Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 607/13124/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 жовтня 2024 рокуЛьвівСправа № 607/13124/24 пров. № А/857/22877/24 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: Головуючого судді Сеника Р.П., суддів Іщук Л.П., Судової-Хомюк Н.М., з участю секретаря судового засідання Хомин Ю.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 серпня 2024 року у справі №607/13124/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,- суддя в 1-й інстанції Черніцька І.М., дата ухвалення рішення 21.08.2024, місце ухвалення рішення м. Тернопіль, дата складання повного тексту рішення 21.08.2024, - В С Т А Н О В И В : Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області (далі відповідач, апелянт) про скасування постанови про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2377423 від 12.06.2024, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та накладено штраф у розмірі 340 грн. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказав, що 12.06.2024 поліцейським відділення поліції №4 (м. Збараж) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області капралом поліції Вересом Н.І. винесено оскаржувану постанову, якою його притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено на нього штраф у розмірі 340 грн. Згідно оскаржуваної постанови, 12.06.2024 о 20 год. 16 хв. він здійснив зупинку транспортного засобу ближче 30 метрів від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, чим порушив п.15.9.(е) ПДР України. З оскаржуваною постановою він не погоджується та вважає її незаконною. Зазначає, що він не здійснював зупинку транспортного засобу ближче 30 метрів від посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів, поліцейські не виміряли вказану відстань, а тому вважає постановою такою, що не підтверджена належними доказами. Посилаючись на наведене, просив задовольнити позов. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.08.2024 у справі №607/13124/24 позов задоволено повністю; скасовано постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №2377423 від 12.06.2024 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 гривень; провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, закрито. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що суд першої інстанції формально підійшов до вирішення даного спору та ухвалив рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, яке підлягає скасуванню. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що факт здійсненого позивачем правопорушення підтверджується відеодоказами, які долучені до відзиву. Тому, пояснення позивача, факти, викладені в позовній заяві, спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності і не є беззаперечним доказом неправомірності дій поліцейського. Апелянт просив скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21.08.2024. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не прибули, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, а тому, суд апеляційної інстанції, відповідно до ч. 4 ст. 229, п. 2 ч. 1 ст. 311 та ч. 2 ст. 313 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), вважає можливим проведення розгляду справи за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що сама лише постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності серії ЕНА №2377423 від 12.06.2024 не є доказом вчинення адміністративного правопорушення, а лише рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення. Таким чином, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийняття постанови серії ЕНА №2377423 від 12.06.2024, не надано жодних доказів на підтвердження вчинення позивачем правопорушення, зазначеного в оскаржуваній постанові. Розглядаючи спір апеляційний суд виходить із такого. Встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 12.06.2024 поліцейським відділення поліції №4 (м. Збараж) Тернопільського РУП ГУНП в Тернопільській області капралом поліції Вересом Н.І. винесено постанову серії ЕНА №2377423 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, відповідно до якої ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. Із змісту оскаржуваної постанови встановлено, що 12.06.2024 о 20 год 16 хв. на вулиці 15 квітня, позивач, керуючи транспортним засобом «Hyundai Sonata» д.н.з. НОМЕР_1 , в м. Тернопіль здійснив зупинку транспортного засобу ближче 30 м від посадкового майданчика, чим порушив вимоги п. 15.9 (е) ПДР України: Порушення зупинок ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів. Оскільки позивач не погодився із спірною постановою, звернувся до суду із цим позовом. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306 (далі - ПДР України). Відповідно до п. 1.9. ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством. Згідно з п. 15.9.(е) ПДР України зупинка забороняється ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів, а коли їх немає ближче 30 м від дорожнього знаку такої зупинки з обох боків. Частиною 1 ст. 122 КУпАП передбачено, що перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Порядок розгляду справ про адміністративне правопорушення передбачений гл. 22 КУпАП. Статтею 276 КУпАП визначено, що справа про адміністративне правопорушення розглядається за місцем його вчинення. Згідно зі ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. При цьому, згідно зі ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. За приписами п. 1 ст. 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події та складу адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів. Згідно зі ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Статтею ст. 251 КУпАП визначено, що доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Згідно з положеннями ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, доказами є фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення. Статтею 283 КУпАП передбачено, що постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху повинна містити, у тому числі, відомості про технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис. Відповідно до ст. 40 Закону України «Про Національну поліцію», поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою забезпечення дотримання правил дорожнього руху. Так, положення зазначеного Закону надають право поліції використовувати інформацію відеозапису та фотокартки в якості речових доказів наявності або відсутності факту правопорушення. На підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення відповідачем до відзиву на позовну заяву надано оптичний диск із відеозаписами події 12.06.2024 (відповідно до оскарженої постанови відео з нагрудної бодікамери поліцейського 200806) та фото місця вчинення правопорушення. Як вірно встановив суд першої інстанції, на відповідному відеозаписі не зафіксовано факту порушення ОСОБА_1 п.15.9 (е) ПДР, а саме здійснення зупинки ближче 30 м від посадкових майданчиків для зупинки маршрутних транспортних засобів. Проте, зафіксовано лише процесуальний розгляд та винесення оскаржуваної постанови. Зі змісту такого відеозапису неможливо встановити сам факт наявності посадкового майданчика, його відстань відносно припаркованого транспортного засобу позивача та здійснення будь-яких замірів для встановлення наявності складу адміністративного правопорушення. Надаючи оцінку долученим до матеріалів справи фотознімкам, колегія суддів погоджується, що за такими неможливо ідентифікувати вказаний транспортний засіб ні за кольором, ні за маркою, ні за державним номерним знаком. Із вказаних фотознімків не є можливим встановити їх дату, час та прилад за допомогою якого вони здійснені. Отже, підсумовуючи викладене у сукупності, колегія суддів, дослідивши відеозапис фіксації правопорушення, встановила, що на момент початку відеофіксації правопорушення ОСОБА_1 перебував у транспортному засобі, який був зупинений поблизу, а не безпосередньо в зоні посадкового майданчику громадського транспорту. При цьому, із наданого відеозапису не можливо візуально встановити відстань від зупинки транспортного засобу «Hyundai sonata», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , до посадкового майданчика для зупинки маршрутних транспортних засобів. Відомостей щодо проведення вимірювань відстані між транспортним засобом позивача та посадковим майданчиком матеріали справи не містять. Зазначений недолік фіксації правопорушення не дає підстави для висновку про порушення позивачем визначеної п. 15.9.(е) ПДР України заборони зупинки транспортного засобу ближче ніж 30 м до посадкового майданчику. З огляду на викладене, колегія суддів доходить висновку про відсутність доказів на підтвердження порушення ОСОБА_1 п. 15.9.(е) ПДР України, а тому і вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Таким чином, колегія суддів зазначає, що притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, є необґрунтованим, а тому оскаржувана постанова є незаконною та підлягає скасуванню. Щодо інших доводів апелянта суд зазначає, що вони спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням. Відповідно до п.

30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Пунктом 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно зі ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції при ухваленні рішення дотримано норми матеріального права, що стало підставою для правильного вирішення справи. У зв`язку з цим колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду - залишити без змін. Підстав для розподілу судових витрат за наслідками апеляційного перегляду справи у відповідності до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України немає. Керуючись ст.ст. 229, 241, 242, 243, 286, 308, 315, 311, 316, 321, 322 КАС України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Національної поліції в Тернопільській області залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 серпня 2024 року у справі №607/13124/24 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий суддя Р. П. Сеник судді Л. П. Іщук Н. М. Судова-Хомюк Повне судове рішення складено 15.10.24