Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/3687/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/3687/24 Головуючий у І інстанції - Трофімова Л.В. Суддя-доповідач - Мельничук В.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 10 жовтня 2024 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого-судді: Мельничука В.П., суддів: Василенка Я.М., Костюк Л.О., при секретарі: Руденко Д.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, Міністерства внутрішніх справ України, в якій, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління національної поліції в Черкаській області щодо складання та направлення акта (форма Н1, Н5), що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції ОСОБА_1 , зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ОСОБА_1 кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Черкаській області скласти та направити ОСОБА_1 акт (форма Н1, Н5), що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції ОСОБА_1 , зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ОСОБА_1 кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; - визнати протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України щодо складання та направлення акта (форма Н1, Н5), що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції ОСОБА_1 , зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ОСОБА_1 кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; - зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України скласти та направити ОСОБА_1 акт (форма Н1, Н5), що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції ОСОБА_1 , зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ОСОБА_1 кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС. В обґрунтування позовних вимог Позивач посилався на те, що 11.12.2023 він звернувся до МВС України з проханням скласти та направити акти форми Н-1, Н-5 щодо події 26.08.1992 під час виконання службових обов`язків, проте з листа від 09.01.2024 № 738/21-2024 незрозуміло який суб`єкт має складати запитувані офіційні документи. Таким чином, Позивач протиправною бездіяльність Відповідачів щодо складання та направлення актів форми Н1, Н5. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міністерства внутрішніх справ України під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.12.2023 щодо проведення розслідування нещасного випадку. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2023 щодо проведення розслідування нещасного випадку з урахуванням оцінки суду, наданої судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким судовим рішенням Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити. В апеляційній скарзі Міністерство внутрішніх справ України посилається на порушення судом першої інстанції норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи по суті. Крім того, Міністерством внутрішніх справ України в апеляційній скарзі вказано, що організацію проведення розслідування нещасних випадків за нормами Порядку № 1346 покладено на керівника підрозділу, де проходив службу потерпілий. Позивач проходив службу в територіальному підрозділі УМВС України в Черкаській області, а не в апараті МВС України, тому заявлені вимоги є безпідставними. Крім того, відповідно до наказу МВС від 26.04.2024 № 271 з 01.05.2024 Головний сервісний центр МВС є уповноваженою установою МВС з оформлення документів для призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності працівника міліції припинених управлінь МВС України, у зв`язку з чим відсутні підстави для задоволення адміністративного позову. Відзиву Позивача на апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України до суду апеляційної інстанції не надходило, що не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, представника Відповідача - Міністерства внутрішніх справ України, дослідивши доводи апеляційної скарги та, перевіривши матеріали справи, колегія суддів зазначає наступне. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 проходив службу в міліції на посаді Начальника ВКР Звенигородського РВ Управління Міністерства внутрішніх справ України у Черкаській області. Наказом Начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України у Черкаській області «По особовому складу» 29.12.2003 № 141 о/с (а.с. 23) ОСОБА_1 звільнено з органів внутрішніх справ у відставку ЗС України за п. 65 «п» (за віком) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Згідно Висновку по результатах службового розслідування по факту нещасного випадку при виконанні службових обов`язків, що мав місце 26 серпня 1992 року колишнім працівником карного розшуку Жашківського РВ УМВС нині Начальником відділення карного розшуку Звенигородського РВ УМВС капітаном міліції ОСОБА_1 від 13.12.2003 (а.с. 20), нещасний випадок з Позивачем стався 26 серпня 1992 року в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Відповідно до Свідоцтва про хворобу від 12.12.2003 № 745 (а.с. 19), ВЛК УМВС України в Черкаській області проведено медичний огляд гр. ОСОБА_1 1958 року народження, та встановлено, що травма пов`язана з проходженням служби в ОВС (виконанням службових обов`язків). 12.12.2003 згідно довідки Медико-соціальної експертної комісії № 053578 (а.с. 21) встановлено 70% втрати працездатності у зв`язку із травмою, пов`язаною з виконанням службових обов`язків. 11 грудня 2023 року Позивач звернувся до Міністерства внутрішніх справ України із заявою (а.с. 25), в якій він просив скласти та направити акт (форма Н-1, Н-5), що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції ОСОБА_1 , 1958 року народження, яке сталось 26.08.1992 року під час виконання службових обов`язків, зокрема про те, що воно не пов`язане з вчиненням ОСОБА_1 кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС. Листом від 09.01.2024 № 738/21-2024 (а.с. 26) Міністерство внутрішніх справ України повідомило Позивача, що питання розслідування нещасних випадків (в тому числі поранень), що сталися з особами рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ врегульовано Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затвердженим наказом МВС від 27 грудня 2002 року № 1346, (далі - Порядок). Організацію проведення розслідування нещасних випадків, відповідно до вимог пункту 3.5 Порядку, покладено на керівника підрозділу, де проходив службу потерпілий. Інше Порядком не передбачено. 16 лютого 2024 року Позивач звернувся до Головного управління Національної поліції в Черкаській області із заявою (а.с. 27-28), в якій він просив скласти та направити акт (форма Н-1, Н-5), що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції ОСОБА_1 , 1958 року народження, яке сталось 26.08.1992 року під час виконання службових обов`язків, зокрема про те, що воно не пов`язане з вчиненням ОСОБА_1 кримінального чи адміністративного правопорушення та не є наслідком вчинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС. Листом від 14.03.2024 № 475/05/31-2024 (а.с. 29) Головне управління Національної поліції в Черкаській області повідомило Позивача, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» територіальний орган Міністерства внутрішніх справ України - Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області ліквідовано та утворено територіальний орган Національної поліції - Головне управління Національної поліції в Черкаській області. 20.01.2022 припинено діяльність Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області як юридичної особи. Відповідно до відомостей, зазначених у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, засновником Управління МВС України в Черкаській області є Міністерство внутрішніх справ України; основний вид діяльності - діяльність з охорони громадського порядку та безпеки; рішення про створення та припинення вказаної юридичної особи публічного права приймались Міністерством внутрішніх справ України. Держава не відмовлялась від виконання завдань і функцій по діяльності з охорони громадського порядку та безпеки; вказані завдання і функції згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2015 № 878 закріплені саме за Міністерством внутрішніх справ України. Відтак, дане міністерство є процесуальним правонаступником Управління Міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області. Таким чином, відсутні правові підстави для призначення Головним управлінням Національної поліції в Черкаській області розслідування нещасного випадку, що стався з Позивачем 26.08.1992, та складання відповідних актів. Вважаючи бездіяльність Відповідачів щодо складання та направлення актів форми Н1, Н5 протиправною, Позивач звернувся з даним адміністративним позовом до адміністративного суду. Задовольняючи адміністративний позов частково суд першої інстанції виходив з того, що зважаючи на обізнаність працівників МВС України з наказом МВС від 25.10.2023 № 867 «Про визначення установ МВС, уповноважених на забезпечення призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності колишнього працівника міліції», суд встановив протиправну бездіяльність під час розгляду звернення ОСОБА_1 у не сприянні Позивачу в реалізації права щодо отримання актуальної інформації стосовно установ МВС, уповноважених на забезпечення призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності колишнього працівника міліції. Оцінивши докази і аргументи Сторін, з`ясувавши нормативно-правове регулювання спірних правовідносин, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправної бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України під час розгляду звернення у формі заяви ОСОБА_1 від 11.12.2023 щодо проведення розслідування нещасного випадку. Таким чином, ефективним способом захисту права Позивача є зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2023 щодо проведення розслідування нещасного випадку з урахуванням оцінки суду, наданої у рішенні та зважаючи на зміну правового регулювання щодо уповноваженої особи відповідно до наказу МВС від 26.04.2024 № 271 «Про визначення установи МВС, уповноваженої на забезпечення призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності колишнього працівника міліції». Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції в оскаржуваній частині, враховуючи наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з п. 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Положення про Міністерство внутрішніх справ України» від 28 жовтня 2015 року № 878 (далі - Положення № 878) Міністерство внутрішніх справ України (МВС) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України. МВС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах: забезпечення охорони прав і свобод людини, інтересів суспільства і держави, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку, а також надання поліцейських послуг; захисту державного кордону та охорони суверенних прав України в її виключній (морській) економічній зоні; цивільного захисту, захисту населення і територій від надзвичайних ситуацій та запобігання їх виникненню, ліквідації надзвичайних ситуацій, рятувальної справи, гасіння пожеж, пожежної та техногенної безпеки, діяльності аварійно-рятувальних служб, а також гідрометеорологічної діяльності; міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів. МВС є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дотримання норм міжнародного гуманітарного права на всій території України (у частині повноважень з координації розшуку осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, та вирішення інших пов`язаних з цим питань відповідно до Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин». Відповідно до п. 11 Положення № 878 Міністр ініціює питання щодо проведення службового розслідування стосовно керівників центральних органів виконавчої влади, діяльність яких спрямовує і координує Міністр, їх заступників, інших державних службовців і працівників апаратів таких органів та їх територіальних органів, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери їх управління. МВС відповідно до покладених на нього завдань: пп. 54 п. 4 здійснює розгляд звернень громадян з питань, пов`язаних з діяльністю МВС, закладів, установ і підприємств, що належать до сфери управління МВС, а також стосовно актів, які ним видаються. Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги (далі - грошова допомога) у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції визначено Порядком та умовами призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 2015 року № 850 (далі - Порядок та умови № 850). Згідно з п. 2 Порядку та умов № 850 днем виникнення права на отримання грошової допомоги є: - у разі загибелі (смерті) працівника міліції - дата смерті, що зазначена у свідоцтві про смерть; - у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії. Відповідно до пп. 2 п. 3 Порядку та умов № 850 грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов`язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: - 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; - 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; - 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи; Згідно з п. 7 Порядку та умов № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби, а в разі припинення відповідного органу внутрішніх справ як юридичної особи - до уповноваженої установи МВС такі документи: - заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв`язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; - довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: - довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; - постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв`язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; - акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов`язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; - сторінок паспорта з даними про прізвище, ім`я та по батькові і місце реєстрації; - документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України). Відповідно до п. 8 Порядку та умов № 850 керівник органу внутрішніх справ, у якому проходив службу працівник міліції, або керівник уповноваженої установи МВС, подає МВС в 15-денний строк з дня реєстрації документи, зазначені в пунктах 6 або 7 цих Порядку та умов, висновок щодо виплати грошової допомоги. З метою надання необхідної методичної допомоги керівникам органів та підрозділів системи МВС України, врегулювання питань щодо порядку розслідування нещасних випадків, поранень, професійних захворювань, які трапляються із особами рядового та начальницького складу, курсантами та слухачами, військовослужбовцями та іншими категоріями працюючих в системі МВС затверджено Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах системи МВС України, затверджений Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 27 грудня 2002 року № 1346, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 31 січня 2003 року за № 83/7404 (далі - Порядок № 1346). Цей Порядок розроблено з метою врегулювання питань, пов`язаних із розслідуванням та веденням обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій, що сталися в органах і підрозділах внутрішніх справ України. Згідно з п. 3.1 Порядку № 1346 про кожний нещасний випадок (у тому числі поранення) працівник, який його виявив, або сам потерпілий повинні негайно повідомити безпосереднього керівника робіт чи іншу посадову особу підрозділу і вжити заходів до надання необхідної допомоги. Відповідно до п. 3.2 Порядку № 1346 керівник (посадова особа), у свою чергу, зобов`язаний: - терміново організувати надання медичної допомоги потерпілому, а в разі потреби доставити його до лікувально-профілактичного закладу; - повідомити про те, що сталося, керівника підрозділу, службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС, УМВС. Якщо потерпілий є працівником іншого підрозділу, повідомити керівника цього підрозділу, у разі нещасного випадку (у тому числі поранення), що стався внаслідок пожежі, - місцеві органи державної пожежної охорони, а при гострому професійному захворюванні (отруєнні) - відповідну санітарну епідеміологічну станцію (далі - СЕС) системи МВС України; - зберегти до прибуття комісії з розслідування обстановку в тому стані, у якому вона була на момент події (якщо це не загрожує життю і здоров`ю інших працівників), а також ужити заходів до недопущення подібних випадків. У разі нещасного випадку (у тому числі поранення) з працівником головного управління, самостійного управління, департаменту чи відділу центрального апарату МВС, підрозділу прямого підпорядкування МВС України, розташованого в м. Києві, керівник зобов`язаний повідомити про це відділ державного нагляду за охороною праці Департаменту матеріального забезпечення МВС. Згідно з п. 3.3 Порядку № 1346 якщо нещасний випадок (у тому числі поранення) стався з працівником підрозділу прямого підпорядкування МВС України, розташованого в межах Автономної Республіки Крим, області, м. Севастополя, керівник зобов`язаний повідомити про це відповідну службу охорони праці УМЗ, ВМЗ ГУМВС,УМВС. Відповідно до п. 3.4 Порядку № 1346 лікувально-профілактичний заклад системи МВС про кожне звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок (у тому числі поранення) повинен протягом доби повідомити керівника підрозділу, де працює потерпілий, а в разі виявлення гострого професійного захворювання (отруєння) - відповідну СЕС системи МВС, терміново надсилаючи відповідне повідомлення про кожного потерпілого за встановленою формою (додаток 3). Згідно з п. 3.5 Порядку № 1346 керівник підрозділу, одержавши повідомлення про нещасний випадок (у тому числі поранення), крім випадків зі смертельним наслідком та групових випадків травматизму, наказом або розпорядженням організовує його розслідування комісією не менше ніж три особи, до складу якої включаються: керівник (спеціаліст) служби охорони праці підрозділу (голова комісії), керівник (безпосередній або прямий начальник) структурного підрозділу, де працює потерпілий, інші посадові особи, а в разі гострих професійних захворювань (отруєнь) - також спеціаліст СЕС. Пунктом 2.2 Порядку № 1346 передбачено, що за результатами розслідування складаються акти за формою Н-1* (додаток 1) і беруться на облік нещасні випадки (у тому числі поранення), які сталися з працівниками в період проходження служби при виконанні службових обов`язків. Як вже було зазначено раніше, ОСОБА_1 був звільнений з посади Начальника ВКР Звенигородського РВ Управління МВС України в Черкаській області. Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, державну реєстрацію юридичної особи УМВС України в Черкаській області в результаті ліквідації припинено 20 січня 2022 року. Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2022 року № 1007 внесено зміни до Порядку та умов № 850, якою, зокрема передбачено, що у разі припинення відповідного органу внутрішніх справ як юридичної особи, повноваження з оформлення та виплати одноразової грошової допомоги працівникам міліції покладаються на визначені наказом МВС уповноважені установи МВС. Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.10.2023 № 867 «Про визначення установ МВС, уповноважених на забезпечення призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» було визначено територіальні медичні об`єднання МВС України по областях, м. Києву уповноваженими установами МВС з оформлення документів для призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції з дня внесення до єдиного державного реєстру записів про припинення відповідних головних управлінь, управлінь МВС України в АРК, областях, містах Києва та Севастополя. В подальшому, наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26.04.2024 № 271 «Про визначення установ МВС, уповноважених на забезпечення призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції» було визначено Головний сервісний центр МВС з 01.05.2024 уповноваженою установою МВС з оформлення документів для призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції припинених управлінь МВС України в Житомирській, Черкаській та Чернівецькій областях, а також інших головних управлінь, управлінь МВС України в АРК, областях, містах Києва та Севастополя - з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про їх припинення. Колегія суддів звертає увагу, що зважаючи на обізнаність працівників МВС України з наказом МВС від 25.10.2023 № 867 «Про визначення установ МВС, уповноважених на забезпечення призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності колишнього працівника міліції», МВС України вчинило протиправну бездіяльність під час розгляду звернення ОСОБА_1 від 11.12.2023 у не сприянні Позивачу в реалізації права щодо отримання актуальної інформації стосовно установ МВС, уповноважених на забезпечення призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності колишнього працівника міліції. З огляду на вищевикладене, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про часткове задоволення адміністративного позову шляхом визнання протиправної бездіяльності Міністерства внутрішніх справ України під час розгляду заяви ОСОБА_1 від 11.12.2023 щодо проведення розслідування нещасного випадку. Крім того, з метою ефективного способу захисту прав Позивача, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про зобов`язання Міністерства внутрішніх справ України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 11.12.2023 щодо проведення розслідування нещасного випадку зважаючи на зміну правового регулювання щодо уповноваженої особи відповідно до наказу МВС від 26.04.2024 № 271 «Про визначення установи МВС, уповноваженої на забезпечення призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності колишнього працівника міліції», з чим погоджується і колегія суддів. Оцінюючи інші доводи апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. При цьому, згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Положеннями ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Розглянувши доводи Міністерства внутрішніх справ України, викладені в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства України, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування у вказаній частині не вбачається, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в зазначеній частині - без змін. Керуючись ст. ст. 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України залишити без задоволення, а рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 28 червня 2024 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий-суддя: В.П. Мельничук Судді: Я.М. Василенко Л.О. Костюк Повний текст складено 10.10.2024 року.