Постанова Київський апеляційний суд № 755/8489/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 24 вересня 2024 року м. Київ Справа №755/8489/24 Апеляційне провадження №22-ц/824/13022/2024 Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача: Соколової В.В. суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В. за участю секретаря Федорчук Я.С. розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва, постановлену під головуванням судді Яровенко Н.О. 21 травня 2024 року у м. Києві, за заявою ОСОБА_2 про забезпечення доказів до подання позовної заяви, В С Т А Н О В И В У травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою про забезпечення доказів до подачі позовної заяви, в якій просив витребувати з Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління юстиції у м. Києві завірені належним чином копію реєстраційною справи, а саме: договір купівлі-продажу від 05 жовтня 2001 року, технічний паспорт, заяву про реєстрацію, довідку з БТІ, на підставі яких було проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 , державним реєстратором Канівець Л.М., Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління юстиції у м. Києві, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлову будівлю (літера А), об`єкт житлової нерухомості загальною площею 47,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є рідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, єдиним спадкоємцем є ОСОБА_1 . Відповідно до запису № 7856631, що міститься в реєстрі права власності на нерухоме майно про право власності, за ОСОБА_3 , зареєстровано державним реєстратором Канівець Л.М., Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 17546680 від 27 листопада 2014 року, право власності на нежитлову будівлю (літера А), об`єкт житлової нерухомості загальною площею 47,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 для оформлення документів на право на спадщину на об`єкт житлової нерухомості загальною площею 47,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , необхідно відновити правовстановлюючі документи на нерухомість, так як без них нотаріус не може видати спадщину, а для звернення до суду з відповідним позовом про визнання права власності на об`єкт нерухомості без відповідних документів на право власності на померлого є неможливим. Позивач самостійно їх отримати не може, тому звернувся з відповідною заявою до суду. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення доказів до подання позовної заяви - повернуто заявнику. Ухвала суду мотивована тим, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог ст.ст. 116,117 ЦПК України, а тому вона підлягає поверненню особі, яка її подала. Не погодився із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 , його представником - ОСОБА_4 подано апеляційну скаргу, в якій вона вказує на те, оскаржувана ухвала є такою, що постановлена в результаті неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, а тому підлягає скасуванню. Представник вказує на те, що адвокатом Чепуріна С.В. було направлено запит до Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління юстиції у м. Києві щодо надання офіційної інформації та документів завірених належним чином, а саме договір купівлі-продажу від 05 жовтня 2001 року, технічний паспорт, заяву про реєстрацію, довідку з БТІ, на підставі яких було проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 , державним реєстратором Канівець Л.М., Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління юстиції у м. Києві, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлову будівлю (літера А), об`єкт житлової нерухомості загальною площею 47,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Однак, 08 травня 2024 року адвокату надійшла відповідь від Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління юстиції у м. Києві де зазначалось, що Управління надасть запитувані документи реєстраційної справи при направлені запиту з відповідним рішенням (ухвалою) суду. Зазначає, що докази, які вони просили витребувати необхідні заявнику для забезпечення позовної заяви про визнання права власності на нерухомість, відновлення правовстановлюючих документів на нерухомість, а також для забезпечення права розпоряджатись майном. Вказує, що згідно вимог ч.6 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» витребування (вилучення) реєстраційних справ або документів із них здійснюється виключно за судовим рішенням. На підставі викладеного, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нове судове рішення, яким заяву про забезпечення доказів задовольнити повністю. У відзиві на апеляційну скаргу, представник Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління юстиції у м. Києві вказує на те, що ухвала суду першої інстанції щодо повернення заяви заявникові у зв`язку з її невідповідністю вимогам ЦПК України є законною та обгрунтованою, а тому просить залишити її без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Учасники справи в судове засіданні апеляційного суду не з`явились. Про час та місце розгляду справи сторони повідомлялись шляхом направлення судових повідомлень на електронні адреси: відповідачу та позивачу на офіційну електронну пошту. Від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 надійшла заява про розгляд справи без участі представника. Представник підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній та просив її задовольнити. Від представника Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління юстиції у м. Києві - Башук Ю.О. надійшло клопотання про перенесення розгляду справи у зв`язку з неможливістю представника прибути в судове засідання через великий обсяг справ в яких представник бере участь. Вказане клопотання подано повторно, представник був повідомлений завчасно, а тому колегія суддів вважає зазначені представником обставини такими, що не є поважними причинами та враховуючи, що неявка сторін не перешкоджає розгляду справи, прийшла до висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін. В порядку ч.ч.4,5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість ухвали суду в межах апеляційного оскарження, колегія суддів виходить з такого. Судом встановлено, що у травні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з заявою про забезпечення доказів до подачі позовної заяви, в якій визначив відповідачем Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління юстиції у м. Києві. В заяві ОСОБА_1 просив витребувати з Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління юстиції у м. Києві завірені належним чином копію реєстраційною справи, а саме: договір купівлі-продажу від 05 жовтня 2001 року, технічний паспорт, заяву про реєстрацію, довідку з БТІ, на підставі яких було проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 , державним реєстратором Канівець Л.М., Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління юстиції у м. Києві, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлову будівлю (літера А), об`єкт житлової нерухомості загальною площею 47,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який є рідним братом ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина, єдиним спадкоємцем є ОСОБА_1 . Відповідно до запису № 7856631, що міститься в реєстрі права власності на нерухоме майно про право власності, за ОСОБА_3 , зареєстровано державним реєстратором Канівець Л.М., Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 17546680 від 27 листопада 2014 року, право власності на нежитлову будівлю (літера А), об`єкт житлової нерухомості загальною площею 47,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_3 для оформлення документів на право на спадщину на об`єкт житлової нерухомості загальною площею 47,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , необхідно відновити правовстановлюючі документи на нерухомість, так як без них нотаріус не може видати спадщину, а для звернення до суду з відповідним позовом про визнання права власності на об`єкт нерухомості без відповідних документів на право власності на померлого є неможливим. Позивач самостійно їх отримати не може, тому звернувся з відповідною заявою до суду. Повертаючи заяву заявнику, суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення доказів не відповідає вимогам ст.ст. 116,117 ЦПК України, а саме в ній не міститься даних іншої сторони спору та обгрунтування обставин доказування вимог до неї, а тому підлягає поверненню. Порядок звернення до суду із заявою про забезпечення доказів урегульовано статтями 116,117 ЦПК України. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3ст.116 ЦПК України, суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом. Заява про забезпечення доказів може бути подана до суду як до, так і після подання позовної заяви. У разі подання заяви про забезпечення доказів до подання позовної заяви заявник повинен подати позовну заяву протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення доказів. У разі неподання позовної заяви у зазначений строк, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження суд скасовує ухвалу про вжиття заходів забезпечення доказів не пізніше наступного дня після закінчення такого строку або постановлення судом ухвали про повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження. Якщо ухвала про забезпечення доказів на момент її скасування була виконана повністю або частково - отримані судом докази (показання свідків, висновки експертів тощо) не можуть бути використані в іншій справі. (ч.5 ст. 116 ЦПК України). Відповідно до ст. 117 ЦПК України, у заяві про забезпечення доказів зазначається: найменування суду, до якого подається заява; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) заявника, його місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) іншої сторони (сторін), якщо вона відома заявнику, а також якщо відомі відомості, що її ідентифікують: її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштові індекси, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, відомі номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти; докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази; перелік документів, що додаються до заяви. Суд, встановивши, що заяву про забезпечення доказів подано без додержання вимог цієї статті, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу (ч.4 ст. 117 ЦПК України). Аналізуючи наведені положення ЦПК України насамперед необхідно зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено. Тобто, забезпечення доказів це не тільки спосіб здобувати докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів. Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18, та у постанові від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/385/19. З наведених обставин вбачається, що ОСОБА_1 при зверненні до суду із заявою було визначено іншу сторону Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління юстиції у м. Києві. Разом з тим, вказане Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління юстиції у м. Києві не може бути стороною у майбутньому спорі, вони є виключно особою у якої наявна інформація про право власності спадкодавця. А отже слід погодитись з висновком суду першої інстанції про те, що заявником не визначено іншу сторону, яка може бути стороною майбутнього спору і підстави такого позову. Також ОСОБА_1 просив забезпечити докази шляхом витребування з Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління юстиції у м. Києві завірені належним чином копію реєстраційною справи, а саме: договір купівлі-продажу від 05 жовтня 2001 року, технічний паспорт, заяву про реєстрацію, довідку з БТІ, на підставі яких було проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3 , державним реєстратором Канівець Л.М., Управління державної реєстрації Центрального міжрегіонального управління юстиції у м. Києві, рішенням про державну реєстрацію прав та їх обтяжень на нежитлову будівлю (літера А), об`єкт житлової нерухомості загальною площею 47,2 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 . В обгрунтування підстав для забезпечення доказів ОСОБА_1 вказував на те, що після смерті ОСОБА_3 для оформлення документів на право на спадщину на об`єкт житлової нерухомості йому необхідно відновити правовстановлюючі документи на нерухомість, так як без них нотаріус не може видати спадщину, також без відповідних документів він позбавлений можливості звернутись до суду із позовом про визнання права власності на об`єкт нерухомості. Також вказав, що самостійно отримати вказані документи він не може, тому звернувся з відповідною заявою до суду. Однак, подана ОСОБА_1 заява, на що вірно звернув увагу суд першої інстанції, не містить відомостей, що стосуються обставин для доказування яких слід застосувати заходи забезпечення доказів та обґрунтування необхідності забезпечення таких доказів, а саме обставини, які свідчать про те, що подання потрібних доказів може згодом стати неможливим або ускладненим. В свою чергу забезпечення доказів це не тільки спосіб здобувати докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, а насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому, і ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах. Оскільки заявником не було належно обґрунтовано підстави, які б давали можливість припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання чи подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для повернення заяви про забезпечення доказів заявнику. Доводи, наведені в апеляційній скарзі, фактично дублюють зміст заяви про забезпечення доказів та зводяться до незгоди скаржника з висновками суду першої інстанції, однак не спростовують і не впливають на їх правильність. Водночас, колегія суддів звертає увагу скаржника, що він не позбавлений можливості заявити в суді клопотання про витребування необхідних доказів в порядку визначеному положеннями ст. ст. 83,84 ЦПК України, під час розгляду справи по суті позовних вимог у суді першої інстанції. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для її скасування з мотивів викладених в апеляційній скарзі не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд апеляційної інстанції П О С Т А Н О В И В Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Києва від 21 травня 2024 року - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач: В.В. Соколова Судді: М.В. Мережко Н.В. Поліщук