Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/17851/24

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/17851/24Головуючий у 1-й інстанції Ромазан В.В. Провадження № 22-ц/817/210/25 Доповідач - Храпак Н.М. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 13 березня 2025 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: Головуючого - Храпак Н.М. Суддів - Гірський Б. О., Хома М. В., розглянувши у порядку письмового провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу № 607/17851/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бабій Назарій Іванович, на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 листопада 2024 року, ухваленого суддею Ромазаном В.В., повний текст, якого складено 27 листопада 2024 року, у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів,- В С Т А Н О В И В: у серпні 2024 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, посилаючись на те, що відповідач ухиляється від покладеного на нього обов`язку по утриманню їх двох неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які постійно проживають із матір`ю. Погіршення стосунків між сторонами, розгляд судом справи щодо розірвання шлюбу між ними, забезпечення подальшої стабільності стали причиною звернення позивача із даним позовом в суд. Відповідач постійно проживає та працює за кордоном, отримує стабільний дохід, інших утриманців не має, його матеріальне становище та стан здоров`я дозволяє утримувати своїх дітей. Просить стягувати з відповідача в її користь аліменти в твердій грошовій сумі, в розмірі 7 000 грн на кожну дитину окремо, щомісячно, починаючи з дня звернення із позовом в суд та до досягнення дітьми повноліття. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 листопада 2024 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей, задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_1 у користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. щомісячно, на кожну дитину, але не менше п`ятдесяти відсотків прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, починаючи з 16 серпня 2024 року і до досягнення дітьми повноліття. Стягнуто із ОСОБА_1 в користь держави судовий збір в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. Рішення в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітніх дітей підлягало негайному виконанню у межах суми платежу за один місяць. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бабій Назарій Іванович подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 листопада 2024 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на його незаконність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги представник заявника зазначає, що відповідач не заперечує, що між сторонами, а саме між позивачем і відповідачем виникли спірні правовідносини щодо подружнього життя і вони зараз перебувають в процесі розірвання шлюбу, однак дані стосунки між відповідачем і позивачем жодним чином не впливають на інтереси їх спільних дітей, зокрема на їх утримання, оскільки відповідач як батько дитини, завжди матеріально допомагає та буде допомагати своїм дітям. Вважає, що на даний час відсутній предмет спору, права та інтереси дітей щодо їх утримання зі сторони батька не порушені, а тому у задоволенні позову слід відмовити. Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про стягнення аліментів в розмірі 5000 грн, на кожну дитину, врахував, що ОСОБА_1 проживає за кордоном і отримує постійний дохід 20 000 - 30 000 грн, проте позивачем не було надано жодних доказів, які б обґрунтовували те, що відповідач має достатній заробіток (дохід), який б давав йому можливість сплачувати аліменти у вказаному розмірі. Звертають увагу суду, що зазначений розмір аліментів є в декілька разів більшим від мінімального рекомендованого розміру аліментів, який може бути присуджений судом виключно у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Разом, з цим суд першої інстанції, не взяв до уваги те, що стороною відповідача, надавались квитанції про перерахування на ім`я позивачки грошових коштів на утримання їхні спільних дітей, однак дані кошти відповідача пересилав із своєї кредитної карти, внаслідок чого в нього часто виникала заборгованість перед банком. Також деякі кошти він позичав у свого брата. Окрім, цього стороною відповідача в суді першої інстанції, вказувалось, що ОСОБА_1 , перебуваючи за межами території України не має постійного доходу, а також те, що матеріальний стан є незадовільним, внаслідок чого, такий розмір аліментів для відповідача є надмірним і у нього немає фінансової можливості сплачувати аліментів у визначеному судом розмірі. Представник ОСОБА_2 - адвокат Заводовська М.Л. подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , у якому зазначила, що відповідач завжди матеріально допомагав дітям та сплачував аліменти, проте останнім часом між сторонами стосунки погіршились, тому позивач з метою стабільності подає даний позов. Відповідач є молодою особою працездатного віку, інших дітей на утриманні немає, офіційно працює закордоном, отримує стабільний дохід і тому має реальну змогу сплачувати аліменти на утримання доньки та сина. Крім того, відповідач також долучив до матеріалів справи квитанції, які підтверджують повністю його платоспроможність та можливість оплачувати аліменти саме у розмірі, який присудив суд. Частиною 1 статті 368 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Згідно з частиною першою статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно з п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження можуть бути розглянуті справи про стягнення аліментів. З огляду на викладене, розгляд справи проводиться за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції за наявними в справі доказами в межах доводів та вимог апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, з огляду на таке. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 із 13 липня 2019 року перебувають у зареєстрованому шлюбі, що стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , виданого Чернігівським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Чернігівській області, актовий запис

955. Під час даного шлюбу народилося двоє дітей: дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 03 жовтня 2019 року Тернопільським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, та син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що стверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 23 травня 2023 року Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Позивачка ОСОБА_2 разом із неповнолітніми дітьми ОСОБА_3 та ОСОБА_3 проживають у квартирі за адресою: АДРЕСА_1 , що стверджується довідкою №208, видана 06 серпня 2024 р. ДП «Люкс-Житло-1» ПП «Люкс». Відповідач проживає окремо, доказів про наявність у нього інших утриманців суду не надав. Судом встановлено, що ОСОБА_1 здійснював участь в утриманні дітей, що визнається стороною позивача, про що свідчать наявні при матеріалах справи квитанції про переказ грошових коштів на ім`я позивача, в різних сумах, а саме:від 12.01.2023 р. в сумі 2 052,58 грн., від 14.01.2023 р. в сумі 2 000 грн., від 23.01.2024 р. в сумі 2 060,00 грн., від 20.02.2023 року в сумі 4 120 грн., від 22.03.2023 року в сумі 11 945,37 грн., від 04.05.2023 року в сумі 39 721,82 грн., від 02.06.2023 р. в сумі 4 140,70 грн., від 15.06.2023 р. в сумі 4 140,70 грн., від 23.06.2023 р. в сумі 9 356,84 грн., від 06.07.2023 року в сумі 2 060 грн., від 09.07.2023 року в сумі 4 120,00 грн., від 22.07.2023 року в сумі 2 070,35 грн., від 05.08.2023 р. в сумі 1 545,00 грн., від 07.08.2023 р. в сумі 4 120 грн., 00 грн., від 11.08.2023 року в сумі 4 140 грн., від 16.08.2023 р. в сумі 1966,84 грн. від 22.08.2023 р. в сумі 3 105,53 грн., від 06.09.2023 року в сумі 4 140 грн., від 12.09.2023 р., в сумі 3 105,53 грн., від 21.09.2023 р. в сумі 1 035,18 грн., від 05.10.2024 р. в сумі 4 140,70 грн., від 14.10.2023 р. в сумі 1 035,18 грн., від 20.10.2023 р. в сумі 2 070,35 грн., від 22.11.2023 року в сумі 2 070,35 грн., від 13.12.2023 року в сумі 1 035,18 грн., від 16.12.2023 р. в сумі 1 040,38 грн., від 20.12.2023 в сумі 2 070,35 грн., від 03.01.2024 р. в сумі 7 742,90 грн., від 28.01.2024 р. в сумі 2 080,75 грн., від 03.02.2024 р. в сумі 1 035,18 грн., від 05.02.2024 р. в сумі 1 035,18 грн.. від 04.02.2024 р. в сумі 3 105,53 грн., від 16.02.2024 р. в сумі 7 968,18 грн., від 08.04.2024 р. в сумі 24 050, 00 грн., від 22.04.2024 р. в сумі 4 020 грн., від 25.04.2024 р. в сумі 3 045,40 грн., від 16.05.2024 р. в сумі 3 015,00 грн., від 19.05.2024 р. в сумі 2 010,00 грн., від 27.05.2024 р. в сумі 4 975,00 грн., від 04.06.2024 р. в сумі 4 256,76 грн., від 08.06.2024 р. в сумі 17 975,86 грн., від 11.07.2024 р. в сумі 7 960,00 грн., від 17.09.2024 р. в сумі 5 025,13 грн.,від 08.10.2024 р. в сумі 5 201,89 грн.,від 13.10.2024 р. в сумі 3 105,53 грн., від 09.11.2024 р. в сумі 7 035,00 грн. Задовольняючи частково позовні вимоги про стягнення аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що розмір аліментів в сумі 5000 грн, щомісячно на кожну дитину, але не менше 50 (п`ятдесяти) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття буде достатнім для утримання неповнолітніх дітей з урахуванням їх віку, відповідає матеріальному становищу відповідача, який працює закордоном та отримує постійний дохід, а також інших утриманців не має, є особою працездатного віку та має задовільний стан здоров`я. Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції погоджується, з огляду на таке. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України №789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Частиною 1 статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України. Згідно з ч. 1 ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. А згідно з частиною 3 вказаної статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів. Суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати (частина третя статті 182 СК України). Відповідно до частини першої статті 184 СК України суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи. Відповідно до статті 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» встановлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років - 2563 гривень. Вказаний розмір є мінімальною межею. Максимальна межа не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів, що становить 31960 грн, тому розмір утримання залежить від доходів та матеріального становища батьків. Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі №129/1033/13-ц (провадження №14-400цс19) зроблено висновок про те, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс. Матеріалами справи підтверджено, що діти сторін проживають разом із матір`ю і перебувають на її утриманні. Відповідачем не представлено суду належних доказів, що за своїм матеріальним станом та станом здоров`я він не може надавати матеріальне утримання своїм дітям ОСОБА_3 та ОСОБА_3 . Як пояснив у судовому засіданні представник відповідача адвокат Бабій Н.І., що ОСОБА_1 перебуває за межами України та розмір його доходу становить 20 000 30 000 грн в місяць. Крім цього, як вбачається з квитанцій про переказ грошових коштів на ім`я позивача за період з 2023 по 2024 рік ним було переказано близько 239 000 грн, про що також стверджує в апеляційній скарзі представник відповідача ОСОБА_1 . Таким чином, визначаючи розмір аліментів у сумі 5000 грн щомісячно, на кожну дитину, суд першої інстанції врахував вказані обставини, які свідчать про реальну можливість відповідача сплачувати аліменти у визначеному розмірі та дійшов до законного та обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача аліментів на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у твердій грошовій сумі в розмірі 5000 грн, щомісячно на кожну дитину до досягнення дітьми повноліття, оскільки визначений розмір аліментів відповідає принципам розумності та справедливості та є достатнім для навчання та забезпечення належного рівня життя, необхідного для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дітей, а також відповідатиме найкращим інтересам дітей та не є завищеним. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не має постійного доходу, а тому не має змоги сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки відповідач є особою молодого, працездатного віку, стан здоров`я задовільний, тому він не позбавлений можливості сплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Крім того, на відповідача як на батька покладено однаковий з позивачкою обов`язок щодо утримання і матеріального забезпечення своїх дітей. При цьому, слід врахувати, що факт відсутності у батька або матері можливості надавати дитині відповідного розміру утримання не знаходиться в переліку обставин, які враховуються судом при визначенні розмірів аліментів і ця обставина не звільняє батьків від обов`язку по утриманню дитини (Постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.03.2020 року у справі №759/10277/18). Доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про неможливість сплачувати аліменти у визначеному судом першої інстанції розмірі, відповідачем не надано та матеріали справи не містять. При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу заявника на те, що законодавство України дає право батькам згодом змінити встановлений розмір аліментів в сторону його збільшення або зменшення у зв`язку зі зміною матеріального становища, сімейного стану, стану здоров`я платника або одержувача аліментів чи за наявності інших життєвих ситуацій. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду, доводи апеляційної скарги його не спростовують, рішення ухвалено у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бабій Назарій Іванович слід залишити без задоволення, оскаржуване рішення суду - залишити без змін. У силу ст.141 ЦПК України судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за розгляд справи в апеляційному суді покласти на відповідача в межах понесених ним сум. Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 375, 381-384, 389 ЦПК України апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Бабій Назарій Іванович залишити без задоволення. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 22 листопада 2024 року залишити без змін. Судові витрати за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на ОСОБА_1 в межах понесених ним сум. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, окрім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Головуюча Н.М. Храпак Судді: Б.О. Гірський М.В. Хома