Постанова 4821 № 711/2392/24

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 вересня 2024 року Справа № 711/2392/24 Провадження № 22-ц/821/1215/24 Категорія: 304090000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Василенко Л. І., суддів: Новікова О. М., Фетісової Т. Л., учасники справи: позивач Акціонерне товариство «Універсал Банк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 травня 2024 року у справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, у складі головуючої судді Скляренко В. М., повний текст рішення складено 22 травня 2024 року, в с т а н о в и в : Описова частина Короткий зміст позовних вимог В березні 2024 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з даним позовом. Позов мотивовано тим, що АТ «Універсал банк» запустило новий проект mоnobank, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки mоnobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках mоnobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту mоnobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням https://www.monobank.ua/terms. 24.10.2018 між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 було підписано анкету-заяву до Договору про надання банківських послуг. 24.10.2018 відповідач звернувся до Банку із анкетою-заявою до Договору про надання банківських послуг про відкриття поточного рахунку № НОМЕР_1 та встановлення кредитного ліміту на суму, вказаному у Мобільному додатку. Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Взятий на себе обов`язок Банк виконав належним чином, зарезервувавши та відкривши поточний рахунок № НОМЕР_1 , що зазначено у розділі І Умов і правил та встановивши ліміт використання кредиту у розмірі 16 500 грн. У зв`язку з порушенням умов Договору у відповідача утворилась заборгованість, яка становить 41 517,19 грн в тому числі загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) 41 517,19 грн. Зазначає, що на даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за Договором, що є порушенням законних прав та інтересів Банку, тому позивач змушений був звернутися в суд з даним позовом. Просить задовольнити позовні вимоги і стягнути з ОСОБА_1 вищевказану заборгованість і судові витрати по сплаті судового збору 3 028 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 травня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Універсал Банк» заборгованість за Договором про надання банківських послуг «Monobank» б/н від 24.10.2018, станом на 15.01.2024, в загальній сумі 1 062,03 грн та судовий збір у розмірі 77,46 грн. Стягнуто із Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 9 744,20 грн. Рішення суду мотивоване тим, що позивачем не надано доказів належного ознайомлення відповідача з основними умовами кредитування розмір процентної ставки, порядок погашення заборгованості (строки і розмір внесення платежів) за період кредитування відповідача. Посилання позивача на обізнаність відповідача з умовами кредитування станом на дату підписання нею анкети-заяви від 24.10.2018 суд першої інстанції не прийняв, оскільки суду не надано примірника тих умов і правил з якими погодився відповідач. Суд дійшов висновку, що оскільки позивачем не доведено правомірність нарахування відсотків, а тому з відповідача до стягнення підлягає заборгованість за кредитними зобов`язаннями без урахування нарахованих відсотків в розмірі 1 062,03 грн, яка є різницею між фактичними витратами та зарахуваннями на картку (45 507,85 грн 44 445,82 грн). Короткий зміст вимог апеляційної скарги Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу В апеляційній скарзі, АТ «Універсал Банк», вважаючи оскаржуване рішення незаконним, прийнятим всупереч норм процесуального права, ухваленим за неправильного застосування норм матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, без урахування особливостей укладеного договору, просить скасувати рішення Придніпровського районного суду Черкаської області від 15 травня 2024 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі. Судові витрати покласти на відповідача. Апеляційна скарга мотивована тим, що ухвалюючи оскаржуване рішення, судом першої інстанції не було досліджено механізму отримання банківських послуг проекту Monobank, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Зазначає, що підписанням цього Договору, клієнт підтвердив, що він ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, таблицею розрахунку вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту та отримав їх примірники у мобільному додатку. Також підтвердив, що вищевказані документи йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Окрім цього, клієнт беззастережно погодився з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту. Поміж цього, клієнт підтвердив, що ця анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису. Зазначає, що під час ухвалення рішення є безперешкодний доступ до актуальних Умов і правил, що знаходяться в публічному доступі в режимі реального часу на офіційному сайті Банку. А тому посилання суду першої інстанції на недоведеність з боку Банку, що саме ці Умови та правила розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними є безпідставними, оскільки вони не ґрунтуються на приписах ЗУ «Про електронну комерцію». Вважає, що доказів, які б спростовували б правильність наданого Банком розрахунку заборгованості за кредитним договором, боржником не надано. Відзив на апеляційну скаргу Представник ОСОБА_1 адвокат Яресько Т. В. у відзиві на апеляційну скаргу, просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, мотивуючи тим, що судом першої інстанції було вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, в повній мірі з`ясовано обставини, що мають значення для правильного вирішення спору та надано належну оцінку всім доказам, ґрунтуючись на повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи. Також просив вирішити питання стягнення на користь ОСОБА_1 документально підтверджених судових витрат в суді апеляційної інстанції, на підтвердження яких надав (все в копіях) розрахункову квитанцію на суму 10 000 грн, Акт приймання-передачі послуг № 1 від 25.06.2024, Договір № 24065 про надання правничої (правової) допомоги від 29.03.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордер. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції 24.10.2018 ОСОБА_1 звернулась до АТ «Універсал Банк» з анкетою-заявою, в якій просила відкрити на її ім`я поточний рахунок № НОМЕР_1 у гривні та встановити кредитний ліміт на суму, вказану у додатку, відповідно до умов Договору про надання банківських послуг. У анкеті-заяві засвідчено, що позичальник погоджується з тим, що така анкета-заява разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг (далі Договір) і позичальник ознайомився зі змістом таких документів та отримав їх примірники у мобільному додатку /а.с. 9/ У пункті 3 Анкети-заяви зазначено, що позичальник беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд у встановленому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, а також з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. Пунктом 6 Анкети-заяви засвідчено генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем із зазначенням його ідентифікатора. У пункті 9 Анкети-заяви вказується, що позичальник підтверджує, що така заява є заявою на відкриття рахунку і карткою із зразком його підпису. У пункті 10 Анкети-заяви викладено розпорядження позичальника про надання права та доручення ПАТ «Універсал Банк» здійснювати договірне списання коштів з усіх рахунків позичальника, відкритих у такому банку, без додаткових розпоряджень позичальника для погашення будь-яких інших зобов`язань позичальника перед таким банком, що виникають з умов договору та/або будь-якого іншого договору, що укладений або буде укладений у майбутньому між позичальником та банком. У пункті 11 Анкети-заяви викладено умову, що все листування щодо цього договору необхідно здійснювати через мобільний додаток позичальника та інші дистанційні канали відповідно до умов договору. На підставі анкети-заяви від 24.10.2018 позивачем було відкрито на ім`я відповідача поточний рахунок № НОМЕР_2 , спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка № НОМЕР_3 , яка є активною до листопада 2024 року, що підтверджується відповідною довідкою банку /а.с. 127/. Згідно довідки від 19.04.2024 за картковим рахунком відповідача було встановлено наступні розміри кредитного ліміту: 24.10.2018 16 500 грн; 10.01.2019 20 000 грн; 17.06.2020 35 000 грн; 31.05.2021 34 800 грн; 03.07.2021 34 500 грн; 02.08.2021 34 100 грн; 12.09.2021 33 000 грн; 21.09.2021 32 600 грн; 28.09.2021 32 500 грн /а.с. 121/. Починаючи з 25.10.2018 відповідач активно користувалась кредитними коштами та здійснювала видаткові операції по картковому рахунку. У зв`язку з використанням кредитних коштів Банком щомісячно з карткового рахунку списувались кошти на погашення процентів за користування кредитними коштами. З 01.10.2022 позивач припинив нарахування процентів на суму залишку кредитної заборгованості і станом на 15.01.2024, як і станом на 01.10.2022, за поточним рахунком на ім`я відповідача обчислюється кредитна заборгованість в розмірі 41 517,19 грн, що підтверджується наданим позивачем розрахунком заборгованості /а.с. 7-8/ та випискою про рух коштів за поточним рахунком на ім`я відповідача /а.с. 122-126/.

Мотивувальна частина Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно з ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Частиною 1 ст. 7 ЦПК України встановлено, що розгляд справ у судах проводиться усно і відкрито, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Такий випадок передбачено у ч. 13 ст. 7 ЦПК України, згідно з якою розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. У зв`язку з наведеним та на підставі ухвали апеляційного суду про призначення справи до судового розгляду у порядку письмового провадження, перегляд справи в апеляційному порядку здійснено в порядку ст. 369 ЦПК України без повідомлення учасників справи. Переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України). Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України). Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Згідно з ст. ст. 628, 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 634 ЦК України визначено, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду. Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Абзац другий ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі. Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Згідно зі ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ч. 3). Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. ст. 205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19. Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Закон України від 03.09.2015 року № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції. У ст. 3 цього Закону зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Відповідно до ч. 3 ст. 11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію»). Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч. 5 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію»). Згідно із ч. 6 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. За правилами ч. 8 ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Відповідно до ч. 1 ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до ЗУ «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів. Встановлено, що у жовтні 2017 року АТ «Універсал Банк» запустив новий проект «Monobank», в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «Monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках Monobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Заявляючи позовні вимоги, АТ «Універсал Банк» посилалося на те, що 24 жовтня 2018 року ОСОБА_1 підпила анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Анкета-заява містить докладну інформацію щодо особи ОСОБА_1 , зокрема дату її народження, індивідуальний податковий номер, серію, номер паспорта і дату його видачі, адресу проживання, номер мобільного телефону, а також соціальний статус. В Анкеті-заяві містяться відповідні сторінки паспорта та індивідуального податкового номеру відповідача, які скопійовані ним та надані до анкети в електронному вигляді. ОСОБА_1 підтвердила, що ця Анкета-заява є також заявою на відкриття рахунку. Проставлянням власноруч свого підпису ОСОБА_1 погодилася, що ця Анкета-заява разом з Умовами і правилами обслуговування фізичних осіб, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають Договір про надання банківських послуг, укладання якого вона підтверджує і зобов`язується виконувати його умови. Підписанням цього Договору підтвердила, що ознайомлена з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом та отримала їх примірники у мобільному додатку, вони їй зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Крім цього, вона беззастережно погоджується з тим, що Банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту, погоджується з тим, що про зміну доступного розміру дозволеного кредитного ліміту Банк повідомляє його шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток. У п. 6 Анкети-заяви клієнт просить вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги, у тому числі його електронний підпис, обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть йому відкриті в Банку. Засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем з наведенням буквено-цифрового коду, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Визнає, що електронний цифровий підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки з власноручним підписом на документах та на паперових носіях. Підтверджує, що всі наступні правочини (у тому числі підписання договорів, угод, листів, повідомлень) можуть вчинятися ним та/або Банком з використанням електронного цифрового підпису. Проте, у вказаній Анкеті-заяві відсутні жодні дані про умови кредитування. Представник АТ «Універсал Банк» зазначав, що факт ознайомлення відповідача з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту підтверджується тим, що на підставі Анкети-заяви відповідач висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису. Проте, слід зазначити, що у матеріалах справи відсутнє підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем у електронному вигляді Умов обслуговування рахунків фізичних осіб в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту «картка Monobank», та Тарифів. Тому відсутні підстави вважати, що відповідач був ознайомлений саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами та Паспортом споживчого кредиту та узгодив будь-які умови кредитування, в тому числі відсутні умови договору про сплату відсотків, встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Що стосується безпосередньо оцінки Паспорту споживчого кредиту, наданого позивачем на підтвердження позовних вимог, колегія суддів виходить з наступного. Колегією суддів встановлено, що в Паспорті споживчого кредиту зазначена інформація з основних умов кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача виходячи з суми кредитного ліміту, порядок повернення кредиту та наслідки прострочення виконання (невиконання) зобов`язань за договором про споживчий кредит. Крім того, в цьому Паспорті зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо. Тобто, Паспорт споживчого кредиту містить узагальнену інформацію про умови кредитування та орієнтовану загальну вартість кредиту та передує укладенню кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача. Таким чином наявність у позивача Паспорту споживчого кредиту Чорної картки monobank, який не підписаний безпосередньо боржником ОСОБА_1 без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не можуть бути підставою для стягнення заборгованості з урахуванням відсотків які були списані з рахунку. У зв`язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ «Універсал Банк» дотримався вимог, передбачених ч. 2 ст. 11 ЗУ «Про захист прав споживачів» про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими Банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору. Тому враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ «Універсал Банк» не повернуті, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом виконання боржником зобов`язання з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, що складається з тіла кредиту. Такі висновки узгоджуються з практикою ВС у постанові від 12.02.2020 у справі № 365/159/19, а також від 02.12.2020 у справі № 161/5267/20 та свідчать про правильне вирішення спору у справі судом першої інстанції, адже наявність відповідних правовідносин між сторонами підтверджується матеріалами справи та визнається сторонами. В підтвердження розміру заборгованості, Банк, крім розрахунку заборгованості надав виписку по рахунку, яка є належним доказом, оскільки відображає рух коштів та доводить активне користування відповідачем кредитними коштами та не виконання ним своїх обов`язків з погашення кредиту у повному обсязі. На ряду з цим, ОСОБА_1 визнає факт отримання нею картки, користування нею, внесення на рахунок платежів, проте заперечує, що нею узгоджувались умови щодо нарахування відсотків та їх розміру. Зазначає, що зараховані Банком в рахунок погашення заборгованості по процентах суми мають бути враховані в тіло кредиту. Дослідивши надану Банком виписку по рахунку, розрахунок заборгованості, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції, що заборгованість ОСОБА_1 перед АТ «Універсал Банк» складає: за період з 25.10.2018 по 15.01.2024 сума витрат по відповідному рахунку склала 85 963,01 грн, а сума зарахувань 44 445,82 грн. Загальна сума списаних Банком процентів за користування кредитними коштами, що входить до складу витрат по відповідному рахунку за весь період користування картковим рахунком, складає 40 455,16 грн. Отже, фактично розмір здійснених безпосередньо відповідачем витрат за рахунок кредитних коштів складає 45 507,85 грн (85 963,01 грн 40 455,16 грн). За таких обставин на теперішній час беззаперечним є зобов`язання відповідача повернути Банку суму коштів в розмірі 1 062,03 грн, яка є різницею між фактичними витратами та зарахуваннями на картку (45 507,85 грн 44 445,82 грн). Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу і спростовані зібраними у справі доказами та не впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення. Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Колегія суддів вважає, що розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку. Суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. Разом з тим, представником ОСОБА_1 адвокатом Яресько Т. В. у відзиві було заявлено вимогу щодо вирішення питання стосовно судових витрат, а саме витрат на правничу допомогу. Частинами 1 6 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок спростування співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, фінансового стану обох сторін та інших обставин. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України). До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19 і від 11 листопада 2020 року у справі № 673/1123/15-ц. Звертаючись до апеляційного суду із клопотанням про стягнення витрат на правничу допомогу, просив стягнути з АТ «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000 грн. До відзиву на позов, представник ОСОБА_1 адвокат Яресько Т. В.,в підтвердження витрат на правничу допомогу, додав (все в копіях) розрахункову квитанцію на суму 10 000 грн, Акт приймання-передачі послуг № 1 від 25.06.2024 (зокрема, ознайомлення з апеляційною скаргою та формування правової позиції, складання відзиву на апеляційну скаргу), Договір № 24065 про надання правничої (правової) допомоги від 29.03.2024, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, ордерта доказ направлення відзиву з додатками позивачу. Дослідивши надані докази, враховуючи предмет спору, значення справи для сторін, складність справи, розмір задоволених вимог та відсутність заяви представника позивача із запереченнями щодо поданого клопотання про стягнення витрат на правничу допомогу, апеляційний суд дійшов висновку про можливість часткового відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн, що буде відповідати принципам розумності та пропорційності витрат. Керуючись ст. ст. 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 15 травня 2024 року року залишити без змін. Стягнути з Акціонерного товариства «Універсал Банк» на користь ОСОБА_1 3000 грн на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України. Текст постанови складено 25 вересня 2024 року. Головуючий Л. І. Василенко Судді: О. М. Новіков Т. Л. Фетісова