Постанова Перший апеляційний адміністративний суд № 219/14633/21

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 жовтня 2024 року справа №219/14633/21 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Казначеєва Е.Г., Компанієць І.Д., розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року (головуючий суддя І інстанції Чучко В.М.), складеного в повному обсязі 18 грудня 2023 року, у справі № 219/14633/21 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Артемівського міськрайонного суду Донецької області з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (надалі відповідач), за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про: - визнання протиправним та скасування рішення об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленого Протоколом засідання об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 №8 від 22.12.2018 року, затвердженим командиром військової частини НОМЕР_1 ; - зобов`язання прийняти рішення про поновлення ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 особи: дружина ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , син дружини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , син ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на квартирному обліку та включити ОСОБА_1 зі складом сім`ї 4 особи до списків військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умовах шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та списків військовослужбовців, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень. Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 21 лютого 2023 року справу №219/14633/21 передано на подальший розгляд Дружківському міському суду Донецької області. Рішенням Дружківського міського суду Донецької області від 23 травня 2023 року у справі №219/14633/21 позов ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_1 , треті особи на стороні позивача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування рішення об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , зобов`язання прийняти рішення про поновлення на квартирному обліку, та включення до списку військовослужбовців які потребують поліпшення житлових умов задоволено. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 жовтня 2023 року у справі №219/14633/21 рішення Дружківського міського суду Донецької області від 23 травня 2023 року скасовано, провадження у справі закрито, та роз`яснено, що розгляд зазначеної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду. Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 10 жовтня 2023 року передано справу №219/14633/21 до Донецького окружного адміністративного суду. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року відмовлено у задоволені позовних вимог. Не погодившись з судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі № 219/14633/21 та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що він мав право залишитись на квартирному обліку у відповідача в силу прямих вказівок чинного законодавства, яке не вимагає від позивача будь-яких додаткових клопотань та узгоджень, особливо у випадку не направлення його особової справи до нового місця служби. Посилався на те, що він як військовослужбовець із вислугою років більше 20 років має право на отримання житла, а отже і на залишення на обліку до отримання житла. Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне. ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є учасником бойових дій та особою з інвалідністю 2 групи. Згідно з Витягом з послужного списку позивача з 01.08.1994 по 31.08.1999 він був курсантом Харківського військового університету, з 31.08.1999 по 14.01.2019 проходив військову службу у Збройних Силах України. Наказом начальника Головного управління персоналу заступника начальника генерального штабу Збройних Сил України від 14.01.2019 №9 позивача звільнено з військової служби у запас відповідно до п.2 ч.5 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» за підпунктом «б» (за станом здоров`я). У період з 26.05.2003 по 14.12.2015 позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 та до 22.12.2018 перебував на квартирному обліку у вказаній військовій частині разом з членами сім`ї. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.02.2010 № 48 позивачу було розподілено службову 3-х кімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_1 , без зняття з квартирного обліку. Згідно службовому ордеру на житлове приміщення від 22.06.2010 № 000327, виданого Виконавчим комітетом Артемівської міської ради, позивачу з сім`єю з 4 осіб надано право на заняття житлового приміщення квартири за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до рішення виконкому від 21.06.2010 №

282. Рішенням об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленим Протоколом засідання об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 8 від 22.12.2018, затвердженим командиром військової частини НОМЕР_1 , знято з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 позивача зі складом сім`ї 4 особи: дружина ОСОБА_5 , син дружини ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , у зв`язку з переміщенням військовослужбовця (позивача) до іншого місця служби у м. Київ з 22.12.2018 та виключено позивача зі складом сім`ї 4 особи зі списків військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та списків військовослужбовців, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень у військовій частині НОМЕР_1 . У зв`язку з прийняттям відповідачем спірного рішення Квартирно-експлуатаційний відділ м. Луганськ листом від 11.08.2021 № 524/2692 повідомив позивача про те, що військовослужбовці, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, а також особи, звільнені з військової служби за станом здоров`я, віком, у зв`язку із скороченням штатів, особи з інвалідністю І чи ІІ групи, члени сімей військовослужбовців, які загинули (померли) або пропали безвісти під час проходження військової служби, що забезпечені службовими житловими приміщеннями незалежно від місця його знаходження, мають право на виключення цього житла з числа службового та забезпечення ним для постійного проживання за умови перебування на обліку та в порядку, визначеному Інструкцією з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 31.07.2018р. №

380. Водночас обов`язковою умовою для виключення квартир з числа службових є, зокрема, перебування військовослужбовців і осіб, звільнених у запас або відставку, на квартирному обліку в Збройних Силах України. Отже оскільки позивач та члени його сім`ї не перебувають на квартирному обліку, що ведеться у гарнізонах Збройних Сил України, відсутні підстави для виключення з числа службового житла Міністерства оборони України та надання позивачу для постійного проживання квартири за адресою: АДРЕСА_1 , де на даний час фактично проживає та зареєстрований позивач з членами своєї сім`ї. Рішенням об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленої Протоколом засідання об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 4 від 14.07.2021 позивачу відмовлено щодо зміни статусу службового житла, що планується до виключення з числа службового житла МОУ, та надання житла для постійного проживання на підставі не перебування на квартирному обліку. Позивач вважає такі дії та рішення відповідача протиправними, тому звернувся до суду з даним позовом. Приймаючи спірне рішення, суд першої інстанції відмовив у задоволені позовних вимог, з чим погоджується суд апеляційної інстанції та зазначає наступне. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011) передбачено, що держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ст. 37 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК УРСР) облік потребуючих поліпшення житлових умов громадян, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, що мають житловий фонд і ведуть житлове будівництво або беруть пайову участь у житловому будівництві, здійснюється за місцем роботи, а за їх бажанням - також і за місцем проживання. Нарівні з ними беруться на облік громадяни, які залишили роботу на цих підприємствах, в установах, організаціях у зв`язку з виходом на пенсію Порядок обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов згідно зі ст.38 ЖК УРСР встановлюється законодавством Союзу РСР, цим Кодексом та іншими актами законодавства Української РСР. Відповідно до ч.1 ст.40 ЖК УРСР громадяни перебувають на обліку потребуючих поліпшення житлових умов до одержання житлового приміщення, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2006 року №1081 затверджено Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями (далі - Порядок №1081). Вказаний порядок визначає механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського (у тому числі осіб, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, Держспецзв`язку, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях (далі - військові частини) після звільнення (далі - військовослужбовці) та членів їх сімей. Порядком № 1081 визначено алгоритм обліку військовослужбовців та членів їх сімей, які потребують поліпшення житлових умов, надання житлових приміщень для постійного проживання. Облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах. З аналізу наведених вище норм суд дійшов висновку, що військовослужбовці мають право на забезпечення їх та членів їх сімей жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення. Однак, для реалізації такими особами зазначеного права необхідним є їх перебування на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, який ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах. Відповідно до п. 26 Порядку №1081 військовослужбовці які перебувають на обліку, у разі переміщення по військовій службі, пов`язаного з переїздом до іншого гарнізону (в іншу місцевість), зараховуються на облік за новим місцем служби разом з членами їх сімей із збереженням попереднього часу перебування на обліку, а також у списках осіб, що користуються правом першочергового або позачергового одержання житла. Інструкція з організації забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями № 380, пряйнята наказом Міністерства оборони України № 380 від 31.07.2018 року визначає зміст та методику забезпечення жилими приміщеннями військовослужбовців Збройних Сил України (крім військовослужбовців строкової служби), а також осіб, звільнених в запас або відставку, що залишилися перебувати після звільнення з військової служби на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, та членів їх сімей, у тому числі членів сімей військовослужбовців, які загинули (померли), зникли безвісти під час проходження військової служби, що перебувають на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов. Пунктом 1 р. ІІ Інструкції № 380 визначено що, для ведення обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання жилих приміщень для постійного проживання, виплати грошової компенсації за належне для отримання жиле приміщення, надання та використання службової жилої площі, обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою житловою площею), ведення оперативного обліку службових житлових приміщень в апараті Міноборони, в Генеральному штабі Збройних Сил України, у інших органах військового управління та військових частинах, вищих військових навчальних закладах і військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти, установах та організаціях Збройних Сил України, а також у військових прокуратурах (далі - військова частина) утворюються житлові комісії (далі - житлова комісія військової частини). Відповідно до п. 7, 8 р. ІІ Інструкції № 380 житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) має право приймати, серед іншого, рішення про взяття військовослужбовців та членів їх сімей на облік і зняття з обліку військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом забезпечення службовими жилими приміщеннями (службовою жилою площею). Рішення житлової комісії військової частини (об`єднаної житлової комісії) оформлюється протоколом, підписується членами комісії, які були присутні на засіданні житлової комісії, та протягом двадцяти робочих днів затверджується командиром військової частини та оголошується в наказі. Відтак, військовослужбовець зараховується на квартирний облік на підставі рішення житлової комісії військової частини, за результатом розгляду поданого ним рапорту. Житлова комісія водночас наділена й повноваженнями щодо зняття військовослужбовців з такого обліку. Як встановлено судами, відповідно до протоколу засідання житлової комісії відповідача № 1 від 28.06.04 року позивача вирішено постановити на квартирний облік. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.02.2010 № 48 позивачу розподілена службова 3-х кімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 , без зняття з квартирного обліку. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 336 від 20.12.2015 року позивача з 20.12.2015 року виключено зі списків особового складу частини, всіх видів забезпечення та останній вважається вибувшим до нового місця служби, забезпечений службовим житлом із залишенням на квартирному обліку військової частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 кімнатна квартира за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 , оформленим Протоколом засідання об`єднаної житлової комісії військової частини НОМЕР_1 № 8 від 22.12.2018, затвердженим командиром військової частини НОМЕР_1 , знято з квартирного обліку у військовій частині НОМЕР_1 позивача зі складом сім`ї 4 особи: дружина ОСОБА_5 , син дружини ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 , у зв`язку з переміщенням військовослужбовця (позивача) до іншого місця служби у м. Київ з 22.12.2018 та виключено позивача зі складом сім`ї 4 особи зі списків військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов шляхом надання житлових приміщень для постійного проживання, та списків військовослужбовців, які користуються правом першочергового одержання житлових приміщень у військовій частині НОМЕР_1 . Позивач в позовні й заяві та апеляційній скарзі вказує на порушення відповідачем його житлових прав через зняття з квартирного обліку у зв`язку з вибуттям до нового місця служби, оскільки він має вислугу на військовій службі більше 20 років та є особою з інвалідністю 2 групи. Відповідно до п. 21 р. VI Інструкції №380 зняття військовослужбовців з обліку проводиться у разі: - поліпшення житлових умов до встановлених норм забезпечення житловою площею громадян у відповідному населеному пункті; - подання відомостей, що не відповідають дійсності, але стали підставою для зарахування на квартирний облік, включення до списків осіб, що мають право першочергового та позачергового одержання житлових приміщень, або неправомірних дій посадових (службових) осіб при вирішенні питання про прийняття на квартирний облік; - в інших випадках, передбачених законодавством. Пунктом 17 р. VI Інструкції № 380 встановлено, що у разі переміщення військовослужбовця, який перебуває на обліку, по військовій службі до іншої військової частини житлова комісія військової частини (об`єднана житлова комісія) на підставі наказу про переміщення до нового місця служби на найближчому засіданні, але не пізніше місяця з дати виключення зі списків особового складу військової частини приймає рішення щодо виключення з обліку у військовій частині та направляє за встановленим порядком відповідну особову справу військовослужбовця до нового місця його служби. Відтак, підставою зняття військовослужбовця з квартирного обліку є, в тому числі, його вибуття до іншого місяця служби, а відповідне рішення приймається житловою комісією військової частини не пізніше місяця з дати виключення такого військовослужбовця зі списків особового складу військової частини. Враховуючи те, що позивача переведено з військової частини НОМЕР_1 для подальшого проходження служби до іншого місця служби (що і слугувало підставою для зняття позивача з квартирного обліку), відсутні правові підстави для скасування рішення про зняття позивача з квартирного обліку, оскільки вказане рішення є правовірним та таким, що не суперечить нормам діючого законодавства. Ненаправлення особової справи позивача до нового місяця служби не свідчить про протиправність спірного рішення та не є підставою для його скасування. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджує висновок суду першої інстанції щодо відмови в задоволенні позовних вимог. Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги. Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують. Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 18 грудня 2023 року у справі № 219/14633/21 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 16 жовтня 2024 року. Судді А.В. Гайдар Е.Г. Казначеєв І.Д.Компанієць