Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 347/2493/23

Справа № 347/2493/23 Провадження № 22-ц/4808/832/24 Головуючий у 1 інстанції Гордій В. І. Суддя-доповідач Василишин Л. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 19 вересня 2024 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі: головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л. В., суддів: Максюти І. О., Пнівчук О. В., секретаря Кузнєцова В.В. за участю представника апелянта адвоката Синишина П.Є. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2024 року, ухвалене у складі судді Гордія В. І. в м. Косові Івано-Франківської області у справіза позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, в с т а н о в и в: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2023 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу. Позов обґрунтовано тим, що 23 грудня 2013 року він та відповідачка зареєстрували шлюб, про що Розтоківською сільською радою Косівського району Івано-Франківської області складено відповідний актовий запис №

11. Дітей у цьому шлюбі у них немає. Спільне життя з відповідачкою не склалося, у зв`язку з відсутністю взаєморозуміння між ними щодо ролі кожного у сім`ї. Відповідачка на його неодноразові прохання змінити свою поведінку не реагує. Стверджував, що шлюб носить формальний характер і надії на його поновлення відсутні, а тому посилаючись на вказані обставини, просив розірвати укладений між ним та відповідачкою шлюб. Короткий зміст оскаржуваного рішення суду Заочним рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2024 року позов задоволено. Ухвалено розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 23 грудня 2013 року у Розкотівській сільській раді Косівського району Івано-Франківської області, актовий запис №

11. Рішення суду мотивовано тим, що шлюб між сторонами носить формальний характер, шляхи для збереження шлюбу відсутні, розірвання шлюбу відповідатиме інтересам сторін. Короткий зміст та узагальнюючі доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду подала апеляційну скаргу, в якій посилається на його незаконність, необ`єктивність та необґрунтованість, порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції не з`ясував дійсні причини позову про розірвання шлюбу, фактичні взаємини подружжя, а також не дослідив чи відповідатиме розірвання шлюбу інтересам сторін. Крім того, на думку апелянтки, суд першої інстанції повинен був надати їм строк для примирення, враховуючи тривалість реальних сімейних відносин, її бажання зберегти подружні відносини із позивачем. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовної вимоги відмовити. Позиція інших учасників справи Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Заяви (клопотання) учасників справи 06 липня 2024 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку направила до апеляційного суду заяву, в якій просила розгляд справи здійснювати за її відсутності, вимоги апеляційної скарги підтримала. У судовому засіданні представник апелянтки адвокат Синишин П. Є. вимоги апеляційної скарги підтримав, просив таку задоволити. Позивач у судове засідання не з`явився, був повідомлений судом про дату, час та місце розгляду справи. Позиція Івано-Франківського апеляційного суду Згідно з статтею 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянтки, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Фактичні обставини справи 23 грудня 2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 зареєстрували шлюб у Розтоківській сільській раді Косівського району Івано-Франківської області, актовий запис №

11. Дітей у сторін у шлюбі немає. Застосовані норми права та висновки апеляційного суду за результатами розгляду апеляційної скарги Статтями 51 Конституції України та 24 СК України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Примушування жінки чоловіка до шлюбу не допускається. Згідно з частиною п`ятою статті 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги. Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом. Згідно з частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу. Відповідно до статті 112 СК України суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення. Задовольняючи позов, суд першої інстанції, враховуючи доводи позивача про його небажання підтримувати сімейні відносини із відповідачкою, відсутність між ними взаєморозуміння, формальність шлюбу, дійшов правильного висновку про наявність підстав для його розірвання. З часу подання позову (вересень 2023 року) до моменту ухвалення судом оскаржуваного рішення (лютий 2024 року) у сторін було достатньо часу на примирення, якого не відбулося. Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції всупереч закону не вжив заходів щодо примирення сторін, є неспроможними, з огляду на таке. Так, статтею 111 СК України передбачено, що суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 листопада 2018 року у справі № 761/33261/16-ц (провадження № 61-33349св18) зроблено висновок по застосуванню статті 111 СК України та вказано, що примирення подружжя здійснюється судом лише за умови, що це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд не може примушувати дружину та чоловіка проживати разом, цікавитися обставинами їх приватного життя, вимагати надання доказів порушення сімейних обов`язків особистого характеру тощо. Закон не визначає, які саме заходи можуть застосовуватися судом для примирення подружжя. Надання додаткового строку для примирення є виключно правом суду, а не його обов`язком. Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 листопада 2018 року по справі № 206/3459/16-ц (провадження № 61-21621св17). Отже, суд першої інстанції, враховуючи диспозитивність вказаної норми, відсутність клопотань учасників справи про надання їм строку для примирення та фактичних обставин, які би свідчили про таке примирення, правомірно не вжив заходів для примирення подружжя. У судовому засіданні представник апелянта вказував також на те, що суд не вирішив вимогу про поділ майна та не дав оцінку відповідній заяві. Хоча такі обставини не були доводом апеляційної скарги, апеляційний суд звертає увагу, що з матеріалів справи не вбачається, що відповідач ОСОБА_1 заявляла окремі вимоги щодо поділу майна подружжя у спосіб визначений процесуальним законом. Суд першої інстанції в цій частині належно роз`яснив стороні процесуальні права щодо можливості звернення з позовом про поділ майна подружжя. Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що підстави для скасування рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, відсутні, а отже, апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Заочне рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2024 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 24 вересня 2024 року. Суддя-доповідач Л. В. Василишин Судді: І. О. Максюта О. В. Пнівчук