Сторони погодили, що підписання клієнтом вказаного акту свідчить про відсутність у нього претензій щодо обсягу, якості наданих послуг та вартості за надані послуги. На підставі частин 1-6 статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов?язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідач заявляв про неспівмірність витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції. З урахуванням практики ЄСПЛ при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Враховуючи складність справи, ціну позову, значення справи для сторін, виконаної адвокатом роботи, наведених вище норм права, обґрунтованості витрат з урахуванням критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, клопотання відповідача про їх неспівмірність, колегія суддів вважає, що розмір витрат на професійну правничу допомогу необхідно визначити у розмірі 5000 грн. На підставі частин 2 і 13 статті 141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог стягненню з відповідача на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4635 грн. Отже, загальна с ума судових витрат, які необхідно стягнути з ОСОБА_1 , складає 11652,39 грн (судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги в сумі 7017,39 грн + витрати на правничу допомогу в сумі 4635 грн). Керуючись статтями 374, 376, 382, 384 ЦПК України, суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» задовольнити частково. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 06 березня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» (місцезнаходження площа Солом`янська, 2, місто Київ, ІК ЄДРПОУ 40340222) заборгованість за договором у розмірі 29170,16 грн (двадцять дев`ять тисяч сто сімдесят грн 16 коп.). В решті позову відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЛІТ ФІНАНС» судові витрати у сумі 11652,39 грн (одинадцять тисяч шістсот п`ятдесят дві грн 39 коп.). Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України. Повне судове рішення складено 12 травня 2026 року. Суддя-доповідач О. І. Талалай Судді Р. С. Гринчук І. В. П`єнта