Постанова 4809 № 398/6363/23

ПОСТАНОВА Іменем України 01 жовтня 2024 року м. Кропивницький справа № 398/6363/23 провадження № 22-ц/4809/946/24 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Голованя А.М. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Письменного О.А., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2024 року у складі судді Подоляка Я.М. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У грудні 2023 року ОСОБА_1 , інтереси якої представляла адвокат Руссу Н.О., звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. В обґрунтування позову зазначала, що 02.06.2023 року о 10:00 год. в м. Олександрія, по вул. Діброви, біля будинку №26 відповідач, керуючи автомобілем «Volkswagen Аmarok», державний номерний знак « НОМЕР_1 », зупинив свій транспортний засіб та різко відкрив двері, чим створив загрозу безпеці дорожнього руху та допустив зіткнення з велосипедистом - позивачем ОСОБА_1 . Внаслідок ДТП ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження, а транспортний засіб механічні пошкодження. По даному факту 09.06.2023 було відкрито кримінальне провадження №12023121060001011. 23.08.2023 старшим слідчим ВР ЗСТ СУ ГУНП в Кіровоградській області майором поліції Застебою Д.С. було винесено постанову про закриття кримінального провадження. Матеріали були передані до Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області для притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності. Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.10.2023 відповідач був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та було накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн. Представник позивача зазначала, що внаслідок ДТП відповідач завдав позивачу матеріальну шкоду, яка виразилась у придбанні лікарських засобів під час знаходження на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, у розмірі 8 213 грн 63 коп; вартості пошкодженого велосипеда у розмірі 5 950 грн та велосипедної корзини у сумі 260 грн, а всього матеріальна шкода становить14 423,63 грн. Моральну шкоду позивач оцінює у розмірі 30 000 грн, яка полягає у тому, що відповідач не вибачився перед позивачем за скоєне, жодного разу не відвідав її в лікарні; у добровільному порядку не відшкодував завдані збитки; довгий час з вини відповідача позивач відчувала нестерпний біль, та до сьогодні погано спить. З вини відповідача позивач боїться їздити на велосипеді по місту, бо відчуває страх. Також з вини відповідача був пошкоджений велосипед позивача, який для неї є постійним транспортним засобом для пересування, тому на теперішній час знову вимушена купити аналогічний велосипед. Отже, враховуючи те, що відповідач у добровільному порядку протягом семи місяців не відшкодував позивачу у добровільному порядку ані матеріальної, ані моральної шкоди, вона звернулась до суду про стягнення з відповідача грошових коштів у примусовому порядку. Просила стягнути з відповідача на користь позивача на відшкодування матеріальної шкоди 14 423,63 грн. та на відшкодування моральної шкоди 30 000,00 грн. Короткий зміст рішення суду Рішенням Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2024 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 у відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 8 213 гривень 63 коп та у відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди 8 000,00 (вісім тисяч) гривень. В іншій частині позовних вимог - відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 611,40 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в розмірі 286,29 грн. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить змінити рішення суду відмовивши ОСОБА_1 в частині стягнення з нього матеріальної шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у розмірі 8213 грн 63 коп та зменшити суму відшкодування заподіяної їй моральної шкоди до 3000 грн., а також стягнути з ОСОБА_1 на його користь судові витрати понесені ним при зверненні до апеляційного суду у розмірі 1346 грн 53 коп. В обґрунтування апеляційної скарги, посилаючись на норми права, які регулюють деліктні зобов?язання, зазначав, що його цивільно-правова відповідальність на момент ДТП була застрахована у приватному акціонерному товаристві «Євроінс Україна», що підтверджується копією страхового поліса. З огляду на зазначені обставини позивачка вправі була вимагати саме від страхової компанії відшкодування заподіяної їй шкоди, що свідчить про протиправність стягнення з нього матеріальної шкоди. Вважає, що позивачкою не доведено факту заподіяння їй моральної шкоди у розмірі 8000 грн, і достатнім відщкодуванням буде 3000 грн. Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи У відзиві на апеляційну скаргу позивач зазначила, що рішення суду першої інстанції є законним та таким, що винесене з дотриманням всіх норм матеріального та процесуального права. Просила апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Суд першої інстанції встановив такі обставини З копії Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що Олександрійським РВП ГУНП в Кіровоградській області 09.06.2023 року зареєстровано кримінальне провадження за №12023121060001011 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст.291 КК України. З короткого викладу обставин вбачається, що 02.06.2023 року о 10 год 00 хв. в м. Олександрія, по вул. Діброви, біля будинку 26, ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «Volkswagen Amarok», днз. НОМЕР_1 , зупинив транспортний засіб, та порушуючи чинні на транспорті правила, що убезпечують рух, відчинив двері власного автомобіля та допустив зіткнення дверима автомобіля з велосипедистом ОСОБА_1 , від чого вона впала на дорогу, та внаслідок падіння отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому носа. З копії постанови старшого слідчого ВР ЗСТ СУ ГУНП в Кіровоградській області майором поліції Застеби Д.С. від 23.08.2023 року вбачається, що кримінальне провадження, внесене до ЄРДР 09.06.2023 року за №12023121060001011, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 291 КК України було закрито у зв`язку з відсутністю складу злочину. Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.10.2023 року у справі №398/4507/23 в діях ОСОБА_2 встановлено порушення вимог п.2.3д ПДР та визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України. Згідно копії виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого №4125 вбачається, що ОСОБА_1 встановлено діагноз: закритий перелом кісток носа зі зміщенням уламків, забійна рана м`яких тканин носа, ЗЧМТ, струс головного мозку, рвано-рублена рана верхньої губи, забій 5-го пальця лівої кістки, забій, садна обох колінних суглобів. З довідок КП «Центральна міська лікарня м.Олександрії» Олександрійської міської ради №2415 від 21.12.2023 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходилась на стаціонарному лікуванні в отоларингологічному відділенні КП «Центральна міська лікарня» ОМР з 02.06.2023 року по 13.06.2023 року з діагнозом: закритий перелом кісток носа зі зміщенням уламків, забійною раною м`яких тканин носа, закритою черепно-мозковою травмою, струс головного мозку, рвано-рубленою раною верхньої губи, забію 5-го пальця лівої кисті, забію, садна обох колінних суглобів. Згідно з копії висновку магнітно-резонансної томографії головного мозку від 06.06.2023 року вбачається, що у ОСОБА_1 об`ємну та вогнищеву патологію головного мозку не виявлено. Відповідно до копії картки амбулаторного хворого №1159 вбачається, що у ОСОБА_1 скарги на болі у ділянці потилиці, виражену загальну слабкість, нездужання, періодичну нудоту. Відповідно до довідки КП «Міська стоматологічна поліклініка» Олександрійської міської лікарні від 22.06.2023 року вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходилась на лікуванні у лікаря-стоматолога у зв`язку зі сколом коронки зуба. З долучених до матеріалів справи оригіналів чеків вбачається, що позивач ОСОБА_1 для придбання ліків понесла матеріальні витрати. Відповідно до фототаблиці вбачається, що на обличчі позивача ОСОБА_1 наявні пошкодження, які вона отримала внаслідок ДТП, яке сталося 02.06.2023 року. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Згідно ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до положень ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи. За приписами ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Оскільки рішення суду оскаржується лише в частині вимог, у задоволені яких відмовлено, тому, з огляду на положення ст. 367 ЦПК України, в іншій його частині апеляційним судом не перевіряється. Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в скарзі доводи, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що шкода, задана майну фізичної особи та моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Такий висновок суду повністю відповідає обставинам справи і вимогам закону. Згідно з частинами 1 і 2 статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Згідно з частиною другою статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. За загальним правилом відповідальність за шкоду несе боржник - особа, яка завдала шкоди. Якщо шкода завдана джерелом підвищеної небезпеки (зокрема, діяльністю щодо використання, зберігання та утримання транспортного засобу), така шкода відшкодовується володільцем джерела підвищеної небезпеки - особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом (ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Частина 6 статті 82 ЦПК України передбачає, що постанова суду у справі по адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалено постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчиненні вони цією особою. Постановою Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24.10.2023 року у справі №398/4507/23 в діях ОСОБА_2 встановлено порушення вимог п.2.3д ПДР та визнано його винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП України. Отже, вина відповідача у порушенні Правил дорожнього руху, які призвели до настання ДТП, та причинно-наслідковий зв`язок з його діями та завданням ушкоджень позивачу - встановлені судовим рішенням, що набрало законної сили та не потребує доказування. Згідно зі ст. 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що вона як потерпіла у ДТП, яка сталася з вини відповідача, зазнала тілесних ушкоджень та проходила курс лікування. З долучених до матеріалів справи оригіналів чеків вбачається, що позивач ОСОБА_1 для придбання ліків понесла матеріальні витрати. У відзиві на позовну заяву представника відповідача адвоката Ковальов А.І. позовні вимоги в частині заподіяння позивачу матеріальної шкоди, яка складається з витрат на лікування у сумі 8 213 грн 63 коп, визнав у повному обсязі, і вважав їх доведеним (а.с.58-60). Відповідно до ч.1 ст.82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Відповідно до роз`яснень Пленуму Верхового Суду України у п. 24 постанови від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» у разі визнання відповідачем позову, яке має бути безумовним, і якщо таке визнання не суперечить закону й не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб (не відповідача), суд ухвалює рішення про задоволення позову, обмежившись у мотивувальній частині рішення посиланням на визнання позову без з`ясування і дослідження інших обставин справи. Враховуючи визнання відповідачем позову в частині стягнення матеріальної шкоди, яка складається з витрат на лікування у сумі 8 213 грн 63 коп та вищевказані норми права, колегія суддів вважає доводи апеляційної скарги ОСОБА_2 в цій частині такими, що не заслуговують на увагу та є безпідставними. У відповідності до п. 1, ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною 2 цієї статті. Згідно з ч. 1, п. 3 ч. 2, ч.3, ч.4 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Зібрані докази вказують на те, що у зв`язку з ушкодженням здоров`я під час дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_1 завдано моральної шкоди. Моральна шкода також полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Як було встановлено, внаслідок ДТП було пошкоджено майно позивача. Окрім того, внаслідок отриманих в ДТП ушкоджень, позивач перебувала на стаціонарному лікуванні, довгий час з вини відповідача відчувала нестерпний біль, та має порушення сну. Вказані обставини є підставою для відшкодування потерпілій особі моральної шкоди. Задовольняючи вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди суд першої інстанції з урахуванням глибини фізичних та душевних страждань позивача внаслідок, ступеню вини відповідача та із застосуванням принципів розумності і справедливості прийшов до обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на відшкодування моральної шкоди 8 000 грн. на користь позивача, таким чином, частково задовольняючи позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування апеляційної скарги відповідач зазначав, що його цивільно-правова відповідальність на час ДТП була застрахована у ПАТ «Євроінс Україна», однак позивач не зверталася до ПАТ «Євроінс Україна» із заявою про сплату страхового відшкодування та відповідно не отримувала відмову страховика у виплаті страхового відшкодування. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК України щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і про відмову в їх прийнятті, апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні по суті спору. Аналогічні за змістом висновки містяться у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №145/474/17, від 05 грудня 2018 року у справі №346/5603/17 та від 03 травня 2018 року у справі №404/251/17. До апеляційної скарги ОСОБА_2 додано поліс ОСЦПВВНТЗ №214398143 з лімітами відповідальності за шкоду заподіяну життю і здоров?ю в розмірі 320 000 грн та за шкоду заподіяну майну у розмірі 160 000 грн. (а.с.86). Однак, цей страховий поліс не надавався стороною відповідача суду першої інстанції та не був предметом його дослідження. Надаючи зазначений документ суду апеляційної інстанції без попереднього його надання для оцінки судом першої інстанції, апелянт взагалі не вказує чому цей доказ не був долучений ним до позовної заяви. Таким чином, враховуючи відсутність поважності причин неподання відповідного доказу до суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції позбавлений процесуальної можливості встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судом попередньої інстанції, з огляду на положення частини 3 статті 367 ЦПК України. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи. Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно ст. 141 ЦПК України, судові витрати, понесені позивачем у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області від 16 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя А.М. Головань Судді О.Л. Дуковський О.А.Письменний