LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Івано-Франківський апеляційний суд344/15532/14-ц

від 03.10.2024НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД
Резолютивна:Апеляційну скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» задовольнити частково.

Справа № 344/15532/14-ц Провадження № 22-ц/4808/1104/24 Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М. Суддя-доповідач Барков В. М. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 03 жовтня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: головуючого судді Баркова В. М., суддів Девляшевського В. А., Фединяка В. Д., секретар: Гудяк Х. М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» на рішення Івано-Франківського міського суду від 22 травня 2024 року, в складі судді Антоняка Т. М., ухвалене у м. Івано-Франківську, у справі за позовом Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання, ВСТАНОВИВ: У жовтні 2014 року позивач Державне міське підприємство «Івано-Франківськ-теплокомуненерго» пред`явило до відповідачки ОСОБА_1 позов про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання. Позовні вимоги були обґрунтовані тим, що у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язання щодо оплати послуг з теплопостачання квартири АДРЕСА_1 , площею 50,80 кв.м, у якій проживає відповідачка, у останньої утворилась заборгованість у розмірі 10 373,16 грн. Позивач вказував, що плата за надані послуги розраховувалась згідно з установленими нормативами нормами споживання, оскільки у вказаній квартирі відсутні засоби обліку води і теплової енергії. Також представник позивача зазначав, що попередньо звертався до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 4 944,09 грн., однак судовий наказ, виданий 31.10.2011 року, був скасований ухвалою суду від 18 липня 2014 року. В процесі розгляду справи до участі в якості співвідповідача залучено ОСОБА_2 . Посилаючись на те, що в добровільному порядку відповідачі відмовляються погашати заборгованість за послуги теплопостачання, позивач з урахуванням збільшення позовних вимог, просив стягнути з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованість за послуги теплопостачання у розмірі 59 184,30 грн. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 22 травня 2024 року у задоволенні позову Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за послуги теплопостачання відмовлено. Не погоджуючись із даним рішенням суду, представник ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» подала апеляційну скаргу в якій звертає увагу суду на те, що відповідачка ОСОБА_1 не надала доказів дотримання визначеної законом процедури відключення від мереж теплопостачання. Зазначає, що номер затвердження наявного в матеріалах справи акту про відключення належної відповідачці квартири АДРЕСА_2 від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання, а саме № 03/156 від 25.10.2014 року, не відповідає дійсності, оскільки у цей день сесії Івано-Франківської міської ради не проводились і жодні рішення не приймалися. Натомість згідно реєстрації актів про відключення в ДМП «ІФТКЕ», на підставі яких припиняються нарахування за послуги теплопостачання, номер такої реєстрації квартири відповідачки ОСОБА_1 5376, відповідає даті звернення відповідачки до позивача, тобто 29.06.2022 року. Саме з цього часу, вказує представник позивача, ДМП «ІФТКЕ» припинило нарахування за послуги теплопостачання відповідачці ОСОБА_1 . Представник позивача не згідний із розрахунком, зазначеним судом першої інстанції в мотивувальній частині оскаржуваного рішення, оскільки за період з жовтня 2011 року по червень 2022 року заборгованість відповідачів становить 48 629,21 грн. Також представник ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» вказує, що судом першої інстанції належним чином не досліджено долучені позивачем розрахунки заборгованості, оскільки в них містяться суми нарахування за місця загального користування у загальному розмірі 1 407,81 грн. за період з грудня 2021 року по липень 2022 року, які підлягають оплаті відповідачами незалежно від того чи постачаються до квартири послуги з централізованого опалення, чи ні. Посилаючись на вищевикладені обставини, представник ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про стягнення на користь позивача з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в солідарному порядку 48 629,21 грн. заборгованості за послуги теплопостачання та 4 026 грн. судового збору. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк учасниками справи не надано. Відповідно до частини третьої статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. За положеннями статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про час і місце розгляду справи був повідомлений судовою повісткою за останнім відомим місцем проживання, тому суд відповідно до положень ст. 372 ЦПК України розглянув справу без його участі. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» Дикун І. О., яка просила апеляційну скаргу задовольнити, пояснення відповідачки ОСОБА_1 та її представника адвоката Соботника В. Й., які просили залишити рішення суду без змін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог з таких підстав. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ДМП «Івано-Франківськ-теплокомуненерго», суд першої інстанції виходив з того, що відключення квартири відповідачів від мережі централізованого опалення не було самовільним, було проведено у встановленому законодавством порядку, тому підстав нараховувати оплату за послуги з централізованого теплопостачання у позивача не було. Проте повністю з такими висновками суду погодитися не можна. Судом першої інстанції встановлено, що відповідачі зареєстровані за адресою: по АДРЕСА_3 та є співвласниками житла. Також встановлено, що ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» надає послуги до будинку, де знаходиться квартира відповідачів. Із розрахунку заборгованості та довідок за опалення за період з жовтня 2011 року (початок перебігу строку позовної давності про застосування якого просила позивачка у відзиві на позовну заяву (том 2 а.с. 66-71)) по жовтень 2014 року (відключення від системи теплопостачання) вбачається, що заборгованість позивачки відсутня (том 1 а.с. 3, 103-106), відтак доводи скарги в цій частині є безпідставними. Відповідно до п. 7 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24 січня 2006 року № 45, власник та наймач (орендар) квартири зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно з п. 25 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється. Правилами передбачено, що в разі відмови споживача від користування послугами з теплопостачання він має право розірвати договір та вимагати відключення відповідних мереж за умови технічної можливості, оскільки при цьому не повинні порушуватися санітарно-гігієнічні, теплотехнічні вимоги та експлуатаційні показники інших квартир багатоквартирного житлового будинку. Крім того, Державний Комітет з питань житлово-комунального господарства своїм листом від 23 квітня 2003 року щодо влаштування індивідуального опалення в квартирах багатоквартирних житлових будинків Раді міністрів Автономної Республіки Крим, обласним, Київській та Севастопольській міській державній адміністрації роз`яснив, що відключення споживачів від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання може здійснюватися за умови встановлення в усіх квартирах та нежилих приміщеннях будинку індивідуальних опалювальних приладів або встановлення в усіх квартирах окремих секцій чи під`їздів будинку індивідуальних опалювальних приладів за наявності технічної можливості повного відключення від центрального опалення цих секцій або під`їздів. Дозвіл на відключення споживача від користування послугами із централізованого опалення та гарячого водопостачання надається органами місцевого самоврядування. Відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж центрального опалення й гарячого водопостачання виконується монтажною організацією, яка реалізує проект, за участю представника власника будинку або уповноваженого ним особою, представника виконавця послуг та власника, наймача квартири або уповноваженої ними особи. Після закінчення робіт складається акт про відключення квартири від мереж централізованого опалення і гарячого водопостачання та в десятиденний термін подається заявником до відповідної комісії на затвердження і є єдиною підставою для зняття з обліку та припинення відповідних нарахувань. Рішення про відключення будинку від системи централізованого опалення з улаштуванням індивідуального опалення повинно бути підтримане всіма власниками (уповноваженими особами власників) приміщень у житловому будинку (п. 2.1 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06 листопада 2007 року № 169 «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22.11.2005 року № 4»). При цьому обов`язково враховуються технічні можливості існуючих мереж газопостачання, водопостачання та електропостачання даного населеного пункту або окремого мікрорайону щодо забезпечення живлення запропонованої власником (власниками) системи теплопостачання (п. 2.2 наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року № 169 «Про затвердження Змін до наказу Мінбуду України від 22.11.2005 року № 4»). Відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється за умови забезпечення безперебійної роботи інженерного обладнання будинку та вжиття заходів щодо дотримання в суміжних приміщеннях вимог будівельних норм і правил з питань проектування житлових будинків, опалення, вентиляції, кондиціонування будівельної теплотехніки; державних будівельних норм з питань складу, порядку розроблення, погодження та затвердження проектної документації для будівництва, а також норм проектування реконструкції та капітального ремонту в частині опалення. Порядком відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерство будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2005 року № 4, установлено, що таке відключення відбувається на підставі рішення постійно діючої міжвідомчої комісії, створеної органом місцевого самоврядування або місцевим органом виконавчої влади. З матеріалів справи вбачається, що процедура відключення від системи централізованого опалення та гарячого водопостачання будинку відповідачкою дотримана. Рішенням Івано-Франківської міської ради від 29 листопада 2012 року № 894-31 «Про надання дозволів на відключення споживачів від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання» вирішено надати дозвіл на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання заявникам згідно протоколів міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних із відключенням споживачів від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання від 13.09.2012 № 05 та 09.11.2012 №

06. Зобов`язано виконавців послуг з централізованого опаленння та гарячого водопостачання (ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго», ТзОВ Станіславська теплоенергетична компанія») здійснювати видачу технічних умов для розробки проекту індивідуального (автономного) теплопостачання і відокремлення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання всі заявниками, які мають дозвіл Міжвідомчої комісії у 10-денний термін після отримання відповідного звернення. Цим же рішенням надано дозвіл на відключення споживачів від мереж центрального опалення та гарячого водопостачання» (додаток 1 до цього рішення, де за номером 1.7 значиться ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 ). 07 вересня 2014 року складено Акт № 5346, який підписаний представником КП «Єдиний розрахунковий центр», представником монтажної організації, представником виконавця послуг ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» та ОСОБА_1 , як власником квартири, про відключення квартири за адресою: АДРЕСА_3 від внутрішньо будинкових мереж центрального опалення. Також відповідачем надано копію Технічних умов № 309 від 15 жовтня 2014 року виданих ДМП «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заявникам ОСОБА_3 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , жителям АДРЕСА_4 , АДРЕСА_5 , на виготовлення проектно-кошторисної документації на відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання і встановлення індивідуального (автономного) теплопостачання. Таким чином суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про те, що відповідачкою виконані всі передбачені законом умови для відключення квартири від мереж централізованого опалення, а відтак таке відключення не може вважатися самовільним та вона правомірно, починаючи з 07 вересня 2014 року не споживає послуги з опалення квартири. Між тим суд першої інстанції не врахував наступного. Правовідносини між сторонами у справі виникли з приводу постачання теплової енергії, які регулюються законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі Правила), Методикою розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359 (далі Методика № 359), якою встановлено порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами. Згідно із статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Тлумачення частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності), пов`язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта. Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Згідно із пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п`ятої статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716сво17). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Положеннями частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до частини третьої статті 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Таким чином, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії. Пунктом 18 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та договорів, оформлених на підставі типових договорів про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630 (далі Правила № 630) визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною. Згідно з пунктом 28 Правил № 630 споживачі, які відмовились від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення. Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359 затверджена Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, якою встановлений порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами (пункт 1.2. Методики). Згідно з пунктом 2.1.4 Методики загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме: з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення місць загального користування та утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі. При ненаданні послуги з опалення місць загального користування залишається друга частина формули, згідно якої здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована платня складається з другого показника. Як передбачено шостим розділом «Посібника та доповнення до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд…» КТМ 204 Україна 244-94, затвердженим Наказом Держбуду України від 30 лютого 2001 року № 82, втрати теплової енергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки опалювальних приладів відноситься до втрат абонента (споживача). Тому співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі. Відповідно до частини другої статті 382 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною. Тому власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками усіх допоміжних приміщень будинку та його технічного обладнання і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку та прибудинкових територій відповідно до своєї частки у майні будинку. Відключення від мереж централізованого опалення не є підставою для звільнення мешканців від такої участі (постанова Верховного Суду від 22 грудня 2020 року в справі № 311/3489/18, провадження № 61-22793 св 19). Відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» у будівлях обсяг відповідної комунальної послуги, визначений за допомогою вузла комерційного обліку, розподіляється між усіма споживачами з урахуванням показань вузлів розподільного обліку, приладів розподілювачів теплової енергії відповідно до частин другої четвертої цієї статті. Споживачам, приміщення яких оснащені вузлами розподільного обліку теплової енергії/приладами розподілювачами теплової енергії/вузлами розподільного обліку витрати теплоносія (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), обсяг спожитої теплової енергії визначається за їхніми показаннями відповідно до методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, але не менше мінімальної частки середнього питомого споживання теплової енергії серед інших споживачів у будівлі відповідно до пункту 5 частини другої статті 10 Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання». Пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» передбачено, що до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п`ятої статті 10 Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі. Відповідно до пункту 1.2 Методики № 359, ця методика встановлює порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування (далі МЗК) у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами. Згідно із пунктом 2.1.4 Методики № 359, у разі часткового оснащення приміщень споживачів приладами обліку теплової енергії та відсутності приладів обліку теплової енергії на місця загального користування, витрати теплової енергії на опалення міць загального користування визначаються розрахунком за формулами, наведеними в пункті 2.1. При цьому, відповідно до пункту 1.4. Методики № 359 кількість теплової енергії на опалення місць загального користування окремо не визначається, а входить до загальної кількості теплової енергії, виставленої до плати за опалення у таких випадках: якщо в багатоквартирному будинку незалежно від наявності або відсутності загальнобудинкового обліку теплової енергії відсутні суб`єкти господарювання, помешкання з індивідуальним опаленням, усі житлові квартири не обладнані приладами обліку витрат теплової енергії на опалення. Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України відповідно до статті 10 Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», пункту 4 частини другої статті 4 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», пункту 8 Положення про Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України прийнято наказ № 315 від 22 листопада 2018 року, яким затверджено Методику розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг (далі Методика № 315). Ця методика встановлює порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування, гаряче водопостачання (у разі обліку теплової енергії у гарячій воді), забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання (за наявності циркуляції); обсягів холодної, гарячої води, витраченої на загальнобудинкові потреби; обсягів холодної та гарячої води, спожитої споживачами, приміщення яких не оснащені вузлами розподільного обліку; порядок розподілу обсягів спожитих комунальних послуг з постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, визначає вимоги до приладів-розподілювачів теплової енергії, поправкові коефіцієнти для розподілу обсягу спожитої теплової енергії між окремими споживачами у будівлях, оснащених вузлами комерційного обліку теплової енергії та/або гарячої, та/або холодної води, де налічуються два та більше споживачів (пункт 1 Методики № 315). Відповідно до Закону України від 24.06.2004 № 1875-ІV «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон № 1875-ІV) мешканці багатоквартирних будинків-споживачі отримають комунальні послуги: з централізованого опалення; з централізованого постачання гарячої води; з централізованого водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем). Закон України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги» (далі Закон № 2189-VIII) введений в дію у повному обсязі з 01 травня 2019 року. З цієї дати визнано такими, що втратив чинність Закон № 1875-ІV. Відповідно до Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» та Закону № 2189-VIII, на виконання яких розроблена та затверджена Методика № 315, комунальними послугами є, зокрема, послуги: з постачання теплової енергії; з постачання гарячої води; з централізованого водопостачання; з централізованого водовідведення. Підприємства тепло-, водопостачання та водовідведення надавали комунальні послуги та нараховували плату за них відповідно до вимог Закону № 1875-ІV та Правил №

630. Відповідно до вимог пункту 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 2189-VIII договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом одного року з дати введення в дію цього Закону. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. У правовій позиції, викладеної у постанові від 26 лютого 2020 року в справі № 159/6776/18, Касаційний цивільний суд Верховного Суду дійшов таких висновків: «Відповідно до пункту 12 вказаних Правил у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалювальній площі квартири за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку. Підпунктом 2.1.1. пункту 2.1. Методики встановлено можливість визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування за показами приладу обліку, лише у разі якщо системою будинкового обліку передбачено окремий прилад обліку теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування; у інших випадках - визначення кількості теплової енергії проводиться розрахунковим способом, за формулами, зазначеними у пунктах 2.1.-2.2. Методики. Так, згідно з пунктом 2 частини другої, частини шостої статті 10 Закону обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, визначається та розподіляється між споживачами пропорційно до площі (об`єму) квартири (іншого приміщення) за методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства. Обсяг теплової енергії, витраченої на опалення місць загального користування та допоміжних приміщень будівлі, а також на забезпечення функціонування внутрішньобудинкових систем опалення та гарячого водопостачання, розподіляється відповідно до правил, встановлених цією статтею, також на власників (співвласників) приміщень, обладнаних індивідуальними системами опалення та/або гарячого водопостачання. Відповідно, попередню редакцію пункту 12 Правил доповнено частиною третьою, в якій зазначено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії у багатоквартирному будинку, де окремі або всі квартири обладнані квартирними засобами обліку теплової енергії, споживачі, які не мають таких засобів обліку та які не передали виконавцю показання квартирних засобів обліку теплової енергії, оплачують таку послугу за показаннями будинкового засобу обліку теплової енергії пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири, не враховуючи витрати теплової енергії виконавця, юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які є власниками або орендарями приміщень у цьому будинку, та сумарних витрат тепла за показаннями усіх квартирних засобів обліку. Вирішуючи спір, суди на підставі належним чином оцінених доказів дійшли правильного висновку про те, що для споживачів, які встановили у квартирі багатоквартирного будинку індивідуальні (автономні) системи опалення, кількість теплової енергії спожитої на опалення місць загального користування для її оплати, визначалась згідно з пунктами 2.1.-2.2. Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків № 359.» З наданих представником позивача доказів (том 2, 169 а.с. 5) вбачається, що заборгованість відповідачів за опалення місць загального користування за період з грудня 2021 року по липень 2022 року складає 1 407 грн. 81 коп., яка останніми не оспорюється та яка підлягає стягненню на користь позивача. Крім того, відповідачка ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційного суду пояснила та представник позивача проти цього не заперечувала, що вона є єдиним власником квартири, відтак позовні вимоги до відповідача ОСОБА_2 в силу положень ст. 322 ЦК України задоволенню не підлягають. В зв`язку із вищенаведеним оскаржуване рішення суду необхідно скасувати та ухвалити нове про часткове задоволення позовних вимог. Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 22 травня 2024 року скасувати. Позовні вимоги Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» заборгованість за послуги з теплопостачання за період з грудня 2021 року по липень 2022 року в розмірі 1 407 (одна тисяча чотириста сім) грн. 81 коп. В задоволенні позовних вимог Державного міського підприємства «Івано-Франківськтеплокомуненерго» до ОСОБА_2 відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 38 9 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено 14 жовтня 2024 року. Судді В. М. Барков В. А. Девляшевський В. Д. Фединяк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»