Постанова Вінницький апеляційний суд № 127/22533/22

Справа № 127/22533/22 Провадження № 22-ц/801/1501/2024 Категорія: 40 Головуючий у суді 1-ї інстанції Жмудь О. О. Доповідач:Сало Т. Б. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 вересня 2024 рокуСправа № 127/22533/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючого судді Сала Т.Б., суддів Ковальчука О.В., Панасюка О.С., секретар Луцишин О.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 травня 2024 року, ухвалене суддею Жмудь О.О. в м.Вінниці, повне рішення складено 13 травня 2024 року, в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Верби Віталія Миколайовича, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Довгалюк Людмили Борисівни, про скасування обтяжень, встановив: У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із вказаним позовом, в якому просила: - скасувати запис про іпотеку 24003425, підстава внесення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38800568 від 18 грудня 2017 року, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою Віталієм Миколайовичем, підстава для державної реєстрації, договір іпотеки, серія та номер 4596, виданий 06 серпня 2007 року; - скасувати запис про обтяження 24003488, підстава внесення рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 4596, виданий 06 серпня 2007 року, зареєстрований приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою Віталієм Миколайовичем, підстава для державної реєстрації, договір іпотеки, серія та номер 4596, виданий 06 серпня 2007 року. В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначила, що відповідно до договору купівлі-продажу будинку від 15 квітня 2015 року вона придбала у ОСОБА_3 житловий будинок з прибудовою, господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 . Зазначений договір купівлі-продажу посвідчено приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Довгалюк Л.Б. 15 квітня 2015 року та зареєстровано в реєстрі за №266. На момент укладення договору відсутність заборони відчуження нерухомого майна, іпотеки, інших речових прав, перевірено нотаріусом за даними реєстрів, про що зазначено в самому договорі. Разом з тим, ознайомившись з витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №296795935 від 28 січня 2022 року позивачу стало відомо, що відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38800568 від 18 грудня 2017 року, номер запису про іпотеку 24003425 державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В.М. накладено обтяження на згаданий вище будинок. Підстава для державної реєстрації - договір іпотеки серія та номер 4596, виданий 06 серпня 2007 року, іпотекодавець ОСОБА_2 , іпотекодержатель АТ КБ «ПриватБанк», строк виконання основного зобов`язання 04 серпня 2017 року, розмір зобов`язання 89 459,00 дол. США. Крім того, відповідно до рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 38800681 від 18 грудня 2017 року, номер запису про обтяження 24003488 державним реєстратором приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В.М. зареєстровано заборону на нерухоме майно, а саме житловий будинок, підстава для державної реєстрації згаданий договір іпотеки. Жодних договорів іпотеки з ПАТ КБ «ПриватБанк» позивач не укладала та не виступала поручителем за будь-якими майновими зобов`язаннями. З метою з`ясування причин накладення заборони відчуження на належне їй майно позивач звернулася з відповідним запитом до АТ КБ «ПриватБанк» і листом від 22 липня 2022 року банк відмовив їй в наданні будь-якої інформації, посилаючись на банківську таємницю. Листом від 17 серпня 2022 року АТ КБ «ПриватБанк» повідомив позивача, що ОСОБА_2 отримав від банку кредит у розмірі 89 459, 00 дол. США. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором ОСОБА_2 уклав з АТ КБ «ПриватБанк» договір іпотеки, відповідно до якого передано в іпотеку банку будинок, який належав йому на праві власності та знаходиться в АДРЕСА_1 . Даним листом повідомлено позивача, що відповідно до ч. 5 ст. 3 ЗУ «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії договору іпотеки. Прострочена заборгованість ОСОБА_2 складає 233 831,86 дол. США, тому банк вимагає від ОСОБА_2 в тридцятиденний строк з дня отримання цієї вимоги повернути суму заборгованості. Крім того, в листі зазначено, що банк попереджає ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що у випадку невиконання цієї вимоги буде відчужено предмет іпотеки відповідно до вимог чинного законодавства, кредитного та іпотечного договору. В разі невиконання вимог про погашення заборгованості запропоновано добровільно звільнити будинок який перебуває в іпотеці разом з членами сім`ї та іншими мешканцями. Повідомленням від 31 серпня 2022 року банк зазначив позивача як іпотекодавця та повідомив, що протягом 30 днів з моменту отримання даної вимоги банком буде зареєстровано за ПАТ КБ «ПриватБанк» право власності на нерухоме майно, що є предметом іпотеки. Жодних договорів із АТ КБ «ПриватБанк» позивач не підписувала, жодних невиконаних зобов`язань перед відповідачем позивач немає, будь-яких договорів щодо забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 позивач не укладала. На момент укладення договору купівлі-продажу будинку відповідні державні реєстри не містили даних про його обтяження іпотекою або будь-якими іншими заборонами, відповідну перевірку здійснено нотаріусом при посвідченні договору купівлі-продажу. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 01 травня 2024 року відмовлено в задоволенні позову. Не погодившись із вказаним позовом, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про задоволення позову. У скарзі зазначає, що обтяження, накладені на будинок, який станом на лютий 2015 рік належав ОСОБА_2 , на підставі договору іпотеки від 06 серпня 2007 року припинено на підставі листа ПАТ КБ «ПриватБанк» про припинення іпотеки і обтяження від 12 лютого 2015 року. Тобто, керуючись ст.17 Закону України «Про іпотеку», банком в установленому законом порядку зареєстровано відомості про припинення іпотеки. Зазначені відомості про припинення іпотеки до цього часу містяться в Державному реєстрі речових прав, ніким не вилучалися та не оскаржувалися, жодних доказів, що такі відомості були внесені незаконно або особа, яка їх вносила діяла незаконно або недобросовісно матеріали справи не містять. Суд першої інстанції взагалі не досліджував записи про припинення обтяжень, які містяться в витягах з Державного реєстру речових прав та не надавав оцінку таким відомостям. Жодних договорів іпотеки з ПАТ КБ «ПриватБанк» вона не укладала та не виступала поручителем за будь-якими майновими зобов`язаннями. Суд не звернув увагу на ту обставину, що придбавши будинок вона покладалася саме на відомості, які містяться в Державному реєстрі речових прав, а саме відомості про припинення іпотеки, які зазначені вище. Банк не оскаржував чинність як самих записів про припинення іпотеки, так і договір купівлі-продажу від 15 квітня 2015 року, за яким вона стала власником будинку, що свідчить про те, що банк вважає їх чинними та вчиненими відповідно до вимог закону. Помилковим є твердження суду, що позивачем не наведено жодних підстав щодо порушення приватним нотаріусом при внесенні рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. У приватного нотаріуса не було жодних правових підстав для накладення обтяження на будинок, так як станом на 18 листопада 2017 року будинок належав їй, а не ОСОБА_2 .. За період з 02 лютого 2015 року по 27 лютого 2015 року на погашення заборгованості за кредитним договором було внесено 106 964,62 дол. США. З урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2024 року у справі №496/1059/18, вона обрала ефективний спосіб захисту. Відзив на апеляційну скаргу не надійшов. Апеляційний суд, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на наступне. Суд першої інстанції, відмовивши в задоволенні позову, дійшов до висновку про недоведеність вимог позову, адже позивач, стверджуючи, що внесла всю суму заборгованості, доказів на підтвердження цьому не надала, тому позивачкою не доведено, що іпотека припинилась. Також позивачем не наведено жодних підстав щодо порушеннь закону приватним нотаріусом при винесені рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Крім висновку про недоведеність вимог позову, суд першої інстанції вказав, що позивач обрала невірний спосіб захисту своїх прав, як власник спірного будинку -належним способом захисту прав ОСОБА_1 є вимога про припинення обтяження майна (тип обтяження заборона) спірного житлового будинку. Апеляційний суд погоджується із вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони зроблені за повного з`ясування обставин даної справи та з урахуванням норм матеріального права. Встановлено, що 06 серпня 2007 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №VIW3GA0001547, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 89 459,00 доларів США. 06 серпня 2007 року в забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ОСОБА_2 , іпотекодавцем, та ПАТ КБ «ПриватБанк», іпотекодержателем, в особі керівника бізнесу «Іпотечне кредитування» ОСОБА_4 було укладено договір іпотеки нерухомого майна №VIW3GA00001547. Згідно з умовами договору іпотеки, ПАТ КБ «ПриватБанк» передано в іпотеку нерухоме майно, а саме житловий будинок з прибудовами, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 . Майно належить іпотекодавцю на праві власності на підставі договору дарування від 23 квітня 2002 року. За цим договором іпотекою забезпечується виконання зобов`язань Іпотекодавцем за кредитним договором від 06 серпня 2007 року №VIW3GA00001547 по поверненню, наданого у вигляді не відновлювальної кредитної лінії, в сумі 89 459,00 доларів США на строк з 06 серпня 2007 року по 04 серпня 2017 року. Договір іпотеки посвідчений 06 серпня 2007 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. та зареєстровано в реєстрі за №4596 (а.с.48-51 т.1). З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна №36289660 від 15 квітня 2015 року слідує, що для забезпечення вказаного договору було накладено наступні обтяження: - тип обтяження: заборона на нерухоме майно; реєстраційний номер обтяження: 5434440, зареєстровано 06.08.2007 реєстратором: приватним нотаріусом Терещенко В.В.; підстава обтяження: договір іпотеки, 4596, 06.08.2007, об`єкт обтяження: будинок, АДРЕСА_1 , власник: ОСОБА_2 ; - тип обтяження: іпотека; реєстраційний номер обтяження: 5434498, зареєстровано: 06.08.2007, реєстратором: Приватний нотаріус Терещенко В.В.; підстава обтяження: договір іпотеки, 4596, 06.08.2007, Приватний нотаріус Терещенко В.В., об`єкт обтяження: будинок адреса: АДРЕСА_1 , іпотекодержатель Приватбанк, код: НОМЕР_1 ; іпотекодавець: ОСОБА_2 , розмір основного зобов`язання 89459,00 доларів США; строк виконання 04.08.2017 (а.с.67-69 т.1). Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна (Т.1 а.с.111-122), в розділі «актуальна інформація зі спеціального розділу» містить запис «Іпотека припинена». Підстава - «лист банку про припинення іпотеки і обтяження, серія та номер №E.VI.0.0.0.0/20-93, виданий 12 лютого 2015 року, видавник ПАТ КБ «ПриватБанк»». Дата державної реєстрації 13.02.2015 року. Відомості до реєстру внесено реєстраційною службою Вінницького МУЮ Вінницької області, реєстратор ОСОБА_5 . Об`єкт: буд. АДРЕСА_1 . Під час апеляційного перегляду з Департаменту адміністративних послуг Вінницької міської ради, за клопотанням представника банку ОСОБА_6 , було витребувано оригінал листа ПАТ КБ «ПриватБанк» від 12 лютого 2015 року №E.VI.0.0.0.0/20-193. Зі змісту вказаного листа слідує, що 12 лютого 2015 року заступник керівника бізнесу «Споживче кредитування» ВФ ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_4 звернулася до керівника реєстраційної служби, в якому зазначила, що у зв`язку з припиненням договору іпотеки №VIW3GA00001547 від 06 серпня 2007 року, укладеного з ОСОБА_2 , банк просить зняти заборону відчуження об`єкту нерухомого майна, а саме житлового будинку з господарськими будівлями за адресою: АДРЕСА_1 та вилучити відповідні записи з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек. Заборона накладена у відповідності до умов договору іпотеки, посвідченого 11 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В., зареєстровано в реєстрі за №4546, зареєстрованого в реєстрі заборон за №4547 (а.с. 224 т.2). 15 квітня 2015 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу будинку з прибудовою, господарськими будівлями і спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,1000 га, кадастровий номер:0510100000:03:062:0110. Державну реєстрацію права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проведено державним реєстратором - приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Довгалюк Л.Б. 15 квітня 2015 року, номер запису про право власності: 9374095, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 618710605101 (а.с.10-11 т.1). У 2015 році ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості (цивільна справа №127/21393/15-ц). Заочним рішенням від 27 січня 2016 року позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з відповідачів заборгованість по кредитному договору №№VIW3GA00001547 від 06 серпня 2007 року в сумі 831142,26 грн.( Т.2.а.с.99-100). 18 листопада 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» подало заяву про вчинення реєстраційної дії. У заяві зазначено, що відповідно до укладеного договору іпотеки від 06 серпня 2007 року ОСОБА_2 в забезпечення зобов`язань за кредитним договором №VIW3GA00001547 від 06 серпня 2007 року, передав ПАТ КБ «ПриватБанк» у заставу майно, а саме житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 . У зв`язку з невиконанням зобов`язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» розпочав досудову роботу щодо стягнення майна боржника. Однак, при перевірці реєстру речових прав було виявлено, що на майно саме: житловий будинок загальною площею 165,1 кв.м. за адресою АДРЕСА_1 відсутня заборона та іпотека (а.с.89 т.1). 18 грудня 2017 року, на підставі вказаної заяви та договору іпотеки від 06 серпня 2007 року, приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Вербою В.М. до Державного реєстру речових прав внесено запис про іпотеку №24003425, а також запис про обтяження №24003488. Обтяжувачем є ПАТ КБ «ПриватБанк», а особою, майно/права якої обтяжуються ОСОБА_2 (а.с.114 т.1). ОСОБА_1 , зважаючи на те, що на момент укладання договору купівлі-продажу житлового будинку відповідні державні реєстри не містили даних про його обтяження іпотекою або будь-якими іншими заборонами, і що жодних договорів з АТ КБ «ПриватБанк» вона не укладала, зокрема і щодо забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 , невиконаних зобов`язань перед банком вона не має, звернулася до суду із вказаним позовом про скасування записів про іпотеку та про обтяження. Заперечуючи проти вимог позову, банк, за яким зареєстровано право на спірний будинок, як іпотекодержателя, стверджує, що підстав для припинення іпотеки не було через наявність заборгованості у позичальника перед банком, про що стверджує судове рішення від 27 січня 2016 року, про недобросовісність позивача при придбанні спірного будинку, та відсутність повноважень у представника банку на видачу вищезгаданого листа від 12 лютого 2015 року № E.VI.0.0.0.0/20-193. В судовому засіданні пре перегляді справи в апеляційній інстанції представник позивача вказав, що позивач намагалась оберегти спірний будинок від його реалізації задля погашення заборгованості, погасила борг свого зятя, ОСОБА_2 , після чого банк видав згаданий лист, внаслідок чого було знято обтяження на будинок, що і дозволило укласти договір купівлі цього будинку. Відповідно до статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язане з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)). Спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Належний спосіб захисту повинен гарантувати особі повне відновлення порушеного права та/або можливість отримання нею відповідного відшкодування (див. пункт 8.54 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 січня 2022 року в справі № 910/10784/16 (провадження № 12-30гс21)). Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23), постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року в справі № 607/20787/19 (провадження № 61-11625сво22)). За статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. В даному випадку, спірні правовідносини стосуються захисту права власності нового власника нерухомого майна, який був набутий у період відсутності в державних реєстрах запису про обтяження майна іпотекою щодо попереднього власника. Приймаючи до уваги заперечення відповідача, як іпотекодержателя, право за яким зареєстровано, та позицію позивача в частині того, що позивач погасила заборгованість ОСОБА_2 , а відтак іпотека припинилась, внаслідок чого було знято обтяження на будинок, правильним є висновок суду першої інстанції, що належним способом захисту права ОСОБА_1 буде вимога про визнання відсутності права чи про визнання права припиненим, що призведе до захисту її права як нового власника спірного будинку. Щодо правильності висновку про недоведеність припинення зобов`язання. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). Іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном (неподільним об`єктом незавершеного будівництва, майбутнім об`єктом нерухомості), що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання задовольнити свої вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами такого боржника у порядку, встановленому цим Законом (стаття 1 Закону України «Про іпотеку»). Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Відповідно до статті 12 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки. Згідно з частиною першою статті 17 Закону України «Про іпотеку» іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку. Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності (права господарського відання) на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна, навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки. Рішенням Конституційного Суду України від 14 липня 2020 року № 8-р/2020 у справі № 3-67/2019(1457/19) визнано такими, що відповідають Конституції України (є конституційними), положення частини першої статті 23 Закону України «Про іпотеку», та зазначено, що «іпотека є специфічним видом забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні його власника, який обмежений у правомочності самостійно розпоряджатися предметом іпотеки. Тобто іпотека обмежує такий елемент права власності, як право розпорядження нерухомим майном, яке є предметом іпотечного договору. Зазначений вид забезпечення виконання зобов`язання передбачає стимулювання боржника до належного виконання зобов`язання та запобігання негативним наслідкам, що настають у разі порушення ним свого зобов`язання. У разі порушення боржником свого зобов`язання до особи, яка передала в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання такого зобов`язання, можуть бути застосовані заходи цивільно-правової відповідальності у виді звернення стягнення на предмет іпотеки. Особливістю цього виду забезпечення виконання зобов`язання є те, що обтяження майна іпотекою відбувається незалежно від зміни власника такого майна, тому стосовно кожного наступного власника іпотечного майна виникають ризики настання відповідальності перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання, зокрема звернення стягнення на предмет іпотеки. […] Отже, положення частини першої статті 23 Закону № 898 не порушують розумного балансу між правами та інтересами іпотекодержателя (кредитора) і іпотекодавця (набувача іпотечного майна). До того ж факт обізнаності набувача іпотечного майна щодо перебування нерухомого майна в іпотеці не має істотного значення, адже відчуження предмета іпотеки іпотекодавцем за згодою або без згоди іпотекодержателя жодним чином не припиняє іпотеки. Водночас набувач іпотечного майна, до відома якого не доведено інформацію про те, що нерухоме майно є предметом іпотеки, володіє достатніми засобами юридичного захисту, передбаченими чинним законодавством України, у разі порушення його конституційного права власності, а також вимог закону при вчиненні правочину». Забезпечення виконання зобов`язання іпотекою гарантує право кредитора одержати задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, зокрема в позасудовому порядку, переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 червня 2021 року в справі № 922/2416/17 зроблено висновок, що: - виключення відомостей про право іпотеки з відповідного державного реєстру не впливає на чинність іпотеки. Іпотека зберігає чинність незалежно від відсутності певний час відомостей про неї у відповідному державному реєстрі; - запис про іпотеку не може бути відновлений із моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя; - за відсутності в реєстрі відомостей про права інших осіб на нерухоме майно або їх обтяження особа, яка добросовісно покладалася на ці відомості, тобто не знала і не мала знати про існування таких прав чи обтяжень, набуває право на таке майно вільним від незареєстрованих прав інших осіб та обтяжень. За таких умов право іпотеки припиняється, відомості про іпотеку поновленню не підлягають; - у випадку, якщо позивач вважає, що іпотека є та залишилася чинною, належним способом захисту було б звернення позивача з вимогою про визнання права іпотекодержателя стосовно іпотечного майна. Після набрання чинності рішенням суду в разі задоволення такого позову до відповідного державного реєстру має бути внесений запис про іпотекодержателя; - у справі з належною вимогою (зокрема, про визнання прав іпотекодержателя) суд має враховувати наявність/відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного за відсутності в Державному реєстрі іпотек відомостей про обтяження. Відсутність у Державному реєстрі іпотек зазначених відомостей не може беззастережно свідчити про добросовісність особи, яка придбаває таке майно. У справі про визнання права іпотекодержателя позивач не позбавлений права доводити недобросовісність кінцевого набувача предмета іпотеки. При вирішенні спорів щодо прав на нерухоме майно необхідно враховувати наявність чи відсутність обставин, які можуть свідчити про недобросовісність набувача майна, придбаного з порушенням закону, оскільки від цього може залежати, зокрема, чинність чи припинення іпотеки. Подібний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2024 року (справа №638/17444/21). У пункті 7.22 постанови від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (провадження № 14-44гс20) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що запис про іпотеку не може бути відновлений з моменту вчинення первинного запису, а вчиняється державним реєстратором повторно за наявності для цього підстав, передбачених законом, зокрема договору іпотеки, а також судового рішення про визнання права іпотекодержателя. Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України). У даній справі встановлено, що 06 серпня 2007 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір. Цього ж дня між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, було укладено договір іпотеки, предметом якого є житловий будинок АДРЕСА_1 , і приватним нотаріусом Дніпровського нотаріального округу Вербовським В.М. накладено заборону його відчуження. 13 лютого 2015 року державним реєстратором речових прав на нерухоме майно на підставі листа ПАТ КБ «ПриватБанк» №E.VI.0.0.0.0./20-193 від 12 лютого 2015 року знято обтяження, накладене договором іпотеки. 15 квітня 2015 року ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу, укладеного з ОСОБА_1 , відчужив належний йому житловий будинок. Представником позивача не заперечувалось, що позивач вчиняла дії від імені позичальника, для вирішення питання щодо погашення заборгованості та збереження предмету іпотеки. Також представником позивача не заперечувалось, що позивач не в повній мірі погасила заборгованість. 18 грудня 2017 року (вже після укладення договору купівлі-продажу житлового будинку), на підставі заяви ПАТ КБ «ПриватБанк» від 18 листопада 2017 року про вчинення реєстраційної дії, приватним нотаріусом до Державного реєстру речових прав було внесено (відновлено) записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки. ПАТ КБ «ПриватБанк» в обґрунтування заперечень проти позову зазначає, що відомості про припинення обтяження спірного нерухомого майна були безпідставно вилучені з Державного реєстру іпотек, договір іпотеки не припинив свою дію, основне зобов`язання не виконане, заборгованість, яка була стягнута за рішенням суду не погашена в повному обсязі. На думку колегії суддів, обставини справи свідчать про безпідставність внесення державним реєстратором запису про погашення іпотеки (на підставі вищеописаного листа банку). По-перше, у листі банку зазначено, що заборона, яку просив зняти банк з житлового будинку, була накладена у відповідності до умов договору іпотеки, укладеного з ОСОБА_2 , який посвідчений 11 жовтня 2007 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В., зареєстровано в реєстрі за №4546, зареєстровано в реєстрі заборон за №4547. Апеляційний суд звертає увагу, що договір іпотеки, укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 , був посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Терещенко В.В. 06 серпня 2007 року, а не 11 жовтня 2007 року, про що зазначено у листі банку. Крім того, договір іпотеки зареєстровано в реєстрі за №4596, а не за №4546, про що також зазначено у листі банку. Відповідно до вимог ст. 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», при наявності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, реєстратор повинен відмовити в реєстрації факту припинення іпотеки. Вказані розбіжності є суттєвими, а тому на підставі вказаного листа відомості про іпотеку та про припинення обтяжень не підлягали вилученню з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Також апеляційний суд звертає увагу, що лист від імені банку підписаний заступником керівника бізнесу «Споживче кредитування» ВФ ПАТ КБ «ПриватБанк» Ширшовою Р.Г.. Зі змісту Державного реєстру речових прав слідує, що відомості про припинення іпотеки та обтяження внесені державним реєстратором на підставі пакету документів, в тому числі копії паспорта громадянина України та картки платника податків, серія та номер: НОМЕР_2 , виданого 10.12.1998 Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області та довіреності, серія та номер №5301, виданої 31.12.2013 Каримовою Н.В.. З наданих представником АТ КБ «ПриватБанк» документів встановлено, що 10 грудня 1998 року ОСОБА_4 Ленінським РВ УМВС України у Вінницькій області було видано паспорт серії НОМЕР_2 . Моніторингом «Зовнішніх» довіреностей встановлено, що 31 грудня 2013 року довіреність серія та номер №5301 на ім`я ОСОБА_4 . ПАТ КБ «ПриватБанк» не видавалася. Дана обставина ставить під сумнів дійсність намірів банку в 2015 році, при наявності не повної погашеної заборгованості, видавати лист про припинення іпотеки. По-друге, визначальною обставиною є факт наявності або відсутності заборгованості за кредитним договором, тобто встановлення обставини виконання основного зобов`язання, забезпеченого іпотекою. Також у 2015 році ПАТ КБ «ПриватБанк» зверталося до суду із позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_7 про стягнення заборгованості (цивільна справа №127/21393/15-ц). При розгляді зазначеної справи судом встановлено, що 26 лютого 2015 року між ОСОБА_2 та ПАТ АТ «ПриватБанк» була укладена додаткова угода до кредитного договору №№VIW3GA00001547 від 06 серпня 2007 року, відповідно до якої сторони узгодили, що сума заборгованості, що виникла за період з дати надання позичальнику кредиту до дати підписання цієї додаткової угоди, зменшена на 177 445,54 доларів США, а саме відсотки в розмірі 71 540 доларів США, комісія в розмірі 10 351,75 доларів США, пеня в розмірі 95 553,72 доларів США. Дата остаточного погашення боргу 13 лютого 2025 року. Графік погашення кредиту викладений в новій редакції, який є невід`ємною частиною договору. З моменту підписання сторонами угоди за умови належного виконання позичальником зобов`язань позичальник за користування кредитом сплачує відсотки в розмірі 0,12% річних. Також сторони погодили терміни погашення кредиту в разі порушення позичальником зобов`язання (п. 1.5 додаткової угоди) та розмір штрафу 177 445,54 доларів США у разі порушення позичальником будь-якого з зобов`язань, передбачених в графіку погашення кредиту понад 30 днів. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за кредитним договором із додатковими угодами, згідно яких банк надав позичальнику кредит в сумі 32 067,39 доларів США, 26 лютого 2015 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 укладено договір поруки. В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_7 26.02.2015 був укладений договір поруки № VIW3GA00001547/1. За результатами розгляду згаданої справи, заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 січня 2016 року, яке набрало законної сили 09 лютого 2016 року, позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_7 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість по кредитному договору(а.с.99-107 т.1). На виконання заочного рішення від 27 січня 2016 року в цивільній справі №127/21393/15-ц відкрито виконавче провадження №50244071, яке на даний час знаходиться на примусовому виконанні в Калинівському відділі державної виконавчої служби у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції(м.Київ). Отже, після того, як банк 12.02.2015 року надав вищезгаданий лист, який підтверджує припинення іпотеки через погашення заборгованості, між кредитодавцем та позичальником ОСОБА_2 була укладена додаткова угода до кредитного договору від 06.08.2007 року, в якій було обговорено наявність заборгованості і новий порядок виконання своїх зобов`язань за кредитним договором, був складений новий графік погашення заборгованості, і після порушення позичальником вимог додаткової угоди, банк звернувся до суду про стягнення заборгованості. Позов був задоволений частково, і цим рішенням, яке не оскаржувалось позивачем (як особою, рішенням якої зачіпаються права та інтереси, і яка не приймала участі у справі) встановлено наявність заборгованості у ОСОБА_2 .. Вказане свідчить про те, що зобов`язання ОСОБА_2 за кредитним договором №VIWGA00001547 від 06 серпня 2007 року не припинилось, а відтак, і не є припиненою іпотека, яка забезпечує це зобов`язання. В судовому засіданні при апеляційному перегляді стороною позивача визнано, що в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором ОСОБА_1 було сплачено частину коштів, однак, в повному обсязі заборгованість погашена не була. За відсутності інших доказів виконання зобов`язань за кредитним договором (квитанції тощо), апеляційний суд критично оцінює лист ПАТ КБ «ПриватБанк» від 12 лютого 2015 року, на підставі якого знято обтяження та з урахуванням приписів статей 80, 81, 89 ЦПК України, не вважає його належним та допустимим доказом припинення зобов`язання ОСОБА_2 перед банком внаслідок виконання умов договору. Крім цього, апеляційний суд зважає на поведінку позивача, яка знаючи про існуючу істотну заборгованість свого зятя, ОСОБА_2 , намагаючись зберегти предмет іпотеки, сплачує банку значну суму коштів (що підтверджено судовим рішенням за 2016 рік), однак, не погашає всю суму заборгованості (про що не заперечувалось сторонами), і при цьому, без наявності відповідних платіжних документів (на підтвердження погашення всієї суми заборгованості) укладає з основним боржником договір купівлі-продажу спірного будинку. Така поведінка сприймається апеляційними судом як недобросовісна поведінка. Враховуючи все вищевикладене, апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги, які зводяться до того, що на момент купівлі-продажу будинку обтяжень на спірний будинок не було, а записи про припинення іпотеки ніким не вилучились і не оскаржувались, не спростовують висновки суду першої інстанції, які базуються на висновках Верховного Суду в подібних правовідносинах, і які не спростовані апелянтом, не є підставою для скасування рішення суду. Статтею 375 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 01 травня 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 24 вересня 2024 року. Головуючий Т.Б. Сало Судді О.В. Ковальчук О.С. Панасюк