LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова Чернівецький апеляційний суд715/684/20

від 28.12.2020НЕ ВЕРХОВНИЙ СУД

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 28 грудня 2020 року м. Чернівці Справа № 715/684/20 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Лисака І.Н., суддів: Перепелюк І.Б., Половінкіної Н.Ю., секретар: Скрипка С.В., позивач: ОСОБА_1 , відповідачі: Чагорська сільська рада Глибоцького району Чернівецької області, акціонерне товариство «Чернівціобленерго», управління Державної казначейської служби України у Глибоцькому районі Чернівецької області, при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 жовтня 2020 року, ухваленого під головуванням судді Маковійчук Ю.В., дата складання повного тексту рішення 09.10.2020 року, - В С Т А Н О В И В: У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до відповідачів з позовом про відшкодування майнової та моральної шкоди, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що з метою забезпечення його будинку електропостачанням він замовив у Глибоцькому районі електричних мереж «ВАТ ЕК «Чернівціобленерго» будівництво лінії електропередач від трансформаторної підстанції АДРЕСА_1 до власного будинку. Вказував на те, що Глибоцький РЕМ здійснив будівництво ЛЕП ПЛ -0,4 кВ та передав її ОСОБА_1 згідно акту прийомки виконаних робіт за травень 2000 року. Виконані роботи ним оплачено повністю, а в 2003 році його будинок було повністю підключено до вказаного ЛЕП. Крім того, посилається на те, що 07 квітня 2017 року Чагорська сільська рада рішенням №218-14/2017 прийняла у свою власність його ЛЕП як безгосподарну та передала у власність ПрАТ ЕК «Чернівціобленерго». Зважаючи на викладене просив суд ухвалити рішення, яким визнати рішення від 07.04.2017 року №218-14/2017 Чагорської сільської ради в частині прийняття у свою власність ПЛ-0,4 кВ Л1 (0,74 км.) від ТП-171 (вул. П`ята Приміська) незаконним та стягнути із Чагорської сільської ради за рахунок коштів місцевого бюджету через Управління Державної казначейської служби України у Провадження №22-ц/822/1024/20 Глибоцькому районі Чернівецької області та Акціонерного товариства «Чернівціобленерго» на його користь 168 901,82 грн. матеріальної шкоди, 85 000,00 грн. моральної шкоди та судові витрати. Рішенням Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 жовтня 2020 року позов ОСОБА_1 до Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області, АТ «Чернівціобленерго», управління Державної казначейської служби України у Глибоцькому районі Чернівецької області про відшкодування майнової та моральної шкоди задоволено частково. Визнано рішення Чагорської сільської ради від 07 квітня 2017 року № 218-14/2017 в частині прийняття у свою власність ПЛ -0,4 кВ Л1 від ТП-171 незаконними. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання відносно розподілу судових витрат. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити їх повністю. Вказує, що рішення суду в частині відмови в задоволенні позову є необґрунтованим, помилковим та таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Обставини, які встановлені судом першої інстанції, а саме, що з моменту ухвалення спірного рішення та передачі ЛЕП у власність АТ «Чернівціобленерго», яке вживало заходи щодо його збереження і обслуговувало, та лінія не була знищена чи пошкоджена, перебуває у первісному стані та може бути повернута позивачу, - не підтверджується належними доказами. Вважає, що АТ «Чернівціобленерго» шляхом експлуатації ЛЕП надавало платні послуги з енергозабезпечення фізичним та юридичним особам, отже до ЛЕП були внесені конструктивні зміни, завдяки яких до них приєднано інших споживачів, чим йому завдано матеріальної та моральної шкоди. Вказує, що відновлення становища, яке існувало, це не лише повернення ЛЕП у його власність, але і приведення їх до первісного стану, тобто відключення інших споживачів, які підключені без його згоди, та відповідний відновлювальний ремонт ЛЕП. Також зазначає, що до спірних правовідносин слід застосувати норми статей 22, 321, 1173, 1192 ЦК України. За наведеного вважає, що оскільки рішення Чагорської сільської ради №218-14/2017 від 07.04.2017 року є незаконним, позивач як власник ЛЕП має право на відшкодування заявленої шкоди. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 АТ «Чернівціобленерго» просить рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення, оскільки позивачем жодними доказами необґрунтовано завдання йому шкоди та стягнення такої солідарно з відповідачів АТ «Чернівціобленерго» та Чагорської сільської ради. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи в межах її обґрунтувань та заявлених в суді першої інстанції вимог, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Під час розгляду справи в апеляційному порядку суд апеляційної інстанції керуючись ст.367 ЦПК України переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Оскаржуване рішення суду зазначеним вимогам закону відповідає. Відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення матеріальної та моральної шкоди суд першої інстанції виходив з того, що майно не було знищено або пошкоджене та перебуває у первісному стані із врахуванням зносу та може бути повернуто позивачу. Крім цього, з моменту ухвалення спірного рішення та передачі майна у власність AT «Чернівціобленерго» останнім вживалися заходи щодо його збереження та обслуговування, а також шляхом його експлуатації надавалися платні послуги з енергозабезпечення фізичним чи юридичним особам. Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду, виходячи з наступного. Належність позивачу будинку, до якого він за власні кошти замовив будівництво ЛЕП, її передача замовнику, перехід прав на неї згідно незаконного рішення №218-14/2017 від 07.04.2017 року Чагорської сільської ради Глибоцького району Чернівецької області та підключення до споживання електричної енергії від спірної ЛЕП сторонами визнається та не спростовується. Оскільки рішення суду переглядається тільки в частині відмови у стягненні матеріальної та моральної шкоди, колегія суддів зазначає. Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Відповідно до ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власність зобов`язує. Діяльність власника може бути обмежена чи припинена або власника може бути зобов`язано допустити до користування його майном інших осіб лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Ст.386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди. За приписами ст.393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди. Відповідно до ст.22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками згідно із частиною другої цієї статті є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Частиною 1 ст.1166 ЦК України унормовано, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Стаття 1173 ЦК України є спеціальною й передбачає певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цією правовою нормою передбачено, що для застосування відповідальності органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою. Утім, цією нормою не заперечується обов`язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов`язковими для доказування у спорах про стягнення збитків. Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст.1173 ЦК України. Виходячи з наведеного та матеріалів справи колегія суддів вважає, що оскільки ЛЕП повернулася у власність ОСОБА_1 , є придатною до використання, що підтверджується наявністю енергозабезпечення будинку позивача та інших споживачів електроенергією, отже шкоди їй не завдано, що унеможливлює відшкодування її повної вартості. Оскільки позивачем було доведено незаконність рішення органу місцевого самоврядування щодо прийняття у свою власність ЛЕП, що не є предметом апеляційного перегляду, а судовим рішенням захищено його право власності на неї в обраний ним спосіб, одночасне володіння нею та стягнення компенсації її вартості є взаємовиключними вимогами. Доводи апелянта про те, що збитками є розмір коштів, отриманих АТ «Чернівціобленерго» за підключення інших споживачів, суму яких він обмежує вартістю самої лінії, - є помилковими, оскільки можуть розглядатися як упущена вигода, обґрунтувань чому позовна заява не містить. Частиною 2 ст.23 ЦК України визначено, що моральна шкода може полягати у: 1) фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Згідно роз`яснень, викладених у п.3, 5 постанови Пленуму ВСУ від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доводи відшкодування моральної шкоди зводяться до тривалих страждань, пов`язаних із судовим захистом порушеного права, що самостійно не може бути підставою для їх відшкодування, а причинний зв`язок між набутими позивачем хворобами та таким захистом не належав до доводів позовної заяви. Отже, наявність шкоди ще не породжує абсолютного права на її відшкодування будь-якою особою, так як необхідно довести наявність всіх складових цивільно-правової відповідальності, при цьому правильно визначивши суб`єкта такої відповідальності. Звертаючись до суду з даним позовом ОСОБА_1 не було доведено підстав для відшкодування усіма відповідачами матеріальної та моральної шкоди в солідарному порядку. Таким чином, доводи апеляційної скарги законність висновків суду першої інстанції по суті вимог не спростовують, а рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права. В силу п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі наведеного та керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Глибоцького районного суду Чернівецької області від 09 жовтня 2020 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Головуючий підпис /І.Н. Лисак/ Судді підписи /І.Б. Перепелюк, Н.Ю. Половінкіна/

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»