Постанова 4855 № 320/7217/23

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/7217/23 Суддя (судді) першої інстанції: Панова Г. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 вересня 2024 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Чаку Є.В., суддів: Єгорової Н.М., Коротких А.Ю. за участю секретаря Дудин А.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) на рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2023 року у справі за адміністративним позовом Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправним та скасування постанов, - В С Т А Н О В И В : Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «Дельта Банк» звернулася до суду з позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 від 30.01.2023 щодо стягнення з Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації AT «Дельта Банк» заборгованості у розмірі 26 000,00 грн. та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 від 30.01.2023 щодо стягнення з Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації AT «Дельта Банк» заборгованості у розмірі 300,00 грн. Київський окружний адміністративний суд рішенням від 01 червня 2023 року позов задовольнив частково. Визнав протиправною та скасував постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 від 30.01.2023 року державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо стягнення з Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації AT «Дельта Банк» заборгованості у розмірі 26 000,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати дане рішення та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Апелянт мотивує свої вимоги тим, що судом першої інстанції порушено норми процесуального та матеріального права, неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи. У відзиві на апеляційну скаргу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну без задоволення. Розглянути справи без участі представника Фонду. Дана справа належить до категорії термінових справ, передбачених ст. 287 КАС України та підлягає розгляду з урахуванням особливостей, передбачених параграфом 2 глави 11 КАС України. Враховуючи те, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, а також те, що участь у судовому засіданні учасників справи не визнано обов`язковою, колегія суддів дійшла до висновку про відсутність підстав для відкладення розгляду справи. Справу розглянуто без фіксації судового процесу у порядку ст.229 КАС України. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено, що рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16.05.2022 у справі № 260/7575/21, яке постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10.08.2022 залишено без змін, позов задоволено. Зобов`язано Уповноважену особу фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" Матвієнко Андрія Анатолійовича включити інформацію про позивача до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, із визначенням суми, що підлягає відшкодуванню, згідно з договором банківського вкладу № 004-06502-260215 "Найкращий" від 26 лютого 2015 року, укладеного між ОСОБА_1 та Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк". 29.12.2022 державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Центрального управління Міністерства юстиції у місті Києві прийнято постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.12.2022 ВП № НОМЕР_4 щодо примусового виконання виконавчого документу - Виконавчого листа № 260/7575/21, виданого 03.11.2022 Закарпатським окружним адміністративним судом. Запропоновано боржнику виконати рішення суду протягом 10 робочих днів. Цього ж дня державним виконавцем винесено постанову від 29.12.2022 року про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 26000,00 грн. та постанову від 29.12.2022 року про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, на загальну суму мінімальних витрат у розмірі 300,00 грн. Постанову про відкриття виконавчого провадження від 29.12.2022 ВП № НОМЕР_4 було отримано Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації АТ «Дельта Банк» 16.01.2023 та зареєстровано за вх. № 264. 25.01.2023 до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшла заява представника Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» щодо фактичного виконання судового рішення вих. № 2067/23 від 25.01.2023 року. У заяві боржник зазначив, що Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію AT «Дельта Банк» вжито усі можливі та передбачені законодавством заходи, щодо виконання рішення суду по справі № 260/7575/21, а саме: подано до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (надалі також - ФГВФО) інформацію про вкладника ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), який має право на відшкодування коштів за вкладами в AT «Дельта Банк» за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за договором банківського вкладу № 004- 06502-260215 «Найкращий» від « 26» лютого 2015 року. Інформація була подана до ФГВФО 05.10.2022 року та 02.11.2022 року. Згідно рішення Виконавчої Дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 908 від 10.11.2022 року ОСОБА_1 був включений до переліку вкладників AT «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО. Боржник наголосив, що рішення суду по справі № 260/7575/21 було виконане до відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_4 від 29.12.2022 року. До заяви боржник долучив лист-доповнення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб АТ «Дельта Банк» станом на 05.10.2022, у якому зазначено ОСОБА_1 . 27.01.2023 державний виконавець на підставі п.9 ч. 1 ст. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_4 від 27.01.2023 року, у мотивувальній частині якої зазначено про те, що рішення виконано в повному обсязі. 30.01.2023 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 щодо стягнення на підставі виконавчого документу - постанови № НОМЕР_4 виданої 29.12.2022 з Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації AT «Дельта Банк» заборгованості у розмірі 26 000,00 грн., а також постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_3 щодо стягнення з Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації AT «Дельта Банк» заборгованості у розмірі 300.00 грн. Не погоджуючись із постановами від 30.01.2023, позивач звернувся до суду з даним позовом. Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спір у справі, що розглядається виник стосовно правомірності винесення державним виконавцем постанови про стягнення з позивача виконавчого збору (у розмірі 10 відсотків від суми, що підлягала стягненню) та її подальше виконання у окремому виконавчому провадженні. Згідно статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII; у редакції, чинній на час відкриття виконавчого провадження про стягнення основного боргу) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 10 Закону № 1404-VIII передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону № 1404-VІІІ виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Згідно частини 1 статті 26 Закону № 1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Частиною п`ятою вказаної статті встановлено, що виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону. Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Закону №1404-VІІІ у редакції, яка була чинна до 28.08.2018 року (на час винесення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № №52835016 від 05.12.2016), виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом. Частиною 5 статті 27 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів, накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень»; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України «Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії», а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом. Частиною 9 цієї ж статті 27 обумовлено, що виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом. Відповідно до ч. 2 зазначеної статті постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини. Згідно з ч. 3 ст. 40 Закону України "Про виконавче провадження" у разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 цього Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев`ятою статті 27 цього Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 цього Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, державний виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) виносить постанову про стягнення виконавчого збору, яку виконує в порядку, встановленому цим Законом. Аналіз наведених норм Закону дає підстави для висновку про наявність у державного виконавця обов`язку не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа винести одночасно постанови про відкриття виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору. В даному випадку 27.01.2023 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_4 від 27.01.2023 року на підставі п.9 частини 1 статті 39, статтею 40 Закону України «Про виконавче провадження», у мотивувальній частині якої зазначено про те, що рішення виконано в повному обсязі. У листі щодо фактичного виконання судового рішення вих. № 2067/23 від 25.01.2023 року представник Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Дельта Банк» зазначав, що відповідно до Рішення Виконавчої Дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 908 від 10.11.2022 року ОСОБА_1 був включений до переліку вкладників AT «Дельта Банк», які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО. Вказані обставини, як правильно зазначив суд першої інстанції, свідчать про те, що рішення суду по справі № 260/7575/21 було виконане боржником до відкриття Шевченківським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) виконавчого провадження № НОМЕР_4 від 29.12.2022 року. Оскільки у відповідача були відсутні підстави для виконання постанови № НОМЕР_4 від 29.12.2022 виданої Шевченківським ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення з боржника виконавчого збору у розмірі 26 000,00 грн, позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № НОМЕР_2 від 30.01.2023 року Державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо стягнення з Уповноваженої особи ФГВФО на здійснення ліквідації AT «Дельта Банк» заборгованості у розмірі 26 000,00 грн. підлягають задоволенню. Доводи апеляційної скарги не дають підстави для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення в оскаржуваній частині відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню. Колегія судів зазначає, що Консультативна рада європейських суддів у Висновку № 11 (2008) щодо якості судових рішень на рівні рекомендацій, що мають характер норм «м`якого права», наголосила, що якість будь-якого судового рішення залежить головним чином від якості його обґрунтування. Воно не лише полегшує розуміння сторонами суті рішення, а насамперед слугує гарантією проти свавілля. Обґрунтування судового рішення загалом засвідчує дотримання національним суддею принципів, проголошених ЄСПЛ. При цьому навіть «проміжні» процесуальні рішення потребують належного викладу підстав їх прийняття, якщо вони стосуються індивідуальних свобод. Належне мотивування судового рішення - це стандарт ЄСПЛ, напрацьований за результатами розгляду заяв про порушення права на справедливий суд. Аналіз практики ЄСПЛ щодо застосування статті 6 Конвенції свідчить, що право на мотивоване судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи. По-перше, ціль мотивування судового рішення полягає в тому, щоб продемонструвати і довести, передусім сторонам, що суд справді почув, а не проігнорував їхні позиції. По-друге, мотивоване судове рішення надає сторонам змогу вирішити питання про доцільність його оскарження. По-третє, належне мотивування судового рішення забезпечує ефективний апеляційний перегляд справи. По-четверте, тільки мотивоване судове рішення забезпечує можливість здійснювати суспільний контроль за правосуддям. Суд звертає увагу, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують у державах-учасницях з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд обов`язок щодо обґрунтування, який випливає зі статті 6 Конвенції, може бути вирішене тільки у світлі конкретних обставин справи (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, пункт 23). Тому за наведених вище підстав, якими Суд обґрунтував своє рішення, не вбачається необхідності давати докладну відповідь на інші аргументи, оскільки вони не є визначальними для прийняття рішення у справі. Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 242, 250, 308, 315, 316, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) - залишити без задоволення. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 01 червня 2023 року в оскаржуваній частині - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя: Є.В. Чаку Судді: Н.М. Єгорова А.Ю. Коротких