Постанова 4811 № 462/7221/21

Справа № 462/7221/21 Головуючий у 1 інстанції: Іванюк І.Д. Провадження № 22-ц/811/2913/22 Доповідач в 2-й інстанції: Шандра М. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 березня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: головуючого судді: Шандри М.М. суддів: Крайник Н.П., Левика Я.А. розглянувши у м. Львові у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 на рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 жовтня 2022 року у справі за позовом Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за надані послуги з теплопостачання, ВСТАНОВИЛА: У жовтня 2021 року Львівське комунальне підприємство «Залізничнетеплоенерго» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути із відповідачів на його користь 5955,85 грн. заборгованості по оплаті за спожиту теплову енергію за період з 01.01.2018 по 31.12.2020 та сплачений судовий збір в сумі 2270,00 грн. В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що порядок надання та споживання житлово-комунальних послуг, порядок укладення, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг до 01 травня 2019 року встановлюється Законом України «Про житлово комунальні послуги» від 24.04.2004. Згідно із вказаним Законом та відповідно до п.п. 2.1.1, 2.1.2., 2.2.1 Статуту підприємства, ЛКП «Залізничнетеплоенерго» є виробником та виконавцем послуг з постачання теплової енергії споживачам. Тарифи з опалення та гарячого водопостачання для населення встановлюються постановами Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг та публікуються в офіційних засобах масової інформації. Позивач, як виробник і виконавець, надає послуги з постачання теплової енергії відповідача за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок відповідачів обладнаний лічильником опалення і щомісячно позивач отримує покази використаної теплової енергії. Факт надання теплоносія до будинку підтверджується актами, що додаються до позовної заяви. Відповідачам за теплову енергію в гарячій воді за період 01.01.2018 по 31.12.2020 нараховано 5955,85. З огляду на те, що відповідачі не виконують свого обов`язку з оплати послуг з постачання теплової енергії в гарячій воді, внаслідок чого виникла заборгованість, порушується кореспондуючий цьому обов`язку право позивача на отримання коштів за надані послуги, а тому позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 06 жовтня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» 4746 грн (чотири тисячі сімсот сорок шість) грн 75 коп. заборгованості за надані послуги з теплопостачання та в річних частках судовий збір у розмірі 1809,17 грн (по 452,29 грн судового збору із кожного). В решті позовних вимог відмовлено. Рішення суду оскаржив представник ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 . В апеляційній скарзі посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду, порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що звертаючись до суду з позовом про стягнення з відповідачів заборгованості за спожиту теплову енергію, ЛКП «Залізничнетеплоенерго» позовні вимоги обґрунтовувало наявністю у відповідачів боргу за отримані ними послуги теплопостачання, що підтверджується актами про зняття показів засобів обліку теплової енергії.Проте, надані позивачем акти про зняття показів засобів обліку теплової енергії є недостатніми доказами на підтвердженні підставності позовних вимог, оскільки такі не містять інформації щодо відповідачів, а містять показники споживання теплової енергії цілим будинком. Позивач не довів належними доказами, що надає послуги відповідачам, та що вони мають заборгованість за отримані послуги з центрального опалення. Також, вважає, судом не взято до уваги, що ОСОБА_2 є особою з інвалідністю 2 групи, звільнена від сплати судового збору, проте суд постановив стягнути з неї судовий збір солідарно. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Згідно ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи, тому відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скаргу слід задовольнити частково з таких підстав. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч.1, ч.6 ст. 81 ЦПК України). Згідно із ч.1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Колегія суддів вважає, що рішенням таким вимогам не повністю відповідає. Як встановлено матеріалами справи, у квартирі АДРЕСА_2 , зареєстровані і проживають відповідачі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що стверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї і реєстрації № 407 від 08.01.2021 (а.с.15). З відомостей про нарахування та оплату послуг з центрального опалення вбачається, що в будинку наявний лічильник опалювання та опалювальна площа квартири по АДРЕСА_1 становить 72,7 кв. м., кількість мешканців 4 (а.с.16). Актами від 23.04.2019, 27.03.2019, 28.02.2019, 29.01.2019, 29.11.2018, 31.10.2018, 23.04.2018, 28.03.2018, 27.02.2018, 31.01.2018, 27.11.2019, 27.12.2019, 29.01.2020, 28.02.2020, 30.03.2020, 29.04.2020, 29.10.2020, 28.12.2020 підтверджується факт надання послуг центрального теплопостачання до будинку по АДРЕСА_3 та, в тому числі, централізованого опалення місць загального користування (а.с.17-34). З відомостей про нарахування та оплату послуг за центральне опалення вбачається, що заборгованість за період з 01.01.2018 по 31.12.2020, становить 5955,85 грн (а.с.16). Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Згідно з частиною першою статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Положеннями частини першої статті 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах, а відповідно до частини третьої споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Таким чином, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії. Пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення» затверджених Постановою КМУ № 630 від 21.07.2005 визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною. Згідно з пунктом 28 Правил надання послуг з централізованого опалення споживачі, які відмовились від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, оплачують послуги з централізованого опалення місць загального користування будинку відповідно до Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення. Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359 затверджена Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, якою встановлений порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами (пункт 1.2. Методики). Як передбачено шостим розділом «Посібника та доповнення до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд» КТМ 204 Україна 244-94, затвердженим Наказом Держбуду України від 30 лютого 2001 року № 82, втрати теплової енергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки опалювальних приладів відноситься до втрат абонента (споживача). Тому співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі. Зазначене узгоджується з правовими позиціями викладеними у постановах Верховного Суду від 26.09.2018 (у справі № 703/58/16-ц), від 26.02.2019 (у справі № 159/6776/18) та від 22.12.2020 (у справі № 311/3489/18). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК Українипри виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Встановлено, що предметом позовних вимог є заборгованість відповідачів по оплаті послуг централізованого опалення місць загального користування в квартирі АДРЕСА_2 , з 01.01.2018 по 31.12.2020 року, яка становить 5955,85 грн. Заперечуючи позовні вимоги у повному обсязі, відповідачі не подали до суду своїх розрахунків (контррозрахунків) за вищезгаданий період. Відповідно до ст. 256 ЦК Українипозовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України). Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться у ст. ст. 252-255 ЦК України. За змістом статті 261 ЦК України початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Таким чином, суд в межах застосованого строку позовної давності дійшов вірного висновку, що сума заборгованості відповідачів по оплаті послуг з централізованого опалення мість загального користування за період жовтень 2018 грудень 2020 становить 4746, 75 грн. Щодо стягнення судового збору з ОСОБА_2 , колегія зазначає наступне. З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_2 є особою з інвалідністю другої групи, що підтверджується копією довідки серія 12ААБ №298725. Відповідно до пункту 9 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп, законні представники дітей з інвалідністю і недієздатних осіб з інвалідністю. Згідно з частиною шостою статті 141 ЦПК України якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Суд першої інстанції не врахував, що відповідач ОСОБА_2 є особою з інвалідністю ІІ групи, а тому є звільнена від сплати судового збору, відтак відсутні підстави для стягнення з неї судового збору на користь позивача. Відповідно до положень п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити його. Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. За таких обставин рішення суду слід змінити в частині стягнення судового збору. В решті рішення суду слід залишити без змін. Керуючись ст.ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст. 374, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів, ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Залізничного районного суду м. Львова від 06 жовтня 2022 року змінити в частині стягнення судового збору. Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь Львівського комунального підприємства «Залізничнетеплоенерго» судовий збір в рівних частках у розмірі 1356,88 грн. (по 452,29 грн. судового збору із кожного). В решті рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повний текст постанови складено: 31.03.2023 Головуючий Судді