Постанова 4822 № 723/5619/23

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 жовтня 2024 року м. Чернівці Справа № 723/5619/23 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Лисака І.Н., суддів: Височанської Н.К., Литвинюк І.М., секретар: Тодоряк Г.Д., позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія», відповідач: ОСОБА_1 , при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , на рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 квітня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Бужори В.Т., дата виготовлення повного тексту рішення не зазначена, - В С Т А Н О В И В: У грудні 2023 року ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» (далі по тексту ТОВ «ЧОЕК») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором про надання послуг. В обґрунтування позовних вимог покликалося на те, що між ТОВ «ЧОЕК» та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг шляхом вчинення споживачем дій, що засвідчують його бажання укласти договір, а саме фактом споживання електричної енергії за адресою АДРЕСА_1 . Кучурів, крім іншого, для побутового споживача було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . 07.12.2023 року ТОВ «ЧОЕК» звернулось до АТ «Чернівціобленерго» із запитом №06/5498 щодо отримання інформації про споживання електричної енергії та просило підтвердити, що побутовий споживач ОСОБА_1 за період з березня 2023 року по листопад 2023 року був включений до реєстру споживачів постачальника універсальних послуг ОВ «ЧОЕК» і надати відомості про обсяги споживання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , на що 14.12.2023 року у відповідь на вищевказаний запит АТ «Чернівціобленерго» у листі № 17/4-02/3971 від 14.12.2023 року надано обсяги споживання електричної енергії побутовим споживачем ОСОБА_1 та вказало, що за вказаною адресою була проведена заміна електролічильника, при Провадження №22-ц/822/735/24 якій був зафіксований показник 249808 кВт/год. Вищезазначена заміна з показником 249808 кВт/год була оформлена актом встановлення/заміни/ технічної перевірки/контрольного огляду/пломбування/розпломбування вузла обліку електричної енергії (засобів комерційного обліку), на об`єкті побутового споживача №117219 від 15.03.2023 року та підписана надавачем послуг та споживачем. Крім того, АТ «Чернівціобленерго» повідомило, що враховуючи відсутність доступу до електролічильника до моменту заміни в березні 2023 року та відсутність передачі показників абонентом протягом тривалого часу, обсяг розподіленої електроенергії за розрахункові періоди був відображений у наступному вигляді: березень 2023 року 186515 кВт/год; квітень 2023 року 3144 кВт/год; травень 2023 року 335 кВт/год; червень 2023 року 82 кВт/год; липень 2023 року 49 кВт/год; серпень 2023 року 45 кВт/год; вересень 2023 року 82 кВт/год; жовтень 2023 року 782 кВт/год; листопад 2023 року 1834 кВт/год. А тому, посилаючись на норми права, які регулюють спірні правовідносини, просило суд позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість за спожиту електричну енергію в сумі 314 079,16 грн, вирішити питання розподілу судових витрат. Рішенням Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 квітня 2024 року позовні вимоги ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» суму заборгованості за спожиту електричну енергію за період з березня 2023 року по листопад 2023 року в розмірі 314079,16 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погоджуючись із рішенням суду стороною відповідача подано апеляційну скаргу, в якій зазначає, що рішення не відповідає вимогам ст.263 ЦПК України, судом не вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення спору. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що 15.03.2023 року була проведена заміна електролічильника, що підтверджується відповідним актом, в якому відображено показник знятого лічильника 249808, де остання цифра 8 обведена в коло, що вказує на десяту частку кіловата, а тому не враховується при обчисленні спожитої електроенергії. Звертає увагу на те, що у лічильника Т-2СА43 не можливий показник 249808 кВт/год, оскільки 5 цифр вказує на кількість спожитої енергії, а 6 цифра вказує 10 частину, яка не має враховуватися. Стверджує, що абсурдним є споживання за один місяць 186 515 кВт при можливій потужності 5 кВт/год. Просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позовних вимог. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить її залишити без задоволення, а рішення суду без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального й процесуального закону. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог суд виходив з того, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, відповідач перед постачальником електроенергії не виконував належним чином свої зобов`язання, в результаті чого за період з 03.2023 року по 11.2023 року виникла заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 314079,16 грн, яка підлягає стягненню. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції зазначеним вимогам закону відповідає не в повній мірі, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається та сторонами визнається й не спростовується, що між позивачем і відповідачем існують договірні відносини з приводу надання послуг з постачання електроенергії. Відповідач споживає електроенергію за адресою АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 . 07.12.2023 року ТОВ «ЧОЕК» здійснено запит до АТ «Чернівціобленерго» №06/5498 про отримання інформації про споживання електричної енергії (а.с.14). Згідно листа №17/4-02/3971 від 14.12.2023 року АТ «Чернівціобленерго» на запит ТОВ «ЧОЕК» вказало, що 15.03.2023 року в абонента ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 була проведена заміна електролічильника із зафіксованим показником 249808 кВт/год, вказано обсяг розподіленої електроенергії березень 2023 року 186515 кВт/год; квітень 2023 року 3144 кВт/год; травень 2023 року 335 кВт/год; червень 2023 року 82 кВт/год; липень 2023 року 49 кВт/год; серпень 2023 року 45 кВт/год; вересень 2023 року 82 кВт/год; жовтень 2023 року 782 кВт/год; листопад 2023 року 1834 кВт/год (а.с.15). Згідно розрахунку заборгованості станом на 19.12.2023 року (сальдові обороти по споживачу 20042311) вбачається, що за 2023 рік, а саме: за січень спожито 261 кВт/год; за лютий спожито 305 кВт/год; за березень спожито 186515 кВт/год; за квітень спожито 3144 кВт/год; за травень спожито 335 кВт/год; за червень 82 кВт/год; за липень 49 кВт/год; за серпень 45 кВт/год; за вересень 82 кВт/год; за жовтень 782 кВт/год; за листопад 1834 кВт/год; за грудень 0 кВт/год, на загальну суму 314 079, 20 грн (а.с.10). Відповідно до умов та пропозицій ТОВ «ЧОЕК» з 01.10.2021 року по 30.04.2022 року фіксована ціна на електроенергію для побутових споживачів становила: 1,44 грн (до 250 кВт), 1,68 грн (понад 250 кВт); з 01.06.2023 року по 31.12.2023 року включно фіксована ціна на електроенергію для побутових споживачів становила: 2,64 грн (а.с.8-9, 11-12). До апеляційної скарги додано копію акту №117219 від 15.03.2023 року про встановлення/заміну вузла обліку електричної енергії на об`єкті побутового споживача, згідно якого вбачається, що по АДРЕСА_1 . Кучурів здійснено заміну електролічильника, а саме встановлено Нік2301АП3В із показником 000208 взамін Т2СА43 із показником 24980(8). Вказаний акт підписано представником оператора ОСОБА_3 (а.с.67). Згідно копій квитанцій 25.01.2023 року відповідач сплатив 560 грн за електроенергію (показники 24463-24130 = 333 кВт/год); 22.02.2023 року відповідач сплатив 513 грн за електроенергію (показники 24768-24463 = 305 кВт/год); 29/03/2023 року відповідач сплатив 161 грн за електроенергію (показники 24980-24768 = 112 кВт/год) (а.с.70). З копії фото лічильника ТИП Т-2СА43 вбачається, що у нього є механізм (барабан) обертання цифр, з яких п`ять основні з однаковою шкалою і по яким подається показник, та 6 цифра з відмінною попереднім цифрам шкалою, яка рахує десятки (цифри після коми або іншого кольору з правого боку), не береться до уваги при поданні показників (а.с.73-75). Так, основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки визначені ЗУ «Про житлово-комунальні послуги». Відповідно до статті 2 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Статтею 5 вказаного Закону до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема, прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім, обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами. За визначенням, наданим у статті 1 вказаного Закону, житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг. Пунктом 1 частини першої статті 7 вказаного Закону передбачене право споживача одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів. Водночас відповідно до пункту 5 частини другої статті 7 цього Закону такому праву прямо відповідає обов`язок споживача оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Водночас, відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Частиною 1 статті 10 вказаного Закону передбачено, що ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону. Відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. Статтею 526 ЦК України визначені загальні умови виконання зобов`язання, зокрема, зобов`язання повинно виконуватись належним чином згідно з умовами договору та вимогами ЦК України, інших актів цивільного законодавства. Недотримання таких вимог призводить до порушення зобов`язань. Згідно із частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Зобов`язання боржника сплатити певну грошову суму на користь кредитора відповідно до цивільно-правового договору або з інших підстав, визначених законом, є грошовим зобов`язанням. Таким чином, правовідношення, у якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто, у якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. З огляду на викладене правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено виключно певний цивільно-правовий обов`язок з оплати отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Згідно з частинами першою, четвертою статті 26 ЗУ «Про електроенергетику» споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником. Споживач електроенергії несе відповідальність згідно із законодавством за порушення умов договору та Правил користування електроенергією, затверджених Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 84 статті 1 ЗУ «Про ринок електричної енергії» споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами. Згідно з пунктом 1.1.2. Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14 березня 2018 року №312 (далі Правил), договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг є домовленість між постачальником універсальних послуг та побутовим або малим не побутовим споживачем, або іншим споживачем, який відповідно до законодавства має право на отримання універсальних послуг, яка передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу постачальником універсальних послуг за цінами постачальника універсальних послуг. Побутовий споживач - індивідуальний побутовий споживач (фізична особа, яка використовує електричну енергію для забезпечення власних побутових потреб, що не включають професійну та/або господарську діяльність) або колективний побутовий споживач (юридична особа, створена шляхом об`єднання фізичних осіб - побутових споживачів, яка розраховується за електричну енергію за показами загального розрахункового засобу обліку в обсязі електричної енергії, спожитої для забезпечення власних побутових потреб таких фізичних осіб, що не включають професійну та/або господарську діяльність). Пунктом 4.12. Правил передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну. Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень (ч.1-3 ст.77 ЦПК України). В силу ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Згідно із статтею 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (див. постанови Верховного Суду від 2 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18(пункт 41)). Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (див. пункт 43 постанови Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18). Такий висновок викладено в п.81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року (справа №129/1033/13-ц). Як вбачається з матеріалів справи між сторонами існують договірні відносини зі надання послуг, однак здійснюючи споживання електричної енергії відповідач сплачував позивачу за надані послуги грошові кошти, що, в свою чергу, підтверджується квитанціями та розрахунком заборгованості. Так, при заміні електричного лічильника Т2СА43 на електричний лічильник Нік2301АП3В в акті №117219 від 15.03.2023 року (а.с.92) вказано показник старого лічильник 24980(8), остання цифра «вісім» обведена в коло, що разом із фото лічильника свідчить про помилковість обрахування спожитої електроенергії за показником 249808, відповідно й заборгованості за таке споживання, так як у лічильника Т2СА43 наявний механізм обрахунку складається з п`яти основних цифр та 6 цифри додаткової, яка здійснює нарахування десятої частини й при здійсненні обрахунку показника до уваги не приймається, наведене також підтверджується фотографією лічильника. Стороною позивача заперечення відповідача щодо розрядності лічильникаТ2СА43 не спростовано, протилежного не доведено. За вказаного колегія суддів приходить до висновку, що показник у березні місяці становив 24980-24768, тобто відповідачем було спожито 112 кВт/год, а не 186515 кВт/год, як стверджує позивач, що з урахуванням потужності споживача поза будь-яким сумнівом видається вірогіднішим, ніж протилежне за позицією позивача. Таким чином, за березень 2023 року за спожиті 112 кВт/год відповідач мав сплатити позивачу при тарифі (до 250 кВт/год 1,44 грн) 112х1,44 грн =161,28 грн. Із наданого розрахунку (сальдові обороти по споживачу 20042311) станом на 19.12.2023 року та врахуванням спожитих за березень 2023 року 112 кВт суд вказує, що відповідач спожив у січні 2023 року 261 кВт та мав сплатити 438,48 грн, при чому сплатив: МісяцьСпожито кВтТарифДо сплатиСплаченоЗалишок Січень 20232611,68438,48560+ 121,52 Лютий 20233051,68512,40513+ 0,60 Березень 20231121,44161,28161-0,28 Квітень 202331441,685281,92-- Травень 20233351,68562,805282+ 4719,20 Червень 2023822,64216,48563+ 346,52 Липень 2023482,64129,36217+ 87,64 Серпень 2023452,64118,80528+ 409,20 Вересень 2023822,64216,48143-73,48 Жовтень 20237822,642064,48193-1871,48 Листопад 202318342,644841,762065-2776,76 Грудень 20230--4842+ 4842 При підрахунку + сплачених (121,52 + 0,60 + 4719,20 + 346,52 + 87,64 + 409,20 + 4842) = 10526,68 грн. При підрахунку недоплачених коштів (0,28 + 73,48 +1871,48 + 2776,76) = 4722 грн. 10526,68 4722 = 5804,68 грн. Підбиваючи підсумок, колегія суддів з урахуванням викладеного приходить до висновку про відсутність у відповідача заборгованості за спожиту електроенергію саме за вказаний позивачем період з 03.2023 року по 11.2023 року, оскільки самим позивачем взято за основу невірний показник лічильника в березні 2023 року при його заміні, тобто замість показника 24980 (8) взято показник 249808. За наведених обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про скасування рішення суду та ухвалення нового про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального, і порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог. Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача. Згідно з частиною 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. ОСОБА_1 при зверненні до суду апеляційної інстанції з апеляційною скаргою сплачено судовий збір у розмірі 5653,42 грн, які підлягають компенсації за рахунок позивача. На підставі наведеного та керуючись ст.ст.141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , задовольнити. Рішення Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 08 квітня 2024 року скасувати та ухвалити по справі нове рішення. У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівецька обласна енергопостачальна компанія» на користь ОСОБА_1 понесені судові витраті зі сплати судового збору у розмірі 5653 (п`ять тисяч шістсот п`ятдесят три) грн 42 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту. Головуючий І.Н. Лисак Судді: Н.К. Височанська І.М. Литвинюк