Постанова Запорізький апеляційний суд № 332/3781/24

Дата документу 25.09.2024 Справа № 332/3781/24 Запорізький Апеляційний суд _______________________________________________________________________________________ ЄУН 332/3781/24 Головуючий у 1 інстанції: Дацюк О.І. Пр. № 22-ц/807/1900/24 Суддя-доповідач Гончар М.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 вересня 2024 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Гончар М.С. суддів Кочеткової І.В., Онищенка Е.А. за участі секретаря Камалової В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні справу апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2024 року про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: РАЙОННА АДМІНІСТРАЦІЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ПО ЗАВОДСЬКОМУ РАЙОНУ, ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітньої дитини ВСТАНОВИВ: У червні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Заводського районного суду м. Запоріжжя із вищезазначеною заявою в порядку окремого провадження з заявою (а.с.1-5), в якій просить встановити факт перебування неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на його - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_1 ) утриманні. Метою встановлення зазначеного факту заявником вказано захист прав та інтересів неповнолітніх дітей та своїх прав, без конкретизації того, яким саме чином встановлення зазначеного факту може вплинути на захист прав дітей. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Сінєльніка Р.В. (а.с. 35). Ухвалою Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03 липня 2024 року (а.с. 38) дану справу передано до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя. В автоматизованому порядку для розгляду цієї справи визначено суддю суду першої інстанції Дацюк О.І. (а.с. 44). Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2024 року (а.с.45) у відкритті провадження за заявою окремого провадження ОСОБА_1 заінтересовані особи: РАЙОННА АДМІНІСТРАЦІЯ ЗАПОРІЗЬКОЇ МІСЬКОЇ РАДИ ПО ЗАВОДСЬКОМУ РАЙОНУ, ОСОБА_2 про встановлення факту перебування на утриманні неповнолітньої дитини у цій справі відмовлено. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, заявник ОСОБА_1 у своїй апеляційній скарзі (а.с.48-53) просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В автоматизованому порядку 22.08.2024 року для розгляду цієї справи визначено колегію суддів Запорізького апеляційного суду: головуючого суддю (суддю-доповідача) Гончар М.С., суддів Кочеткову І.В. та Подліянову Г.С. (а.с.54). Ухвалою апеляційного суду від 23.08.2024 року витребувано справу у суду першої інстанції (а.с.55-57), яка надана апеляційному суду 04.09.2024 року (а.с. 58). В автоматизованому порядку 05.09.2024 року суддею Бєлкою В.Ю. у цій справі замінено суддю ОСОБА_4 у зв`язку із тривалою відпусткою останньої (а.с. 59-60). Ухвалою апеляційного суду апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою у цій справі відкрито 05.09.2024 (а.с.61), дану справу за апеляційною скаргою призначено до апеляційного розгляду (а.с.62). Заінтересовані особи не скористались своїм правом на подачу відзиву на вищезазначену апеляційну скаргу заявника у цій справі. Однак, в силу вимог ст. 360 ч. 3 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції апеляційним судом. В автоматизованому порядку 24.09.2024 року суддями Кочетковою І.В. та ОСОБА_5 у цій справі замінено суддів Подліянову Г.С. (у зв`язку із тривалою відпусткою останньої) та ОСОБА_6 (у зв`язку із рішенням ВРП від 24.09.2024 року про звільнення останнього у відставку - а.с.71-72). У дане судове засідання належним чином повідомлені апеляційним судом про дату час та місце розгляду цієї справи (а.с.64-70) всі учасники цієї справи, у тому числі заявник ОСОБА_1 через свого представника, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 5 ЦПК України, а заінтересована особа ОСОБА_2 через свого чоловіка заявника ОСОБА_1 , як повнолітнього члена її сім`ї, що узгоджується із вимогами ст. 130 ч. 4 ЦПК України, не з`явились, окрім представника заявника ОСОБА_1 адвоката Цмокаленко О.С. (а.с.75), про причини неявки своєї та представників апеляційний суд не сповістили, клопотань про відкладення розгляду цієї справи апеляційному суду не подавали. За змістом ст. 372 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи апеляційним судом. Крім того, в силу вимог ст. 371 ч. 1 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження. При вищевикладених обставинах, на підставі ст. ст. 371- 372 ЦПК України апеляційний суд ухвалив: розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутності учасників цієї справи, які не з`явилися, за присутності представника заявника ОСОБА_1 адвоката Цмокаленко О.С. (а.с.75). Відводів у цій справі не заявлено, самовідводи відсутні. Заслухавши у даному судовому засіданні доповідь судді-доповідача, пояснення представника заявника ОСОБА_1 адвоката Цмокаленко О.С., яка у тому числі на запитання апеляційного суду зазначала, що заявник ОСОБА_1 вже має відстрочку від призиву на військову службу з інших підстав, надала для долучення до матеріалів цієї справу копію відповідної довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 10.09.2024 року на підтвердження останнього; дитина дружини ОСОБА_7 , 2009 р.н., дійсно проживає в сім`ї заявника, останній її утримує, спору у заявника з приводу встановлення вищезазначеного факту з відповідним ТЦК та СП, органом опіки піклування, дружиною чи батьком дитини немає, але цей факт потрібний заявникові для якнайкращого забезпечення у подальшому прав цієї дитини та своїх, враховуючи, що між ними відсутнє кровне споріднення, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга заявника ОСОБА_1 у цій справі підлягає задоволенню з таких підстав. В силу вимог ст. 367 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В силу вимог ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Судовими рішеннями є: ухвали…, постанови…(ст. 258 ч. 1 ЦПК України). За змістом ст. 381 ч. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приймає постанову за правилами ст. 35 і глави 9 розділу ІІІ цього Кодексу з особливостями, зазначеними у ст. 382 цього Кодексу. Встановлено, що суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження за вищезазначеною заявою заявника у цій справі, керувався ст. ст. 186, 353 ЦПК України та виходив із такого. ОСОБА_1 звернувся в порядку окремого провадження з заявою, в якій просить встановити факт перебування ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на утриманні заявника ОСОБА_1 . Метою встановлення зазначеного факту заявником вказано захист прав та інтересів неповнолітніх дітей та своїх прав, без конкретизації того, яким саме чином встановлення зазначеного факту може вплинути на захист прав дітей. Натомість з заяви ОСОБА_1 вбачається, що він є батьком ОСОБА_8 ., 2022 р.н., а також ОСОБА_9 , 2020 р.н., а батьком ОСОБА_3 , 2009 р.н., є ОСОБА_10 , який заінтересованою особою не вказаний. Водночас ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані жінки та чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Таким чином, встановлення факту перебування неповнолітньої дитини на утриманні заявника одночасно може мати наслідки у виді набуття заявником права на відстрочку від мобілізації, а також безпосередньо впливає на права та обов?язки батька дитини ОСОБА_10 , який заінтересованою особою у справі не вказаний. Відповідно до ст. 315 ч. 4 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Враховуючи, що внаслідок встановлення факту, про який просить заявник, можуть виникнути права та обов`язки у інших осіб, зокрема, у батька дитини, а також у заявника може виникнути право на відстрочку від мобілізації, суд першої інстанції вважав, що з заяви вбачається спір про право, який має розглядатись в порядку позовного провадження із залученням до участі у справі відповідного ТЦК та СП, а також ОСОБА_10 . За таких обставин, оскільки з заяви вбачається спір про право, суд першої інстанції вбачав підстави для відмови у відкритті провадження у справі в порядку окремого провадження, та роз`яснив заявникові можливість звернутися до суду в відповідними вимогами в порядку позовного провадження. Проте із такими висновками суду першої інстанції у цій справі погодитись не можна з таких підстав. Вказана ухвала суду першої інстанції вимогам законності та обґрунтованості у цій справі не відповідає. Так, апеляційним судом встановлено, що передчасним та помилковим є висновок суду першої інстанції про те, що з вищезазначеної заяви заявника у цій справі вбачається спір про право, із іншими особами, зокрема відповідним ТЦК та СП, батьком дитини, факт утримання відносно якої він намагається встановити у цій справі та іншими особами, які не залучені в якості заінтересованих осіб у цій справі, на права та обов`язки яких рішення суду у цій справі може вплинути у подальшому, проте саме правом суду першої інстанції є залучення (ухвалою) цих осіб за власною ініціативою у тому числі при розгляд цієї справи по суті у подальшому, що узгоджується із відповідними письмовими роз`ясненнями Верховного Суду головам апеляційних та місцевих судів щодо розгляду справ окремого провадження із залученням останніх в якості заінтересованих осіб (а.с. 77-78). Апеляційний суд на виконання вимог ст. 12 ч. 5 ЦПК України сприяв повному та всебічному апеляційному перегляду законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції у цій справі в межах доводів апеляційної скарги заявника. Так, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасник справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ст. 367 ч. 2 ЦПК України). В силу вимог ст. 367 ч. 3 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Проте, не може бути доказом, передбаченим ст. 367 ч. 3 ЦПК України у цій справі, для апеляційного перегляду законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції від 13 серпня 2024 року наданий представником ОСОБА_1 адвокатом Цмокаленко О.С. вперше лише апеляційному суду доказ - довідка ІНФОРМАЦІЯ_4 від 10 вересня 2024 року про відстрочку заявника від призиву на військову службу під час мобілізації з інших підстав (а.с.76). Також суд першої інстанції при вирішенні цивільного процесуального питання у цій справі помилково не врахував правовий висновок ВП ВС, викладений у постанові від 18.01.2024 року у справі ЄУН 560/17953/21 (а.с. 79-88), якій є обов`язковим для врахування загальними судами в силу вимог ст. 263 ч. 3 ЦПК України (витяг постанови із Єдиного державного реєстру судових рішень - а.с.60-68), за змістом якого: справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян, належать до юрисдикції цивільного суду; чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд відповідних справ за правилами цивільного судочинства (саме окремого провадження судова практика ВС - витяги із ЄДРСР - а.с.89-100). При вищевикладених обставинах, апеляційним судом встановлено, що підстави саме для відмови судом першої інстанції у відкритті окремого провадження в порядку цивільного судочинства, передбачені ст. 315 ч. 4 ЦПК України (суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право) у цій справі були відсутні. За таких обставин, доводи та вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та наявних у цій справі доказах. Допущені судом порушення норм процесуального права призвели до постановлення передчасної помилкової ухвали, що перешкоджає подальшому розгляду цієї справи, та в силу вимог ст. 379 ЦПК України підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду (вирішення процесуального питання про відкриття окремого провадження у цій справі) до суду першої інстанції. Крім того, апеляційним судом встановлено, що стороною заявника, як апелянтом, при подачі вищезазначеної апеляційної скарги був сплачений судовий збір (квитанція а.с.48). Проте, в силу вимог ЦПК України в разі скасування вищезазначеної ухвали суду першої інстанції про у цій справі з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, питання про розподіл цих витрат, пов`язаних із розглядом цієї справи апеляційним судом, вирішується у подальшому судом першої інстанції. Керуючись ст. ст. 12, 81-82, 89, 141, 367, 371-372, 374, 379, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 13 серпня 2024 року скасувати. Направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови апеляційним судом складений 30.09.2024 року. Головуючий суддяСуддяСуддя Гончар М.С.Кочеткова І.В.Онищенко Е.А.