Постанова Вінницький апеляційний суд № 146/564/24

Справа № 146/564/24 Провадження № 22-ц/801/1882/2024 Категорія: 42 Головуючий у суді 1-ї інстанції Пилипчук О. В. Доповідач:Панасюк О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 жовтня 2024 рокуСправа № 146/564/24м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Панасюка О. С. (суддя доповідач), суддів Берегового О. Ю., Ковальчука О. В., розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників справи) цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мілоан», про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Кірюшина А. А. на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області у складі судді Пилипчука О. В. від 27 червня 2024 року, встановив: У квітні 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (далі ТОВ «Діджи Фінанс») звернулося до суду з цим позовом, за яким просило стягнути з ОСОБА_1 на його користь 46987 грн 50 к. заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати. На обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що 07 травня 2021 року ОСОБА_1 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті Товариства з обмеженою відповідальністю «Мілоан» (далі ТОВ «Мілоан») (https://miloan.ua/) подала заявку на отримання кредиту № 4043678. Законодавством України передбачено, що оформлення кредиту он-лайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. ТОВ «Мілоан» було направлено ОСОБА_1 електронним повідомленням (SMS) одноразовий ідентифікатор, при введенні якого вона підтвердила прийняття умов кредитного договору № 4043678 від 07 травня 2021 року, який також знаходиться у власному кабінеті ОСОБА_1 на сайті https://miloan.ua/. Таким чином 07 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4043678 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець надав, а позичальниця отримала кредит у розмірі 10500 грн 00 к. на картковий рахунок. 13 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 07Т, згідно з яким ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників. Відповідно до договору факторингу до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 46987 грн 50 к., з яких: 10500 грн 00 к. заборгованість за тілом кредиту; 35437 грн 50 к. заборгованість за процентами; 1050 грн 00 к. заборгованість за комісійними винагородами. ОСОБА_1 не виконала свої зобов`язання за кредитним договором, у зв`язку з чим виникла заборгованість у зазначеному розмірі. Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 27 червня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором у розмірі 46987 грн 50 к.; 2422 грн 40 к. у відшкодування судових витрат зі сплати судового збору; 2000 грн 00 к. у відшкодування витрат на правничу допомогу. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що між сторонами виникли кредитні відносини, ОСОБА_1 отримала кредитні кошти, свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, в результаті чого утворилась заборгованість, ТОВ «Діджи Фінанс» отримало право вимоги за договорами факторингу, тому суд прийшов до висновку про стягнення заборгованості. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу адвоката, то суд першої інстанції врахувавши заперечення представника відповідачки щодо розміру витрат, участь сторін справи лише в одному судовому засіданні, з огляду на час, витрачений адвокатом на виконання робіт з надання правової допомоги, обсяг наданих адвокатом послуг, значення справи для сторін, прийшов до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс» 2000 грн 00 к. у відшкодування витрат на правничу допомогу. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Кірюшин А. А., посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просив рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 27 червня 2024 року скасувати та постановити нове про відмову у позові. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не доведено факту: укладення між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» кредитного договору № 4043678 від 07 травня 2021 року; надання (перерахування) ТОВ «Мілоан» відповідачці коштів у кредит за цим кредитним договором; відступлення права вимоги до відповідачки за договором відступлення прав вимоги № 07Т від 13 вересня 2021 року; наявність будь-якої заборгованості ОСОБА_1 перед позивачем. Вказував, що позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що відповідачка здійснила вказані дії, зокрема (але не виключно): зареєструвалася в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Мілоан» (кредитодавця); створила в такій системі особистий кабінет; отримала пропозицію (оферту) та ознайомилася із нею; отримала електронне повідомлення від кредитодавця із одноразовим ідентифікатором; ввела одноразовий ідентифікатор в інформаційно-телекомунікаційній системі (сайті) кредитодавця; використала одноразовий ідентифікатор для підписання (укладення) кредитного договору. Також позивач на надав достовірних доказів відступлення права вимоги до відповідачки та дійсності такої вимоги. Щодо понесених позивачем витрат на правничу допомогу адвоката зазначав, що в матеріалах справи відсутні докази оплати наданої правової допомоги, тому стягнення таких витрат є необгрунтованим. ТОВ «Діджи Фінанс» подало відзив на апеляційну скаргу, за яким просило залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм процесуального права, відповідно до фактичних обставин справи, встановлених на їх підставі правовідносин сторін та норм матеріального права, якими вони регулюються. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги апеляційний суд прийшов до висновку, що вона задоволенню не підлягає з огляду на таке. Частинами першою четвертою статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України) передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Судом встановлено, що 07 травня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до ТОВ «Мілоан» з метою отримання кредитних коштів, у зв`язку з чим підписала в електронному вигляді анкету-заяву на кредит № 4043678. 07 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 4043678 у формі електронного документа з використанням електронного підпису, відповідно до умов якого кредитодавець надав, а позичальниця отримала кредит у розмірі 10500 грн 00 к. на картковий рахунок, строком на 30 днів з 07 травня 2021 року. Дата повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 06 червня 2021 року. Комісія за надання кредиту: 1500 грн 00 к., яка нараховується за ставкою 10,00 % від суми кредиту одноразово. Проценти за користування кредитом: 3937 грн 50 к., які нараховуються за ставкою 1,25 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (підпункти 1.2 1.4, 1.5.1 1.5.2, 1.6 договору). Згідно з підпунктом 3.2.3 договору кредитодавець має право, крім інших передбачених законодавством та цим договором прав ініціювати внесення змін та / або доповнень до цього договору. Відповідно до підпункту 7.1 договору цей договір, що складається з правил та індивідуальної частини (з додатками № 1 та № 2), набуває чинності з моменту його укладення в електронній формі, а права та обов`язки сторін, що ним обумовлені, з моменту отримання кредиту, який визначається згідно правил та відповідно до способу надання кредиту, визначеному у пункті 2.1 цього договору. Строк дії цього договору складає період, що обчислюється з моменту його укладення і до моменту повного фактичного виконання сторонами своїх зобов`язань. Сторони домовились, що повне виконання зобов`язань повинно відбутись не пізніше дати встановленої пунктом 1.4 договору. Якщо зі спливом 3-го дня з моменту укладення цього договору кредитні кошти не будуть відправлені товариством та / або не будуть отримані позичальником у відповідності з визначеним способом надання кредиту, дія цього договору може бути припинена достроково з відповідним відображенням в Особистому кабінеті. Згідно з платіжним дорученням 45636982 від 07 травня 2021 року ТОВ «Мілоан» перерахувало ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10500 грн 00 к., призначення платежу: кошти згідно з договором 4043678. 13 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 07Т, згідно з яким ТОВ «Мілоан» передало (відступило) ТОВ «Діджи Фінанс» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Діджи Фінанс» прийняло належні ТОВ «Мілоан» права вимоги до боржників. Відповідно до договору факторингу до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 у розмірі 46987 грн 50 к., з яких: 10500 грн 00 к. заборгованість за тілом кредиту; 35437 грн 50 к. заборгованість за процентами; 1050 грн 00 к. заборгованість за комісійними винагородами. Згідно з розрахунком заборгованості за договором про споживчий кредит № 4043678 від 07 травня 2021 року заборгованість ОСОБА_1 за період з 13 вересня 2021 року по 20 лютого 2024 року за цим договором складає 46987 грн 50 к., з яких: - 10500 грн 00 к. заборгованість за тілом кредиту; - 35437 грн 50 к. заборгованість за процентами; - 1050 грн 00 к. заборгованість за комісійними винагородами. Між сторонами виник спір з приводу повернення грошових коштів, отриманих в кредит, та відповідальності за неналежне виконання зобов`язань позичальником. Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний недійсним судом. Згідно з частиною першою статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Статтею 628 ЦК України передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню. Відповідно до статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Закон України «Про електронну комерцію» (далі Закон) визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до частин сьомої, дванадцятої статті 11 Закону електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у визначеному статтею 12 цього Закону порядку, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону). Статтею 12 Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ. Норми статті 11 Закону відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису, визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. При цьому одноразовий ідентифікатор це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункти 6, 12 частини першої статті 3 Закону). З алгоритму укладення електронного кредитного договору слідує, що без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора (коду, який використовується позичальником як аналог власноручного підпису), без здійснення входу позичальником на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не було б укладено. Як видно з матеріалів справи договір про споживчий кредит № 4043678 від 07 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено в електронному вигляді із застосуванням електронного підпису. Зі змісту договору встановлено, що ОСОБА_1 при його оформленні зазначила свої персональні дані, зокрема ідентифікаційний номер платника податків, паспортні дані, електрону адресу, адресу місця реєстрації (проживання), номер телефону. ОСОБА_1 через особистий кабінет на веб-сайті позикодавця подала заявку на отримання кредиту за умовами, які вважала зручними для себе, та підтвердила умови отримання кредиту, після чого позикодавець надіслав останній за допомогою засобів зв`язку одноразовий ідентифікатор, який заявниця використала для підтвердження підписання договору позики. Сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі ОСОБА_1 для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Отже заповненням анкети-заяви на кредит № 4043678 від 07 травня 2021 року та підписанням договору про споживчий кредит № 4043678 від 07 травня 2021 року ОСОБА_1 підтвердила прийняття відповідних умов надання кредиту, а також засвідчила, що вона повідомлена кредитодавцем у встановленій законом формі про всі умови, повідомлення про які є необхідним відповідно до вимог чинного законодавства України. Без вчинення вказаних дій по попередньому заповненню анкети-заяви та надання особистих даних для оформлення кредитного договору, у тому числі номеру телефону та / або та електронної пошти для отримання одноразового ідентифікатора, такий правочин не був би укладений. Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Згідно з частиною першою статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. За змістом частини другої статті 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку, визначений моментом пред`явлення вимоги, то кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. З огляду на викладене, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором кредиту є правильним. Розрахунок заборгованості за кредитним договором, наданий суду позивачем, є належними та допустимими доказами, є належним та допустимим доказом заборгованості. Оскільки ТОВ «Діджи Фінанс» не є первісним кредитором та, відповідно, не може надати первинні банківські документи, оскільки такі документи формуються, складаються та зберігаються в установі банку, який видав кредит, тому надані суду позивачем розрахунки, є належними та допустимими доказами заборгованості у справі. Згідно з статтею 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Частиною першою статті 95 ЦПК України встановлено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. За загальними принципами цивільного судочинства змагальності та диспозитивності (статті 12, 13 ЦПК України) сторони є рівними у своїх правах щодо подання доказів та вільними у виборі способів доказування. Таким чином, з урахуванням наявних у справі письмових доказів та пояснень позивача, викладених у позовній заяві, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про доведеність факту перерахування позивачем кредитних коштів та отримання їх відповідачкою. Натомість, якщо відповідач заперечує проти позову, то згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України саме на нього покладається обов`язок доводити такі заперечення відповідними доказами. Проте ОСОБА_1 чи її представник адвокат Кірюшин А. А. не надали суду жодних доказів на спростування факту укладення кредитного договору, або факту перерахування та отримання нею кредитних коштів. Будь яких доказів, які б спростували створення ОСОБА_1 особистого кабінету на сайті ТОВ «Мілоан», належність засобів зв`язку, зокрема номеру мобільного телефону та електронної пошти, які використовувались при укладенні договору, іншій особі ніж ОСОБА_1 , а також як укладення самого договору, так і отримання ОСОБА_1 коштів на картковий рахунок матеріали справи не містять. Щодо доводів апеляційної скарги про недоведеність ТОВ «Діджи Фінанс» набуття права вимоги за відповідним кредитним договором апеляційний суд виходить із такого. Частиною першою статті 626 ЦК України установлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України). За загальним правилом, сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України), проте відповідно до статті 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, підставами для заміни кредитора у зобов`язанні є: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти у розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина 1 статті 1078 Кодексу). Відповідно до статті 1082 Цивільного кодексу України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом. В справі, що розглядається, первісний кредит ТОВ «Мілоан» 13 вересня 2021 року уклало з ТОВ «Діджи Фінанс» договір факторингу № 07Т, згідно з умовами якого клієнт зобов`язався відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідному реєстрі прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (пункт 2.1 договору). Пунктом 4.1 договору факторингу визначено, що право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання цього договору. Долучена до матеріалів справи копія договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта ТОВ «Мілоан» до фактора ТОВ «Діджи Фінанс». Відповідно до копії витягу з додатку до договору факторингу № 07Т від 13 вересня 2021 року (реєстр прав вимоги) до ТОВ «Діджи Фінанс» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 4043678 від 07 травня 2021 року на загальну суму заборгованості розмірі 46987 грн 50 к. Таким чином позивачем доведено факт переходу до нього права вимоги за укладеним 07 травня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 договору про споживчий кредит № 4043678. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу, то апеляційний суд виходить із такого. Частиною першою статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно з пунктом 1 частини третьої вказаної статті до витрат пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом частин першої четвертої статті 137 ЦК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються відповідача. Згідно з частиною третьою статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України). Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (частини перша, друга статті 15 ЦПК України). На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу представницею ТОВ «Діджи Фінанс» адвокаткою Міньковською А. В. надано суду копію договору № 42649746 про надання правової допомоги від 11 грудня 2023 року, копію додаткової угоди 003333920582 від 09 лютого 2024 року до договору № 42649746 про надання правової допомоги від 11 грудня 2023 року, копію детальний опис робіт (наданих послуг) від 20 лютого 2024 року, копію акту про підтвердження факту надання правничої (правової допомоги) адвокатом (виконання робіт, надання послуг) від 20 лютого 2024 року, копію свідоцтва про заняття адвокатською діяльністю. З наданих документів встановлено, що розмір гонорару адвоката за надання правничої допомоги становив 6000 грн 00 к. При вирішенні питання щодо визначення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд першої інстанції врахував принцип співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, заперечення представника відповідачки щодо розміру витрат та прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідачки на користь позивача витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 2000 грн 00 к., який буде відповідати критерію розумності, виваженості та справедливості. Доводи апеляційної скарги про відсутність доказів здійснення оплати гонорару позивачем є безпідставними з огляду на таке. У постанові Верховного Суду від 29 жовтня 2020 року у справі № 686/5064/20 зроблено висновок, що: «витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплаченою стороною чи тільки має бути сплачено». Отже наявність або відсутність у матеріалах справи платіжного доручення (квитанції) щодо сплати адвокатського гонорару не має значення, якщо понесені витрати підтверджені належними та допустимими доказами. Таким чином доводи апеляційної скарги не є істотними і не дають підстав для висновку про порушення судом норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які є підставою для скасування чи зміни рішення суду. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. За змістом статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Кірюшина А. А. залишити без задоволення, а рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 27 червня 2024 року без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і касаційному оскарженню не підлягає. Головуючий О. С. Панасюк Судді: О. Ю. Береговий О. В. Ковальчук