Постанова Львівський апеляційний суд № 465/886/24

Справа № 465/886/24 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я. Провадження № 22-ц/811/2422/24 Доповідач в 2-й інстанції: Ніткевич А. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 жовтня 2024 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - судді Ніткевича А.В. суддів - Бойко С.М., Копняк С.М. розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи за наявними письмовими доказами в приміщенні Львівського апеляційного суду в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Іваницького Ярослава Олеговича на рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 липня 2024 року в складі судді Кузя В.Я. у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,- встановив: У лютому 2024 року позивачка ОСОБА_1 звернулася в суд із позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про стягнення аліментів. Вимоги обґрунтовувала тим, що 15.01.2013 між нею та відповідачем укладено шлюб, який розірвано рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15.06.2021. У шлюбі народилися дві доньки - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Впродовж певного часу до розірвання шлюбу, а також впродовж усього часу після розірвання шлюбу відповідач проживає окремо, до початку повномасштабної війни росії проти України він виїхав на роботу за кордон, у Республіку Польща, жодного разу так і не повертався. Після розірвання шлюбу відповідач періодично пересилав на користь її, позивачки, грошові кошти в середньому 1000 польських злотих, однак з вересня 2023 року перестав це робити. Зважаючи на складну фінансову ситуацію у державі, підняття цін на продукти, одяг, взуття, комунальні послуги та інші товари, роботи, послуги, їй, позивачці, стало складно самостійно утримувати їхніх спільних із відповідачем дітей, а тому виникла необхідність у стягненні з відповідача аліментів з метою забезпечення належного і гармонійного розвитку дітей. За наявною у позивачки інформацією, відповідач працює у польській компанії Rinnen Polandsp. Z о.0. та, за його ж словами, отримує заробітну плату у розмірі 3000,00 Євро. Вважає, що стягнення аліментів у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень на місяць на одну дитину є обґрунтованим, необхідним для належного забезпечення фізичного і духовного розвитку дітей та не є обтяжливим для відповідача з огляду на його фінансовий/матеріальний стан. Ці кошти необхідні для оплати дітям дитячого садочка, школи, різноманітних гуртків, придбання їм продуктів харчування, одягу, книжок, шкільних канцелярських товарів, іграшок, оплати їхнього лікування, транспортних витрат, відпочинку тощо. Просила позов задовольнити. Оскаржуваним рішенням Франківського районного суду м. Львова від 01 липня 2024 року уточнені позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 3196 гривень щомісячно, починаючи з 06.02.2024 і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання малолітньої доньки - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 3196 гривень щомісячно, починаючи з 06.02.2024 і до досягнення дитиною повноліття. Допущено негайне виконання судового рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір з розгляду даної справи в розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 коп. Рішення оскаржила позивач ОСОБА_1 , апеляційну скаргу в інтересах якої через систему «Електронний суд» подав адвокат Іваницький Я.О. Вважає рішення необґрунтованим та протиправним. В обґрунтування вимог покликається на те, що позивачка не змінювала, не зменшувала та не уточняла позовних вимог. Упродовж усього судового розгляду позивачка підтримувала свої позовні вимоги у повному обсязі, не змінюючи їх при цьому. Відтак, твердження суду першої інстанції проте, що позивачка уточнила позовні вимоги та просила суд стягувати з відповідача аліменти на утримання двох дітей у твердій грошовій сумі в розмірі 3196 грн. на кожну дитину, не відповідають дійсності. Зазначає, що позивачка намагалась отримати офіційну інформацію щодо працевлаштування відповідача та його доходу шляхом скерування її представником адвокатських запитів, однак ГУ ДПС у Львівській області відмовило у наданні такої інформації через її конфіденційність, а RinnenPolandsp. Z о.0. проігнорувало відповідні запити. Через залишення без задоволення клопотання сторони позивачки про витребування у Головного управління ДПС у Львівській області інформації та документів щодо місця роботи відповідача, чи був він зареєстрований як ФОП, про його доходи, про наявність нерухомого майна та транспортні засоби, розмір доходів відповідача залишився загадкою. Просить скасувати рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 липня 2024 року в частині незадоволених позовних вимог та ухвалити нове, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь його доньок ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по 20 000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред`явлення цього позову та до досягнення нею повноліття. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно із ч.3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (ч. 1 ст. 369 ЦПК України). Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є стягнення аліментів, розмір яких не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Враховуючи наведене, справа призначена для розгляду апеляційним судом в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. При цьому, згідно із ч. 1 ст. 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, відтак колегія суддів інформувала учасників справи про час і день розгляду справи, шляхом оприлюднення інформації про розгляд справи на офіційному сайті Львівського апеляційного суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення частково виходячи з такого. Згідно із ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. На підставі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Згідно із статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Ухвалючи рішення про стягнення аліментів на користь позивачки в розмірі по 3196 грн. на кожну дитину щомісячно, до досягнення дітьми повноліття, починаючи з дня звернення до суду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою до позовної заяви не долучено жодних доказів, які свідчать про те, що відповідач в змозі сплачувати 40 000 гривень на утримання двох дітей. В процесі розгляду справи позивачка уточнила позовні вимоги та просила стягувати з відповідача аліменти на утримання двох доньок в твердій грошовій сумі в розмірі 3196 гривень, на кожну дитину окремо. В свою чергу, відповідач погодився з уточненими позовними вимогами. Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з такого. Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 15 січня 2013 року, що стверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.8). Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 15.06.2021 у цивільній справі №465/330/21, шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , який зареєстровано 15.01.2013, розірвано (а.с.11). У шлюбі в сторін народилось дві доньки: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 та НОМЕР_3 відповідно (а.с. 9, 10). Сторонами визнаються ті обставини, що діти проживають разом з матір`ю ОСОБА_1 , а відповідач перебуває за межами України. Звертаючись до суду з позовом позивач просила суд ухвалити рішення, яким стягувати з відповідача аліменти на користь дітей по 20 000 грн. щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову та до досягнення дітьми повноліття. Як підставу для стягнення аліментів в такому розмірі покликалась на те, що відповідач працює у польській компанії RinnenPolandsp. Z о.0. та, за його ж словами, отримує заробітну плату у розмірі 3000,00 Євро, а тому стягнення аліментів у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень на місяць на одну дитину, є обґрунтованим, необхідним для належного забезпечення фізичного і духовного розвитку дітей та не є обтяжливим для відповідача з огляду на його фінансовий/матеріальний стан. Відповідно до ст. 51 Конституції України, Конвенції про права дитини, статей 5, 154, 257 СК України держава Україна гарантує кожній дитині захист її прав та інтересів, бере під свою охорону кожну дитину як особистість. Згідно із ч. 2 ст. 51 Конституції України, батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Відповідно до ст. 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (зі змінами, внесеними Протоколом № 11) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу в шлюб, перебуванні в шлюбі та у випадку його розірвання. Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються ст. ст. 180-183 Сімейного кодексу України Відповідно до вимог ст. 180 СК України, батьки зобов`язанні утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Згідно із ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі. Відповідно до ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та інші обставини, що мають істотне значення. Частиною 2 статті 182 СК України визначено, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» встановлено, що у 2024 році прожитковий мінімум для дітей для віком до 6 років становить 2563 гривні; від 6 до 18 років становить 3196 гривень. Вирішуючи питання про стягнення аліментів на утримання дітей, суд першої інстанції правильно виходив з того, що батьки зобов`язанні утримувати дитину до досягнення ними повноліття. Проте визначаючи розмір аліментів в сумі 3169 грн. щомісячно на кожну дитину, виходячи із встановленого Законом України «Про Державний бюджет на 2024 рік», розміру для дитини певного віку, суд першої інстанції виходив з того, що встановлений Законом прожитковий мінімум, це та сума, яка мінімально може задовольнити потреби дитини. Однак, суд першої інстанції в достатній мірі не врахував положення ст. 1 Закону України «Про прожитковий мінімум», за яким поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, у тому числі, дітей віком до 6 років; від 6 до 18 років. Таким чином, аналізуючи зазначені норми закону, колегія суддів виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини. Однак, цей розмір є мінімальною межею. Максимальна межа, навпаки, не встановлена, а розмір утримання залежить від доходів та матеріального становища батьків. У поданій апеляційній скарзі апелянт, як на підставу стягнення аліментів по 20 000 грн. щомісячно на кожну дитину, зазначає на те, що відповідач має можливість сплачувати аліменти в такому розмірі. Колегія суддів звертає увагу, що сторона, яка посилається на ті чи інші обставини, знає і може навести докази, на основі яких суд може отримати достовірні відомості про них. В іншому випадку, за умови недоведеності тих чи інших обставин, суд вправі винести рішення у справі на користь протилежної сторони. Таким чином, доказування є юридичним обов`язком сторін і інших осіб, які беруть участь у справі. За своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає. Отже, тягар доведення обґрунтованості вимог пред`явленого позову за загальним правилом покладається на позивача, а доведення заперечень щодо позовних вимог покладається на відповідача». На переконання колегії суддів, позивачкою не доведено належними доказами наявність правових підстав для стягнення аліментів по 20 000 грн. на кожну дитину щомісячно, до досягнення ними повноліття. Обидві сторони не надали до суду відомостей про свої доходи та майновий стан, не було надано таких доказів і до суду апеляційної інстанції, а тому суд не може об`єктивно стверджувати про можливість чи неможливість відповідача сплачувати аліменти на утримання дітей у заявленому позивачем розмірі. У постанові від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що «факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не фігурує в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини. Згідно із долучених до позовної заяви доказів добровільної сплати відповідачем за період 2022 року коштів на утримання дітей вбачається, що відповідач періодично здійснював переказ коштів на утримання дітей в розмірі по 1000 злотих щомісячно, що беззаперечно свідчить про те, що він має можливість сплачувати аліменти в розмірі більшому, ніж визначено Законом України «Про державний бюджет на 2024 рік». Надавши належну оцінку доказам, врахувавши наведені норми законодавства, положення ст. 180 СК України щодо рівного обов`язку кожного з батьків по забезпеченню дітям необхідного матеріального утримання, факт часткового визнання відповідачем позовних вимог, що свідчить про його намір брати участь в утриманні своїх дітей та наявність можливості сплачувати аліменти, з метою дотримання справедливого балансу між захистом прав неповнолітніх дітей та прав відповідача, апеляційний суд вважає за необхідне визначити розмір аліментів, необхідних для утримання дітей, по 5000 грн. щомісячно на кожну дитину. Такий розмір аліментів буде справедливим, виваженим і розумним, він відповідатиме інтересам та потребам дітей, буде необхідним для забезпечення належних умов для їх фізичного, розумового, морального і соціального розвитку. В свою чергу, у позовній заяві, так і в апеляційній скарзі позивачка просить стягнути аліменти безпосередньо на користь неповнолітніх дітей. Згідно із ч. 3 ст. 199 СК України право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той з батьків, з ким проживає дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання. Частиною 3 статті 179 СК України регламентовано, що неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до ЦК України. При цьому, кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на особисте звернення до суду з відповідною заявою в порядку цивільного судочинства за захистом свого права чи інтересу, а також може особисто здійснювати цивільні процесуальні права та виконувати свої обов`язки в суді у справах, що виникають з відносин, у яких він (вона) особисто бере участь. Як вбачається із матеріалів справи, діти сторін: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 не досягли 14 років, відтак не наділені правом звертатися до суду за захистом своїх прав щодо стягнення з батьків аліментів. З таким позовом, в їх інтересах звернулась матір, як законний представник, тому аліменти необхідно стягувати саме на її користь на утримання дітей, а не безпосередньо в користь дітей. У справі № 520/21069/18 Верховний Суд зазначив, що за своєю суттю аліменти - це кошти, покликані забезпечити дитину всім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні. Зважаючи на те, що позивачка не подавала жодних уточнень до позовної заяви з приводу стягнення аліментів на її користь, колегія суддів враховуючи інтереси дітей, що за своєю важливістю та природою мають переважати над інтересами батьків, доходить висновку про стягнення аліментів саме на користь позивачки. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про скасування рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 липня 2024 року та ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 . Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Іваницького Ярослава Олеговича задовольнити частково. Рішення Франківського районного суду м. Львова від 01 липня 2024 року скасувати. Ухвалити у справі нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково. Стягувати з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 по 5000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок на кожну дитину, щомісячно, починаючи з 06 лютого 2024 року і до досягнення дітьми повноліття. У задоволенні решти позовних вимог - відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави 1211,00 грн. судового збору за розгляд справи в суді першої інстанції, 1816,00 грн. за розгляд в суді апеляційної інстанції, а всього 3027 (три тисячі двадцять сім) гривень 80 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складений 08 жовтня 2024 року. Головуючий А.В. Ніткевич Судді: С.М. Бойко С.М. Копняк