Постанова 4801 № 146/163/26

Справа № 146/163/26 Провадження № 22-ц/801/1664/2026 Категорія: 42 Головуючий у суді 1-ї інстанції Скаковська І. В. Доповідач:Міхасішин І. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 липня 2026 рокуСправа № 146/163/26м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Міхасішина І.В. суддів : Берегового О.Ю., Войтка Ю.Б. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за позовом 146/163/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ЕЙС" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, за апеляційною скаргою відповідача ОСОБА_1 на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2026 року, В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування. У лютому 2026 року ТОВ «ФК ЕЙС» звернулося до суду з цим позовом, до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 137691211 від 23 квітня 2020 року у розмірі 30947,60 грн. та понесені судові витрати по справі. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 23 квітня 2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладено Кредитний договір № 137691211 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 6Q9E2CT4. Позивач вказує, що відразу після вчинених дій відповідача, первісний кредитор перерахував грошові кошти в сумі 4000,00 грн. на його банківську карту № НОМЕР_1 , яка була вказана відповідачем у заявці при укладенні кредитного договору. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту до 12000,00 грн. Отже, первісний кредитор свої зобов`язання надати грошові кошти виконав у повному обсязі. В свою чергу відповідач умов договору належним чином не виконував в зв`язку з чим загальна сума заборгованості за Кредитним договором на момент подання позовної заяви становить 30947,60 грн. з якої 12000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту та 18947,60 грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом. 28 листопада 2018 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 згідно умов якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 137691211 від 23 квітня 2020 року. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 92 від 04 серпня 2020 року за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Боржника за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до Боржника, позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб). (Додаток № 12). 05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання договору факторингу 2 підписали реєстр прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до Боржника, позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб). (Додаток № 15). 11 липня 2025 року між ТОВ «ФК«ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено договір факторингу № 11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право вимоги до Відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників № Б/Н від 14 липня 2025 року до договору Факторингу № 3 та Акту прийому передачі до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача в сумі 30947,60 грн. На даний час відповідач продовжує ухилятися від виконання зобов`язань і заборгованість за договором не погашає, що є порушенням законних прав та інтересів ТОВ «ФК «ЕЙС», тому останні вимушені з даним позовом звернутися до суду в якому просять суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за вказаним вище кредитним договором в сумі 30947,60 грн., витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн. Рішення суду першої інстанції і мотиви його ухвалення. Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором № 137691211 від 23 квітня 2020 року у розмірі 30947,60 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» понесені та документально підтверджені судові витрати у розмірі 2662,40 грн. судового збору. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» понесені витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн. Провадження в суді апеляційної інстанції. Не погодившись із таким рішенням, відповідач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити повністю. 03 червня 2026 року на адресу суду від представника позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, просив апеляційну скаргу без задоволення а рішення суду без змін. Позиція суду апеляційної інстанції. Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Згідно положень ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищенаведені норми, дана справа розглядається судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу викладені в відзиві, законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам. Судом встановлено, що 23 квітня 2020 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та відповідачем укладено Кредитний договір № 137691211 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Відповідач підписав Кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора 6Q9E2CT4. Відповідно до п. 1.1 договору, Кредитодавець зобов`язується надати Позичальникові кредит у сумі 4000,00 грн. без конкретної споживчої мети на умовах, передбачених договором, а Позичальник зобов`язується повернути Кредит, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки передбачені договором. Відповідно п. 1.2 договору, кредит надається строком на 30 днів від дати отримання Кредиту позичальником. 23 квітня 2020 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» ініціювало переказ коштів згідно договору № 137691211 від 23 квітня 2020 року безготівковим зарахуванням на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 в сумі 4000,00 грн., що в свою чергу, свідчить доказом того, що Відповідач прийняв пропозицію кредитодавця ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Отже, ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» виконало умови кредитного договору та надало відповідачу грошові кошти. В подальшому відповідач збільшив суму кредиту до 12000,00 грн. на підставі укладених Додаткових угод до кредитного Договору № 137691211 від 24 квітня 2020 року. Із наявних у матеріалах справи платіжних доручень встановлено факт безготівкового зарахуванням кредитних коштів на банківську карту відповідача № НОМЕР_1 в сумі 4000,00 грн., 2100,00 грн., 3200,00 грн. та 2700,00 грн. згідно кредитного договору № 137691211 від 23 квітня 2020 року. Як встановлено з матеріалів справи, а саме з виписки з особового рахунку відповідача за кредитним договором № 137691211 від 23 квітня 2020 року відповідач взяті на себе зобов`язання належним чином не виконував, що призвело до утворення заборгованості станом на 26 грудня 2025 року у розмірі 30947,60 грн. з якої 12000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту та 18947,60 грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом. 28 листопада 2018 року ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» (Фактор) уклали Договір факторингу № 28/1118-01 згідно умов якого ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» відступило право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 137691211 від 23 квітня 2020 року. Первісний кредитор та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» на виконання договору факторингу підписали реєстр прав вимоги № 92 від 04 серпня 2020 року за яким від Первісного кредитора до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступлено право грошової вимоги до Боржника за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до Боржника, позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб). (Додаток № 12). 05 серпня 2020 року між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено договір факторингу № 05/0820-01. ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» на виконання договору факторингу 2 підписали реєстр прав вимоги № 9 від 30 травня 2023 року за яким від ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором у розмірі зазначеному у Реєстрі прав вимоги. Враховуючи те, що Реєстр прав вимоги містить інформацію щодо великої кількості позичальників, із зазначенням персональних даних інших фізичних осіб, які не мають відношення до Боржника, позивачем надано Витяг з Реєстру прав вимог, що містить лише дані відповідача (інші відомості були приховані за допомогою технічних засобів з метою захисту від неправомірного розповсюдження персональних даних інших осіб). (Додаток № 15). 11 липня 2025 року між ТОВ «ФК«ОНЛАЙН ФІНАНС» та Позивачем укладено договір факторингу № 11/07/25-Е відповідно до умов якого позивачу відступлено право вимоги до Відповідача за кредитним договором. Відповідно до Реєстру боржників № Б/Н від 14 липня 2025 року до договору Факторингу № 3 та Акту прийому передачі до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ЕЙС» перейшло право вимоги до відповідача в сумі 30947,60 грн. З розрахунків заборгованості відповідача за кредитним договором № 137691211 від 23 квітня 2020 року встановлено, що відповідач належним чином умови кредитного договору не виконував в зв`язку з чим допустив утворення заборгованості у розмірі 30947,60 грн. з якої 12000,00 грн. заборгованість по тілу кредиту та 18947,60 грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом. Крім того, судом оглянуто надані АТ КБ «ПРИВАТБАНК» письмові докази від 31 березня 2026 року № 20-1-0.0.0/7-260326/91879-БТ, з яких встановлено, що відповідачу ОСОБА_1 , банком було емітовано платіжну картку № НОМЕР_2 на яку за період з 23 квітня 2020 року по 29 квітня 2020 року було зараховано грошові кошти з урахуванням збільшення кредитного ліміту у загальній сумі 12 000,00 грн, що є належним доказом отримання та використання ним грошових коштів. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором, що є порушенням законних прав та інтересів позивача. Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст.625 ЦПК України боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Відповідно до ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Відповідно до ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»). Судом першої інстанції встановлено, що сторони узгодили розмір позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору, на таких умовах шляхом підписання договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Також, приписами ст. 12 цього Закону, передбачено поняття «підпис у сфері електронної комерції». Так, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Позивачем доведено на підставі наданих належних доказів, що відповідачеві ОСОБА_1 , були надані кредитні кошти на підставі укладеного кредитного договору в загальному розмірі 12000,00 грн., шляхом перерахування їх на банківську картку позичальника, якими відповідач користувався, однак, допустив неналежне виконання своїх обов`язків, порушив умови договору щодо повернення кредитодавцеві суми позики та відсотків за користування нею, у зв`язку з чим утворилася заборгованість за договором № 137691211 від 23 квітня 2020 року у розмірі 30947,60 грн, з яких: заборгованість по тілу кредиту в розмірі 12000,00 грн, та 18947,60 грн. заборгованість по несплачених відсотках за користування кредитом. Тому суд першої інстанції вірно встановив, що вимоги позивача про стягнення з відповідача ОСОБА_1 , заборгованості в загальній сумі 30947,60 грн. за кредитним договором обґрунтованими та такими, що засновані на законі, оскільки позичальник не виконував умови договору та має заборгованість, тому повинен відповідати за порушення взятих на себе зобов`язань. Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, рішення суду ухвалене відповідно до норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування немає. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня2006 року). Відповідно до частини 1статті 375 ЦПК України апеляційний суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги немає. За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, то підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись ст. ст. 374,375, 381, 382,384,389,390 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 27 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених у п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуючий І.В. Міхасішин Судді : О.Ю. Береговий Ю.Б. Войтко