Постанова Дніпровський апеляційний суд № 215/2154/24

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9450/24 Справа № 215/2154/24 Суддя у 1-й інстанції - Камбул М.О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 жовтня 2024 року м.Кривий Ріг справа № 215/2154/24 Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Остапенко В.О., суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П. секретар судового засідання Бортник В.А. сторони: позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» відповідач ОСОБА_1 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» на ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 серпня 2024 року, яка постановлена суддею Камбул М.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомостей щодо дати складання повного тексту рішення суду матеріали справи не містять, УСТАНОВИВ: В квітні 2024 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в якому просив стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № KRHTG200150766 від 17 травня 2007 року в розмірі 10 734,33 доларів США та понесені судові витрати по оплаті судового збору в сумі 4 945,09 грн, оскільки останній не виконує умови договору. Ухвалою Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 серпня 2024 року провадження у справі закрито на підставі п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України, оскільки існує рішення між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав по справі №215/3875/20 набрало законної сили 23 травня 2023 року. В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування ухвали суду першої інстанції посилаючись на те, що у даній справі предметом позову є вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» кредитної заборгованості за договором від 17 травня 2007 року у сумі 10 734,33 доларів США станом на 06 березня 2024 року, а підставами позову є невиконання відповідачем, як позивальником, своїх зобов`язань за кредитним договором, що підтверджується, на думку позивача, долученими до позовної заяви доказами. Відзив на апеляційну скаргу не подано. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Вако М.Ю., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги позивача та просив залишити без змін ухвалу суду першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав. Як убачається із матеріалів справи, в провадженні Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором № KRHTG200150766 від 17 травня 2007 року, яка станом на 06 березня 2024 року становить 10 734,33 доларів США. Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що набрало законної сили рішення суду, ухвалене щодо спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами Відповідно до вищезазначеної норми цивільного процесуального законодавства позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників цивільного процесу, матеріально-правовими вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору. У розумінні цивільного процесуального закону предмет позову це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення. Визначаючи підстави позову як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасно зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Разом із тим, не вважаються зміною підстави позову доповнення його новими обставинами при збереженні в ньому первісних обставин та зміна посилання на норми матеріального чи процесуального права. Неможливість повторного розгляду справи за наявності рішення суду, що набрало законної сили, постановленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. В таких випадках спір між сторонами остаточно вирішено судом і повторне звернення до суду не допускається. Після набрання законної сили судовим рішенням воно стає обов`язковим для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій і громадян і підлягає виконанню на всій території України. Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 25 липня 2002 року у справі за заявою № 48553/99 «Совтрансавто-Холдинг» проти України», а також рішенням Європейського суду з прав людини від 28 жовтня 1999 року у справі за заявою № 28342/95 «Брумареску проти Румунії» встановлено, що існує усталена судом практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів. З мотивувальної частини оскаржуваної ухвали слідує, що рішенням Тернівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 листопада 2022 року по справі № 215/3875/20 в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 9469,12 дол. США, яка виникла станом на 04 червня 2020 року, було відмовлено. Суд у вказаному рішенні встановив, що 17 травня 2007 року між АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено договір № KRHTG100150766, яким ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 11 691 доларів США з терміном повернення до 16 травня 2022 року, зі сплатою відсотків, комісії та інших витрат, щомісячний платіж за договором становить 141,09 доларів США, що складається з тіла кредиту, відсотків, винагороди. Також суд встановив, що згідно копій квитанцій ОСОБА_1 з червня 2007 року по лютий 2018 року сплачував грошові кошти за кредитним договором № KRHTG100150766 від 17 травня 2007 року, та згідно виписки, наданої банком, ОСОБА_1 здійснив погашення заборгованості за кредитним договором № KRHTG100150766 на загальну суму 26 170,13 доларів США. Згідно рішення по справі № 215/3875/20, суд дійшов до висновку, що відповідач у вказаний строк по договору № KRHTG100150766 погасив заборгованість, а відповідач не довів заявлені вимоги щодо стягнення заборгованості, та по суті відмовив в задоволенні позову про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 . На підставі наведеного вище суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в даному позові у справі № 215/2154/24 позивач просить стягнути заборгованість за кредитним договором № KRHTG100150766 від 17 травня 2007 року, тобто за договором спір по якому було вирішено в справі № 215/3875/20 та встановлено, що за даним договором відповідач не має заборгованості. Аналізуючи зміст позовних вимог у даній справі, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, який дійшов до невірного висновку про наявність рішення, що набрало законної сили між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, оскільки предметом позову у цивільній справі № 215/3875/20 було стягнення заборгованості за кредитним договором № KRHTG100150766 від 17 травня 2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 11 691 доларів США з терміном повернення до 16 травня 2022 року, зі сплатою відсотків, комісії та інших витрат, щомісячний платіж за договором становить 141,09 доларів США, що складається з тіла кредиту, відсотків, винагороди. Предметом позову в даній справі є заборгованості за кредитним договором № KRHTG 20150766 від 17 травня 2007 року, відповідно до умов якого ОСОБА_1 отримав кредит у розмірі 2 500 доларів США з терміном повернення до 16 травня 2022 року, зі сплатою відсотків, комісії та інших витрат, щомісячний платіж за договором становить 35,27 доларів США, що складається з тіла кредиту, відсотків, винагороди. Тобто, виходячи з тексту рішення у справі № 215/2154/24, позовної заяви у даній справі № 215/2154/24 та доданих до позовної заяви доказів, у вказаних справах йдеться про різні кредитні договори із різними сумами кредитування. Відповідно до ст. 129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку що доводи апеляційної скарги є такими, що заслуговують на увагу, а ухвала суду винесена з порушенням норм процесуального права. За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з поверненням матеріалів справи за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 379, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» задовольнити. Ухвалу Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 13 серпня 2024 року скасувати. Цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості направити до Тернівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текс постанови складено 09 жовтня 2024 року. Головуючий: Судді: