Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 344/721/26

Справа № 344/721/26 Провадження № 22-ц/4808/691/26 Головуючий у 1 інстанції Антоняк Т. М. Суддя-доповідач Пнівчук ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 квітня 2026 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої Пнівчук О. В., суддів: Василишин Л. В., Луганської В. М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скарг у ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Томин Сергій Володимирович, на рішення Івано-Франківського міського суду від 17 лютого 2026 року, у складі судді Антоняка Т. М., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів, в с т а н о в и в: У січні 2026 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу та стягнення аліментів. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 12.04.2025 між сторонами було зареєстровано шлюб. За період шлюбних відносин у них народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивачка зазначала, що участь відповідача в утриманні дитини є несистематичною, нерегулярною та мінімальною. Відповідач матеріальної допомоги на дитину надає недостатньо, добровільно погодити суму щомісячних аліментів на дитину та її утримання неможливо. Просила стягувати з ОСОБА_1 на її користь аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі по 12 000 грн щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, а також стягувати з відповідача аліменти на її утримання, у розмірі 8 000 грн щомісячно, до досягнення дитиною трьохрічного віку. Рішенням Івано-Франківського міського суду від 17 лютого 2026 рокупозов задоволено частково. Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 12.04.2025 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану в місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, актовий запис №361. Ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій суму в розмірі 10 000 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з дня подачі позову 15 січня 2026 року і до досягнення дитиною повноліття. Ухвалено стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на її утримання в розмірі 6 000 грн щомісячно, починаючи з дня подачі позову 15 січня 2026 року до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьохрічного віку. В решті вимог позову відмовлено. Не погоджуючись з рішенням суду в частині стягнення аліментів, представник ОСОБА_1 адвокат Томин С. В. подав апеляційну скаргу. Вважає вказане рішення незаконним та необґрунтованим. Вважає, що позивачкою не додано доказів на підтвердження доходів відповідача, а також доказів на підтвердження розміру витрат на утримання спільної з відповідачем дитини. Відповідно до копії довідки № 46 від 02.02.2026 за період з липня 2025 до грудня 2025 року відповідачу було нараховано заробітної плати 123 000 грн. Місячна заробітна плата відповідача становить 20500 грн. Будь-які інші джерела доходу у відповідача відсутні. Також відповідач є батьком іншої неповнолітньої дитини від іншого шлюбу, на утримання якої щомісячно він витрачає 6000 грн, відповідно до умов аліментного договору. Зазначає, що суд повинен враховувати обов`язок обох батьків утримувати дитину, розмір підтверджених документально доходів відповідача, наявність у нього на утриманні іншої дитини, а також неподання позивачем інших доказів на підтвердження заявлених вимог. Вважає стягнення з відповідача аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_3 у розмірі 10 000 грн щомісячно та на утримання позивачки у розмірі 6 000 грн щомісячно безпідставним. Зазначає, що з урахуванням сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі 6 000 грн щомісячно, та аліментів, визначених рішенням суду, загальний розмір аліментів становитиме 22 000 грн, що перевищує розмір його щомісячної заробітної плати. За таких обставин відповідач буде позбавлений засобів для існування. Суд першої інстанції порушив норми матеріального права, визначивши відповідачу розмір аліментів, що перевищує його заробіток (дохід), за відсутності належних та допустимих доказів того, що витрати відповідача перевищують його заробіток (дохід). Просить рішення суду в частині стягнення аліментів скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким: стягнути з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі 4000 грн щомісячно, у задоволенні позовної вимоги про стягнення з відповідача аліментів на утримання ОСОБА_2 відмовити. ОСОБА_2 подала відзив на апеляційну скаргу, вважає її безпідставною, а рішення суду законним та обґрунтованим. Зазначає, що син сторін ОСОБА_3 є немовлям, що потребує постійного догляду та значних матеріальних витрат на його утримання. Визначений судом розмір аліментів відповідає найкращим інтересам дитини. Вважає, що розмір аліментів не обмежується виключно офіційною заробітною платою відповідача, а визначається з урахуванням сукупності всіх обставин справи та з урахуванням найкращих інтересів дитини. Позивачка зазначає, що здійснює постійний догляд за 7 місячним сином сторін та не має можливості повноцінно працювати, самостійно забезпечувати себе та дитину. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Відповідно до частини 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ (п.1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України). Малозначними є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацією аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства) (п. 3 ч. 6 ст. 19 ЦПК України). Враховуючи категорію справи та ціну позову, її апеляційний розгляд здійснюється в порядку письмового провадження. Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні. Судове рішення, ухвалене судом першої інстанції, вищезазначеним вимогам частково не відповідає. Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції, враховуючи взаємний обов`язок батьків утримувати дитину, якнайкращі інтереси дитини, яка має право на достатній рівень матеріального забезпечення, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення аліментів у розмірі 10 000 грн на дитину, та виходячи з принципу справедливості та розумності та з урахуванням потреб дружини, можливостей відповідача, суд вважав частково обґрунтованою вимогу про стягнення аліментів на утримання дружини в розмірі 6 000 грн. З таким висновком колегія суддів частково не погоджується з огляду на наступне. Судом встановлено, що 12.04.2025 зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Івано-Франківську Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про що зроблено відповідний актовий запис № 361, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , яке видане 12.04.2025. В шлюбі у сторін народився син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 . Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Відповідно до частин першої-другої статті 27 вказаної Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обов`язок батьків щодо утримання своїх дітей є одним з головних конституційних обов`язків (частина друга статті 51 Конституції України) і закріплюється в сімейному законодавстві, зокрема статтею 180 СК України на батьків покладено обов`язок по утриманню дитини до досягнення нею повноліття. Частинами 2, 4, 6 статті 84 СК України передбачено, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має і в разі розірвання шлюбу. Отже, законом закріплено право дружини-матері на утримання чоловіком-батьком до досягнення дитиною трирічного віку, незалежно від того, чи вона працює та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу. При цьому, подання суду доказів того, що дружина, з якою проживає дитина, потребує матеріальної допомоги, не є обов`язковим, оскільки право на аліменти належить дружині-матері незалежно від цієї обставини. Наведене дає підстави для висновку, що у дружини виникає право на отримання аліментів за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: проживання разом із їхньою спільною дитиною, яка не досягла трьох років, та наявність у чоловіка достатніх коштів для надання матеріальної допомоги (аліментів). Відповідно до частини третьої статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Спосіб стягнення аліментів, визначений рішенням суду, змінюється за рішенням суду за позовом одержувача аліментів. Статтею 182 СК України встановлено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати. Отримувати підвищений мінімальний розмір аліментів - це безумовне право, визначене законом, яке захищається в судовому порядку саме в інтересах дитини. У статті 1 Закону України «Про прожитковий мінімум» поняття прожиткового мінімуму визначено як вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Законом України «Про державний бюджет України на 2026 рік» з 1 січня 2026 року для дітей віком до 6 встановлено прожитковий мінімум на місяць у розмірі 2 817 гривень. Відповідно до частини 1 статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення. Зазначені обставини повною мірою не були враховані судом першої інстанції. Відповідно до частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно зі статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Оцінюючи докази в їх сукупності та вирішуючи питання щодо спроможності відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання неповнолітнього сина та колишню дружину, суд першої інстанцій не встановив наявності обставин, які б враховуючи стан його здоров`я та матеріальне становище, перешкоджали ОСОБА_1 у виконанні його батьківських обов`язків. Судом першої інстанції враховано, що відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає. Суд належним чином не оцінив майновий стан відповідача, а саме відомості про його доходи з липня 2025 року по грудень 2025 року, що склали 123 000 грн, що підтверджуються довідкою Житомирського картонного комбінату № 46 від 02.02.2026. Однак, доказів на підтвердження своїх реальних доходів суду першої та апеляційної інстанції відповідач не надав. Варто також наголосити, що судова практика містить висновки щодо того, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів. Ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини (відповідний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі №755/14148/18, від 09 вересня 2021 року у справі № 554/3355/20). Також суд не бере до уваги доводи апеляційної скарги щодо матеріального стану відповідача, так відповідачем не надано доказів наявності у нього рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, депозитів, акцій, активів у фінансових установах, доказів про відсутність доходів членів сім`ї, тощо. Матеріали справи не містять даних про те, що відповідач є особою з інвалідністю, чи має інші захворювання, які не дозволяють йому працювати. Аліменти на утримання дитини є гарантією виконання кожним з батьків свого обов`язку забезпечувати дитину, надавати їй можливість на користування всіма благами соціального забезпечення, належним харчуванням, житлом, розвагами, надати їй захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. Розмір аліментів на дитину має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, а тому отримання аліментів в більшому розмірі ніж прожитковий мінімум на дитину відповідного віку є безумовним правом дитини, визначеним законом, яке захищається в судовому порядку саме в її інтересах. Аналізуючи зазначені норми закону, колегія суддів виходить з того, що батьки дитини повинні забезпечити для дитини утримання у розмірі не меншому прожиткового мінімуму на місяць, встановленого на відповідний період для певного віку дитини, як мінімальної гарантії загального рівня забезпеченості повноцінним харчуванням для розвитку організму дитини, збереження її здоров`я та розвитку дитини. Однак таке забезпечення є мінімальною гарантією утримання дитини, застосування якої можливе за певних об`єктивних обставин, підтверджених відповідними доказами і інтереси дитини і її право на достатній рівень матеріального забезпечення не можуть бути обмежені рівнем цієї мінімальної гарантії, а аліменти можуть бути стягнені з одного із батьків і в більшому розмірі, зокрема і наближеному до розміру прожиткового мінімуму. У справі, яка переглядається, визначаючи розмір аліментів у сумі 10 000 грн на дитину, суд першої інстанції, урахував майновий стан сторін, а також стан їх здоров`я. Однак, судом не враховано, що відповідно до аліментного договору від 06.02.2026 ОСОБА_1 сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 6 000 грн. Разом з тим, доказів того, що розмір аліментів, про які просить позивачка у сумі 12 000 грн не відповідає потребам дитини відповідач до суду апеляційної інстанції не надав. Натомість позивачкою до заперечення на апеляційну скаргу надано перелік щомісячних витрат на утримання дитини в розмірі 26000 грн та на своє утримання в розмірі 27000 грн. Враховуючи викладене, виходячи з принципів розумності та справедливості, з врахуванням встановлених обставин справи, матеріального становища відповідача, його фізичного стану, розміру прожиткового мінімуму, встановленого на дитину відповідного віку, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що рішення суду слід змінити стягнувши з відповідача аліменти в розмірі 8 000 грн на дитину, що відповідатиме положенням СК України та інтересам дитини, її рівню життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Дослідивши надані сторонами докази, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивачка проживає разом із дитиною, яка не досягла трирічного віку, здійснює її догляд, а відповідач є працездатною особою, має дохід, а тому зобов`язаний її утримувати до досягнення дитиною трьох років. У зв`язку з наведеним, колегія суддів частково погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що визначений розмір аліментів на утримання дружини є завищеним, виходячи з матеріального стану відповідача. Згідно із статтею 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло. Розмір утримання, який гарантовано статтею 84 СК України, з урахуванням статті 48 Конституції України, має забезпечувати такий достаток, який би забезпечив покриття витрат поточних основоположних життєвих потреб жінки, з якою проживає дитина. Поряд з цим, стаття 84 СК України не встановлює, що таке право є абсолютним, оскільки для визначення розміру такого утримання та можливості його сплати також має братися до уваги спроможність чоловіка надавати матеріальну допомогу матері дитини. Враховуючи, що відповідач є працездатною особою та отримує постійний дохід, також сплачує аліменти на утримання дітей до досягнення ними повноліття, виходячи із засад розумності та справедливості, а також дотримання балансу інтересів сторін, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність у позивачки передбаченого законом права на утримання від відповідача батька дитини, однак суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що слід змінити розмір аліментів на утримання позивачки до досягнення дитиною віку трьох років зменшивши його до 4 000 грн щомісяця, що буде достатнім для забезпечення базових потреб позивачки, враховуючи вік дитини, який у свою чергу потребує більше, ніж за звичай, витрат. Відповідно до частини 1 статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Вирішуючи спір, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення аліментів на утримання дитини та матері дитини до досягнення нею трирічного віку неповно з`ясування обставин, що мають значення для справи . З огляду на наведене рішення суду, відповідно до положень ст. 376 ЦПК України, слід змінити, постановити стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у розмірі 8 000 грн щомісячно, та аліменти на утримання ОСОБА_2 до досягнення дитиною трьох років 4 000 грн щомісячно. Керуючись ст. ст. 374, 376, 381- 384, 389 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Томин Сергій Володимирович, задовольнити частково. Рішення Івано-Франківського міського суду від 17 лютого 2026 року змінити. Стягувати з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 аліменти на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі у розмірі по 8 000 грн щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позову 15 січня 2026 року, до досягнення дитиною повноліття. Стягувати з ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 , аліменти на її утримання, у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000 грн щомісячно, починаючи стягнення з дня подачі позову з 15 січня 2026 року до досягнення дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьохрічного віку. В решті рішення суду залишити без зміни. Постанова суду набирає законної сили з дня її прийняття і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуюча О. В. Пнівчук Судді: Л. В. Василишин В. М. Луганська