Постанова Полтавський апеляційний суд № 537/2967/24

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 537/2967/24 Номер провадження 33/814/1045/24Головуючий у 1-й інстанції ДЯДЕЧКО І. І. Доповідач ап. інст. Обідіна О. І. ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 вересня 2024 року м. Полтава Суддя Полтавського апеляційного суду Обідіна О.І., За участю секретаря Дороженка Р.Г., Захисника адвоката Рвачова О.О., розглянувши в судовому засіданні у м. Полтава, в режимі відеоконференції, справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скарг ою захисника Рвачова Олексія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 липня 2024 року, ВСТАНОВИВ: Постановою судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 липня 2024 року визнано ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою АДРЕСА_1 , винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП та піддано стягненню у виді штрафу на користь держави в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, в сумі 17000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави 605,60 грн. судового збору. Згідно з постановою судді, 26 травня 2024 року о 20:35 год. в м. Кременчук, вул. Чумацький Шлях, 1а, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом ВАЗ 2107, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови та порушення координації рухів). Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погодившись з постановою суду першої інстанції, захисник Рвачов О.О. подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову скасувати, а провадження закрити в зв`язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення або вирішити питання щодо застосування аналогії закону та призначити більш м`яке стягнення, без позбавлення права керування транспортними засобами. Вважає, що суд може застосувати аналогію закону, оскільки процесуальні норм КУпАП кореспондуються з процесуальними нормами КПК України, а отже суд у відповідності до ч. 1 ст. 69 КК України може призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті. Вказує, що ОСОБА_1 обіймає посаду у лавах ЗСУ, яка пов`язана з керуванням транспортними засобами, тому наявність в нього посвідчення водія є необхідним для виконання бойових завдань, а не для приватних цілей. Також вказує, що працівник поліції мав виписати водієві направлення до медичного закладу та забезпечити його доставку, а в разі відмови скласти відповідний протокол, що не було ними дотримано. Разом з апеляційною скаргою захисником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому поважність причин пропуску строку обґрунтовується тим, що ОСОБА_1 не приймав участь в судовому засіданні, оскільки перебуває в зоні бойових дій та не міг своєчасно надати доручення на ведення справи в апеляційному суді. Перевіривши доводи апелянта щодо поважності пропуску строку на апеляційне оскарження приходжу до висновку, що останні заслуговують на увагу, а строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню як пропущений з поважних причин. Так, матеріалами справи доводиться, що оскаржувану постанову винесено судом 26.07.2024, тобто останнім днем для подачі апеляційної скарги є 05.08.2024. Разом з тим, згідно рекомендованих повідомлень копія постанови була отримана правопорушником та його захисником 08 та 09 серпня відповідно, тобто поза межами визначеного КУпАП 10-ти денного строку для подачі апеляційної скарги. Після чого, 19.08.2024 захисником ОСОБА_2 було подано апеляційну скаргу засобами поштового зв`язку. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги приходжу до висновку про відсутність підстав для її задоволення. Згідно ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до положень статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності. Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Доказами в справі про адміністративне правопорушення, як це визначено у ст. 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, а також іншими документами. Водночас, положеннями ст. 252 КУпАП передбачено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вважаю, що суддя суду першої інстанції в даному випадку наведених вище вимог законодавства дотримався в повному обсязі. Висновки суду першої інстанції щодо доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, за яке він підданий адміністративному стягненню, за обставин викладених у постанові, є обґрунтованими, відповідають фактичним обставинам провадження та підтверджуються доказами, які були досліджені під час судового розгляду та оцінені судом у відповідності до вимог статті 252 КУпАП. Зокрема такими доказами є: протокол серії ААД №434995, складений 26.05.2024 про адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння, направлення на огляд до КП Кременчуцька міська лікарня планового лікування водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, записи з бодікамер працівників поліції та відеореєстратора службового авто, постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі щодо керування транспортним засобом без ременя безпеки, рапорт працівника поліції, зобов`язання ОСОБА_1 щодо не керування транспортним засобом. Зазначені докази містять фактичні дані про подію скоєного правопорушення та не були спростовані притягнутим ОСОБА_1 та його захисником під час апеляційного розгляду. Відхиляючи доводи апеляційної скарги необхідно зазначити, що викладені в ній обставини не спростовують висновків районного суду та не містять підстав, які виключають провадження у справі про адміністративне правопорушення. Так, за нормативним визначенням ст.130 ч.1 КУпАП адміністративна відповідальність настає за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Отже, ознаками об`єктивної сторони вказаного адміністративного правопорушення є зокрема свідома відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. У п.2.5 Правил дорожнього руху України зазначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції. Відповідно до ч. 2 ст. 266 КУпАП, огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Як вбачається з долучених до справи відеозаписів, автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції з підстав керування без ременя безпеки. Під час спілкування та перевірки документів, поліцейськими були виявлені у водія ознаки алкогольного сп`яніння, у зв`язку з чим йому було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці або в закладі охорони здоров`я. На зазначену пропозицію водій ОСОБА_1 повідомив, що його пару годин тому вже зупиняли працівники поліції та склали протокол за ст. 130 КУпАП, вилучивши водійське посвідчення. На питання поліцейського чому він продовжив керувати надалі авто, водій відповів, що брат не зміг приїхати забрати його. В подальшому, о 20:39 год. ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння як на місці, так і в медичному закладі, що стало підставою для складання протоколу за ч. 1 ст.1 30 КУпАП. Не заперечуючи факт керування ОСОБА_1 транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, апелянт наголошує на необхідності застосувати аналогію закону шляхом поширення дії ст. 69 КК Україні на положення КУпАП та можливості призначення водію покарання за ч.1 ст. 130 КУпАП без позбавлення права керування транспортними засобам. Надаючи правову оцінку зазначеним твердженням захисника апеляційний суд звертає увагу на наступне. Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено імперативне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Діючий КУпАП, на відміну від загальних положень КК України, не передбачає можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або ненакладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового. Наведений вище підхід відповідає п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в якому з урахуванням наведеного вище нормативного регулювання, закріпленого в КУпАП, визначено, що судам за правилами КУпАП основні й додаткові стягнення слід застосовувати в межах санкцій відповідних норм. А відповідно до вимог ч.4 ст.3 КК України застосування закону про кримінальну відповідальність за аналогією заборонено. Таким чином під час апеляційного розгляду наявними у справі доказами в їх сукупності доводиться факт вчинення водієм ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а також відсутність підстав для звільнення останнього від стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортним засобами. Апеляційний суд приходить до висновку, що матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про недотримання працівниками поліції вимог ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, а наявними доказами в їх сукупності спростовуються доводи апеляційної скарги про недоведеність вчинення водієм адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. Адміністративне стягнення на правопорушника накладено з дотриманням вимог ст. 33 КУАП України, за своїм видом і розміром є справедливим, відповідає розміру вчиненого правопорушення, особі порушника та ступеню його вини, є необхідним і достатнім для його виховання та запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником так й іншими особами. Порушень законодавства, які ставили б під сумнів законність судового рішення в ході апеляційного розгляду не встановлено. З огляду на викладене, апеляційний суд приходить висновку, що постанова судді про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП є законною та обґрунтованою, підстави для її скасування відсутні, а тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

ПОСТАНОВИВ: Клопотання про поновлення строку задовольнити. Поновити захиснику Рвачову Олексію Олександровичу, який діє в інтересах ОСОБА_1 , строк на апеляційне оскарження постанови Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 липня 2024 року. Апеляційну скаргу захисника Рвачова Олексія Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову судді Крюківського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 26 липня 2024 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя О.І. Обідіна