Ухвала КГС ВС № 908/1573/21

УХВАЛА 10 жовтня 2024 року м. Київ cправа № 908/1573/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Колос І.Б. (головуючий), Ємця А.А., Жайворонок Т.Є., розглянувши матеріали касаційної скарги квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 21.02.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у справі № 908/1573/21 за позовом публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" до квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Центральний військовий санаторій "Приморський", про стягнення 629 421,34 грн, ВСТАНОВИВ: Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" (далі - ПАТ "Запоріжжяобленерго", позивач) звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом до квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя (далі - КЕВ м. Запоріжжя, відповідач) про стягнення 629 421,34 грн вартості необлікованої електроенергії. Рішенням господарського суду Запорізької області від 21.02.2022, залишеним без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у справі № 908/1573/21 позов задоволено; стягнуто з відповідача на користь позивача 629 421,34 грн вартості необлікованої електроенергії. КЕВ м. Запоріжжя через підсистему "Електронний суд" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить рішення господарського суду Запорізької області від 21.02.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у справі № 908/1573/21 скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Перевіривши матеріали касаційної скарги, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), яким передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Частиною п`ятою статті 12 ГПК України визначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 163 ГПК України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку. Відповідно до частини сьомої статті 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2021 установлено у розмірі 2 270,00 грн. Позов подано у 2021 році. Предметом позову у справі № 908/1573/21 є вимога про стягнення 629 421,34 грн, отже, ціна позову не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (500 х 2 270,00 грн = 1 135 000,00 грн). Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Суд звертає увагу, що норма пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачає виключні випадки, за умови доведення скаржником їх наявності, посиланням на відповідні обставини, судове рішення у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути предметом касаційного оскарження. При цьому тягар доказування наявності випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 287 ГПК України, покладається на скаржника. Подана касаційна скарга не містить обґрунтувань, які можуть бути визнані такими, що підпадають під пункт 2 частини третьої статті 287 ГПК України. Учасники судового процесу повинні розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є винятком із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від суду, оскільки в іншому випадку принцип "правової визначеності" буде порушено. Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (за змістом рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України"). У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява №21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Разом з тим Суд зауважує, що доводи, наведені у касаційній скарзі, зводяться до висловлення незгоди з прийнятими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, викладення власного бачення у питанні застосування правових норм, є проханням про повторний перегляд справи та переоцінку встановлених судами обставин та доказів, що виходить за межі повноважень Верховного Суду, розгляд скарг яким покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". Згідно з пунктом 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З огляду на викладене, Касаційний господарський суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою КЕВ м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 21.02.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у справі № 908/1573/21, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Керуючись статтями 234, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд У Х В А Л И В: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою квартирно-експлуатаційного відділу м. Запоріжжя на рішення господарського суду Запорізької області від 21.02.2022 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 16.09.2024 у справі № 908/1573/21. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя І. Колос Суддя А. Ємець Суддя Т. Жайворонок