Постанова 4824 № 369/10226/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження: Доповідач - Ратнікова В.М. 22-ц/824/3771/2020 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа №369/10226/19 20 лютого 2020 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Ратнікової В.М. суддів - Борисової О.В. - Левенця Б.Б. при секретарі - Масловській К.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою позивача ОСОБА_1 на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2019 року, ухвалене під головуванням судді Медведського М.Д., у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» про визнання протиправними дій щодо надсилання попереджень про припинення постачання електричної енергії, - в с т а н о в и в: 06 серпня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» про визнання протиправними дій щодо надсилання попереджень про припинення постачання електричної енергії. На обґрунтування позовних вимог зазначав, що він перебував в договірних відносинах з ПАТ «Київобленерго» з березня 2013 року по грудень 2019 року і сплачував фактично спожиту електричну енергію в повному обсязі згідно показників лічильника на перше та останнє число місяця в режимах пік, напівпік, ніч за встановленими тарифами. Проте, незважаючи на щомісячну сплату ним рахунків за електричну енергію ПАТ «Київобленерго» вважає, що у нього є заборгованість та надсилає попередження про припинення постачання електроенергії, зокрема, №8270052619 від 01.12.2015 року з боргом 2414,74 грн., №8594421565 від 06.11.2018 року - борг 6141,51 грн., №8794258429 від 09.03.2019 року з боргом 6409,87 грн., №8648647272 від 05.04.2019 року з боргом 6409,87 грн., який утворився за період з 05.2017 року по 12.2018 року, №6111763295 з боргом 6409,87 грн., який утворився з 05.2017 року по 12.2018 року. Оплата за спожиту електроенергію здійснюється за квитанціями розрахункової книжки споживачем кожного місяця, але постачальник надсилав попередження про припинення постачання електроенергії без будь-яких доказів. Єдиним доказом щодо наявності заборгованості згідно пунктів 19-21 ПКЕЕН повинні бути розрахункові квитанції встановленого зразка, які надсилав постачальник зі сплатою за фіскальними банківськими чеками. Враховуючи те, що відповідач відмовляється зробити перевірку здійснених йому нарахувань за спожиту електричну енергію, просив суд визнати протиправними дії Приватного акціонерного товариства «Київобленерго», щодо надсилання йому попереджень про припинення постачання електричної енергії до помешкання від 06.11.2018 року за №8594421565, від 09.03.2019 року за № 8794258429, від 05.04.2019 року за № 8648647272, від 05.06.2019 року за № 611763295. Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2019 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» про визнання протиправними дій щодо надсилання попереджень про припинення постачання електричної енергії - відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, 14 січня 2019 року позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2019 року та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що рішення суду ухвалене без повного, всебічного та об`єктивного дослідження всіх обставин справи, без належної оцінки доказів у справі та з порушенням норм процесуального і матеріального права. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що він невчасно та не в повному обсязі розраховувався за спожиту електричну енергію, чим фактично погодився з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, не перевіривши при цьому, достовірність цих доводів. Також судом не звернуто уваги на те, що укладеним між ним та відповідачем договором не передбачено відключення електроенергії за наявності заборгованості. Істотною умовою формування та надсилання попереджень повинна бути обов`язкова наявність заборгованості, як передбачено в ПКЕЕН. Додана до відзиву розрахункова картка споживача не може бути належним та допустимим доказом наявності заборгованості, оскільки по вказаній картці неможливо перевірити правильність нарахувань; в ній відсутні щомісячні покази лічильника, обсяги енергії в режимах, пік, напівпік, ніч, також відсутні тарифи, котрі повинні бути диференційовані в часі та відомість контрольного знімання показів лічильника. Вважає, що заборгованість повинна встановлюватися відповідачем шляхом перевірки квитанцій розрахункової книжки, яку надав постачальник щодо правильного нарахування енергії споживачем. Крім того, судом першої інстанції не звернуто уваги на те, що за правилом ст.16 ЦК України, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором чи законом з дотриманням положень ст.ст.55,124 Конституції України. У відзиві на апеляційну скаргу представник ПрАТ «Київобленерго» просить апеляційну скаргу залишити без задоволення посилаючись на те, що правовідносини між позивачем та ПрАТ " Київобленерго" вникли на підставі договору № 200569695 від 06.03.2013 року про користування електричною енергією за адресою : АДРЕСА_1 . Облік електричної енергії в квартирі позивача здійснюється лічильником " Merkury" № 03268495 . Зазначає, що борг у споживача виник при невірному оформленні ним же платіжного документу. Розподіл по тарифам згідно постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики виконаний споживачем невірно. Також невірно споживачем обчислюються платежі з урахуванням пільги, якою він користується. З урахуванням фактичних показників лічильника та всіх здійснених позивачем оплат, його борг перед ПрАТ " Київобленерго" становить суму 6 409,87 грн. У зв`язку з виникненням заборгованості за спожиту електричну енергію споживачу ОСОБА_1 були направлені попередження про припинення постачання електричної енергії у відповідності до норм чинного законодавства. Позивачем не доведено порушення його прав відповідачем, оскільки заборгованість за спожиту електричну енергію визначається згідно фактичних спожитих кіловат годин, які встановлюються фактичними зніманням показів лічильників. Зауважив, що попередження про відключення, які є предметом позову, не мають характеру обов`язкових до виконання ненормативних актів, а є лише фіксацією порушення. Крім того, на даний час постачання електроенергії позивачу не припинено і його права відповідачем не порушені, а тому не може бути відновлено право, яке не є порушеним на момент звернення до суду. У судове засідання позивач ОСОБА_1 повторно не з`явився, про день та час слухання справи судом повідомлений встановленому законом порядку, а тому колегія суддів вважає можливим розгляд справи у його відсутності. Представник відповідача Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» Нечипоренко Ярослав Іванович в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив рішення суду першої інстанції залишити без змін. Заслухавши доповідь судді Ратнікової В.М., пояснення представника відповідача, вивчивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, що підтверджується наявним в матеріалах справи посвідченням серії 136859 с, інвалід 2-ї групи захворювання, яке пов`язане з наслідками аварії на ЧАЕС, та має право на пільги і компенсації, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Між Приватним акціонерним товариством «Київобленерго» та ОСОБА_1 укладено договір № 200569695 від 06.03.2013 року про користування електричною енергією за адресою: АДРЕСА_1 . Приватним акціонерним товариством «Київобленерго» на адресу позивача були надіслані попередження про припинення постачання електроенергії: №8594421565 від 06.11.2018 року в якому зазначено, що борг за період з 03.2017 року по 09.2018 року становить 6141,51 грн.; №8794258429 від 09.03.2019 року в якому вказано, що борг за період з 05.2017 року по 12.2018 року дорівнює 6409,87 грн.; №8648647272 від 05.04.2019 року в якому зазначено, що борг за період з 05.2017 року по 12.2018 року становить 6409,87 грн.; №6111763295 від 05.06.2019 року в якому вказано, що борг за період з 05.2017 року по 12.2018 року дорівнює 6409,87 грн. Звертаючись до суд з позовом до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго», ОСОБА_1 посилався на те, що заборгованість з оплати електроенергії у нього відсутня, проте відповідач відмовляється провести перевірку здійснених йому нарахувань за спожиту електричну енергію, у зв`язку з чим просив суд визнати протиправними дії Приватного акціонерного товариства «Київобленерго», щодо надсилання йому попереджень про припинення постачання електричної енергії до квартири АДРЕСА_2 від 06.11.2018 року за №8594421565, від 09.03.2019 року за № 8794258429, від 05.04.2019 року за № 8648647272, від 05.06.2019 року за № 611763295. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» про визнання протиправними дій щодо надсилання попереджень про припинення постачання електричної енергії, суд першої інстанції посилався на те, що позивачем не вказано та не доведено, яким чином ПрАТ «Київобленерго» порушило його права, якщо заборгованість за спожиту електричну енергію визначається не рахунками, а згідно фактично спожитих кіловат годин, які встановлюються фактичним зніманням показів лічильника. Направлені відповідачем на адресу позивача попередження про припинення постачання електричної енергії від 06.11.2018 року за №8594421565, від 09.03.2019 року за № 8794258429, від 05.04.2019 року за № 8648647272, від 05.06.2019 року за № 611763295 не мають характеру обов`язкових до виконання ненормативних актів, а є лише фіксацією порушення, яке виявлено відповідачем та попередженням про можливе відключення. На даний час постачання електроенергії позивачу відповідачем не припинено, його права не порушені, а тому позивачем обрав неналежний спосіб захисту. Відповідно до норм чинного законодавства України не може бути відновлено право, яке не є порушеним на момент звернення до суду. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам матеріального права з наступних підстав. Згідно ч.1 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Відповідно до частини першої статті 526 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 ЦК України). Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України «Про ринок електричної енергії» основні умови діяльності учасників ринку електричної енергії та взаємовідносин між ними визначаються нормативно-правовими актами, що регулюють впровадження цього Закону, зокрема: 1) правилами ринку, які, в тому числі, визначають правила функціонування балансуючого ринку та ринку допоміжних послуг; 2) правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньо добового ринку; 3) кодексом системи передачі, кодексом систем розподілу; 4) кодексом комерційного обліку; 5) правилами роздрібного ринку; 6)іншими нормативно-правовими актами. Пунктом 6 Постанови «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії», затвердженої НКРЕ КП № 312 від 14.03.2018 року, до укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії, який укладається зі споживачем, договірні відносини між споживачем та суб`єктом господарювання, що провадить діяльність з розподілу електричної енергії на підставі ліцензії з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами (або ОСР як правонаступником за договорами про користування електричною енергією та договорами про постачання електричної енергії), урегульовуються окремими положеннями діючих договорів про користування електричною енергією або договорів про постачання електричної енергії (у частині взаємовідносин споживача і електророзподільної організації), які не суперечать вимогам чинного законодавства у сфері електроенергетики. Зокрема сторони керуються вимогами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) з питань потужності, якості електроенергії, окремих процедурних питань тощо. У разі виникнення суперечності між нормами діючих договорів про користування електричною енергією (про постачання електричної енергії) та нормами законодавства про електроенергетику сторони керуються вимогами чинного законодавства. Після укладення договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості/переплати за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю/переплатою, а також щодо нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо. В іншій частині договори про користування електричною енергією та договори про постачання електричної енергії припиняють свою дію. Згідно з п. 1.1.1 глави 1.1 розділу І Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), затверджених постановою НКПЕ КП від 14.03.2018 року № 312, які набрали чинності 11.06.2018 року, ці Правила регулюють взаємовідносини, які виникають під час купівлі-продажу електричної енергії між електропостачальником та споживачами (для власного споживання), а також їх взаємовідносини з іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії, визначеними цими Правилами. П.5.1.1. ПРРЕЕ визначено, що оператор системи має право, зокрема, 1) отримувати своєчасно плату за надання послуги з розподілу або передачі електричної енергії та плату за перетікання реактивної електричної енергії відповідно до умов договорів та законодавства України; 6) тимчасово припиняти розподіл (передачу) електричної енергії, обмежувати обсяг розподілу (передачі) електричної енергії або відключати споживача від мережі без його згоди у випадках та порядку, передбачених цими Правилами та Кодексом систем розподілу, зокрема у зв`язку із заборгованістю споживача за договором про користування електричною енергією та/або договором про постачання електричної енергії, які продовжують свою дію в частині регулювання відносин сторін щодо заборгованості (переплати) за цими договорами, нарахування пені, неустойки, обмеження та припинення постачання електричної енергії тощо; Згідно п. 5.5.5. ПРРЕЕ споживач електричної енергії зобов`язаний, зокрема, сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів. У відповідності до п. 7.5. ПРРЕЕ оператор системи припиняє повністю або частково постачання електричної енергії споживачу за умови попередження споживача не пізніше ніж за 5 робочих днів до дня відключення у разі: відсутності персоналу для обслуговування електроустановок споживача або договору на обслуговування електроустановок (на виконання припису представника відповідного органу виконавчої влади); недопущення уповноважених представників оператора системи до електроустановок споживача, пристроїв релейного захисту, автоматики і зв`язку, які забезпечують регулювання навантаження в енергосистемі, та/або розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача; заборгованості за надані послуги з розподілу (передачі) електричної енергії відповідно до умов договору з оператором системи; несплати вартості не облікованої електричної енергії внаслідок порушення споживачем цих Правил, визначеної відповідно до законодавства (за умови прийняття судом рішення щодо споживання споживачем не облікованої електричної енергії на користь оператора системи); невиконання припису представника відповідного органу виконавчої влади; закінчення терміну дії, розірвання або не укладення договору між споживачем та оператором системи; закінчення терміну дії договору між. споживачем та постачальником «останньої надії» (за умови не укладення споживачем договору з іншим електропостачальником); порушення споживачем під час виконання робіт або провадження іншої діяльності поблизу електричних мереж Правил охорони електричних мереж, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 1997 року № 209 . Припинення повністю або частково постачання електричної енергії споживачу здійснюється також електропостачальником за умови попередження споживача не пізніше ніж за 10 робочих днів до дня відключення у разі: заборгованості з оплати за спожиту електричну енергію відповідно до умов договору з електропостачальником; недопущення уповноважених представників електропостачальника до розрахункових засобів комерційного обліку електричної енергії, що розташовані на території споживача. Попередження про припинення повністю або частково постачання (розподілу або передачі) електричної енергії оформлюється після встановлення факту наявності підстав для вчинення вказаних дій та надається споживачу окремим письмовим повідомленням, у якому зазначаються підстава, дата і час, з якого електропостачання буде повністю або частково припинено, прізвище, ім`я, по батькові, підпис відповідальної особи, якою оформлено попередження. Датою отримання таких попереджень буде вважатися дата їх особистого вручення, що підтверджується підписом одержувача та/або реєстрацією вхідної кореспонденції, або третій календарний день від дати отримання поштовим відділенням зв`язку, в якому обслуговується одержувач (у разі направлення поштою рекомендованим листом). Попередження про припинення постачання електричної енергії може надаватись споживачу в інший спосіб, передбачений договором з електропостачальником та договором з оператором системи або додатками до нього. Якщо підставою для припинення постачання електричної енергії є заборгованість споживача перед відповідним учасником роздрібного ринку, у попередженні про припинення постачання електричної енергії додатково зазначається сума заборгованості за відповідним договором та період, за який ця заборгованість виникла. У разі усунення споживачем в установлений строк порушень, що завчасно (до дня відключення) підтверджується належним чином, постачання електричної енергії споживачу не припиняється. За умовами п. 11 договору про користування електричною енергією від 06.03.2013 року споживач електричної енергії взяв на себе коло зобов`язань, зокрема, забезпечувати належний технічний стан та безпечну експлуатацію своїх внутрішніх електромереж, електроустановок та побутових електроприладів, забезпечувати збереження приладів обліку і пломб на них та ввідних вимикачах у разі розміщенні приладу обліку у квартирі або на іншому об`єкті споживача, невідкладно повідомляти енергопостачальника про недоліки в роботі приладу обліку чи порушення його пломбування, в тому числі пломбувальних ниток, оплачувати електричну енергію відповідно до умов договору тощо. У п. 13 договору визначено, що енергопостачальник зобов`язується здійснювати надійне постачання електричної енергії, гарантувати безпечне користування послугами, проводити планові перевірку, ремонт і заміну приладів обліку, проводити контрольне знімання показань приладів обліку, розглядати звернення споживача щодо надання послуг постачання електричної енергії. Відповідно до п. 16, укладеного між сторонами договору про користування електричною енергією № 200569695 від 06 березня 2013 року, оплата за електричну енергію здійснюється відповідно до показань приладу обліку. Розрахунковим періодом для встановлення розміру оплати спожитої електричної енергії є календарний місяць. Енергопостачальник надає споживачу розрахункову книжку. Споживач щомісяця самостійно проводить знімання показів приладів обліку, розрахунок обсягу і вартості спожитої електричної енергії та оформлення платіжного документу. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься споживачем на поточний рахунок із спеціальним режимом використання енергопостачальника не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим. Енергопостачальник має право контролювати правильність знімання приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем. У разі виявлення невідповідності фактично спожитої (за знятими енергопостачальником показами приладу обліку) та оплаченої споживачем електричної енергії (недоплати), енергопостачальник оформляє додатковий платіжний документ та надає його споживачу. Споживач оплачує додатковий платіжний документ разом із найближчою оплатою за розрахунковою книжкою. У разі отримання житлової субсидії на оплату електричної енергії розмір плати споживача за використану електричну енергію визначається відповідно до порядку призначення та надання населенню субсидій для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива. У разі заборгованості, що існує на час укладення договору, сторони погоджують графік її погашення за умови обов`язкової оплати поточних платежів. Заборгованість споживача визначається за рішенням суду. Відповідно до п. 20 Договору споживач несе відповідальність за не оплату або прострочення внесення платежів за електричну енергію, порушення правил користування електричною енергією, ухилення від виконання або несвоєчасне виконання обґрунтованих вимог енергопостачальника. Таким чином, за умовами погодженого сторонами договору, оплата за електричну енергію здійснюється відповідно до показань приладу обліку. При цьому, енергопостачальник має право контролювати правильність знімання приладів обліку та оформлення платіжних документів споживачем і, у разі виявлення невідповідності фактично спожитої (за знятими енергопостачальником показами приладу обліку) та оплаченої споживачем електричної енергії (недоплати), енергопостачальник оформляє додатковий платіжний документ та надає його споживачу. У відзиві на апеляційну скаргу Приватне акціонерне товариство «Київобленерго» посилалося на те, що станом на 06.07.2019 року фактичні показники лічильника становлять напівпік 18297 кВт.год., пік 4520 кВт.год., ніч 31436 кВт.год., тому з урахуванням усіх оплат, борг ОСОБА_1 становить 6 409,87 грн., у зв`язку з чим вважав правомірними дії товариства щодо направлення позивачу попереджень про припинення постачання електричної енергії. Частинами 1-4 ст. 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. У відповідності до частин 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. У силу ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. У відповідності до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст.89 ЦПК України). На підтвердження обставини існування заборгованості відповідачем до суду першої інстанції було надано копію особової картки споживача ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , особовий рахунок: НОМЕР_1 з якої вбачається, що за позивачем обліковується борг за користування електричною енергією в сумі 6 409,87 грн. з січня по жовтень 2019 року . Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо помилковості висновку суду першої інстанції про те, що він невчасно та не в повному обсязі розраховувався за спожиту електричну енергію, чим фактично погодився з доводами відповідача, викладеними у відзиві на позовну заяву, не перевіривши при цьому, достовірність цих доводів, колегія суддів відхиляє, оскільки висновки суду грунтуються на тих доказах, які надані сторонами та були досліджені в судовому засіданні. Суд дав вказаним доказам вірну в їх сукупності з урахуванням предмет спору, змісту позовних вимог та норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини. У свою чергу, позивачем не надано беззаперечних доказів протиправних дій ПрАТ «Київобленерго» щодо направлення йому попереджень про припинення постачання електроенергії, яке має право надсилати вказані попередження споживачам за наявності заборгованості, як визначено в ПРРЕЕ. Посилання в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції при ухваленні рішення не звернув уваги, що укладеним між позивачем та відповідачем договором не передбачено відключення електроенергії за наявності заборгованості, колегія суддів вважає безпідставними, так як таке право енергопостачальної організації передбачено Правилами роздрібного ринку електричної енергії, на які посилався суд першої. Крім того, предметом спор даній справі є дії відповідача щодо надсилання позивачу попереджень про припинення постачання електричної енергії, а не щодо відключення постачання електричної енергії . Доводи апеляційної скарги щодо неналежності та недопустимості такого доказу, як особиста картка споживача, колегія суддів вважає безпідставними, так як у вказаній картці відображені показники спожитої позивачем електроенергії та здійснені нарахування платежів за використану електроенергію. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що складені працівниками електропостачальної організації попередження про припинення постачання електроенергії, які були направлені позивачу, є лише фіксацією порушення, вони не встановлюють для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії. Зазначені попередження можуть бути визнані як докази (із наданням їм відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, про стягнення заборгованості, при вирішенні яких суд зобов`язаний дати оцінку фактам, зазначеним в цих попередженнях. Також судом першої інстанції правильно враховано, що на даний час постачання електроенергії ОСОБА_1 відповідачем не припинено, а тому його право не порушено. При цьому, згідно ч.1 ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Частиною 1 ст. 16 ЦК України також визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів. Суд повинен установити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні. Враховуючи, що за ОСОБА_1 обліковується заборгованість за надані послуги з постачання електроенергії, то відповідач, надсилаючи позивачу попередження про відключення електроенергії, діяв в межах вимог п. 7.5. ПРРЕЕ. Постачання електроенергії ОСОБА_1 відповідачем не припинено, а тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Київобленерго» про визнання протиправними дій щодо надсилання попереджень про припинення постачання електричної енергії. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2019 року ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги позивача ОСОБА_1 . Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 листопада 2019 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 24 лютого 2020 року. Головуючий: Судді: